Рішення

від 08.04.2024 по справі 916/4834/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4834/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "К.В.С." (вул. Івана Мащука, буд.14, Яковлівка, Роздільнянський район, Одеська область,67412) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКРЕТ ФОРСАЙТ" (пр. Малої Любові, буд. 99, Харків, 61020) про стягнення 849734,14 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "К.В.С." звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКРЕТ ФОРСАЙТ" про стягнення 849734,14грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №ВС334-2 від 17.08.2023

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/4834/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за адресою яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвали суду у справі направлялись судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.04.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

17 серпня 2023 року позивач Фермерське господарство «К.В.С.» уклав договір поставки №ВС334-2 з постачальником мінеральних добрив Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Тойз» в особі директора Хієнка Сергія Володимировича (надалі відповідач) про постачання мінерального добрива (надалі-Товар), у строки та на умовах передбачених даним Договором.

Позивач вказує, що у зв`язку з тим що відповідач змінив назву з ТОВ «ОРГАНІК ТОЙЗ» на ТОВ «ДІСКРЕТ ФОРСАЙТ» та змінив місцезнаходження з міста Київ, Бульвар Івана Лепсе, буд.8, корпус №58, 1 поверх «Антресоль», на місто Харків, пр.. Малої Любові будинок 99, 61020., що підтверджується офіційними відомостями з доступних відкритих інтернет ресурсів сайту Мінюсту, позивач зазначає відповідачем по справі ТОВ «ДІСКЕРТ ФОРСАЙТ».

Відповідно до п.п.1.2. Договору поставки №ВС334-2 від 17.08.2023р. сторонами було підписано Специфікацію №1, в якій зазначено найменування та опис товару: Моно амоній фосфату (Амофос) NP 11:52, Agropolychim 15959:2011, б/б 1000кг, кількість 24 тони, загальна сума з урахуванням ПДВ 784 800,00 грн.; також визначено порядок оплати: оплата здійснюється покупцем за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати; та визначено умови поставки: товар поставляється на умовах само вивозу Покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту оплати товару зі складу Постачальника що розташований за адресою: місто Ізмаїл, вулиця Нахімова, 296 В термінал «Нью Енерджи».

Позивач зазначає, що Відповідач виставив рахунок №2375 від 17.08.2023р. на оплату за Моно амоній фосфату (Амофос) NP 11:52, Agropolychim 15959:2011, б/б 1000кг, кількість 24 тони, на загальну суму з урахуванням ПДВ 784 800,00 грн. Позивач оплатив рахунок, що підтверджується платіжними інструкціями №608 від 18.08.2023р. на суму 224800,00 грн. та платіжною інструкцією №84 від 18.08.2023р. на суму 560 000,00грн., про що повідомив відповідача.

Позивач 21 серпня направив на електронну пошту відповідача Лист на повернення коштів. У відповідь відповідач прислав гарантійний лист про те що гарантує повернення коштів до 29 вересня 2023 року, однак по теперішній час ні повернення коштів, ні відвантаження товару зі складу Постачальника (відповідача) на транспорт Покупця (позивача) не відбулося.

У зв`язку з тим що Постачальник (відповідач) не виконав свої зобов`язання та не відвантажив товар на автотранспорт Покупця (позивача), позивач нарахував пеню передбачену п.п.5.7 Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки товару, що складає на час подання позову до суду за період з 21 серпня 2023 року по 01 листопада 2023 року 73 календарних днів, та становить загальну суму пені 64 934,14 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не були повернуті кошти ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "К.В.С." звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКРЕТ ФОРСАЙТ" про стягнення 849734,14грн., з яких сума неповернутих коштів складає 784800 грн, та пеня в розмірі 64934,14грн..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець мас право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, 17 серпня 2023 року позивач Фермерське господарство «К.В.С.» уклав договір поставки №ВС334-2 з постачальником мінеральних добрив Товариством з обмеженою відповідальністю «Органік Тойз» в особі директора Хієнка Сергія Володимировича (надалі відповідач) про постачання мінерального добрива (надалі-Товар), у строки та на умовах передбачених даним Договором.

У зв`язку з тим що відповідач змінив назву з ТОВ «ОРГАНІК ТОЙЗ» на ТОВ «ДІСКРЕТ ФОРСАЙТ» та змінив місцезнаходження з міста Київ, Бульвар Івана Лепсе, буд.8, корпус №58, 1 поверх «Антресоль», на місто Харків, пр.. Малої Любові будинок 99, 61020., що підтверджується офіційними відомостями з доступних відкритих інтернет ресурсів сайту Мінюсту, позивач зазначає відповідачем по справі ТОВ «ДІСКЕРТ ФОРСАЙТ».

Відповідно до п.п.1.2. Договору поставки №ВС334-2 від 17.08.2023р. сторонами було підписано Специфікацію №1, в якій зазначено найменування та опис товару: Моно амоній фосфату (Амофос) NP 11:52, Agropolychim 15959:2011, б/б 1000кг, кількість 24 тони, загальна сума з урахуванням ПДВ 784 800,00 грн.; також визначено порядок оплати: оплата здійснюється покупцем за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати; та визначено умови поставки: товар поставляється на умовах само вивозу Покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту оплати товару зі складу Постачальника що розташований за адресою: місто Ізмаїл, вулиця Нахімова, 296 В термінал «Нью Енерджи».

Відповідач виставив рахунок №2375 від 17.08.2023р. на оплату за Моно амоній фосфату (Амофос) NP 11:52, Agropolychim 15959:2011, б/б 1000кг, кількість 24 тони, на загальну суму з урахуванням ПДВ 784 800,00 грн. Позивач оплатив рахунок, що підтверджується платіжними інструкціями №608 від 18.08.2023р. на суму 224800,00 грн. та платіжною інструкцією №84 від 18.08.2023р. на суму 560 000,00грн., про що повідомив відповідача.

Позивач 21 серпня направив на електронну пошту відповідача Лист на повернення коштів. У відповідь відповідач прислав гарантійний лист про те що гарантує повернення коштів до 29 вересня 2023 року, однак по теперішній час ні повернення коштів, ні відвантаження товару зі складу Постачальника (відповідача) на транспорт Покупця (позивача) не відбулося.

Постачальник (відповідач) не виконав свої зобов`язання та не відвантажив товар на автотранспорт Покупця (позивача),

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за оплачений але не поставлений товар у розмірі 784800 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором пеню в розмірі 64934,14грн.,

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару згідно п. 2.3. даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення такої поставки товару.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 64934,14грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 64934,14грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСКРЕТ ФОРСАЙТ» (код код ЄДРПОУ 38638890, місцезнаходження Харківська область, місто Харків, пр..Малої Любові, 99, 61020) на користь Фермерського Господарства «К.В.С.» (Код ЄДРПОУ 42898949, місцезнаходження: Україна, Одеська обл., Роздільнянський район, село Яковлівка, вулиця Івана Мащука, буд. 14, 67412) грошову суму у розмірі - 849 734,14 грн. (вісімсот сорок дев`ять тисяч сімсот тридцять чотири грн..14 коп) яка складається із: оплаченого товару - 784 800,00 грн. (сімсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот грн..00коп), пені у розмірі - 64 934,14 грн. (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири грн.14 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12746,01 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов