Рішення

від 15.01.2024 по справі 915/1382/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Справа № 915/1382/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю:

представника позивача: Левкович А.Є.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (код ЄДРПОУ 02910048, 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73, e-mail: centr@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі:

Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, e-mail: contact@dsbt.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранслогістік» (код ЄДРПОУ 42255354, 54049, м. Миколаїв, пров. Ударний, 16)

про: стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 14 161,70.

В С Т А Н О В И В:

06.09.2023 заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 51-50/2-8468 вих-23 від 05.09.2023 (вх. № 11664/23) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранслогістік», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 14 161,70 грн. та на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023 - справу № 915/1382/23 призначено головуючому судді Ткаченку О. В.

Ухвалою суду від 11.09.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 12456/23 від 21.09.2023).

Вважаючи недоліки позовної заяви виправленими у встановлений строк, суд 26.09.2023 ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.10.2023.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву з посиланням на номер справи, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 26.092.2023 про відкриття провадження у справі, направлене на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручено 09.10.2023. Відтак відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 915/1382/23, призначення судового засідання з розгляду даної справи та обов`язок надати до суду відзив на позовну заяву.

Проте від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Ухвалою суду від 30.10.2023 розгляд справи відкладено на 15.01.2024.

В судовому засіданні 15.01.2024 представниця позивача підтримала позицію, викладену в позові та доводи в її обґрунтування.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив, про час та дату розгляду справи судом був повідомлений належним чином.

Ураховуючи викладене, а також те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження; що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, ? суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи проведено поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

15.01.2024 суд в судовому засіданні оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі.

Після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до направлення на рейдову перевірку № 000222 від 17.08.2020 старшим державним інспектором Віддіду державного нагляду (контролю) у Київській області 19.08.2020 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 36 км + 500м а/д М-06 «Київ Чоп», проведено габаритно-ваговий контроль вантажного спеціалізованого сідлового тягу марки MANTGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом спеціалізованим Н/ПР РЕФРЕЖ KRONESD, з реєстраційним номером НОМЕР_2 .

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 19.08.2020 складено акт проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 243231, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 045171 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 045871. Водій Харченко Д. О. отримав копії документів.

Габаритно-ваговим контролем зафіксовано, що повна маса вантажного спеціалізованого сідлового тягу марки MANTGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом спеціалізованим Н/ПР РЕФРЕЖ KRONESD, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажу, становила 31.40 т, при нормативно допустимих 40т, осьові навантаження 6,30т/12,46т/4,02т/4,40т/4,22т, тобто навантаження на одиночну вісь 12,46 т при нормативно допустимих 11т.

За кермом даного транспорту перебував водій ОСОБА_1 , та згідно наданої ним товарно-транспортної накладної СА-ЦБ/ПРв-073329 від 18.08.2020 на вказаному транспортному засобі перевізником ТОВ «Югтранслогістік» здійснювалось перевезення вантажу з пункта навантаження АДРЕСА_1 до пункту розвантаження АДРЕСА_2 , відстань між якими, відповідно до додатку Google Maps складає 538 км.

Згідно з інформацією РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області, вантажно спеціалізований сідловий тяг марки MANTGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом спеціалізованим Н/ПР РЕФРЕЖ KRONESD, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , станом на 19.08.2020 належить ТОВ «Югтранслогістік».

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (в редакції, що діяла на момент проведення габаритно-вагового контролю), дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів здійснюється за спеціальними правилами у разі навантаження на одиночну вісь понад 11 т.

Таким чином, перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням навантаження на одиночну вісь на 13,27%, що, на думку позивача, є порушенням ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

До акту від 19.08.2020 №045171 складено розрахунок № 045171 від 19.08.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано плату в розмірі 435,78 євро, що за курсом НБУ станом на 19.08.2020 становила 14 161,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу листами від 05.10.2020 №76861/18/24/20 та від 31.05.2023 № 39606/29/24-23 поідомлено про необхідність внесення плати за проїзд.

Прокурор зазначає, що відповідачем кошти в сумі 435,78 євро добровільно не сплачені, та Укртрансбезпекою, незважаючи на очевидність порушення та усвідомлення свого обов`язку щодо вжиття заходів до стягнення нарахованої плати, упродовж тривалого часу не вжито дієвих заходів до стягнення з ТОВ «Югтранслогістік» у судовому порядку плати за проїзд в сумі 435,78 євро, що є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно до 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог мас наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку. передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загальної користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

У відповідності до п.1 даного Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пп. 1 п.4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Підпунктами 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно 3 постанови Кабінету Міністрів України №502 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки па транспорті, утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Враховуючи вищевикладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Враховуючи норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають застосовувати правові підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, заходи щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України не вжито.

Згідно матеріалів справи, Окружна прокуратура міста Миколаєва 26.06.2023 звернулась до Укртрансбезпеки із запитом № 51-50/2-6130вих-23 про надання інформації щодо стану сплати нарахованої плати та вжиття заходів до стягнення з відповідача у судовому порядку нарахованої плати за проїзд у розмірі 435,78 євро.

Укртрансбезпека у наданій прокуратурі відповіді № 2813/5.4.1/23-23 від 04.07.2023 повідомила, що відповідач не сплатив у добровільному порядку кошти в сумі 435,78 євро. Зазначила, що служба не зверталась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Югтранслогістік» через відсутність коштів на слату судового збору.

Отже, прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявність порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем повідомлено про відсутність можливості самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

З урахуванням вищевикладеного, підставою для звернення з позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва є нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету та не сплата відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 14 161,70 грн.

Таким чином, даний випадок з урахуванням вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру є виключним, а тому у прокурора є обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

У відповідності до ч.2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

У відповідності до п.п. 4 п.2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Положенням п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

За приписами ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У відповідності до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Зі змісту абз.1 п.4 Правил № 30 вбачається, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до абз.1 п.28 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Таким чином, саме відповідач, як власник великогабаритних транспортних засобів має сплатити визначену суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри, яких перевищують нормативні, оскільки саме його транспортні засоби завдали шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.

Згідно змісту ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У відповідності до ч.2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з огляду на наведені норми та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у даній справі були порушені вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №045171 від 19.08.2020 та Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №045871 від 19.08.2020.

Доказів отримання у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищували нормативні параметри відповідачем не подано.

Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879) та згідно розрахунку № 045171 від 19.08.2020 становить 435,78 євро.

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 19.08.2020, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, сума 435,78 євро складає 14 161,70 грн.

Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1, ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

Дії відповідача щодо перевезення вантажів з порушенням допустимих вагових параметрів мають всі складові цивільного правопорушення, оскільки в порушення вище наведених вимог Закону таке перевезення здійснювалося без отримання відповідного дозволу, не дотримання вагових параметрів транспортного засобу призводить до руйнування доріг, а розмір збитків визначається відповідно до затверджених в установленому порядку Методик.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №926/16/19, визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству. Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у розмірі 14 161,70 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів в підтвердження сплати коштів відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранслогістік» (код ЄДРПОУ 42255354, 54049, м. Миколаїв, пров. Ударний, 16) на користь Державного бюджету України (р/р UA 178999980313141216000026011), отримувач ГУК у м. Києві/ код ЄДРПОУ 37993783, банк: Казначейство України ЕАП) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 14 161,70 грн.

3. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранслогістік» (код ЄДРПОУ 42255354, 54049, м. Миколаїв, пров. Ударний, 16) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048, р/р № UA74820172034315000100000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16.04.2024 року.

Суддя О. В. Ткаченко