Рішення

від 15.04.2024 по справі 922/384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/384/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гарькавець Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросиметрія" (63813, Харківська область, Борівський район, селище Першотравневе, вул. Сентюріна, 14; ідент. код 42928208)

про стягнення 30 000,00 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Гарькавець Андрій Анатолійович, звернувся 08.02.2024 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Агросиметрія", про стягнення 30 000,00 грн основного боргу. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/04-2023 від 27.04.2023 року. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на оплати послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2024 позовну заяву ФОП Гарькавець Андрія Анатолійовича було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/384/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 63813, Харківська область, Борівський район, селище Першотравневе, вул. Сентюріна, 14, та була отримана представником останнього 22.02.2024, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600250139494.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 ЗУ "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/384/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

27 квітня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Гарькавець Андрієм Анатолійовичем (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросиметрія" (відповідач, замовник) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 27/04-2023 від 27.04.2023, за умовами якого виконавець зобов`язався доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 10.1 договору, строк дії цього договору становить 1 (один) рік з дати його підписання обома сторонами.

Відповідно до п.1.2. договору, зміст вантажу, його об`єм (вагу), вартість, маршрути перевезень, терміни надання транспортного засобу під завантаження та доставку вантажу, вартість послуг та інші суттєві додаткові дані визначаються за угодою сторін в Додаткових угодах або Заявках, які є невід`ємною частиною Договору.

З п. 2.1. договору, вбачається, що виконавець здійснює перевезення згідно заявок замовника (в подальшому - Заявка). Заявки передаються шляхом факсимільного зв`язку або електронною поштою, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін. Сторони узгодили, що у випадку виникнення між ними судового спору, отримана таким чином копія Заявки, підписана обома Сторонами, є належним доказом погодження Сторонами всіх істотних умов договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що при прийнятті вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) або CMR виконавець в особі водія завіряє всі її екземпляри своїм підписом у відповідній графі. Підписанням товарно-транспортної накладної або CMR Виконавець (в особі водія, зазначеного у Заявці) підтверджує наступні факти: вантаж завантажений у кількості (вагою), зазначеній в ТТН, вантаж завантажено без ушкодження і псування (в тому числі - без ушкодження і псування упаковки), вантаж завантажений (розміщений) в автомобіль (палетований, упакований, закріплений) належним чином, достатнім ля збереження його цілісності в процесі перевезення.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами у розділі 6 договору, зокрема згідно з п. 6.1. договору, сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у додатках до цього договору або заявках. Всі оплати по договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів по реквізитах, що вказані в рахунку-фактурі.

Згідно з п. 6.2, п. 6 3. договору, для здійснення оплати виконавець надає замовнику не пізніше, ніж через 5 (п`ять) батьківських днів після виконання перевезення наступні документи: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, підписаний зі сторони виконавця (2 екземпляри); товарно-транспорті накладні (CMR), підписані всіма сторонами (2 екземпляра). Підтвердження факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно- транспортних накладних.

Згідно з п. 6.4 договору, оплата за виконані перевезення 80% від вартості здійснюється на протязі 3 (трьох) банківських днів після отримання замовником на електронну пошту сканів, зазначених у п. 6.2. Договору документів, 20% сплачується після отримання оригіналів документів та реєстрації ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано послуги з перевезення згідно двох заявок (а.с. 44, 48), а саме:

- Заявка, дата завантаження 28.04.2023 р., дата вивантаження 29.04.2023 р., перевезення вантажу за маршрутом: смт Ріпки Чернігівська обл. - с. Яковлівка Харківська обл., вартість перевезення вантажу - 30000 грн з ПДВ, найменування вантажу - гречка 26,62 т.;

- Заявка, дата завантаження 29.04.2023 р., дата вивантаження 30.04.2023 р., перевезення вантажу за маршрутом: смт. Ріпки Чернігівська обл., - с. Яковлівка Харківська обл., вартість перевезення вантажу - 30000 грн з ПДВ, найменування вантажу - гречка 23,46 т.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав зобов`язання з перевезення вантажу обумовленого сторонами у вищенаведених заявках з датами перевезення від 28.04.2023 року та від 28.04.2023 року, що підтверджується: Товаро-транспортною накладною № 128 від 28.04.2023 р., Товаро-транспортною накладною № 129 від 29.04.2023 р. (а.с. 42-43, 46-47) та актами надання послуг № 98 від 29.04.2023, № 100 від 30.04.2023 (а.с 41, 45).

Позивачем були надані відповідачу рахунки на оплату № 98 від 29.04.2023, № 100 від 30.04.2023 (а.с 37, 38).

Крім того, в якості доказів часткової оплати наданих послуг з перевезення відповідачем, позивачем було надано докази перерахування позивачу грошових коштів у сумі 30000,00 грн. (а.с. 39-40).

Проте, як зазначає у позові позивач, ТОВ "АГРОСИМЕТРІЯ", прийнявши надані послуги перевезення вантажу, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін Актами надання послуг (Акт надання послуг №98 від 29.04.2023 року та Акт надання послуг №100 від 30.04.2023 року), не здійснив оплати перевезення здійсненого за товарно-транспортною накладною № 129 від 29.04.2023 року, у зв`язку з чим заборгованість відповідача дорівнює 30000,00 грн.

При цьому позивач повідомляє, що факт надання послуг перевезення вантажу підтверджується також податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: Податкова накладна №32 від 30.04 2023 р. з квитанцією; Податкова накладна №31 від 29,04.2023 р. з квитанцією.

Відповідач заборгованість за перевезення здійснене 29.04.2023-30.04.2024 позивачем не сплатив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Відповідач правом своїм передбаченим ст. 165 ГПК України не скористався відзиву на позовну заяву не надав, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначено судом вище, відповідно до двох заявок узгоджених сторонами спору, позивач, як перевізник, здійснив перевезення вантажу двох партій товару з датами завантаження 28.04.2023 та 28.04.2023 за маршрутом смт Ріпки Чернігівська обл. - с. Яковлівка Харківська обл.

Доказів того, що позивачем, як перевізником були порушені узгоджені сторонами умови щодо перевезення товару до матеріалів справи не надано.

Факт здійснення відповідного перевезення підтверджується матеріалами справи.

Стаття 909 ЦК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 306 ГК України також передбачає перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 307 ГК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем виконаного позивачем перевезення вантажу або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача.

Як вже було зазначено, умовами заявки на перевезення вантажу від 29.04.2023 було визначено вартість перевезення у розмірі 30000,00 грн.

Відповідач доказів оплати послуг перевезення вантажу від 29.04.2023-30.04.2023 у сумі 30000,00 грн не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №27/04-2023 від 27.04.2023 року, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн заборгованості за перевезення вантажу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Позивачем під час розгляду справи на підтвердження факту понесення останнім судових витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн надані такі докази: договір про правову допомогу від 29.01.2024 №б/н, укладений між ФОП Гарькавець А.А. та адвокатом Лебединською І.С.; додаткову угоду від 29.01.2024; ордер Серія АХ № 1163790 від 05.02.2024; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2024 на суму 6000,00 грн; розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу; платіжну інструкцію № 1108 від 02.02.2024 на суму 6000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі № 922/384/24. При цьому, клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.

З огляду викладене, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК (інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 306, 307, 525, 526, 610, 612, 909 Цивільного кодексу України; статтями 193, 306, 307 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 126, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросиметрія" (63813, Харківська область, Борівський район, селище Першотравневе, вул. Сентюріна, 14; ідент. код 42928208) на користь Фізичної особи-підприємця Гарькавець Андрія Анатолійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 30 000,00 грн заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "15" квітня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков