Рішення

від 18.04.2024 по справі 917/245/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 917/245/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Кльопова І.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Композит", вул.Потьомкінська, 118, офіс 405, м.Миколаїв, 54055

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Базіс", вул.Європейська, 25, кв.5, м.Кременчук, Полтавська область,39601

про стягнення грошових коштів

встановив:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Композит" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Базіс" про стягнення заборгованості за Дилерською угодою № 29 на надання прав на поширення товару від 14.01.2020, а саме: 68542,80грн. - сума основного боргу, 4823,78грн. - 3% річних, 22418,49грн. - інфляційні втрати, 58788,16грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Солід Базіс" не виконано своїх зобов`язань за Дилерською угодою № 29 на надання прав на поширення товару від 14.01.2020 по оплаті, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 68542,80 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з з відповідача пені у розмірі 58788,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 22418,49 грн, 3% річних у розмірі 4823,78 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 19.0.22024 була надіслана відповідачу 19.02.2024 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Європейська, 25, кв.5, м.Кременчук, Полтавська область,39601

Однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 11.03.2024 із відміткою на довідці відділення поштового "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали 19.02.2024 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айкью Композит» (в подальшому - Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солід Базіс» (в подальшому Відповідач або Партнер) 14.01.2020 р. було укладено Дилерську угоду № 29 про надання прав на поширення товару (в подальшому - Договір).

Згідно умов Договору Постачальник надає Партнеру права на поширення товару та право іменувати себе "офіційний дилер Постачальника". Постачальник надає партнеру право використовувати при продажі товару фірмове найменування Постачальника та його товарний знак. Товаром є запасні частини для грунтообробного обладнання: відвали до плугів, польові дошки, підтримки відвалів, леміші, накладки на стійки культиватора, культиваторне обладнання, тощо (п.1.1, п.1.2, п.1.3 Договору

Відповідно до пп.3.1.1 Договору Партнер отримує від Постачальника товар за умовами Договору і документами які підтверджують факт поставки з метою подальшого продажу товару третім особам.

Відповідно до п.4.1 Договору Поставка Товару здійснюється на підставі накладних на поставку, сформованих за заявкою Партнера письмовій формі, переданій факсом або електронною поштою Партнера. Кожна заявка Партнера має місти перелік Товару із зазначенням бажаних термінів отримання, бажаний порядок оплати і умови поставки. Кінцеві умови відвантаження формуються тільки на підставі Специфікації підписаної з обох боків.

Відповідно до п.4.2 Договору Ціна на товар, за якою Постачальник відвантажує товари Партнеру, зазначена у чинному прайс-листі постачальника (для Партнера).

Згідно п. 5.1 Договору платежі за товар здійснюються Партнером шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунків. Датою виконання Партнером зобов`язань по оплаті вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.

Датою виконання зобов`язань Постачальника з поставки товару вважається дата відвантаження/передачі товару Партнеру або перевізнику Партнера, або належним чином уповноваженій особі Партнера, що підтверджується видатковою накладною на товар. Право власності на товар переходять від Постачальника до Партнера з моменту передачі товару Партнеру або уповноваженій особі Партнера (п.5.2 Договору).

Постачальник зобов`язаний у найкоротші терміни повідомити Партнеру телефонним або факсимільним зв`язком, за телефонами вказаними в «Реквізитах та підписах сторін» чинного договору, дату відвантаження партії товару. До кожної партії товару додається наступна супровідна документація: рахунок-фактура -1 прим.; видаткова накладна - 2 примірники (п. 5.3 Договору).

Після отримання товару Партнером, він зобов`язаний в триденний термін повідомити про це Постачальника і надіслати рекомендованим листом або експрес-поштою на адресу Постачальника належним чином оформлені товарні документи (видаткова накладна, довіреність тощо) - п. 5.7 Договору.

На виконання умов Договору Позивач у період з 07.06.2021 по 06.08.2021 поставив Відповідачеві товар на загальну суму 103651,00 грн., а саме:

- на замовлення № 2327 за накладною № 448 від 07.06.21 р. на суму 13150,00 грн.;

- на замовлення № 2384 за накладною № 477 від 14.06.21 р. на суму 23936,00 грн.;

- на замовлення № 2397 за накладною № 481 від 15.06.21 р. на суму 4374,00 грн.;

- на замовлення № 2396 за накладною № 521 від 25.06.21 р. на суму 9076,00 грн.;

- на замовлення № 2404 за накладною № 522 від 25.06.21 р. на суму 3402,00 грн.;

- на замовлення № 2455 за накладною № 530 від 30.06.21 р. на суму 10506,00 грн.;

- на замовлення № 2430 за накладною № 533 від 30.06.21 р. на суму 9076,00 грн.;

- на замовлення N° 2430 за накладною № 539 від 01.07.21 р. на суму 4374,00 грн.;

- на замовлення № 2430 за накладною № 552 від 02.07.21 р. на суму 8810,00 грн.;

- на замовлення № 2430 за накладною № 564 від 07.07.21 р. на суму 7795,00 грн.;

- на замовлення № 2649 за накладною № 671 від 06.08.21 р. на суму 9152,00 грн.

Відповідач оплатив вартість товару частково в сумі 21630,20 грн. Внаслідок цього у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 82020,80 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2021 по 11.10.2021.

З метою погашення Відповідачем вказаної заборгованості Позивач направив на електронну пошту Відповідача претензію № 1018 від 18.10.2023 яку останній отримав того ж дня, що підтверджується витягом з електронної пошти Позивача.

Позивач у позові зазначає, що відповідь на претензію Відповідач не надав, але після її отримання частково оплатив заборгованість в сумі 13478,00 грн., з яких:

- 9076,00 грн. за замовлення №2396 від 14.06.2021 згідно видаткової накладної №521 від 25.06.2021р., що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача за 14.06.2021р. (рядок 4 претензії);

- 3402,00 грн. за замовлення №2404 від 14.06.2021 р. згідно видаткової накладної №522 від 25.06.2021р., що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача за 24.06.2021р. (рядок 5 претензії);

- 1000,00грн. за замовлення №2649 від 03.08.2021 р. згідно видаткової накладної №522 від 03.08.2021р., що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача за 29.07.2022р. (рядок 11 претензії).

З урахуванням викладеного, сума заборгованості за поставлений товар, що була погоджена Відповідачем у Акті звірки взаєморозрахунків від 11.10.2021р., зазначена у претензії від 18.10.2021р. і залишилася несплаченою станом на час подачі позову становить 68542,80 грн.

Вказана заборгованість виникла у зв`язку з не оплатою поставленого товару за наступними документами:

1. Згідно рахунку на замовлення №2327 від 01.06.2021р. та видатковою накладною №448 від 07.06.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 13150,00 грн. - залишок заборгованості 5434,00 грн.;

2. Згідно рахунку на замовлення №2384 від 10.06.2021р. та видатковою накладною №477 від 14.06.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 23936,00 грн. - залишок заборгованості 10021,80 грн.;

3. Згідно рахунку на замовлення №2397 від 14.06.2021р. та видатковою накладною №481 від 16.06.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 4374,00 грн. - залишок заборгованості 4374,00 грн.;

4. Згідно рахунку на замовлення №2455 від 24.06.2021р. та видатковою накладною №530 від 30.06.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 10506,00 грн. - залишок заборгованості 10506,00 грн.;

5. Згідно рахунку на замовлення №2430 від 17.06.2021р. та видатковими накладними:

№533 від 30.06.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 9076,00 грн. - залишок заборгованості 9076,00 грн.;

№539 від 01.07.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 4374,00 грн. - залишок заборгованості 4374,00 грн.;

№552 від 02.07.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 8810,00 грн. - залишок заборгованості 8810,00 грн.;

№564 від 07.07.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 7795,00 грн. - залишок заборгованості 7795,00 грн.;

6. Згідно рахунку на замовлення №2649 від 03.08.2021р. та видатковою накладною №671 від 06.08.2021р. Позивачем поставлено товар на суму 9152,00 грн. - залишок заборгованості 8152,00 грн.;

Відповідач підтвердив отримання товару, надавши Позивачеві підписані видаткові накладні, а також підписанням Акту звірки взаєморозрахунків від 11.10.2021, однак свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

Дана обставила і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються ГК України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів оплати поставленого товару..

З огляду на все викладене вище, позовні вимоги про стягнення 68542,80грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 58788,16грн. -пені, 22418,49грн. - інфляційні втрати, 4823,78грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення 2469,83грн - 3% річних, нарахованих за період з 12.01.2021 по 13.02.2024, та 10048,886грн інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2021 по січень 2024.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та втрат від інфляції суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, та підлягає задоволенню повністю.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 58788,16грн. за період з 18.10.2021 по 30.12.2023 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством. Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 6 статті 231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті п. 7.9. Договору сторони погодили, що у разі порушення Партнером термінів оплати за отриманий товар, Партнер зобов`язаний сплатити нараховані і виставлені Постачальником у вигляді письмової претензії штрафні санкції (пеню) за прострочення оплати в розмірі 0,5% від вартості партії товару за кожен день прострочення.

За змістом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГУ України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину продовжувалась Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020 р.

09.12.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1236, якою установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З огляду на зазначене, строк нарахування продовжився до моменту закінчення карантину, тобто до 30.06.2023 р.

Підстави для нарахування пені після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), в даному випадку відсутні.

З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок розміру пені за порушення строку оплати за договором та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 45203,63грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Базіс" 68542,80грн. - суми основного боргу, 4823,78грн. - 3% річних, 22418,49грн. - інфляційних втрат, 45203,63грн. - пені.. В задоволенні решти позовних вимог у даній справі слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2761,89 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 12000,00 грн.

До позовної заяви було надано належним чином засвідчені копії договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 29.01.2024, укладеного між ТОВ "Айкью Композит" (Клієнт) та ФОП Заливчим Ярославом Валерійовичем (Адвокат) Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК №001527 від 11.01.2019 про надання адвокатом Клієнту професійну правову (правничу) допомогу

Відповідно до п. 1.1 договору 1.«Адвокат» приймає на себе зобов`язання надавати «Клієнту» професійну правову (правничу) допомогу, яка полягає в: представництві інтересів «Клієнта» у судових установах усіх юрисдикцій та інстанцій, підготовці, підписанні та подачі позовних заяв, відзивів, заперечень, клопотань, зустрічних позовів, скарг, заяв та інших процесуальних документів пов`язаних зі стягненням заборгованості, що виникла у «Клієнта» у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань зі сторони ТОВ «СОЛ1Д БАЗІС», а також інших судових справ, які виникли, або можуть виникнути зі спірних правовідносин; - представництві інтересів «Клієнта» в органах державної влади, контролюючих та правоохоронних органах, підприємствах, установах та організаціях, в тому числі при проведенні перевірок діяльності «Клієнта»; наданні усних або письмових консультацій з правових питань, які виникають при здійсненні діяльності «Клієнта» та пов`язані зі спірними правовідносинами; представництві інтересів «Клієнта» в судових установах, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, у правоохоронних органах, а також в інших підприємствах, установах, організаціях при розгляді спірних правовідносин.

Згідно з п. 5 вартість послуг адвоката, що надаються за цим договором, погоджена сторонами у розмірі 12000,00грн.

Також було додано Акт №АП-0001 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого Адвокатом Заливчим Я.В. надано правові послуги ТОВ "Айкью Композит" на суму у розмірі 12000,00грн., Ордер серії ВЕ №1110420 від 07.02.2024 та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії МК №001527 від 11.01.2019 року.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

У постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

При цьому, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги в даній справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем в сумі 10945,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Базіс" (вул.Європейська, 25, кв.5, м.Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 40395250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Композит" (вул.Потьомкінська, 118, офіс 405, м.Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 41023181) - 68542,80грн. - суму основного боргу, 4823,78грн. - 3% річних, 22418,49грн. - інфляційні втрати, 45203,63грн. - пені, 2761,89 грн.. судового збору, 10945,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя Кльопов І.Г.