Рішення

від 09.04.2024 по справі 916/5197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5197/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С.П. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) до відповідача Професійно-технічного училища №27 м. Генічеська (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Ковпака, 36, код ЄДРПОУ 22743983) про стягнення 269026,99грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Професійно-технічного училища №27 м. Генічеська про стягнення 269026,99грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг» посилається на неналежне виконання Професійно-технічним училищем №27 м. Генічеська умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №20-1083/21-БО-Т від 10.11.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2023 відкрито провадження у справі №916/5197/23, ухвалено справу розглядати за правилами підготовчого позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2024 о 10:00.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 18.01.2024, підготовче засідання 23.01.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 30.01.2024 призначено підготовче засідання на 27.02.2024 о 11:40 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

В підготовчому засіданні від 27.02.2024 було оголошено перерву на 12.03.2024 о 10:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 викликано учасників справи у підготовче засідання.

В підготовчому засіданні від 12.03.2024 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 закрито підготовче провадження у справі№916/5197/23, призначено справу до розгляду по суті на 09.04.2024 о 12:00 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 09.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/5197/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, Постачальник) та Професійно-технічним училищем №27 м. Генічеська (відповідач, Споживач) було укладено договір постачання природного газу №20-1083/21-БО-Т (далі договір) відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1. договору). Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом прийманняпередачі природного газу. Відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту прийманняпередачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником позивача. Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 договору, відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору. На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, позивачем направлялись відповідачу примірники актів приймання-передачі за листопад 2021 березень 2022, підписані уповноваженим представником позивача, проте, станом на дату складання позовної заяви, відповідач не повернув позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2022.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 604355,40грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу за листопад 2021 березень 2022, з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору. З відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 16.11.2023 ТОВВИХ-23-16450 вбачається, що в листопаді 2021 відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі 3068,54куб.м., в грудні 2021 14313,00куб.м., в січні 2022 7854,00куб.м., в лютому 2022 7487,00куб.м., в березні 2022 3789,00куб.м., що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання передачі природного газу за листопад 2021 березень 2022, які не підписані відповідачем. Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманняпередачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 186606,39грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати спожитого природного газу, позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував останньому пені у розмірі 41099,96грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 7079,63грн та 34241,01грн інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 186606,39грн основного боргу, 41099,96грн пені, 7079,63грн 3% річних, 34241,01грн інфляційних втрат.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як видно з матеріалів справи, 10.11.2021 між позивачем та відповдіачем було укладено договір постачання природного газу №20-1083/21-БО-Т відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманняпередачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Як видно з матерфіалів справи, позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 604355,40грн, відповідач за отриманий газ розрахувався частково у сумі 417749,01грн у зв`язку з чим заборгованість вілдповідача складає 186606,39грн.

Станом на день розгляду справи відповідач за отриманий природний газ не розрахувався у повному обсязі у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у сумі 186606,39грн.

Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача 186606,39грн основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 41099,96грн слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором; у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується неня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 41099,96грн за період 16.04.2022 31.07.2023 на суму заборгованості у розмірі 123939,76грн, за період з 17.05.2022 31.07.2023 на суму заборгованості у розмірі 62666,63грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 41099,96грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 7079,63грн 3% річних, 34241,01грн інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 7079,63грн за період 16.04.2022 31.07.2023 на суму заборгованості у розмірі 123939,76грн, за період з 17.05.2022 31.07.2023 на суму заборгованості у розмірі 62666,63грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 7079,63грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 34241,01грн за період з 01.05.2022 30.06.2023 на суму заборгованості у розмірі 123939,76грн, за період 01.06.2022 30.06.2023 на суму заборгованості у розмірі 62666,63грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 34241,01грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Професійно-технічного училища №27 м. Генічеська про стягнення 269026,99грн у тому числі 186606,39грн основного боргу, 41099,96грн пені, 7079,63грн 3% річних, 34241,01грн інфляційних втрат, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3228,32грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) до відповідача Професійно-технічного училища №27 м. Генічеська (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Ковпака, 36, код ЄДРПОУ 22743983) про стягнення 269026,99грн у тому числі 186606,39грн основного боргу, 41099,96грн пені, 7079,63грн 3% річних, 34241,01грн інфляційних втрат - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Професійно-технічного училища №27 м. Генічеська (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Ковпака, 36, код ЄДРПОУ 22743983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 186606,39грн основного боргу, 41099,96грн пені, 7079,63грн 3% річних, 34241,01грн інфляційних втрат, 3228,32грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 18 квітня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова