Рішення

від 18.04.2024 по справі 911/392/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа № 911/392/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянув матеріали справи

Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайт Торг Груп

про стягнення 103702,06 грн,

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 13.02.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Торг Груп» (далі - відповідач) про стягнення 103702,06 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків надання послуг, передбачених договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів №606/2021-ЦЮ від 06.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2024 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через підсистему Електронний суд 06.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який судом залучений до матеріалів справи. В поданому відзиві ТОВ «Лайт Торг Груп» виклав прохання про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 103702,06 грн з посиланням на їх необґрунтованість. Зокрема, відповідач зазначає, що в період виконання договірних зобов`язань діяли обмежувальні заходи спричинені поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, що є форс-мажорними обставинами, які об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору. Також відповідач наголошує, що при укладанні Договору, ТОВ «Лайт Торг Груп» надало банківську гарантію забезпечення виконання зобов`язань, однак АТ «Укрзалізниця» вимогу банку щодо сплати забезпечення не пред`являло. Крім вищезазначеного, відповідач додатково зазначає, що роботи, визначені Договором були виконані повністю в період строку дії Договору до 31.12.2021, тобто підстави для стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, у позивача відсутні.

Через підсистему Електронний суд 07.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив з урахуванням поданих відповідачем заперечень, в якому АТ «Укрзалізниця» зауважує, що у відзиві на позов відповідач не спростовує факту несвоєчасного виконання зобов`язань стосовно ремонту обладнання, яке мало бути здійснено не в період дії Договору, а згідно Графіка подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, оформленого Додатком № 2 до Договору. Що стосується інших викладених у відзиві посилань відповідача для відмови в позові, позивач вказав, що останні не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання покладених на ТОВ «Лайт Торг Груп» обов`язків за Договором щодо своєчасного виконання ремонту.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2021 року між AT «Укрзалізниця» (далі - замовник) та ТОВ «Лайт Торг Груп» (далі- виконавець) було укладено Договір про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № 606/2021-ЦЮ.

Цей Договір укладений згідно з рішенням тендерного комітету AT «Укрзалізниця» з питань закупівель послуг з ремонту, модернізації і придбання рухомого складу, іншої техніки та робіт за тендером № UA-2021-04-27-005783-C.

Згідно п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015 50220000-3 (послуги з ремонту турбокомпресорів PDH50), (далі - послуги) переданого виконавцю замовником в особі фактичних отримувачів, згідно з Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору), Протоколом узгодження цін (Додаток 3 до цього Договору), Технічними вимогами (Додаток 4 до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору, у порядку та строки, визначені цим Договором, а замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Послуги надаються відповідно до нормативних документів, які зазначені в Технічних вимогах (Додаток 4 до цього Договору). Найменування, опис, загальний обсяг послуг визначається у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1).

Згідно п. 1.3 Договору обсяги послуг, визначені Специфікацією (Додаток 1 до цього Договору) щодо ремонту турбокомпресорів PDH50 (далі - Обладнання), можуть бути змінені (зменшені) замовником з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника з відповідним перерахунком загальної вартості послуг та ціни Договору, крім частини послуг, які виконавець розпочав надавати та/або надав.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 Договору, ціна Договору встановлюється в національній валюті України - гривні.

Ціна Договору визначена у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору), яка включає в себе вартість заміни складових частин Обладнання та складає 2 388 744,00 грн (два мільйона триста вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 00 коп.), а також податок на додану вартість за ставкою 20% - 477 748,80 грн (чотириста сімдесят сім тисяч сімсот сорок вісім гривень 80 коп.), всього становить з ПДВ 2 866 492,80 грн (два мільйона вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 80 коп.).

Згідно Специфікації, виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту 9 одиниць турбокомпресорів PDH-50 (далі - обладнання).

Вартість ремонту кожної одиниці обладнання розраховується на підставі фактичного технічного стану складових частин обладнання, відображеного в Акті дефектації (за формою згідно з Додатком 8 до цього Договору), п. 3.3 Договору.

Згідно п. 5.1 Договору місце надання послуг, на території виконавця. Подача виконавцю обладнання для надання послуг проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору) (далі - Графік), узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261.

Пунктом 5.3 Договору визначено сторонами, що здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється Актом приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з Додатком 9 до цього Договору), який підписують уповноважені представники замовника і виконавця.

Відповідно до п. 5.6 Договору після завершення ремонту обладнання виконавець у добовий строк повідомляє уповноважених представників замовника за цим Договором, телеграмою або листом електронної пошти про завершення ремонту обладнання. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення від виконавця направляє свого представника для приймання обладнання з ремонту на території виконавця.

Пунктом 5.10 Договору визначено, що виконавець повинен надати представнику замовника такі документи: документи постачальника, які підтверджують якість товарно-матеріальних цінностей, що були використані при наданні послуг (сертифікати якості, декларації про відповідність, тощо), фактичні калькуляції з розшифровками, Акт приймання обладнання з ремонту, Протокол приймально- здавальних випробувань, Акт приймання-передачі металобрухту, Акт приймання-передачі наданих послуг. Протягом 3 (трьох) робочих днів Замовник підписує два примірника Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору), один з яких протягом 3 (трьох) робочих днів повертає Виконавцю. Виконавець після отримання оригіналу Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору) виставляє Замовнику в добовий строк рахунок на остаточну оплату за надані Послуги. Датою завершення ремонту обладнання є дата підписання Акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з Додатком 5 до цього Договору).

Відповідно до п.5.11 Договору, строк надання послуг визначається Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, наведеним у Додатку 2 до цього Договору, та по кожній одиниці ремонту становить не більше 35 (тридцяти п`яти) календарних днів з дати підписання Акта приймання обладнання в ремонт.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1).

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, підставою заявленого позову є несвоєчасне виконання відповідачем робіт з ремонту, що не узгоджується з Графіком ремонту обладнання, оформленого Додатком № 2, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 59175,75 грн пені та 44526,32 грн штрафу, що складає загальну суму неустойки 103702,07 грн, обчисленого на підставі п. 8.4 Договору.

Враховуючи, що позивач заявив до стягнення загальну суму неустойки в розмірі 103702,06 грн, а суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, розгляду підлягає вимога позивача викладена в прохальній частині позову в сумі 103702,06 грн.

У відзиві на позов відповідач керується такими підставами для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог:

- в період виконання договірних зобов`язань діяли обмежувальні заходи спричинені поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, що є форс-мажорними обставинами, які об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

- при укладанні Договору, ТОВ «Лайт Торг Груп» надало банківську гарантію забезпечення виконання зобов`язань № 14228/21-ГВ від 29.07.2021 на суму 28664,93 грн, видану АТ «Банк інвестицій та заощаджень», однак АТ «Укрзалізниця» вимогу банку щодо сплати забезпечення не пред`являло.

- роботи, визначені Договором були виконані повністю в період строку дії самого Договору до 31.12.2021, тобто підстави для стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, у позивача відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (ч. 1 ст. 857 ЦК України).

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальний ремонт.

Як встановлено судом, відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 1 від 02.09.2021 передано виконавцеві в ремонт турбокомпресор PDH50 №41635. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 28.10.2021 прийнято з ремонту турбокомпресор PDH50 №41635.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 2 від 02.09.2021 передано в ремонт турбокомпресор PDH50 №50235. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг № 11 від 29.11.2021 прийнято з ремонту турбокомпресор PDH50 №50235.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 3 від 02.09.2021 передано в ремонт турбокомпресор PDH50 №41612. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг № 3 від 28.10.2021 прийнято з ремонту турбокомпресор PDH50 №41612.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 4 від 02.09.2021 передано в ремонт турбокомпресор PDH50 №92231. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг № 12 від 29.11.2021 прийнято з ремонту турбокомпресор PDH50 №92231.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 5 від 02.09.2021 передано в ремонт турбокомпресор PDH50 №16106. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг № 5 від 28.10.2021 прийнято з ремонту турбокомпресор PDH50 №16106.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 8 від 22.10.2021 передано в ремонт турбокомпресор PDH50 №18243. Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг № 13 від 13.12.2021 прийнято з ремонту турбокомпресор PDH50 №18243.

Акти приймання обладнання в ремонт та передачі обладнання після виконаного ремонту підписані зі сторони виконавця та замовника та скріплені печатками підприємств. Питань стосовно якості та неналежного виконання робіт у позивача не виникало.

При цьому, з поданих Актів вбачається, що ТОВ «Лайт Торг Груп» надано послуги з ремонту 6 одиниць турбокомпресорів PDH-50 з порушенням граничних строків, встановлених Договором, тобто в строки які перевищують 35 календарних дні.

Згідно п. 8.4 Договору за порушення виконавцем строків надання послуг, передбачених цим Договором, останній сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Тобто, на відміну від пені, яка є довготривалою санкцією, штраф застосовується одноразово у відсотковому відношенні від суми невиконаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

В постанові зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаний в п. 8.4 вид неустойки у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею.

Таким чином, суд визнає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про одночасне стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом було досліджено поданий позивачем розрахунок суми неустойки від кожного акту окремо та встановлено наступне.

1)За актом № 1 від 02.09.2021 обладнання повернуто 28.10.2021, вартість ремонту склала 318239,93 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 03.09.2021 +35 календарних дні, тобто до 07.10.2021 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 08.10.2021 по 27.10.2021 (20 календарних дні прострочки).

За підрахунком суду розмір пені складає 6364,80грн.

2)За актом № 2 від 02.09.2021 обладнання повернуто 29.11.2021, вартість ремонту склала 317938,38 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 03.09.2021 +35 календарних дні, тобто до 07.10.2021 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 08.10.2021 по 28.11.2021 (52 календарні дні прострочки).

За підрахунком суду розмір пені складає 16532,80 грн. Розмір штрафу 22255,69 грн (за прострочення понад 30 днів).

3)За актом № 3 від 02.09.2021 обладнання повернуто 28.10.2021, вартість ремонту склала 318458,99 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 03.09.2021 +35 календарних дні, тобто до 07.10.2021 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 08.10.2021 по 27.10.2021 (20 календарних дні прострочки).

За підрахунком суду розмір пені складає 6369,18 грн.

4)За актом № 4 від 02.09.2021 обладнання повернуто 29.11.2021, вартість ремонту склала 318151,84 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 03.09.2021 +35 календарних дні, тобто до 07.10.2021 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 08.10.2021 по 28.11.2021 (52 календарні дні прострочки).

За підрахунком суду розмір пені складає 16543,90 грн. Розмір штрафу 22270,63 грн (за прострочення понад 30 днів).

5)За актом № 5 від 02.09.2021 обладнання повернуто 28.10.2021, вартість ремонту склала 318023,11 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 03.09.2021 +35 календарних дні, тобто до 07.10.2021 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 08.10.2021 по 27.10.2021 (20 календарних дні прострочки).

За підрахунком суду розмір пені складає 6360,46 грн.

6)За актом № 8 від 22.10.2021 обладнання повернуто 13.10.2021, вартість ремонту склала 318458,98 грн. Отже, відповідач повинен був виконати роботи в строк, починаючи з 22.10.2021 +35 календарних дні, тобто до 26.11.2021 включно. Таким чином, початком для настання у відповідача відповідальності, у зв`язку з невчасним виконанням робіт буде період з 27.11.2021 по 12.12.2021 (16 календарних дні прострочки).

За підрахунком суду розмір пені складає 5095,34 грн.

За таких обставин, розмір пені за розрахунком суду становить 57266,48 грн. Розмір штрафу - 44526,32 грн. Загальний розмір неустойки (штрафу та пені) склав 101792,80 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, щодо збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як, зокрема, електронні докази.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Також слід зазначити, що Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Стосовно заперечень, викладених у відзиві на позов, суд оцінює їх належність з урахуванням обставин, які входять в предмет доказування та зазначає, що останні не містять належних обґрунтувань та доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини.

Що стосується посилань відповідача, що в період виконання договірних зобов`язань існували обмежувальні заходи спричинені поширенням гострої респіраторної хвороби Covid-19, що є форс-мажорними обставинами, які об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору. Однак, за словами відповідача, незважаючи на це, роботи, визначені Договором все ж таки були виконані повністю та в період строку дії самого Договору до 31.12.2021, тобто підстави для стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, у позивача відсутні. З даного приводу суд зазначає.

Відповідно до частини другої статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у своїй практиці виокремив такі елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Стаття 617 ЦК України визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Аналогічний висновок випливає зі змісту статті 218 Господарського кодексу України, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 зі справи №917/1053/18 і від 09.11.2021 зі справи №913/20/21 встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Тобто, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Також слід звернути увагу і на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

Відповідач на підтвердження існування у нього форс-мажорних обставин не зазначає яким чином запровадження карантину вплинуло саме не неможливість належного виконання Договору вчасно згідно Графіка, також не надає документального підтвердження існування форс-мажору (сертифікату ТПП України).

Слід додатково зазначити, що Договір було укладено сторонами в період дії карантинних обмежень, тобто на момент взяття на себе зобов`язань в частині строків виконання ремонтних робіт відповідач усвідомлював всі ризики пов`язані з існуючою епідеміологічною ситуацією.

Розділом 9 Договору, а саме п. 9.2, п. 9.3 сторони передбачили, що у разі якщо сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів (але не пізніше 20 робочих днів). Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про виникнення обставин непереборної сили, позбавляє сторону права посилатися на них.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Таким чином, припущення відповідача, що в даному випадку він звільнений від відповідальності за неналежне виконання Договору, у зв`язку з існуванням карантину як форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), не береться судом до уваги, оскільки вказана обставина не підтверджена належними доказами.

Стосовно інших аргументів, про які зазначає відповідач, зокрема, що при укладанні Договору ТОВ «Лайт Торг Груп» надало банківську гарантію забезпечення виконання зобов`язань № 14228/21-ГВ від 29.07.2021 на суму 28664,93 грн, видану АТ «Банк інвестицій та заощаджень», однак АТ «Укрзалізниця» правом вимоги щодо отримання забезпечення за даною гарантією не скористалось та до банку з письмовою вимогою не зверталось, слід зазначити наступне.

По-перше, звернення до банку, як гаранта про сплату договірного забезпечення (гарантованої суми) є правом позивача, а не обов`язком.

По-друге, п. 11.6 Договору сторони передбачили, що кошти, що надійшли замовнику як забезпечення виконання Договору (у разі, коли вони не повертаються виконавцю), не є виконанням виконавцем зобов`язань за цим Договором, не заліковуються в рахунок інших зобов`язань виконавця за цим Договором та не звільняють виконавця від сплати повної суми штрафних санкцій (відповідальності) та збитків за Договором.

Згідно ч. 1 ст. 4 статті 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Враховуючи зазначене, звернення позивача до суду, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з підстав порушення строків виконання робіт та нарахування штрафних санкцій (неустойки) є правомірним, вчиненим відповідно до законодавства та умов договору.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, де з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 101792,80 грн неустойки. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 ст. 4 цього Закону, в електронній формі - застосовується коефіціент 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подачу позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн. з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, відшкодуванню витрат позивача по оплаті судового збору з відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позову, підлягає сума 2377,80 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт Торг Груп» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Юності, буд. 3, офіс 1, код ЄДРПОУ 42519615) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) 101 792 (сто одну тисячу сімсот дев`яносто дві) грн 80 коп. неустойки, 2377 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн 80 коп. судового збору.

3. Відмовити в решті заявлених позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін