Рішення

від 18.04.2024 по справі 400/6268/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 р. справа № 400/6268/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,

до відповідачаприватного підприємства "Агрофірма "Вікторія", вул. Шкільна, 30, с. Костувате, Братський район, Миколаївська область, 55434,

простягнення заборгованості в розмірі 320 132,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач або Фонд) звернулось з позовом до приватного підприємства "Агрофірма "Вікторія" (далі - відповідач або ПП "Агрофірма "Вікторія"), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 320 132,02 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції в сумі 310 928,64 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 9 203,38 грн.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2022 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати - нарахована пеня.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, повідомлений про наявність судової справи належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі надсилалася на адресу відповідача та була отримана 29.06.2023 року.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідач подав до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2022 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила - 94 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 02, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 4 особи.

Позивач застосував до відповідача адміністративно - господарські санкції в сумі 310 928,64 грн., у зв`язку із незайнятим 2 робочими місцями, які призначені для працевлаштування особи з інвалідністю, згідно із даними звіту за 2022 рік та у зв`язку із не сплатою адміністративно - господарських санкцій, нарахована пеня в сумі 9203,38 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, ст. 18 Закону № 875 не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною третьою вказаної статті чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 18-1 цього ж Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 (у редакції від

07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17 та від 20.05.2019 року у справі № 820/1889/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 13.07.2020 року у справі № 804/4097/18 та постанові від 11.09.2020 року у справі № 1.380.2019.003534.

Слід наголосити, що за змістом ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Незважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, який як правило є відповідачем в адміністративній справі та заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин.

У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної норми, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач не довів суду, що вчасно повідомив центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку, що застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованим, оскільки неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме несвоєчасне подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів, є порушенням вищезгаданих норм права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року у справі № 805/3032/17-а дійшов наступного висновку: "... Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, статті 18, частини 2, 3 та 5 статті 19 Закону № України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН."

Згідно із ст. 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2022 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не надано до центру зайнятості інформації про попит на робочі місця на які можливе працевлаштування інвалідів (звітність форми № 3-ПН), а тому Фондом правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доказів понесення судових витрат з приводу залучення свідків та/або проведенням експертиз, позивач суду не подавав, відповідно, сплачений ним судовий збір присудженню на його користь не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005 ЄДРПОУ 20917114) до Приватного підприємства "Агрофірма "Вікторія" (вул. Шкільна, 30, с. Костувате, Братський район, Миколаївська область, 55434 ЄДРПОУ 03765559) задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агрофірма " Вікторія " (вул. Шкільна, 30, с. Костувате, Братський район, Миколаївська область, 55434, ЄДРПОУ 03765559) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 20917114) заборгованість в сумі 320 132,02 грн. (триста двадцять тисяч сто тридцять дві гривні дві копійки), з яких: адміністративно-господарські санкції в сумі 310 928,64 грн. (триста десять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень шістдесят чотири копійки) та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 9 203,38 грн. (дев`ять тисяч двісті три гривні тридцять вісім копійок).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз