Ухвала

від 15.04.2024 по справі 761/34143/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34143/23

Провадження № 2-з/761/302/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Волошин В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

розглянувши заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок» - адвоката Тімашова Андрія Сергійовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольга Валеріївна про визнання недійсним пункту договору іпотеки; скасування запису про іпотеку; скасування запису про обтяження, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

В квітні 2024 року представником відповідача до суду подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким особам, крім чинного власника - ТОВ «Перлина Нивок, користуватись та здійснювати будьвельно-монтажні роботи (зміна вхідних замків, ремонтні роботи, реконструкцію, перепоанування, тощо) щодо предмета спору - квартири АДРЕСА_1 .

Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Перлина Нивок», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В. про визнання недійсним пункту договору іпотеки; скасування запису про іпотеку; скасування запису про обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 . Представник відповідача зазначає, що позивачка постійно намагається отримати доступ до вказаної квартири для подальшого користування, змінила вхідні замки, намагається проводити ремонтні роботи в квартирі, що створює негативні наслідки для відповідача (на даний час чинного власника квартири) у користуванні та розпорядженні своїм майном.

Тому, з метою запобіганя настання подальших негативних наслідків для відповідача, представник просить суд вжити вищезазначених заходів забезпечення позову.

Під час вивчення матеріалів заяви, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Згідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову`розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020р. у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19 (провадження № 61-6385св21).

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Предметом позову є визнання недійсним пункту договору іпотеки (предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 ); скасування запису про іпотеку; скасування запису про обтяження.

Метою забезпечення позову, за змістом заяви представника відповідача 1, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Перлина Нивок». На думку представника, мету забезпечення позову може бути досягнуто шляхом заборони будь-яким особам, крім чинного власника - ТОВ «Перлина Нивок, користуватись та здійснювати будьвельно-монтажні роботи (зміна вхідних замків, ремонтні роботи, реконструкцію, переполанування, тощо) щодо предмета спору, тобто дії щодо охорони матеріально-правових інтересів відповідача від можливих недобросовісних дій з боку позивача.

Проте, суд зауважує, що предметом позову в даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору іпотеки, та в разі задоволення позову рішення суду полягатиме в констатації факту їх недійсності. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому, на переконаня суду, незабезпечення позову в обраний спосіб не ускладнить чи не унеможливить виконання рішення суду в цій справі. Крім того, суд зазначає, що в заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність такого виду забезпечення позову. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020р. у справі № 909/835/18 зазначено, що: повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021р. у справі № 755/5333/20 зазначено, що:предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Крім того, суд зазначає, що в заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність такого виду забезпечення позову. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що представником відповідача не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, зокрема належним чином не доведено та не обґрунтовано загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також співмірність заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами. При цьому, суд також виходить з того, що в ході розгляду заяви не встановлено те, що запропоновані заходи дозволять дотриматись балансу у співвідношенні негативних наслідків від їх вжиття з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення заяви з урахуванням розумності, обґрунтованості; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення заяви і предметом заявлених вимог, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення заяви, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення заяви; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разу невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок» - адвоката Тімашова Андрія Сергійовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольга Валеріївна про визнання недійсним пункту договору іпотеки; скасування запису про іпотеку; скасування запису про обтяження, - залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: