Ухвала

від 17.04.2024 по справі 911/2436/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2436/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенко Д.Ю., розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код: 40121452)

до

Державного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Каштан «НТК» Інституту Електрозварювання ім. Є.О. Патона «Національної академії наук України» (08711, Київська обл., Обухівський район, смт Козин, 33Км Обухівського шосе, код: 25393868)

про стягнення 315019,95 гривень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2436/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Державного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Каштан «НТК» Інституту Електрозварювання ім. Є.О. Патона «Національної академії наук України» 259463,62 гривень пені, 16071,94 гривень 3 % річних та 39484,39 гривень інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.04.2024, суд, із занесенням до протоколу судового засідання, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 17.04.2024.

На адресу суду 16.04.2024 від сторін надійшла спільна заява про затвердження укладеної сторонами мирової угоди, до якої додано підписану позивачем та відповідачем мирову угоду від 15.04.2024.

В судове засідання 17.04.2024 представники позивача та відповідача не з`явились.

Розглянувши спільну заяву позивача та відповідача про затвердження мирової угоди, дослідивши матеріали справи, а також зміст мирової угоди, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (ч. 1). Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2). До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (ч. 3). Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч. 4). Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є об`єктом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору.

За своїм змістом мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв`язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторін, яке відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Між тим, господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов`язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов`язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв`язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Зі змісту поданої сторонами мирової угоди вбачається, що сторони дійшли згоди про укладення мирової угоди у справі № 911/2436/23 на наступних умовах:

1) предметом Мирової угоди є врегулювання на підставі взаємних поступок спору у господарській справі № 911/2436/23, який виник між сторонами в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого позивачем відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, та на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501;

2) відповідач визнає позовні вимоги, заявлені позивачем у справі № 911/2436/23 на загальну суму - 315019,95 грн, з яких: 259463,62 грн - пені, 16071,94 грн - 3% (відсотки) річних, 39484,39 грн - інфляційних втрат.

3) відповідач зобов`язується відшкодувати судовий збір сплачений ТОВ «ГК «Нафтогаз України» при поданні позовної заяви до суду на суму - 18345,74 грн (вісімнадцять тисяч триста сорок п`ять гривень 74 коп.) шляхом перерахування вказаної суми на рахунок позивача протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дня затвердження цієї Мирової угоди судом;

4) сторони домовились, що позивач частково відмовляється від позовних вимог у справі № 911/2436/23 а саме: у частині стягнення 259463,62 грн - пені, 16071,94 грн - 3% (відсотки) річних, 39484,39 грн - інфляційних втрат;

5) перерахування грошових коштів в оплату основного боргу відповідач здійснює на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк». Перерахування грошових коштів, зазначених в п. 4 Мирової угоди, відповідач здійснює на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк». У разі зміни платіжних реквізитів позивача, відповідач повинен здійснювати перерахування з урахуванням нових реквізитів, з моменту отримання від позивача письмового повідомлення про таку зміну платіжних реквізитів;

6) при перерахуванні грошових коштів відповідач зобов`язується у графі «призначення платежу» зазначати: «на виконання Мирової угоди у справі № 911/2436/23».

7) зобов`язання відповідача з відшкодування судового збору вважаються виконаними, за умови надходження на рахунок позивача грошових коштів у строк та сумі, що визначені пунктом 3 Мирової угоди.

8) відповідач має право на дострокове погашення заборгованості;

9) за порушення зобов`язання, визначеного пунктом 3 Мирової угоди, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі - 315019,95 грн (триста п`ятнадцять тисяч дев`ятнадцять гривень, 95 коп.). Відповідач зобов`язується виплатити у повному обсязі грошові кошти, зазначені в пункті 3 Мирової угоди, шляхом перерахування коштів з поточного рахунка відповідача на поточний рахунок позивача;

12) у випадку невиконання відповідачем Мирової угоди, яке полягає у повному або частковому нездійсненні оплат, визначених пунктом 3 Мирової угоди, позивач як стягувач, має право звернутися до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового стягнення усієї суми залишку заборгованості за Мировою угодою, у тому числі штрафу на суму - 315019, 95 грн;

13) укладаючи Мирову угоду, сторони підтверджують, що вона укладена в добровільному порядку, її умови є зрозумілими, відповідають волевиявленню сторін та породжують правові наслідки, які відповідають інтересам сторін, а також не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб;

14) представники сторін, що підписують Мирову угоду, підтверджують та гарантують, що вони мають усі необхідні передбачені чинним законодавством України та установчими документами повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень;

15) мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом;

16) мирова угода складена у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу: по одному для кожної із сторін та один - для суду.

17) реквізити та підписи сторін.

Проаналізувавши умови мирової угоди, судом встановлено, що укладена сторонами мирова угода остаточно не вирішує наявного спору та є такою, що може призвести до виникнення нового спору, про що свідчить наявність у мировій угоді пунктів 9, 12 у яких зазначено, що за порушення зобов`язання, визначеного пунктом 3 Мирової угоди, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі - 315019,95 гривень; позивач має право звернутися до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для примусового стягнення усієї суми залишку заборгованості за Мировою угодою, у тому числі штрафу на суму 315019,95 гривень, що не відповідає як обставинам справи, так і умовам преамбули Мирової угоди, відповідно до якої сторони погодили, що станом на день укладення Мирової угоди загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 315019,35 гривень.

До того ж, зі змісту пункту 5 мирової угоди, яким, зокрема передбачено, що перерахування грошових коштів, зазначених в п. 4 Мирової угоди, відповідач здійснює на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України», не зрозуміло, які саме кошти відповідач зобов`язується перерахувати за умовами п. 4 Мирової угоди, адже згідно вказаного пункту сторони домовились, що позивач частково відмовляється від позовних вимог у справі № 911/2436/23 а саме: у частині стягнення 259463,62 грн - пені, 16071,94 грн - 3% (відсотки) річних, 39484,39 грн - інфляційних втрат, враховуючи, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу.

Тобто, зі змісту пункту 4 слідує, що позивач за наслідками укладення мирової угоди відмовляється від судового захисту своєї вимоги та сплати будь-яких коштів за наслідками цієї відмови від відповідача не вимагається. А погоджена сторонами у пункті 5 умова про перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів, зазначених в п. 4 Мирової угоди, призводить до двозначності змісту пункту 5 мирової угоди.

Зважаючи на те, що укладена між сторонами у цій справі мирова угода стосується інших сум, аніж ті, які є предметом спору, а її умови можуть призвести до виникнення нового спору, суд не вбачає підстав для задоволення спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди у справі № 911/2436/23, що зумовлює висновки суду про відмову у її задоволенні.

За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 202 цього ж Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку.

З метою забезпечення принципу змагальності щодо реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи, для забезпечення прав учасників справи взяти участь у судовому засіданні, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи.

При цьому суд вважає, що з огляду на очевидне досягнення між сторонами домовленостей щодо врегулювання спору мирним шляхом, вони мають вжити необхідних заходів для належного, із дотриманням вимог, що ставляться до змісту мирової угоди, оформлення її умов та надання її до суду для розгляду та затвердження або врегулювання питання припинення спору у інший процесуальний спосіб.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 202, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди від 15.04.2024, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» та Державного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Каштан «НТК» Інституту Електрозварювання ім. Є.О. Патона «Національної академії наук України».

2. Розгляд справи відкласти на 01.05.2024 о 11:45. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, зал судових засідань № 6.

3. Явка представників сторін обов`язковою не визнається.

Ухвала складена та підписана 17.04.2022, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Р.М. Колесник