Ухвала

від 18.04.2024 по справі 200/2098/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 квітня 2024 року Справа №200/2098/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Молочної І. С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні до ОСОБА_2 щодо ненарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 25 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 25 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року січень 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення у період з 25 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 25 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року січень 2008 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та докази поважності причин його пропуску.

17 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку, на виконання вимог ухвали суду від 11 квітня 2024 року, надійшло до суду клопотання позивача про поновлення строків позовної давності. Вказане клопотання суд розглядає як клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Так, клопотання обґрунтовано виключно тим, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутись до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, так відповідь з додатками надійшла 20 березня 2024 року, і позивач дізнався, що його права були порушені.

Інших підстав або доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Разом із цим, перевіряючи повноту усунення позивачем виявлених недоліків позовної заяви, суддя встановив, що такі недоліки позивачем не усунуто.

Вирішуючи питання про подальший рух позовної заяви, суддя враховує наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

В силу прямих приписів статті 58 Конституції України, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19 липня 2022 року.

Відповідно до пункту 1 глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, обмеження щодо застосування строків визначених частиною другою статті 233 КЗпП України були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та скасовані постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 01 липня 2023 року.

Право на заробітну плату до 19 липня 2022 року не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі №826/8789/18, від 29 вересня 2021 року у справі №160/8332/20, від 12 травня 2022 року у справі №280/9017/20, від 26 травня 2022 року у справі №420/10861/21, від 28 липня 2022 року у справі №300/6805/21.

Відтак, з 01 липня 2023 року у позивача було три місяці для звернення до суду із цим позовом.

Разом з тим, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав засобами поштового зв`язку 01 квітня 2024 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті.

Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.

Водночас, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим позовом позивач зазначає, що відповідно до статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутись до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, так відповідь з додатками надійшла 20 березня 2024 року, і позивач дізнався, що його права були порушені.

Суддя відхиляє викладені доводи позивача, оскільки індексація є складовою грошового забезпечення, яке, в свою чергу, є періодичним платежем, тому з дня отримання грошового забезпечення за відповідний місяць, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, а не з моменту отримання відповіді від роботодавця.

Адже, відповідь з додатками, яка надійшла позивачу 20 березня 2024 року, підтверджує, що позивач розпочав вживати дії щодо спірних правовідносин, та не є початком перебігу строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2023 року по справі №520/12478/22.

Відтак, матеріали позовної заяви не містять доказів, що позивач звернувся до суду у межах тримісячного строку звернення до суду після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Разом із цим, надане позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтованих підстав для поновлення позивачу такого строку. Відтак, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не підлягає задоволенню.

Отже, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з резолютивною частиною ухвал суду від 11 квітня 2024 року позивач був попереджений судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявникові.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (частини п`ята-шоста статті 169 КАС України).

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на те, що у встановлений строк недоліки позовної заяви не усунуто, така позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

В задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.С. Молочна