Рішення

від 18.04.2024 по справі 922/480/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/480/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гранкіна Валерія Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

16.02.2024 Фізична особа-підприємець Гранкін Валерій Олексійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, в якій просить суд стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг електропостачання у загальному розмірі 80 056,78 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а також просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 700,00 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача, як платника, своїх обов`язків зі сплати за електроенергію спожиту споживачем - Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба за жовтень та листопад 2023 року.

01.03.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5747 від 01.03.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

25.07.2022міжСуб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (сторона 1), Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (сторона 3) було укладено договір №1 тимчасового безоплатного користування майном (надалі - Договір користування).

Відповідно до п.1.1. Договору користування, балансоутримувач надає користувачу можливість на тимчасове безоплатне користування нерухомим майном: приміщення комплексу будівель загальною площею 550,0 м2 (далі - майно), що розташовано за адресою: Харківська обл., с. Котляри, вул. Польова, 1-а.

Балансоутримувач надає користувачу можливість скористатись своїм майном для власних потреб використання (п.1.2.Договору користування).

Стан майна на момент укладання договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) фіксується та відображається в акті приймання-передачі та узгодженим висновком балансоутримувача та користувача (п.1.3.Договору користування).

Згідно з п.2.1. Договору користування користувач вступає в тимчасове використання майна у термін, указаний у Договорі, та акті приймання-передачі нерухомого майна (Додаток №1).

Тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі (п.3.1.Договору користування).

Платник зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору (п.3.2.Договору користування).

Всі відшкодування за отримані послуги користувачем за цим Договором сплачуються платником, але виключно за погодженням із ним (п.3.3.Договору користування).

Підставою для відшкодування платником за користувача комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями які надають комунальні послуги балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг балансоутримувач зобов`язаний виставляти рахунки платнику та надати копії рахунків, що виставлені балансоутримувачу постачальними організаціями, які надають комунальні послуги (п.3.4.Договору користування).

Платник не відповідає за зобов`язаннями користувача крім тих зобов`язань, що визначені в цьому Договорі (п.3.5.Договору користування).

Згідно з п.8.2. Договору користування платник зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість комунальних послуг, що спожиті користувачем у процесі виконання цього Договору.

Цей Договір розпочинає свою дію з 22 квітня 2022 року та до 31.12.2022 року включно (п.10.1.Договору користування).

У разі відсутності заяви користувача про припинення чи дострокове розірвання Договору, дія Договору продовжується на той самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах (п.10.4.Договору користування).

Відповідно до Акта від 25.07.2022 приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору тимчасового безоплатного користування майном від 25.07.2022 №1, 22.04.2022 балансоутримувач - Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 передав, а користувач - Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба прийняв приміщення комплексу будівель загальною площею 550,0 м2, розташованого за адресою: Харківська обл., с. Котляри, вул. Польова, 1-а.

Як пояснив позивач, внаслідок обставин, спричинених військовою агресією РФ, виникли ускладнення зі своєчасним підписанням з боку користувача документів, регламентуючих господарські та фінансові відносини між сторонами Договору користування, у зв`язку з чим даний Договір тимчасового безоплатного користування майном був належним чином оформлений та підписаний сторонами лише 25.07.2022.

Як було встановлено судом, договір №1 тимчасового безоплатного користування майном від 25.07.2022 було продовжено на 2023 рік на тих самих умовах на підставі п.10.4 вказаного Договору користування.

Відтак, дію договору №1 тимчасового безоплатного користування майном від 25.07.2022 продовжено до 31.12.2023.

02.06.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків було реорганізовано в Харківське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (Харківське КЕУ).

02.11.2023 між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (платник, сторона 1), Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем (балансоутримувач, сторона 2) та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (споживач, сторона 3) було укладено договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії №1 (надалі - Договір відшкодування 1).

Відповідно до п.1.1. Договору відшкодування 1, сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 25.07.2022 №1 (п.1.2.Договору відшкодування 1).

Запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії складає 4626 кВт/год (п.1.2.1.Договору відшкодування 1).

Відповідно до п.2.1. Договору відшкодування 1 вартість постачання електричної енергії з розподілом становить з 01.10.2023 року за 1 кВт/год - 7,941636 грн. з ПДВ.

Загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 36 738,01 грн., в т. ч. ПДВ - 6 123,00 грн. (п.2.2.Договору відшкодування 1).

Загальна вартість, зазначена в п.2.2., може змінюватися протягом дії Договору. Зміни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.2.3.Договору відшкодування 1).

Згідно п.3.1. Договору відшкодування 1 облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.

Заміна, ремонт, перепрограмування засобів обліку електричної енергії здійснюються за рахунок власника цих засобів обліку (п.3.2.Договору відшкодування 1).

Підставою для розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання та розподіл електричної енергії укладені між стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати стороні 1 (п.3.3.Договору відшкодування 1).

Відповідно до п.3.4. Договору відшкодування 1 щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, сторона 2 та сторона 3 повинні надати стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: п.3.5. та акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно п.3.5. Договору відшкодування 1 до акту виконаних робіт (наданих послуг) сторона 2 повинна надати наступний пакет підтверджуючих документів:

- копії рахунків та/або актів приймання - передані нз постачання електричної енергії, отриманих від постачальника стороною 2;

-копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу стороною 2,

-акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний стороною 2 та стороною 3.

Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок сторони 1 за відповідним кодом видатків) (п.3.6.Договору відшкодування 1).

Відповідно до п.4.2. Договору відшкодування 1 сторона 1 зобов`язалась своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати стороні 2 за спожиту стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.

Згідно п.9.1. Договору відшкодування 1 цей Договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії Договору відповідно до п.3 ст.631 ЦКУ розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.10.2023 та діє по 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Наявний в матеріалах справи договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії №1 від 02.11.2023 не містить підпису платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління.

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) в період з 01.10.2023 по 31.10.2023 сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з розподілом складає 36 738,01 грн., в т. ч. ПДВ - 6 123,00 грн.

Вказаний Акт складено та підписано балансоутримувачем - Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем та споживачем - Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба.

З боку платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління відповідний Акт підписано не було.

04.12.2023 між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (платник, сторона 1), Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем (балансоутримувач, сторона 2) та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (споживач, сторона 3) було укладено договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії №1 (надалі - Договір відшкодування 2).

Відповідно до п.1.1. Договору відшкодування 2, сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується стороною 3, а сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 25.07.2022 №1 (п.1.2.Договору відшкодування 2).

Запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії складає 5725 кВт/год (п.1.2.1.Договору відшкодування 2).

Відповідно до п.2.1. Договору відшкодування 2 вартість постачання електричної енергії з розподілом становить з 01.11.2023 року за 1 кВт/год - 8.265287 грн. з ПДВ.

Загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 47318,77 грн., в т. ч. ПДВ - 7886,46 грн. (п.2.2.Договору відшкодування 2).

Загальна вартість, зазначена в п.2.2., може змінюватися протягом дії Договору. Зміни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.2.3.Договору відшкодування 2).

Згідно п.3.1. Договору відшкодування 2 облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.

Заміна, ремонт, перепрограмування засобів обліку електричної енергії здійснюються за рахунок власника цих засобів обліку (п.3.2.Договору відшкодування 2).

Підставою для розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання та розподіл електричної енергії укладені між стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати стороні 1 (п.3.3.Договору відшкодування 2).

Відповідно до п.3.4. Договору відшкодування 2 щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, сторона 2 та сторона 3 повинні надати стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: п.3.5. та акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно п.3.5. Договору відшкодування 2 до акту виконаних робіт (наданих послуг) сторона 2 повинна надати наступний пакет підтверджуючих документів:

- копії рахунків та/або актів приймання - передані на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника стороною 2;

-копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу стороною 2,

-акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний стороною 2 та стороною 3.

Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок сторони 1 за відповідним кодом видатків) (п.3.6.Договору відшкодування 2).

Відповідно до п.4.2. Договору відшкодування 2 сторона 1 зобов`язалась своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати стороні 2 за спожиту стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.

Згідно п.9.1. Договору відшкодування 2 цей Договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії Договору відповідно до п.3 ст.631 ЦКУ розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.10.2023 та діє по 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Наявний в матеріалах справи договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії №1 від 04.12.2023 не містить підпису платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління.

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) в період з 01.11.2023 по 30.11.2023 сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з розподілом складає 47 318,77 грн., в т. ч. ПДВ - 7 886,46 грн.

Вказаний Акт складено та підписано балансоутримувачем - Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем та споживачем - Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба.

З боку платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління відповідний Акт підписано не було.

Як стверджує позивач, до жовтня 2023 року не виникало проблем з відшкодуванням витрат за спожиту споживачем електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. Заборгованість з відшкодуванням витрат за спожиту споживачем електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії виникла за жовтень, листопад 2023 року.

Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії від 09.11.2023, в жовтні 2023 року Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщенняФізичної особи-підприємця Гранкіна Валерія Олексійовича в обсязі 4626 кВт*год на загальну суму 36 738,01 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 6 123,00 грн.

Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії від 04.12.2023, у листопаді 2023 року та Акту про обсяги розподілу електричної енергії листопаді 2023 року, Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення Фізичної особи-підприємця Гранкіна Валерія Олексійовича в обсязі 5725 кВт*год на загальну суму 47 318,77 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 7 886,46 грн.

Згідно Акта від 02.11.2023 фіксації показників лічильника електричної енергії за жовтень 2023 року, складеного та підписаного Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, з урахуванням показників лічильника електричної енергії за період з 01.10.2023 по 31.10.2023, обсяг використаної Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба електричної енергії у жовтні становить 4626 кВт*год.

Згідно Акта від 04.12.2023 фіксації показників лічильника електричної енергії за листопад 2023 року, складеного та підписаного Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, з урахуванням показників лічильника електричної енергії за період з 01.11.2023 по 30.11.2023, обсяг використаної Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба електричної енергії у листопаді становить 5725 кВт*год.

Згідно рахунку за електричну енергію нараховану в жовтні 2023 року та Акту про обсяги розподілу електричної енергії в жовтні 2023 року, Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення позивача за адресою: с. Котляри, вул. Польова, 1-а (ЕІС код 62Z365074915454) в обсязі 4626 кВт*год на загальну суму 36 738,01 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 6 123,00 грн.

Згідно рахунку за електричну енергію нараховану листопаді 2023 року та Акту про обсяги розподілу електричної енергії листопаді 2023 року, Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення позивача за адресою: с. Котляри, вул. Польова, 1-а (ЕІС код 62Z365074915454) в обсязі 5725 кВт*год на загальну суму 47 318,77 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 7 886,46 грн.

Листом від 18.01.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту споживачем електроенергію за жовтень та листопад 2023 року. На підтвердження своєї вимоги позивачем було надано пакет документів, які виставляють до оплати балансоутримувачу постачальні організації, а саме: рахунки за електричну енергію за жовтень та листопад 2023 року, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень 2023 року, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за листопад 2023 року, Акти фіксації показників лічильників електричної енергії за жовтень та листопад 2023 року, Акти виконаних робіт (наданих послуг) за жовтень та листопад 2023 року, Акти про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень та листопад 2023року.

В свою чергу відповідач надав відповідь (від 25.01.2024 за №583/349), що Харківське КЕУ не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно із зверненням ФОП Гранкіна В.О. від 18.01.2024 за договором №1 від 25.07.2022.

У зв`язку з тим, що в позасудовому порядку поновити порушені права позивача не вдалося, відповідач обов`язків по сплаті за електроенергію спожиту споживачем за період жовтень, листопад 2023 року не виконав, позивач змушений звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як було встановлено судом, 25.07.2022 між Суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (балансоутримувач), Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (користувач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (платник) було укладено договір №1 тимчасового безоплатного користування майном, відповідно до п.1.1. якого, балансоутримувач надає користувачу можливість на тимчасове безоплатне користування нерухомим майном: приміщення комплексу будівель загальною площею 550,0 м2, що розташовано за адресою: Харківська обл., с. Котляри, вул. Польова, 1-а. Платник зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору. Всі відшкодування за отримані послуги користувачем за цим Договором сплачуються платником, але виключно за погодженням із ним).

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг з електропостачання.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зміст положень договору №1 тимчасового безоплатного користування майном від 25.07.2022, укладеного між позивачем (балансоутримувачем), відповідачем (платником) та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (користувачем), передбачає відшкодування відповідачем всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору.

Відтак, оскільки плата за саму діяльність балансоутримувача умовами договору не передбачена, за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19.

Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем (у грошовій чи натуральній формі), сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід враховувати тільки ті, які були необхідними для виконання укладеного договору. Жодних інших замовник виконавцеві не сплачує. Не підлягають відшкодуванню прибутки, яких виконавець міг би реально одержати при звичайних умовах, якби в цей час не здійснював виконання договору про надання безоплатних послуг.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на предмет доведення відповідності понесених позивачем витрат, суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу розрахована на підставі виставлених Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальником універсальних послуг) рахунків за електричну енергію нараховану в жовтні та листопаді 2023 року, а також Актами про обсяги розподілу електричної енергії в жовтні та листопаді 2023 року.

