Рішення

від 18.04.2024 по справі 911/248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/248/24

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс»про стягнення 233512,76 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» (далі - відповідач) про стягнення 233512,76 грн., з яких 42078,80 грн. основний борг, 456,15 грн. інфляційні втрати, 781,63 грн. 3% річних, 190196,18 грн. відсотки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про сервісно-технічне обслуговування від 19.02.2014 № 190214 щодо здійснення повного розрахунку за виконанні роботи та надані послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717 у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову продовж п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі але не пізніше 05.03.2024. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 19.03.2024 та встановлено відповідачу строк до 02.04.2024 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором про сервісно-технічне обслуговування від 19.02.2014 № 190214 щодо здійснення повного розрахунку за виконанні роботи та надані послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717 у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.

У встановлений судом строк відповідач через систему «Електронний суд» подав суду відзив на позовну заяву від 05.03.2024 (вх. № суду 2341/24 від 05.03.2024), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, з підстав, які зводяться до того, що положення договору не містять умов, які встановлюються інший строк нарахування неустойки, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, в той же час позивач в позовній заяві наводить розрахунок нарахування неустойки за період прострочення понад шість місяців. Відповідач посилаючись на положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зазначає про право суду, у т.ч з власної ініціативи щодо зменшення розміру неустойки до її розумного розміру. Також відповідач зазначає, що штрафна санкція у вигляді штрафу, передбачена п. 7.2 договору, за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховуються за кожен день прострочення, а не одноразово. Враховуючи, що передбачена п. 7.2 договору неустойка за своєю правовою природою є пенею, то її нарахування у відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність а несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Проте, позивач вимагає стягнути нараховану неустойку, що в чотири з половиною разів більше основної суми заборгованості. Оскільки розрахунок позивача щодо розміру штрафних санкцій зроблено неправильно, відповідач надає свій контррозрахунок штрафних санкцій, з урахуванням обмежень щодо максимального розміру, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та піврічного строку припинення нарахування штрафних санкцій встановленого ст. 232 ГК України, відповідно до якого (розрахунку відповідача) розмір неустойки становить 9716,17 грн.

У встановлений судом строк позивач подав до суду відповідь на відзив від 12.03.2024 (вх. № суду 2648/24 від 13.03.2024), в якій просить суд відзив відповідача залишити без розгляду та повернути його, а позовні вимоги задовольнити, з підстав, які зводяться до того, що відповідач маючи електронний кабінет в системі ЄСІТС, 08.02.2024 отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі, жодним чином не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву у визначений судом строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, тобто 23.02.2024, а тому у суду є всі законні підстави для залишення відзиву без розгляду та повернення відзиву відповідачу. Також позивач звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначає своєї незгоди або заперечення щодо стягнення з нього простроченої суми вартості робіт в розмірі 42078,80 грн., 3% річних в розмірі 781,63 грн., інфляційних втрат в розмірі 456,15 грн., що дає підстави для висновку, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього вказаних сум. Стосовно строків нарахування неустойки, то позивач посилаючись на положення ст. ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 627 ЦК України зазначає, що сторони скористалися своїм правом щодо визначення в договорі всіх істотних умов договору, а також враховуючи презумпцію договору та те, що договір є таким, що не визнаний судом недійсним, скористалися наданим їм правом та визначили у такому договорі застереження на випадок неналежного виконання замовником (відповідачем) умов договору щодо вчасної та повної оплати за проведену роботу виконавця (позивача).

Розглянувши клопотання позивача, яке міститься у поданій ним відповіді на відзив від 12.03.2024 (вх. № суду 2648/24 від 13.03.2024) про залишення без розгляду та повернення відзиву відповідача, з підстав пропущення строку для його подачі, суд зазначає таке.

Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

З наведених положень слідує, що строк для подачі відзиву на позовну заяву не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, проте суд має встановити строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Суд ухвалою від 08.02.2024 встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову продовж п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі але не пізніше 05.03.2024.

Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді ухвала про відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження від 08.02.24 по справі № 911/248/24 було надіслано одержувачу ТОВ «Трипілля Агро Плюс» в його електронний кабінет (електронну пошту) та документ доставлено до електронного кабінету (електронну пошту): 08.02.24 13:48.

Таким чином, останнім днем для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову упродовж п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі є 23.02.2024 включно, але як встановлено судом не пізніше 05.03.2024.

У встановлений судом строк відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву та через систему «Електронний суд» 05.03.2024 подав суду відзив на позовну заяву від 05.03.2024 (вх. № суду 2341/24 від 05.03.2024), а відтак у суду відсутні правові підстави для залишення без розгляду поданий відповідачем відзив та його повернення відповідачу, з підстав, які наведені позивачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про сервісно-технічне обслуговування від 19.02.2014 № 190214 (далі договір), відповідно до умов якого позивач виконавець зобов`язався виконувати комплекс робіт та послуг (далі роботи) по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів відповідача замовника, вказаних у додатку № 1 до даного договору, відповідно до заявок, а замовник зобов`язався приймати і своєчасно сплачувати роботи на умовах, визначених у даному договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець за цим договором виконує комплекс робіт та послуг (далі роботи) по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів замовника, що погоджені сторонами письмово.

Приймання-здача робіт здійснюється після їх повного виконання. Правовим документом, що підтверджує виконання робіт належним чином і підставою для взаєморозрахунків, є підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 4.1 договору вартість робіт, визначається згідно тарифів виконавця, які діють на дату звернення замовника, і складаються з: вартості необхідних для ремонту запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів; вартості виконання конкретного виду робіт; вартості мийки, чищення і т.п; вартості послуг по відповідальному зберіганню (на строк самостійного пошуку та придбання замовником необхідних для ремонту запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів або на строк зволікання замовником прийняття рішення про подальше проведення робіт, в тому числі і у випадку відсутності необхідних для ремонту запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів, або на строк зволікання замовником отримання автомобіля після виконання робіт).

Відповідно до п. 4.2 договору замовник сплачує 100% вартості робіт, визначених в наряді-замовленні (акті виконаних робіт), протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата здійснюється по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє в частині прийняття виконавцем заявок на виконання робіт до 31.12.2013. Договір автоматично, без додаткового погодження сторін, продовжує діяти (пролонгується) на слідуючий календарний рік у випадку не попередження стороною про відмову від продовження його дії за 30 днів до закінчення строку дії договору. Кількість таких пролонгацій не є обмеженою (п. 10.6 договору).

В додатку № 1 до договору наведено перелік транспортних засобів, щодо яких надається сервісне обслуговування Polo sedan модель WW, № кузова НОМЕР_1 , держ. Номер НОМЕР_2 .

На виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором роботи та послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобіля Polo sedan модель WW, № кузова НОМЕР_1 , держ. Номер НОМЕР_2 вартістю 15897,62 грн., під час проведення яких було використано запасні частини та витратні матеріали на суму 66181,18 грн., що підтверджується підписаними між сторонами у справі актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717 на суму 82078,80 грн., який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими представника сторін та скріплений печаткою позивача.

Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за виконані роботи та послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобіля у сумі 40000 грн., що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717 в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, позивач листами від 07.09.2023 № 03/07-09, від 27.09.2023 № 11/27-09 просив відповідач погасити борг в сумі 42078,80 грн. Відповідач наявність вказаних в нього листів не заперечував у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що відповідач наявний в нього борг перед позивачем не погасив, відповіді на листи позивача не давав, позивач надіслав на адресу відповідача претензію-вимогу від 21.12.2023 № 452/2023, в якій просив відповідач погасити борг в розмірі 42078,80 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 22.12.2023, накладною «Укрпошта» від 22.12.2023 № 0209427303620. Відповідач отримав вказану кореспонденцію за № трекінгу 0209427303620 09.01.2024, про що свідчить підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за виконанні роботи та надані послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717 в повному обсязі не виконав, в зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 42078,80 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю виконаних робіт та послуг по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобіля, під час проведення яких було використано запасні частини та витратні матеріали згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за виконанні роботи та надані послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717 у встановлений договором строк, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 42078,80 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 42078,80 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за виконанні роботи та надані послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.04.2023 № 60133717, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 42078,80 за період прострочення з 01.05.2023 по 12.12.2023 складають 456,15 грн., 3% річних з прострочених сум за період прострочення з 01.05.2023 по 12.12.2023 складають 781,63 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача відсотки у розмірі 2% від простроченої суми вартості робіт за кожен день прострочення, розмір яких за розрахунком позивача за період прострочення з 01.05.2023 по 12.12.2023 складає 190196,18 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення замовником зобов`язань щодо оплати робіт по договору, він зобов`язаний сплатити виконавцю неустойку (штраф) у розмірі 2% від простроченої суми вартості робіт за кожний день такого прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

Отже, розмір погодженої сторонами у п. 7.2 договору штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен день прострочення оплати вартості за виконанні роботи та надані послуги по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів, за своєю правовою природою відповідає поняттю «пеня». Зазначення в договорі неустойки (пені) як неустойка (штраф) не перетворює її в штраф або відсотки за користування чужими грошовими коштами і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів).

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір неустойки у вигляді пені, визначений сторонами в договорі перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, належна до стягнення неустойка у вигляді пені повинна бути нарахована на прострочений платіж за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зауважує, що умовами договору сторони не передбачили можливості нарахування неустойки понад шість місяців.

Таким чином, належна до стягнення неустойка у вигляді пені повинна бути нарахована з урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком неустойки у вигляді пені, який зроблений судом з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України, в межах заявленого позивачем періоду нарахування неустойки у вигляді пені, стягненню підлягає неустойка у вигляді пені, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 01.05.2023 по 01.11.2023 (шість місяців) в розмірі 9716,17 грн.

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення42 078,8001.05.2023 - 27.07.20238825,000.1375 072,5142 078,8028.07.2023 - 14.09.20234922,000.1212 485,5342 078,8015.09.2023 - 26.10.20234220,000.1101 936,7842 078,8027.10.2023 - 01.11.2023616,000.088221,35В решті заявленої до стягнення суми неустойки у вигляді пені в розмірі 180480,01 грн. суд відмовляє, з огляду на її безпідставність, оскільки, як встановлено судом, вона нарахована з порушення вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Протилежного позивачем не доведено.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які надають право суду, у т.ч з власної ініціативи зменшувати розмір неустойки до її розумного розміру, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують наявності обставин, які мають істотне значення за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку (зокрема, пені).

Суд у даному випадку не вбачає можливості, в т.ч. з власної ініціативи, зменшувати розмір обґрунтованої до стягнення суми неустойки у вигляді пені в розмірі 9716,17 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 42078,80 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 42078,80 грн. основний борг, 456,15 грн. інфляційні втрати, 781,63 грн. 3% річних, 9716,17 грн. неустойки у вигляді пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті заявленої до стягнення суми неустойки у вигляді пені в розмірі 180480,01 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» про стягнення 233512,76 грн., з яких 42078,80 грн. основний борг, 456,15 грн. інфляційні втрати, 781,63 грн. 3% річних, 190196,18 грн. відсотки задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» (вул. Дружби, 6, с. Трипілля, Обухівський р-н, Київська обл., 08722, ідентифікаційний код 36349093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» (вул. Колекторна, 1, м. Київ, 02660, ідентифікаційний код 36159459) 42078 (сорок дві тисячі сімдесят вісім) грн. 80 коп. основного боргу, 456 (чотириста п`ятдесят шість) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 781 (сімсот вісімдесят одну) грн. 63 коп. 3% річних, 9716 (дев`ять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 17 коп. неустойки у вигляді пені, 795 (сімсот дев`яносто п`ять) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» про стягнення 180480,01 грн. неустойки у вигляді пені відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 18.04.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк