Рішення

від 27.03.2024 по справі 758/11257/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11257/19

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОК «Відродження-2018» звернулось до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 18:10 год ОСОБА_1 поширила на веб-сайті інформаційно-аналітичного Інтернет-видання «КиевВласть (KV)» ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » адреса посилання на іфнормацію: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зокрема у вищезгаданому дописі відповідач зазначає (мовою оригіналу): «Понимая, что продавать и получать оплаты по рассрочкам уже невозможно (инвесторы прекратили выплачивать рассрочки и не допускали возобновления продаж квадратных метров), представители компании-застройщика решили создать свой кооператив!»

«Так спустя 8 месяцев существования нашего кооператива, неожиданно для всех и без общего собрания инвесторов появился кооператив ОК "Видродження-2018" с уже купленными за 100 гривен корпоративными правами компании-застройщика с явными признаками принадлежности к " Уко-Сити-Груп/Войцеховскому ", который заявил, что он - единственный законный кооператив и у него все права на наш ЖК».

«Примечательно, что в ОК "Видродження-2018" все инвесторы принимаются исключительно на условиях ассоциированного членства (то есть без права голоса в решении финансово-хозяйственных вопросов), а выйти из кооператива возможно исключительно с денежным эквивалентом своего пая. Все предложения о сотрудничестве на условиях полной и абсолютной финансовой прозрачности ОК "Видродження-2018" не считает нужным даже рассматривать».

«И, что самое главное, у инвесторов отсутствует какая-либо возможность контролировать финансовые потоки и участвовать в процессе выбора партнеров».

Позивач вважає, що вищезгадана інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права позивача та завдає шкоди його репутації.

На основі цього, просить суд визнати недостовірною, такою що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію ОК «Відродження-2018» вищезгадану інформацію та зобов`язати відповідача спростувати її, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 головуючим суддею у справі обрано ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_2 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 року, цивільну справу № 758/11257/19 передано судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_3., оскільки суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Подільського районного суду м. Києва, згідно Рішення Вищої ради правосуддя № 798/0/15-21 від 08 квітня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Подільського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 року, цивільну справу № 758/11257/19 передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., оскільки суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Подільського районного суду м. Києва, згідно Наказу № 4/02-02 від 11 січня 2024 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Автозаводського суду м. Кременчука Полтавського області ОСОБА_3.».

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д. В. від 22.01.2024 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в заяві на адресу суду позовні вимоги підтримав, просив задовільнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Отже, за змістом статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичним, але й юридичним особам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 18:10 год ОСОБА_1 поширила на веб-сайті інформаційно-аналітичного Інтернет-видання «КиевВласть (KV)» ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » адреса посилання на інформацію: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вищезгаданий сайт вказаного інтернет видання доступний за доменним ім`ям веб-сайту для публічного використання в мережі Інтернет, що підтверджується наданим позивачем експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 08.08.2019 № 128/2019-ЕВ (а. с. 9).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач вважає недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію наступну інформацію (мовою оригіналу):

«Понимая, что продавать и получать оплаты по рассрочкам уже невозможно (инвесторы прекратили выплачивать рассрочки и не допускали возобновления продаж квадратных метров), представители компании-застройщика решили создать свой кооператив!»

«Так спустя 8 месяцев существования нашего кооператива, неожиданно для всех и без общего собрания инвесторов появился кооператив ОК "Видродження-2018" с уже купленными за 100 гривен корпоративными правами компании-застройщика с явными признаками принадлежности к "Уко-Сити-Груп/Войцеховскому", который заявил, что он - единственный законный кооператив и у него все права на наш ЖК».

«Примечательно, что в ОК "Видродження-2018" все инвесторы принимаются исключительно на условиях ассоциированного членства (то есть без права голоса в решении финансово-хозяйственных вопросов), а выйти из кооператива возможно исключительно с денежным эквивалентом своего пая. Все предложения о сотрудничестве на условиях полной и абсолютной финансовой прозрачности ОК "Видродження-2018" не считает нужным даже рассматривать».

«И, что самое главное, у инвесторов отсутствует какая-либо возможность контролировать финансовые потоки и участвовать в процессе выбора партнеров».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 4 п. 1 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова) беручи до уваги конституційні положення ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абз. 1, 2 п. 4 постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 5 постанови відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 15 постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 18 постанови, відповідно до положень статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує на те, що інформація та відеоматеріал стосуються безпосередньо його особисто, проте викладені в них відомості є недостовірними. Однак у своїх вимогах позивач просить суд спростувати поширену відповідачем інформацію в повному обсязі, тобто спростувати весь викладений матеріал у статті, яка була розміщена на веб-сайті інформаційно-аналітичного Інтернет-видання «КиевВласть (KV), а це автоматично призведе до визнання недостовірними і фактичних тверджень і оціночних суджень, які містяться в розміщеному матеріалі.

Зазначена правова позиція висловлена постановою Київського апеляційного суду від 09.12.2020 у справі № 758/2931/19.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами характер оспорюваної ним інформації, зокрема, чи є висловлювання відповідача фактичними твердженнями або оціночними судженнями.

Суд наголошує на тому, що хоча опублікована відповідачем стаття, й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Окрім цього підпунктом «г» п. 15 Постанови пленуму ВСУ визначено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є зокрема той факт, що поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Однак позивачем не було доведено яким чином поширена інформація порушила його права, перешкодила реалізації прав, тощо.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів, які б вказували на те, що поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає йому повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове благо, суду не надано. Обґрунтування позивача, що така інформація порушує його особисті немайнові права, тобто завдає шкоди його репутації, ґрунтується лише на припущеннях останнього, та суду не надано жодних доказів, яким чином вищезазначена інформація призводить до погіршення репутації ОК «Відродження-2018».

Відтак, зважаючи на викладені обставини, позовні вимоги обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.11, 12, 13, 81,133,136,141, 210, 217-246, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

-позивач - Обслуговуючий кооператив «Відродження-2018», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 42039737;

-відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