Згідно рахунку за електричну енергію нараховану в жовтні 2023 року та Акту про обсяги розподілу електричної енергії в жовтні 2023 року, Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення позивача за адресою: с. Котляри, вул. Польова, 1-а (ЕІС код 62Z365074915454) в обсязі 4626 кВт*год на загальну суму 36 738,01 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 6 123,00 грн.

Згідно рахунку за електричну енергію нараховану листопаді 2023 року та Акту про обсяги розподілу електричної енергії листопаді 2023 року, Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення позивача за адресою: с. Котляри, вул. Польова, 1-а (ЕІС код 62Z365074915454) в обсязі 5725 кВт*год на загальну суму 47 318,77 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 7 886,46 грн.

Обсяг електричної енергії, спожитий Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба у жовтні та листопаді 2023 року, також підтверджується Актами від 02.11.2023 та 04.12.2023 фіксації показників лічильника електричної енергії за жовтень та листопад 2023 року та Актами виконаних робіт (наданих послуг) за жовтень та листопад 2023 року, складеними та підписаними Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба без жодних зауважень чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2023 та 04.12.2023 Фізичною особою-підприємцем Гранкіним Валерієм Олексійовичем (балансоутримувачем) та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (споживачем) було укладено договори про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії №1я, відповідно до умов яких, позивач забезпечує постачання електричної енергії, що використовується споживачем, а відповідачя відшкодовує витрати, понесені споживачем з оплати електричної енергії, яка була спожита споживачем, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 25.07.2022 №1.

Однак, з наявних в матеріалах справи копій вищевказаних договорі не вбачається підписання таких договорів відповідачем.

Водночас, укладаючи договір №1 тимчасового безоплатного користування майном 25.07.2022 зпозивачем та Харківським національним університетом Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (користувачем), відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу (балансоутримувачу) всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем нерухомого майна, що розташоване за адресою: Харківська обл., с. Котляри, вул. Польова, 1-а, за час дії цього договору.

Згідно п.3.4. Договору користування підставою для відшкодування платником за користувача комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями які надають комунальні послуги балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг балансоутримувач зобов`язаний виставляти рахунки платнику та надати копії рахунків, що виставлені балансоутримувачу постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.

Як було встановлено судом, дію договору №1 тимчасового безоплатного користування майном від 25.07.2022 продовжено до 31.12.2023.

Доказів розірвання, припинення дії договору №1 тимчасового безоплатного користування майном від 25.07.2022 чи повернення позивачу нерухомого майна, розташованого за адресою: Харківська обл., с. Котляри, вул. Польова, 1-а, матеріали справи не містять.

Як стверджує позивач, у відповідача наявна заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг електропостачання у жовтні та листопаді 2023 року у загальному розмірі 80 056,78 грн.

Як було встановлено судом, листом від 18.01.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту споживачем електроенергію за жовтень та листопад 2023 року. На підтвердження своєї вимоги позивачем було надано пакет документів, які виставляють до оплати балансоутримувачу постачальні організації, а саме: рахунки за електричну енергію за жовтень та листопад 2023 року, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень 2023 року, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за листопад 2023 року, Акти фіксації показників лічильників електричної енергії за жовтень та листопад 2023 року, Акти виконаних робіт (наданих послуг) за жовтень та листопад 2023 року, Акти про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень та листопад 2023 року.

В свою чергу відповідач ані факту споживання електричної енергії у жовтні та листопаді 2023 року у встановлених судом обсягах, ані наявності заборгованості з оплати послуг електропостачання у загальному розмірі 80 056,78 грн. не заперечує.

Однак Харківське квартирно-експлуатаційне управління стверджує, що оскільки воно є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду і невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, відтак для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

З огляду на приписи Договору користування та зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази надсилання на адресу відповідача вказаних рахунків за електричну енергію, нараховану в жовтні та листопаді 2023 році, строк оплати за фактично спожиту електричну енергію за жовтень та листопад 2023 року є таким, що настав.

За змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Разом з тим, частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26).

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за жовтень та листопад 2023 року у загальному розмірі 80 056,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, у відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив суд вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката та надав орієнтовний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне надати сторонам строк протягом п`яти днів з дня отримання цього рішення (враховуючи розгляд цієї справи у спрощеному провадженні) для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотань тощо (за необхідності).

У разі ненадання сторонами вищезазначених документів у строк встановлений судом, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом буде вирішено за наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Гранкіна Валерія Олексійовича до Харківського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зХарківського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користьФізичної особи-підприємця Гранкіна Валерія Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг електропостачання за жовтень та листопад 2023 року у загальному розмірі 80 056 (вісімдесят тисяч п`ятдесят шість) грн. 78 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "18" квітня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко