Ухвала

від 17.04.2024 по справі 712/3845/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/128/24 Справа № 712/3845/24 Категорія: ст. 170 КПк УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2024 року про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12024250310000977внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,

в с т а н о в и в :

Прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на речові докази, які вилучені під час санкціонованого огляду.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024250310000977 від 23.03.2024за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 ККУкраїни.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2024 року, клопотання задоволено та накладено арешт на вилучений в ході проведення огляду від 23.03.2024 несамохідний земснаряд «Зірка Черкас» під № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши право розпорядження та користування.

Виконання ухвали про накладення арешту на майно покладено на слідчого СВ Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , слідчих, які входять до групи слідчих.

Задовольняючи клопотанняслідчого,слідчий суддявказав,що вилучений плавзасіб є предметом вчинення можливого кримінального правопорушення, він визнаний речовим доказом.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого суддів, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання.

В апеляційній скарзі, вказується, що слідчий суддя, вирішуючи клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_7 , не звернув увагу, що в клопотанні не наведено та не надано відомостей про повідомлену підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Вказує, що немає жодних доказів, що вказаний земснаряд має відношення до вчинення кримінального правопорушення, доказом у кримінальному провадженні.

ОСОБА_7 стверджує, що накладення арешту на земснаряд не виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи його власника, потребам досудового розслідування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно приписівст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 5, 6 ч. 2ст. 173 КПК Україниразом з іншим, привирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використаннямайна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, щослідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024250310000977 від 23.03.2024за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 ККУкраїни.

У ході досудового розслідування встановлено, що до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , група осіб здійснює незаконний видобуток піску на березі р. Дніпро, що свідчить про порушення правил використання надр та їх незаконне видобування. (ЄО 15204 від 23.03.2024).

Під час виїзду на місце події встановлено, що на території Червонослобідської сільської ради в адміністративних межах с. Червона Слобода в межах між вул. Берегова та урізом води Кременчуцького водосховища, між вул. Лесі Українки та вул. Придніпровською здійснювався намив піску з акваторії Кременчуцького водосховища.

У ході проведення огляду місця події встановлено, що трубопровід, яким здійснювалось транспортування корисної копалини з місця її видобутку, виходить на прибережну смугу в районі між вул. Дружби та вул. Придніпровською. У подальшому зафіксовано, що вказаний трубопровід з`єднаний із плавзасобом (земснаряд), що розташований на відстані близько 250-300 метрів від берегової лінії.

Під час огляду був залучений спеціаліст криміналіст ВК СУ ГУНП в Черкаській області, яким за допомогою службового безпілотного літального судна DJI MAVIC 2 Zoom (реєстраційне посвідчення державного повітряного НОМЕР_2 ) зафіксовано точні координати розташування на водному плесі вищезазначеного плавзасобу (несамохідного земснаряду «Зірка Черкас» під № НОМЕР_1 ), за допомогою якого здійснювався видобуток корисної копалини - піску.

Відповідно до даних спецдозволу за допомогою сервісів гугл здійснено відображення координат поворотних точок родовища, яке використовує ТОВ "Черкаси кар`єр", та отримано відображення координат земснаряду зафіксованих під час огляду місця події та встановлено, що земснаряд знаходиться поза межами спеціального дозволу на користування надрами, а отже видобуток здійснюється незаконно.

24.03.2024 вилучений плавзасіб під № КИВ - 0340 - К постановою слідчого, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст. 170, 173 КПК України в повній мірі з`ясував усі обставини, які є достатніми підставами для арешту вказаного майна, що належить на праві власності ОСОБА_7 .

Зокрема, слідчим суддею було вказано, що вказане майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженню, може мати істотне значення в ході розслідування кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення речових доказів,а тому обґрунтовано дійшов висновку, що є необхідність в накладенні арешту на зазначене майно.

Крім того відомості до ЄРДР внесені 23.03.2024, з початку внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення пройшов незначний час, а отже проведення слідчих дій тільки розпочато, кваліфікація за ч. 3 ст. 240 КК України є попередньою, орган досудового розслідування не позбавлений можливості змінити попередню кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, відповідає положеннямКонституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що власник несамохідного земснаряду «Зірка Черкас» ОСОБА_7 є директором ТОВ «Черкаси кар`єр», яке здійснює свою діяльність на підставі відповідного Спеціального дозволу на користування надрами від 22 грудня 2015 року, тобто видобування піску.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не приведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заборона користування арештованим земснарядом, використання його за призначенням у господарській діяльності може утруднити роботу підприємства в цілому.

Більше того, сторона обвинувачення не довела будь-якими доказами, що незастосування заборони або обмеження користування майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати або знищення цього майна.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виключити з ухвали слідчого судді заборону власнику ОСОБА_7 на користування несамохідним земснарядом «Зірка Черкас» під № НОМЕР_3 К за призначенням.

Тому апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.04.2024 зміні.

Керуючись ст. ст.173,174,376,404,405,407,422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2024 року змінити, виключивши з її резолютивної частини вказівку про заборону користування несамохідним земснарядом «Зірка Черкас» під № НОМЕР_1 .

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: