Постанова

від 17.04.2024 по справі 702/314/24

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/314/24

Провадження № 3/702/210/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Монастирище

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Нейло І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , генерального директора ТОВ "Латагроінвест", проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Латагроінвест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення ТОВ "Латагроінвест" (ЄДРПОУ 40296294), генеральним директором якого є ОСОБА_1 вимог п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188,абз.в)п.200.4ст.200Податкового кодексуУкраїни врезультаті чогоТОВ "Латагроінвест",завищено від`ємнезначення зПДВ,що зараховуєтьсядо складунаступного звітногоперіоду,на суму87399грн,чим генеральнийдиректор ТОВ«Латагроінвест» ОСОБА_1 вчинив адміністративнеправопорушення передбаченеч.1ст. 163-1 КУпАП.

Генеральний директор ТОВ "Латагроінвест" ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про дату та час розгляду адміністративної справи, в судове засідання не з`явився. Надав клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи його тим, що у матеріалах справи відсутні відомості про винесення контролюючим органом податкового повідомлення рішення на підстав акту перевірки № 2681/23-00-07-05-01/34323974 від 20.03.2024, тобто податкове зобов`язання є неузгодженим, а складення протоколу про адміністративне правопорушення є передчасним.

Згідно ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ч. 1ст. 163-1 КУпАПнастає, зокрема у випадку порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як убачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п.86.1.ст.86Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексуУкраїни акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Разом з тим, згідно з пунктом 54.3 статті 54Податкового кодексуУкраїни контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України). Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень. Реалізація обов`язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов`язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 58.1 статті 58Податкового кодексуУкраїни у разі, коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Наведені норми статей 54 та 58Податкового кодексуУкраїни є імперативними. Тому контролюючий орган зобов`язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом. В матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення-рішення, надіслані платникові податку по результатам проведеної перевірки, які б свідчили про реалізацію обов`язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов`язань. Статтями 55-56Податкового кодексуУкраїни передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України). З аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V Податкового кодексу України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити. Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку. Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП.

Статтею 62Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положеньст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав суддя прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому провадження відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у відповідності до п. 1ст. 247 КУпАП,в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 163-1, ст. 247 КУпАП , -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ч. 1ст. 163-1 КУпАП- закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду.Скаргу на постанову у справі, може бути подано протягом десяти днівз дня винесення постанови, через районний суд.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження,не було подано.

Суддя І.М. Нейло