ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1775/23
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Іконос Д.В., розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес"
08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Олега Кошового, будинок 13-Б/1, нежиле приміщення 78, код ЄДРПОУ 37076280
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Єгоров В.С., посвідчення адвоката України №1292 від 04.11.2017, довіреність №14-108 від 26.12.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН №1292 від 04.11.2017;
відповідача: не з`явився,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1535/23 від 12.06.2023) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем за договором №20/21-1296-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.10.2020.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2023 позовну заяву (вх. №1535/23 від 12.06.2023) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1775/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 11.07.2023.
У судове засідання 11.07.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання не повідомлений, поштове повідомлення станом на час судового засідання знаходиться у точці видачі відділення поштового зв`язку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2023 підготовче засідання відкладено на 08.08.2023.
У судове засідання 08.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання не повідомлений, поштове повідомлення станом на час судового засідання знаходиться у точці видачі відділення поштового зв`язку.
У судовому засіданні представник позивача подав клопотання (вх. 15199/23 від 08.08.2023) про долучення копії рішення суду у справі № 911/1378/22 на підтвердження дійсності адреси відповідача, оскільки у вказаній справі зазначена така ж сама адреса місцезнаходження відповідача і відповідач отримував за нею кореспонденцію суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2023 підготовче засідання відкладено на 05.09.2023.
У судове засідання 05.09.2023 з`явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що відповідач не отримував ухвали суду, про розгляд справи дізнався нещодавно, а тому заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання. Представник позивача заперечував проти задоволення усного клопотання відповідача про відкладення.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив (вх. №3093/23 від 13.09.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №3095/23 від 13.09.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №3209/23 від 19.09.2023).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2023 підготовче засідання відкладено на 03.10.2023.
У судове засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.
У судовому засіданні суд розглянув клопотання відповідача, що міститься у відзиві на позовну заяву (вх. №3093/23 від 13.09.2023) про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі та дійшов висновку про відмову в їх задоволенні у зв`язку з їх безпідставністю, а саме: залишення позову без розгляду обгрунтоване ненаданням позивачем обгрунтованого розрахунку 3 % річних та індексу інфляції, з указанням формули, за якою такий розрахунок був здійснений, що відповідач вважає порушенням пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, тоді як до позовної заяви доданий обгрунтований розрахунок цих позовних вимог, що і вимагає вказана норма закону, а закриття провадження у справі обгрунтоване відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України) у зв`язку з тим, що позивачем не дотриманий досудовий порядок вирішення цього спору, що, на думку відповідача, є обов`язковим за умовами договору між сторонами, проте, за висновками суду, вказане спростовується як умовами договору, так і встановленим законом, зокрема, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, правом на звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У підготовчому засіданні 03.10.2023 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, вирішено питання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/1775/23, призначено розгляд справи по суті на 31.10.2023 о 15:20. Також судом постановлено відмовити у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес", що містяться у відзиві на позовну заяву (вх.№3093/23 від 13.09.2023) про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 03.10.2023 без його участі та відсутність заперечень щодо переходу до розгляду справи по суті (вх.№3430/23 від 04.10.2023).
У судове засідання з розгляду справи по суті 31.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ПРОГРЕС» (далі відповідач) 21.10.2020 укладено договір постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17. На виконання умов даного договору, позивач передав відповідачу природний газ всього на суму 1210217,91 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020, обсяг переданого газу: 18,54045 тис.куб.м, вартістю: 122356,51 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2020, обсяг переданого газу: 30,11420 тис.куб.м, вартістю: 225032,74 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2021, обсяг переданого газу: 35,55090 тис.куб.м, вартістю: 318064,38 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2021, обсяг переданого газу: 40,44418 тис.куб.м, вартістю: 338047,50 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2021, обсяг переданого газу: 26,89947 тис.куб.м, вартістю: 206714,78 грн.
Копії вказаних актів приймання-передачі природного газу долучені до матеріалів справи, акти підписані уповноваженими представниками обох сторін, скріплені відбитками їх печаток та не заперечуються обома сторонами.
2. Аргументи позивача
Позивач відзначає, що відповідно до пункту 5.1. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач зауважує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. даного договору.
Позивач відзначає, що всього відповідачем сплачено 282888,09 грн., на підтвердження чого надає відповідні банківські виписки. Відтак, позивач зазначає, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 складає 927329,82 грн.
Також позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати у розмірі 362035,89 грн. (період нарахування із 01.02.2021 по 30.04.2023) та 3% річних у розмірі 58884,76 грн. (період нарахування із 26.01.2021 по 30.04.2023).
3. Аргументи відповідача
Відповідач зазначає про те, що у зв`язку із фактами запровадження на території України карантину та воєнного стану, він позбавлений можливості стягнення простроченої заборгованості з кінцевих споживачів, що, у свою чергу, негативно впливає на стан платіжної дисципліни відповідача, а також ці події він вважає настанням форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 8.2. договору строк виконання спірних зобов`язань відкладається на строк дії таких обставин.
Також відповідач зауважує на тому, що позивачем не було вчинено належних заходів досудового врегулювання, оскільки пунктами 9.1. та 9.2. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 передбачено, що сторони зобов`язуються розв`язувати спори шляхом переговорів та консультацій.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо наявності заборгованості та її розмір.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до пункту 1.1. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020, постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідач) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 3.8. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Пунктом 3.11. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 визначається, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 4.2. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У разі непідписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього договору) користуються Прейскурантом.
Пунктом 4.4. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 визначається, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Суд відзначає, що позивачем долучені до позовної заяви додаткові угоди №№ 1-7 до договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020, якими сторони щомісяця визначали вартість 1000 куб.м природного газу.
Із врахуванням вищезазначених додаткових угод до договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020, відповідач та позивач підписали та скріпили печатками акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021 на 31.03.2021, всього на суму 1210217,91 грн.
Відповідно до пункту 5.1. договору постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Суд зазначає, що відповідно до наявних у матеріалах справи довідки бухгалтера позивача (балансова одиниця по підприємству) та банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем здійснено платежів за договором постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 всього на суму 282888,09 грн., а саме: 3888,09 грн. 11.01.2021, 53000,00 грн. 14.01.2021, 30000,00 грн. 18.01.2021, 10000,00 грн. 21.01.2021, 20000,00 грн. 25.01.2021, 5468,42 грн. 09.02.2021, 14531,58 грн. 09.02.2021, 10000,00 грн. 23.02.2021, 30000,00 грн. 24.02.2021, 11000,00 грн. 02.03.2021, 20000,00 грн. 03.03.2021, 50000,00 грн. 24.03.2021, 5000,00 грн. 04.08.2021, 10000,00 грн. 10.08.2021, 10000,00 грн. 25.08.2021. Таким чином залишок до сплати відповідачем становить 927329,82 грн.
Відповідачем не надані суду аргументи, доводи та докази, які б спростовували чи заперечували вищезазначені обставини.
Відтак, суд вважає достатніми надані позивачем докази наявності заборгованості у розмірі 927329,82 грн.
5.2. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 362035,89 грн. інфляційних втрат та 58884,76 грн. 3% річних. Також позивачем долучений детальний розрахунок зазначених інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 362035,89 грн. Також судом здійснений власний перерахунок 3% річних, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 58884,76 грн. Відтак, суд дійшов висновку про правомірне здійснення нарахування позивачем зазначених сум та, відповідно, позовні вимоги, в цій частині, також підлягають задоволенню.
5.3. Щодо наявності форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.
Відповідачем зазначено, що неналежне виконання ним зобов`язань за договором постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 пов`язано, зокрема, зі збройною агресією Російської Федерації.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу Украйни учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов?язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов?язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов' язання.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
Отже, введення воєнного стану не може бути правовою підставою для невиконання зобов`язань. Ситуації, що виникають внаслідок збройної агресії, мають безпосередньо впливати на можливість сторони виконати свої зобов`язання. Тому сторона, яка посилається на ці обставини, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовою агресією.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб?єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до пункту 6.1 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до пунктів 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який відповідач додає до матеріалів справи не відповідає вимогам до оформления сертифікатів про засвідчения форс-мажорних обставин, оскільки його не підписано уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП.
Водночас, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв?язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Відповідачем не надано суду доказів підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання зобов`язань за договором постачання природного газу №20/21-1296-ТЕ-17 від 21.10.2020 та фактом збройної агресії.
5.4. Щодо відсутності заходів досудового врегулювання спору зі сторони позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі №1-2/2002, право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 статті 222 Господарського кодексу України); сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (стаття 19 Господарського процесуального кодексу України).
Обома зазначеними законодавчими актами передбачається обов`язок особи, яка порушила права і законні інтереси інших осіб, поновити їх, не чекаючи пред`явлення, зокрема, претензії.
Аналогічного висновку дійшов Касаційний госопдасрький суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №910/6840/21.
При цьому, ані законом, ані умовами пунктів 9.1., 9.2. договору між сторонами, на який посилається відповідач - не визначено обов`язкового досудового врегулювання спору у спірних правовідносинах сторін з постачання природного газу.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.
7. Розподіл судових витрат
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №1535/23 від 12.06.2023) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Олега Кошового, будинок 13-Б/1, нежиле приміщення 78, код ЄДРПОУ 37076280) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 927329,82 грн. (дев`ятсот двадцять сім тисяч триста двадцять дев`ять гривень вісімдесят дві копійки), 3% річних у сумі 58884,76 грн. (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні сімдесят шість копійок), інфляційні втрати у сумі 362035,89 грн. (триста шістдесят дві тисячі тридцять п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок) та 20223,76 грн. (двадцять тисяч двісті двадцять три гривні сімдесят шість копійок) судового збору за подання позову.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 18.04.2024.
Суддя С.О. Саванчук
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2023 |
Оприлюднено | 22.04.2024 |
Номер документу | 118453464 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Київської області
Саванчук С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні