Рішення

від 15.04.2024 по справі 918/122/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/122/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району

до відповідача - 1 ОСОБА_1

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп"

про витребування земельної ділянки.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Ковальчук Інна Леонідівна (в залі суду);

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 (в залі суду);

Від відповідача: ОСОБА_3 (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

05 лютого 2024 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - 1 ОСОБА_1 (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (далі - відповідач - 2) про витребування земельної ділянки.

Згідно із позовною заявою, відповідач - 1, будучи членом Фермерського господарства імені Шевченка, який не є засновником останнього та не передавав земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0331, яка перебувала у користуванні фермерського господарства. При цьому надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, проте із земель, що вже перебували у користування фермерського господарства. У подальшому відповідач - 1 фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку з 20 липня 2018 року передав в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" за договором оренди землі. Отже, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства відповідачем - 1 одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів, а відтак прокурор просить суд витребувати з володіння відповідача - 1 у комунальну власність на користь Здолбунівської міської ради земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0331.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 32, 116, 118, 122 ЗК України, ст. 387 ЦК України, ст. 3, 8, 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", тощо.

Відповідач - 1 у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

На підставу відмови у позовні відповідач - 1 зазначає, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Тобто членам фермерського господарства надано право на приватизацію земельної ділянки, яка передана в користування фермерському господарству. Такими, що надані фермерському господарству, вважають і земельні ділянки, які передали голові фермерського господарства для його створення. Член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні фермерського господарства. Тобто не лише особа, якій раніше була надана в користування земельна ділянка для ведення фермерського господарства, має право на отримання у власність частини чи цілої земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка була їй відведена саме з метою створення фермерського господарства, але і інші члени фермерського господарства. Тому висновок керівника Рівненської окружної прокуратури про неможливість приватизації земельної ділянки, переданої у користування фермерському господарству, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Встановлення державними органами будь-яких непередбачених земельним законодавством додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним земельної ділянки для ведення фермерського господарства є дискримінацією за ознакою майнового стану. Окрім того, відповідач - 1 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах відповідно до вимог земельного законодавства, натомість прокурор не довів факту порушення прав та інтересів держави, а позбавлення відповідача - 1 права на земельну ділянку є явно непропорційним, оскільки тягне позбавлення особи власності та можливості вести діяльність, яка б забезпечила потреби і його, і членів його сім`ї, тому вважає, що позов прокурора задоволенню не підлягає. Окрім того, на переконання відповідача - 1 прокуратура не довела необхідності представництва держави у даній справі. Відповідач - 1 також зазначає, що дана справа не може розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідач - 2, також заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній корольГреції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України"). Відповідач - 2 зазначає, що стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Разом із тим у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Зважаючи на вказане вище, на переконання відповідача - 2 витребування на користь позивача із володіння відповідача - 1 земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права громадян, які законним шляхом добросовісно набули своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування. Окрім того, відповідач - 2 зазначає, що про сплив строку позовної давності та просить суд застосувати його до даного позову.

Зважаючи на вище викладені обставини, відповідач - 2 просить суд в задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись із вказаними вище запереченнями відповідачів прокуратурою подано відповіді на відзиви, відповідно до яких член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства. У той же час, відповідач - 1, не створивши фермерське господарство, відповідно до договору оренди землі передав спірну земельну ділянку в оренду відповідачачу - 2, у постійному користуванні якого раніше перебувала вказана земельна ділянка, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача - 1 щодо спірної земельної ділянки. Окрім того прокурор зазначає, що втручання у право відповідача - 1 на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах відповідачів втручання у право відповідача-1 на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи зазначені в позові обставини справи, не становитимуть для відповідача - 1 надмірного тягаря. Окрім того, прокуратура заперечує твердження відповідача - 2 про сплив позовної давності.

В судовому засіданні 15 квітня 2024 року представник органу прокуратури підтримав позов. Представники відповідачів позовні вимоги заперечили.

Заяви та клопотання у справі.

13 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Держгеокадастру.

19 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Держгеокадастру.

27 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 2 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує. Крім того, представник відповідача - 2 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі.

29 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

05 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 1, в якій останній спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

06 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

06 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача - 2, в якій останній спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

11 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду представника відповідача - 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури.

12 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 2 надійшла заява про закриття провадження у справі.

08 квітня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/122/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району до відповідача - 1 ОСОБА_1 до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про витребування земельної ділянки, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2024 року відкладено підготовче засідання на 13 березня 2024 року.

29 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2024 року в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" та заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено, закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/122/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району до відповідача - 1 ОСОБА_1 до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про витребування земельної ділянки та призначено розгляд справи № 918/122/24 до судового розгляду по суті на 08 квітня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2024 року відкладено розгляд справи 918/122/24 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 15 квітня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданого 29 квітня 1998 року на підставі рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22 квітня 1998 року за № 159, зі змінами в землекористуванні внесеними рішенням Здолбунівської районної ради від 20 вересня 2000 року № 166 (ділянка 2-3 площею 2,28 га), ОСОБА_4 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 45,5 га в межах згідно з планом, що розташована на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району (на даний час - Здолбунівська міської територіальної громади).

ОСОБА_4 створено ФГ ім. Шевченка, яке зареєстровано як юридичну особу 17 березня 1998 року та внесено відомості до Єдиного державного реєстру № 15961200000000439.

Рішенням засновника ФГ ім. Шевченка ОСОБА_4 від 12 лютого 2015 року № 15 введено в число членів господарства ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та внесено зміни в установчі документи фермерського господарства.

Згідно п. 1.5 статуту ФГ ім. Шевченка (в новій редакції), затвердженого рішенням засновника ФГ ім. Шевченка від 15 лютого 2015 року № 15, членами господарства є: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Відповідно до заяви від 26 лютого 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Чайковською А.О. та зареєстрованої у реєстрі за № 82, ОСОБА_4 , як землекористувач, висловив свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 47,78 га, що знаходиться на території Копитківської сільської ради і перебуває у його постійному користуванні відповідно до Державного акту на право постійного користування землею РВ № 00031 (з додатком) та не заперечив щодо її відведення членам ФГ ім. Шевченка.

У подальшому, до Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 16 членів ФГ ім. Шевченка (в т.ч. і від ОСОБА_1 ), які не є засновниками ФГ ім. Шевченка та не передавали земельні ділянки до цього господарства, як його учасники, та фактично стали його членами лише 12 лютого 2015 року, надійшла заява про передачу їм безоплатно у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель, що перебувають у постійному користуванні, згідно Державного акту Серія РВ № 00031 та додатку до нього, як передбачено ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство". На підставі вказаної заяви, Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області прийнято наказ від 16 березня 2015 року № 17-254/16-15-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_4 , на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району.

Протоколом загальних зборів членів ФГ ім. Шевченка від 01 серпня 2016 року в присутності голови ОСОБА_4 та 16 нових членів господарства вирішено провести поділ земель сільськогосподарських угідь (рілля) ФГ ім. Шевченка, площею 45,5011 га на 16 земельних часток (паїв) порівну по 2,8438 га. Також, протоколом загальних зборів членів ФГ ім. Шевченка від 28 серпня 2016 року погоджено Проект організації земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванню ОСОБА_4 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району на земельні частки (паї) площею 45,5011 га та встановлено фактичний розподіл земельних часток (паї), в т.ч. земельної ділянки № 12 ОСОБА_1 площею 2,8438 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-889/16-17-СГ від 23 березня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_4 , на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 гектара громадянину ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданого відповідно до рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 22 квітня 1998 року № 159, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29 квітня 1998 року за № 21, на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2.8438 гектара (кадастровий номер 5622682800:00:001:0331) для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як члену фермерського господарства ім. Шевченка, зарахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03 квітня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438га для ведення фермерського господарства (номер відомостей про речове право: 19823978).

Отже, ОСОБА_1 будучи членом ФГ ім. Шевченка, яка не є засновником ФГ ім. Шевченка та не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 2.8438 га (кадастровий номер 5622682800:00:001:0331), яка перебувала у користуванні фермерського господарства. Надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах (ст. 118 ЗК України), проте із земель, що вже перебували у користуванні фермерського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 фермерську діяльність не здійснювала, земельну ділянку передала в оренду для сільськогосподарських потреб юридичним особам, що підтверджується укладеними договорами оренди землі від 20 липня 2018 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (право оренди припинено 14 грудня 2020 року) та від 22 жовтня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" зі строком дії останнього на 7 років.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини, пов`язані із приватизацією земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земельної ділянки, що перебувала на праві постійного користування у фермерського господарства, з подальшим переданням такої земельної ділянки третім особам в оренду, регулювання яких здійснюється ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" тощо.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (ч. 1, 2 України "Про фермерське господарство").

При цьому згідно зі ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19).

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18).

Крім того, у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц та від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19).

Частина 1 ст. 32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За правилами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 1, 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного ст. 32 ЗК України та ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство", фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.

Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному ст. 116, 118 ЗК України.

Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.

Отже, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18).

Ураховуючи викладене, відповідач-1 мав право на отримання спірної земельної ділянки у загальному порядку після припинення права постійного користування на неї фермерським господарством.

У силу вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ознаками вказаного способу захисту є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ знаходиться у чужому володінні незаконно.

Володіння нерухомим майном може бути підтверджене фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області прийнято наказ від 16 березня 2015 року № 17-254/16-15-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_4 , на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-889/16-17-СГ від 23 березня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю). Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03 квітня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438 га для ведення фермерського господарства (номер відомостей про речове право: 19823978).

Заразом процедура передачі земельної ділянки у власність відповідача - 1 дотримана не була, відтак останній здійснює правомочності власника щодо неї незаконно.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.

Щодо правової позиції відповідачів, суд зазначає наступне.

Стосовно аргументів щодо непропорційного втручання у право на мирне володіння майном.

На противагу доводам відповідача, слід зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява 19336/04), n. 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Як вказувалось прокурором у позовній заяві, витребування у власність територіальної громади земельної ділянки, приватизованої всупереч вимогам закону, сприятиме реалізації зазначених конституційних положень. Окрім того, це є умовою позбавлення безпідставних переваг для ОСОБА_1 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, безумовно становить державний інтерес.

Окремо суд зазначає, що втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, оскільки воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Легітимною метою втручання у цій справі є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах відповідачів втручання у право відповідача - 1 на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для відповідача - 1 надмірного тягаря.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання вимог законодавства при наданні у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Щодо доводів відповідача про сплив строків позовної давності.

Як вбачається із пояснень прокуратури, останній стало відомо про порушення інтересів держави лише після ознайомлення з проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ім. Шевченка. Адже, вказані проекти містили документи, що стали підставою для приватизації, в тому числі спірної земельної ділянки (рішення засновника ФГ ім. Шевченка від 12 лютого 2015 року № 15 про введення нових членів до господарства, протоколи загальних зборів членів ФГ ім. Шевченка) та без опрацювання яких, неможливо було встановити законність набуття її у власність відповідачем (чи передана у користування для створення фермерського господарства, приватизована ним, як членом господарства, внесена відповідачем в статут господарства як внесок, тощо). Згідно даних з відкритих джерел, відображених в інтернет ресурсі kadastr.live, прокурором виявлено 6 поруч розташованих земельних ділянок з кадастровими номерами 5622682800:00:001:0325, 5622682800:00:001:0326, 5622682800:00:001:0327, 5622682800:00:001:0339, 5622682800:00:001:0340, 5622682800:00:001:0341, з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", які перебувають у приватній власності фізичних осіб. При цьому, підставою отримання у власність громадянами вказаних земельних ділянок слугували накази Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, прийняті 23 березня 2017 року. Оскільки, земельні ділянки надавалися громадянам із земель державної власності безоплатно для ведення фермерського господарства, тобто за спрощеною процедурою без проведення торгів, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для встановлення фактів правомірності набуття у власність таких ділянок громадянами для ведення фермерського господарства без створення у подальшому фермерських господарств та наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

19 червня 2023 року скеровано лист № 54-854вих-23 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про надання для ознайомлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення фермерського господарства, а також витребувано в уповноваженого органу інформацію про усіх пайовиків, яким надано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували у постійному користування ОСОБА_4 , на підставі державного акту на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданого відповідно до рішення Здолбунівської районної Ради народних депутатів Здолбунівського району Рівненської області від 24 квітня 1998 року № 21. У відповідь, управління повідомило окружну прокуратуру про можливість ознайомлення з проектами землеустрою за адресою: АДРЕСА_1 , та надано архівну копію Державного акта на право постійного користування землею серія РВ № 00031, а також інформацію про 16 пайовиків, серед яких значилась і ОСОБА_1 (лист від 03 липня 2023 року № 10-17-0.2-3379/2-23).

В подальшому, прокурором здійснено ознайомлення з відповідними матеріалами 04 липня 2023 року, в тому числі із проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Таким чином, прокурору стало відомо про порушення інтересів держави лише після ознайомлення з проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ ім. Шевченка, а саме 04 липня 2023 року.

Враховуючи викладене, окружною прокуратурою та органом місцевого самоврядування строки на звернення до суду за захистом порушених інтересів держави не пропущені.

Стосовно підсудності вказаного спору, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянну у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: 1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства; 2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Отже, спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19).

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 5622682800:00:001:0331 площею 2.8438 га ОСОБА_1 ..

Також за наслідками розгляду справи, суд зробив висновок про необхідність витребувати у відповідача - 1 земельну ділянку в комунальну Здолбунівської міської ради.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог судовий збір в розмірі 6 056 грн. 00 коп. покладається на відповідача та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Витребувати з володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний код відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 29.11.2001 Рівненським МВ УМВС України, адреса: АДРЕСА_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (вул. Жгиіянська, 106-Б, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 41846549) у комунальну власність на користь Здолбунівської міської територіальної громади в особі Здолбунівської міської ради земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0331 (реєстраційний номер: 1216750956226).

3. Стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.