Рішення від 08.04.2024 по справі 922/5473/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024м. ХарківСправа № 922/5473/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків до Приватної виробничо-комерційної фірми "ФЕТІДА", м. Харків про стягнення 309340,84 грн. за участю представників:

позивача - Мозгова Л.П.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної виробничо-комерційної фірми "ФЕТІДА" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача:

- за Договором оренди нерухомого майна від 15.09.2020 № ЦОЗ/ТН-395 заборгованості з орендної плати в сумі 213025,79 грн.; пені в сумі 31865,61 грн.; 3% штрафу за договором в сумі 6390,77 грн.; індексу інфляції в сумі 14165,77 грн.; 3% річних в сумі 1939,91 грн.;

- за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 15.09.2020 № ЦОЗ/ТН-396 заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна в сумі 31287,03 грн.; пені в сумі 7677,57 грн.; 3% річних в сумі 460,65 грн.; індексу інфляції в сумі 2527,74 грн.;

- витрат по сплаті судового збору в сумі 4640,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватної виробничо-комерційної фірми "ФЕТІДА" про стягнення 309340,84 грн. було залишено без руху.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 02.01.2024 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків вх.№ 289 від 04.01.2024, згідно якої позивачем були усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2024 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.09.2020 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Орендодавець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "ФЕТІДА" (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-395 (надалі - Договір оренди).

19.02.2021 між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору оренди.

15.09.2020 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Орендодавець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "ФЕТІДА" (Орендар), на виконання п.п. 3.4., 6.2.11. Договору оренди, також було укладено Договір № ЦОЗ/ТН-396 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна (надалі - Договір про відшкодування витрат).

Згідно п. 1.1. Договору оренди, на умовах та в порядку, визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме Майно загальною площею 23,0 кв.м., а саме: частину нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ігоря Муратова, 9, на четвертому поверсі нежитлової будівлі літ. В-5 (головний лікувальний корпус) Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії "Центр охорони здоров`я" АТ "Українська залізниця" (надалі ХКЛ ЗТ № 2), 5-ти поверхового будинку, загальною площею 18855,5 кв.м.

Пунктами 1.2., 1.3. Договору було передбачено, що Орендодавець має всі правові підстави для розпорядження Майном. Майно надається Орендарю для його використання за цільовим призначенням для розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки.

Відповідно до предмету Договору про відшкодування витрат (п. 1.1. Договору про відшкодування), за цим Договором Орендодавець забезпечує утримання та обслуговування об`єкта нерухомого майна, а саме: частини нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ігоря Муратова, 9, четвертий поверх нежитлової будівлі літ. В-5 (головний лікувальний корпус) Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, 5-ти поверхового будинку, загальною площею 18855,5 кв.м. (далі - Будівля), а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах щодо обслуговування та утримання будівлі шляхом їх відшкодування Орендодавцю пропорційно до займаної площі.

За приписами п.п. 3.1. - 3.2. Договору оренди, розмір орендної плата визначається за результатами електронних торгів (аукціону). Загальний розмір за перший базовий місяць - серпень 2020 року користування Майном становить 6300,00 грн., крім того ПДВ - 1260,00 грн., а всього разом з ПДВ - 7560,00 грн. Розмір орендної плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. Договору оренди було встановлено, що орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за Актом приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за договором.

Розмір сум, що підлягають оплаті Орендарем відшкодуванню, визначаються виходячи з сум платежів, виставлених згідно рахунків обслуговуючих підприємств, декларацій про сплату податку тощо та зазначаються Орендодавцем у відповідних рахунках. Оплату рахунків Орендар проводить у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків (п.п. 4.2. - 4.3. Договору про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 6.2.3. Договору оренди, Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені Договором.

Згідно п. 6.2.11. Договору оренди, Орендар зобов`язаний відшкодовувати Орендодавцю на підставі цього Договору витрати на утримання прибудинкової території, витрати за користування земельною ділянкою, комунальні платежі тощо.

Відповідно до п. 5.4. Договору про відшкодування витрат, відшкодування Орендарем витрат Орендодавця з утримання Будівлі/Приміщення проводиться Орендарем до дня фактичного звільнення Приміщення за актом приймання-передачі за Договором оренди.

У відповідності до п. 11.1. Договору оренди, він набирає чинності з дати його підписання і діє до 10 вересня 2023 року, та в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, про що Сторони укладають додаткову угоду до Договору (п. 11.10. Договору оренди).

27.09.2023 між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 про дострокове припинення Договору оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-395 від 15.09.2020.

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 2 про дострокове припинення Договору оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-395 від 15.09.2020, сторони, керуючись ч. 2 ст. 188 ГК України, ч. 1 ст. 651 ЦК України, п.п. 11.5.4. Договору, у зв`язку з порушенням Орендарем строків сплати платежів за Договором більше ніж на 3 місяці, встановили, що Договір припиняється 27.09.2023, на підставі акту приймання-передачі майна від 27.09.2023.

Як вбачається з матеріалів справи у період дії Договору оренди Орендодавець належним чином виконав обов`язок щодо надання Орендареві майна в строкове платне користування та забезпечення утримання і обслуговування об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до Акту приймання - передачі майна від 27 вересня 2023 року орендоване майно було повернуто Орендарем Орендодавцю, також Орендар визнав, станом на 01 вересня 2023 року, наявну заборгованість з Орендної плати в сумі 202897,55 грн. та заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна в сумі 29504,65 грн.

Згідно позову позивач вказує, що заборгованість була розрахована станом на 01 вересня 2023 року, тому що рахунки на оплату комунальних платежів виставляються підприємствами, починаючи з 11 числа наступного за звітним місяцем, тобто за вересень місць 2023 року, рахунки були виставлені в період з 11 по 15 жовтня 2023 року і складають: з орендної плати в сумі 10128,24 грн., відшкодування витрат на утримання орендовано майна в сумі 891,19 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на 27 вересня 2023 року заборгованість за Договором оренди складає 213025,79 грн. за період 01.02.2022 - 27.09.2023, а за Договором про відшкодування витрат - 31287,03 грн. за період 01.02.2022 - 27.09.2023.

З метою встановлення причини невиконання Договору оренди та Договору про відшкодування витрат щодо оплати рахунків, позивач неодноразово звертався листами до відповідача з проханням погашення боргів, звіряння, підписання актів: лист від 29.12.2022 № ХКЛ ЗТ № 2-10/813, лист від 09.01.2023 № ХКЛ ЗТ № 2-10/19; лист від 23.01.2023 № ХКЛ ЗТ№ 2-10/68.

Позивач зазначає, що акти та рахунки-фактури на оплату відповідачем не оформлювалися, залишилися без відповіді, або зауважень чи заперечень. Відповідачу була направлена претензія від 27.02.2023 № ХКЛ ЗТ № 2-10/153, яка залишилась без відповіді. З метою досудового врегулювання цього питання відповідачу направлявся лист від 27.09.2023 №ХКЛ ЗТ №2-10/825 про погашення заборгованості і оформлення Акту приймання-передачі орендованого майна. Відповідач майно повернув, належним чином було оформлено Акт приймання - передачі і Додаткова угода про дострокове припинення Договору оренди, але заборгованість погашена не була, хоча і визнана з боку відповідача станом на підписання Акту приймання - передачі майна та Додаткової угоди від 27.09.2023.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу заборгованості за Договором оренди у розмірі 213025,79 грн., та за Договором про відшкодування витрат у розмірі 31287,03 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо надання відповідачеві майна в строкове платне користування та забезпечення утримання і обслуговування об`єкта нерухомого майна, а відповідач, в свою чергу, зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, у зв`язку із чим, у останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 213025,79 грн. за Договором оренди та заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 31287,03 грн. за Договором про відшкодування витрат.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Відповідно до п. 8.2. Договору оренди, у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

У відповідності до п. 5.2. Договору про відшкодування витрат, в разі несвоєчасної сплати Орендарем рахунків на відшкодування витрат з утримання Будівлі/Приміщення, Орендодавець вправі стягнути з Орендаря пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний, строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За домовленістю сторін, строк позовної давності, в тому числі з питань відповідальності, відшкодування збитків та щодо стягнення і нарахування штрафних санкцій, складає три роки (п. 14.7 Договору оренди).

Відповідно до п. 8.4 Договору оренди, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість Орендаря по її сплаті становить загалом більше, ніж три місяці, Орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Дослідивши розрахунки позивача штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що дані розрахунки позивача є вірними, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "ФЕТІДА" (61201, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55 Е, код ЄДРПОУ 24138625) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 9, код ЄДРПОУ 40081352) за Договором оренди нерухомого майна від 15.09.2020 № ЦОЗ/ТН-395 заборгованість з орендної плати в сумі 213025,79 грн., пеню в сумі 31865,61 грн., 3% штрафу за договором в сумі 6390,77 грн., індекс інфляції в сумі 14165,77 грн., 3% річних в сумі 1939,91 грн.; за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 15.09.2020 № ЦОЗ/ТН-396 заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна в сумі 31287,03 грн., пеню в сумі 7677,57 грн., 3% річних в сумі 460,65 грн., індекс інфляції в сумі 2527,74 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4640,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "18" квітня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/5473/23