Рішення

від 21.03.2024 по справі 924/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2024 р. Справа № 924/155/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Рівер Таун", м. Хмельницький

про стягнення 193 904,50 грн., з яких 60 079,52 грн. основного боргу, 6 609,97 грн. пені, 110 539,78 грн. інфляційних втрат та 16 675,23 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Корж А.О. в режимі ВКЗ

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 21.03.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: На адресу господарського суду Хмельницької області 01.02.2024 р. надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Рівер Таун", м. Хмельницький про стягнення 193 904,50 грн., з яких 60 079,52 грн. основного боргу, 6 609,97 грн. пені, 110 539,78 грн. інфляційних втрат та 16 675,23 грн. 3% річних.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору (укладеного шляхом підписання відповідачем заяви - приєднання до умов договору) щодо строків проведення оплати наданої позивачем електроенергії. Натомість позивач свої умови договору виконав належним чином. Нарахування пені заявлено у зв`язку з наявністю відповідної умови договору щодо її застосування у разі прострочення платежу. Стягнення річних та інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024р., вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 05.02.24р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №924/155/24, розгляд справи № 924/155/24 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00 год. "29" лютого 2024 року.

У судовому засіданні 29.02.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 12.00 год. 21.03.2024р.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого представника до суду не направив, письмового відзиву не подав. Повідомляючи відповідача про дату, місце та час судового засідання, йому направлено ухвалу про відкриття провадження призначення від 05.02.2024р. (з відповідними відомостями) за адресою, вказаною у позові. Дана кореспонденція повернута поштою з відміткою - „адресат відсутній". Однак, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, оскільки вищевказана адреса відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ є реєстраційною.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.01.2019р. відповідач (ТОВ „Харків Рівер Таун") підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 737/7726 від 01.01.2019р. (заява-приєднання є додатком № 1 до зазначеного договору). Згідно вказаної заяви-приєднання (як зазначено в ній) відповідач приєднується до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника. Погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до договору в повному обсязі (абз. 1 стор. 2 заяви). Згідно абз. 2 стор. 2 заяви-приєднання з моменту її акцептування споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

Згідно тексту вищевказаного договору постачальником за ним є ПАТ „Харківенергозбут", споживачем, відповідно - ТОВ „Харків Рівер Таун".

Згідно п. 2.1. вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пункт 3.1. договору передбачає, що початком постачання електроенергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до договору (початком постачання електроенергії згідно заяви-приєднання є 01.01.19).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1.). Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2.). Ціна електроенергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електроенергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4.). Розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі (п. 5.5.). Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.7.).

Згідно п. 5.8 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1.).

Умовами комерційної пропозиції, що є додатком 2 до вищевказаного договору, передбачено, зокрема таке:

- (п. 4) Розрахунковим періодом є календарний місяць.

- (п. 5) рахунок за спожиту електроенергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем;

- (п. 8) у разі порушення споживачем строків оплати електроенергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем;

- (п. 13) договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

На підтвердження факту надання електроенергії відповідачу у період з березня по листопад 2020 року позивач додав рахунки за електричну електроенергію за відповідні місяці, спожиту ТОВ „Харків Рівер Таун" за договором про постачання електроенергії від 01.01.2019р. № 737/7726, зокрема: за жовтень 2019р на суму 30 039,58 грн., за листопад 2019р. на суму 26 263,89 грн., за грудень 2019р. на суму 49 149,93 грн., за січень 2020р. на суму 48 514,78 грн., за лютий 2020р. на суму 38 180,39 грн., за березень 2020р. на суму 30 423,32 грн., за квітень 2020р. на суму 22 057,02 грн., за травень 2020р. на суму 16 478,90 грн., за червень 2020р. на суму 17 460,29 грн., за липень 2020р. на суму 17 082,58 грн., за серпень 2020р. на суму 17 116,48 грн., за вересень 2020р. на суму 18 919,86 грн., за жовтень 2020р. на суму 2 212,30 грн., за листопад 2020р. на суму 4 527,27 грн., за грудень 2020р. на суму 6 191,73 грн., за січень 2021р. на суму 6 029,07 грн., за березень 2021р. на суму 4 772,15 грн., за квітень 2021р. на суму 3 207,48 грн., за травень 2021р. на суму 1 693,61 грн., за червень 2021р. на суму 2 318,54 грн., за липень 2021р. на суму 2 689,02 грн., за серпень 2021р. на суму 34 283,61 грн., за жовтень 2021р. на суму 5 351,79 грн. за листопад 2021р. на суму 7 750,42 грн., за грудень 2021р. на суму 9 072,99 грн., за січень 2022р. на суму 8 879,30 грн., за лютий 2022р. на суму 55 103,39 грн., за березень 2022р. на суму 30 914,83 грн., за квітень 2022р. на суму 16 876,24 грн., за травень 2022р. на суму 15 374,94 грн., за червень 2022р. на суму 17 018,08 грн.,

20.05.2023р. Споживачем було здійснено платіж на суму 65 000,00 грн. За заявою Споживача було віднесено даний платіж за заборгованість по договору - № 737/7726УП.

Також позивач подав: рахунки на оплату пені за період з 14.08.23021р по 18.01.2023р., 3% річних за період з 01.01.2022р. по 31.10.2023р. та інфляційних втрат за період січень 2022р по липень 2023р., жовтень 2023р. за договором про постачання електроенергії від 01.01.19 № 737/7726 з доказами направлення їх відповідачу ( списки згрупованих відправлень та витяги з книги реєстрації видачі рахунків з відміткою адресата - відповідач); витяг з реєстру фактичних обсягів електроенергії.

26.02.2020р. Господарським судом Хмельницької області видано судовий наказ № 924/160/20, яким стягнуто з ТОВ „Харків Рівер Таун" на користь ПрАТ „Харківенергозбут" 121 395, 29 грн. заборгованості та 210 грн. судового збору.

13.07.2020р. Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 924/648/20 за позовом ПрАТ „Харківенергозбут" до ТОВ „Харків Рівер Таун" про стягнення заборгованості (в тому числі річних, пені і інфляційних), підставою якого зазначено неналежне виконання договору від 01.01.19р. № 737/7726, яким (рішенням) позов задоволено частково.

18.03.2021р. Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 924/55/21 за позовом ПрАТ „Харківенергозбут" до ТОВ „Харків Рівер Таун" про стягнення заборгованості (в тому числі річних, пені і інфляційних), підставою якого зазначено неналежне виконання договору від 01.01.19 № 737/7726, яким позов задоволено.

Дослідивши подані докази та давши їм оцінку в сукупності, при аналізі норм чинного законодавства, що регулює спірні відносини, суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав та скріпив печаткою заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, чим засвідчив своє вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору від 01.01.2019 № 737/7726.

Слід зазначити, що згідно п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, в тому числі про постачання електричної енергії споживачу. Згідно ст. 56 даного Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

В силу п. 2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.18 № 312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Таким чином, враховуючи вказані законодавчі положення, підписавши заяву-приєднання, відповідач, тим самим, уклав з позивачем договір про постачання електричної енергії споживачу. При цьому, сторони визначили умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Згідно п. 1.1.2 Правил договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору, у період з січень по червень 2022 року надав відповідачу електроенергію на загальну суму 60 079,52 грн., про що виставив помісячні рахунки на відповідну загальну суму. При цьому, отримання даних рахунків відповідачем підтверджується помісячними витягами з книги реєстрації видачі рахунків, в яких містяться підписи відповідача про їх (рахунків) отримання (за березень місяць надано список згрупованих поштових відправлень).

Вказане узгоджується з умовами договору, зокрема із п. 4 комерційної пропозиції № 4/78, що є додатком до договору, де передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а остаточний розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється на підставі виставленого рахунку.

В силу п. 5 комерційної пропозиції рахунок за спожиту електроенергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку споживачем. Таким чином, обов`язок оплати наданої електроенергії виникає у відповідача на протязі 5 днів, починаючи з дати отримання рахунку, тобто дати, зазначеної у книзі реєстрації видачі рахунків, навпроти якої стоїть підпис про отримання рахунку. Отже, весь обсяг наданої електроенергії за заявлений період мав бути оплачений повністю.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на зазначений період, як і на час розгляду справи, оплата не проведена (докази оплати відсутні).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати електроенергії пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість на заявлену суму (сума всіх рахунків) 60 079,52 грн.

Таким чином, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи встановлений факт прострочення оплати електроенергії відповідачем, вимоги в частині стягнення інфляційних і річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком. При цьому, здійснюючи перевірку поданих розрахунків, суд встановив, що позивач проводив нарахування по місяцях, обираючи суми заборгованості, які існували в конкретному місяці. Суд же, здійснив нарахування окремо по кожному рахунку за відповідні місяці, в яких існував борг за відповідним рахунком. Результат судових розрахунків та розрахунків позивача співпав.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, пеня є договірним способом забезпечення зобов`язання, а тому наявність у договорі (комерційна пропозиція) п. 8., що передбачає застосування пені (при встановленому факті прострочення оплати енергії) є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останньої. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком.

Також слід зазначити, що при розрахунку річних, інфляційних і пені позивач крім заявленого періоду (березень - листопад 2020 року) врахував також період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року, оскільки за даний період також існував основний борг за договором № 737/7726 від 01.01.19, який підтверджується рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2020р. у справі № 924/648/20 (період з січня по лютий 2020 року), судовим наказом № 924/160/20 (період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року), рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2021р. у справі № 924/55/22 (період з березень по листопад 2020 року).

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Рівер Таун" (м. Хмельницький, вул. Подільська, буд. 58, код ЄДРПОУ 40824629) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) 60 076,52 грн. (шістдесят тисяч сімдесят дев`ять гривень 52 коп.) заборгованості, 6 609,97 грн. (шість тисяч шістсот дев`ять гривень 97 коп.) пені, 16 675,23 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 23 коп.) 3% річних, 110 539,78 грн. (сто десять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень 78 коп.) інфляційних втрат, 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.04.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 2 прим.:

1- до справи;

2 - позивачу на ел. zbutenergo@ukr.net

3 - представнику позивача Корж А.О. на ел. ІНФОРМАЦІЯ_1

4 - відповідачу ТОВ "Харків Рівер Таун" (код 40824629) 29000, м. Хмельницький, вул. Подільська, 58