Рішення

від 18.04.2024 по справі 420/6241/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6241/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 26 лютого 2024 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500500/2024/000117/2 від 20.02.2024 року;

- стягнути з Одеської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» .

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

12 березня 2024 року від Одеської митниці разом з відзивом на позов надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вхід. № ЕС/10174/24).

12 березня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вхід. ЕС/10193/24).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару відмовлено.

Станом на 18 квітня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Між позивачем та Компанією SHANGHAI PINNXUN ELECTRIC MOTOR CO. LTD. (Китай) було укладено Контракт поставки № SHPX 23072101 від 21.07.2023 року (далі за текстом Контракт поставки), відповідно до умов якого позивач виступає Покупцем, а Компанія SHANGHAI PINNXUN ELECTRIC MOTOR CO. LTD. Продавцем.

Відповідно до п. 1.1. Контакту поставки Покупець доручає Продавцю виготовити відповідно до технічних умов Покупця та поставити його на адресу Покупця, а також зобов`язується прийняти та сплатити поставлений Товар. Продавець зобов`язується виготовити Товар відповідно до вказівок Покупця та поставити його на адресу Покупця.

В ході виконання Контракту поставки Сторонами було складено та підписано Проформу-інвойс № SHPX23080901 від 09.08.2023 року.

Сторонами було погоджено поставку електродвигунів у кількості 3 од. на загальну суму 40 800 доларів США та наступні умови оплати: 30% - попередня оплата; 70% - перед відправкою.

Товар було оплачено позивачем у повному обсязі декількома платежами, що повністю відповідає умовам Проформи-інвойсу № SHPX23080901 від 09.08.2023 року та підтверджується платіжними документами:

- платіж у розмірі 30% від ціни товару (12 240 доларів США) підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 10.08.2023 року;

- платіж у розмірі 70% від ціни товару (28 560 доларів США) підтверджується платіжною інструкцією № 6 від 19.10.2023.

Товар за цією Проформою-інвойсом поставлявся декількома партіями та оформлювався відповідно декількома окремими митними деклараціями, що відповідає умовам укладеного сторонами Контракту поставки.

Так, відповідно до п. 5.5. Контракту поставки (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.07.2023) Продавець має право за погодженням з Покупцем відвантажити Товар, погоджений в одній Проформі-інвойсі, кількома партіями, тобто частинами. Продавець вказує номенклатуру, кількість та вагу Товару, що відвантажується, у товаросупровідній документації. В цьому випадку внесення змін до Проформи-інвойсу не вимагається.

В даному випадку мова йде про митне оформлення електричних моторів Type ДАЗО4- 400Y-4M У1, 500KW, 6KV, 50HZ, 1485RPM, IM1001 у кількості 2 шт. за ціною 13 000 доларів США/шт., загальна сума відповідно 26 000 доларів США.

Для оформлення зазначеного товару Продавцем було надано Комерційний інвойс № SHPX23080901 від 29.11.2023 року на той самий товар у кількості 2 од. на загальну суму 26 500 доларів США (в комерційний інвойс до вартості Товару Продавцем було додано погоджений сторонами в Проформі-інвойсі місцевий збір на транспортування та податки у розмірі 500 доларів США).

Також Продавцем було складено та надано позивачу Пакувальний лист б/н від 29.11.2023, в якому зазначена загальна кількість товару 2 шт., вага нетто 6720 кг, вага брутто 7260 кг та ті самі характеристики електричних моторів (номенклатура, модель, потужність, кількість обертів).

Відомості щодо товару в усіх вищезазначених документах (проформа-інвойс, комерційний інвойс, пакувальний лист, платіжні інструкції) повністю узгоджуються між собою: характеристики товару, його кількість, вага та ціна, а також реквізити контракту поставки співпадають.

Після прибуття товару в порт розвантаження з метою здійснення митного оформлення представником позивача (ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК», договір надання брокерських послуг № 11/2023 від 06.12.2023 року, ліцензія митного брокера № МВ/001368/01 від 15.11.2023 року) 19.02.2024 року було подано митну декларацію № 24UA500500005679U0 від 19.02.2024 року.

Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом (ціною договору) відповідно до вартості, сплаченої позивачем за товар згідно з Проформою інвойсом № SHPX23080901 від 09.08.2023 та Комерційним інвойсом № SHPX23080901 від 29.11.2023 року.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості та обраного методу її визначення митному органу було надано наступні документи: митна декларація № 24UA500500005679U0 від 19.02.2024; комерційний інвойс № SHPX23080901 від 29.11.2023; проформа-інвойс № SHPX23080901 від 09.08.2023; пакувальний лист б/н від 29.11.2023; коносамент WMSS23113860 від 03.12.2023; автотранспортна накладна № 0706 від 14.02.2024; декларація про походження товарів № SHPX23080901 від 29.11.2023; платіжна інструкція № 12 від 10.08.2023; платіжна інструкція № 6 від 19.10.2023; рахунок-фактура № 19 від 02.02.2024 від виконавця договору транспортно-експедиторських послуг; довідка про транспортні витрати № 14/02/24-1 від 14.02.2024; довідка про транспортні витрати № 14/02/24-2 від 14.02.2024; додаткова угода № 2 від 18.08.2023; додаткова угода № 3 від 26.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки № SHPX 23072101 від 21.07.2023; договір про надання брокерських послуг № 11/2023 від 06.12.2023; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1402/24 від 14.02.2024; договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 2312/21 від 23.12.2021; технічний паспорт двигуна б/н.

Відповідачем (Одеською митницею) було відмовлено у митному оформленні, надано Картку відмови № UA500500/2024/000224 від 20.02.2024 року та прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000117/2 від 20.02.2024 року (далі за текстом оскаржуване рішення).

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються позивачем, не може бути застосовано у даному випадку у зв`язку з наступним:

1) в CMR № 0760 від 14.02.2024 року перевізником зазначено ТОВ «КАТРОМ», а рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг чомусь видано від ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП»;

2) декларант під час митного оформлення не надав копію експортної митної декларації;

3) у платіжних інструкціях відсутні підписи уповноважених осіб.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване наступним: подані документи містять розбіжності, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В оскаржуваному рішенні однією з підстав зазначено, що відповідно до CMR перевізником є ТОВ «КАТРОМ», але рахунок-фактура на оплату транспортно експедиторських послуг чомусь виданий ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» відносно чого суд зазначає, що це дійсно так, але жодних розбіжностей у цьому немає.

Позивач уклав Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 2312/21 від 23.12.2021 року з експедитором ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» (код ЄДРПОУ: 38722442), відповідно до умов якого ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» (далі за текстом Виконавець або Експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок Замовника (тобто Позивача) організовувати транспортно-експедиторські послуги для забезпечення перевезень вантажів Замовника.

Відповідно до п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Договору про надання транспортно експедиторських послуг Виконавець укладає договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями, іншими експедиторськими організаціями від свого імені; представляє інтереси Замовника у взаємовідносинах з іншими організаціями та перевізниками; залучає їх до виконання перевезення від свого імені.

Відповідно до п. 2.2.7. Договору про надання транспортно-експедиторських послуг здійснення розрахунків з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку та зберігання вантажів є обов`язком Виконавця.

В цьому полягає суть транспортного експедирування, передбачена главою 65 Цивільного кодексу України та Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» організовує перевезення вантажів позивача, укладаючи всі необхідні для цього правочини від свого імені, та отримує відшкодування понесених витрат та оплату своїх послуг від позивача як замовника.

Саме тому рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиторських послуг був виданий позивачеві ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» - позивач оплачує всі витрати експедитору та не має прямих договорів з перевізниками, а ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» у свою чергу від свого імені організовує та контролює всі правочини, які необхідні для здійснення перевезення.

Суд звертає увагу на те, що митному органу було надано всі договори, необхідні для аналізу ланцюжка перевезення до особи автомобільного перевізника:

- договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 2312/21 від 23.12.2021 року між позивачем (замовником) та ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» (експедитором);

- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1402/24 від 14.02.2024 року між ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» (замовником) та ТОВ «КАТРОМ» (перевізником). ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» як експедитор, з яким позивач уклав договір, має не просто право, він має обов`язок організувати перевезення та залучити для цього відповідні організації, уклавши від свого імені необхідні правочини.

При цьому всі платежі, пов`язані з послугами перевезення товару, позивач сплачує на користь експедитора.

Відповідно рахунок фактуру позивачеві було виставлено від експедитора ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП», що повністю відповідає положенням ЦК України, ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», умовам укладеного договору та природі експедиторських послуг.

Жодних розбіжностей у цьому не вбачається, а договір між ТОВ «ПОСЕЙДОН ГРУПП» як експедитором та ТОВ «КАТРОМ» - автомобільним перевізником було одразу надано митному органу для повної простежуваності ходу транспортування. Той факт, що Відповідач вбачає у цьому розбіжності, підтверджує формальність його підходу та поверхневий аналіз наданих декларантом документів.

Другою підставою прийняття оскаржуваного рішення відповідач зазначає ненадання декларантом в ході митного оформлення копії експортної митної декларації.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України митна декларація країни відправлення та прайс-листи є одними з додаткових документів, право на витребування яких митний орган має у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За таких обставин посилання на ненадання додаткових документів суперечить нормам Митного кодексу України.

Дана позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17: «Ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Третьою обставиною, в якій відповідач вбачає розбіжності, зазначено відсутність підписів в платіжних інструкціях, які позивач надав для підтвердження оплати товару постачальнику.

Суд звертає увагу на те, що позивач здійснює платіжні операції, використовуючи електронну систему Клієнт Банк Укрексімбанку, де засвідчення документів здійснюється через накладання електронних банківських ключів та електронної печатки. Відповідно проставлення фізичних підписів у платіжних інструкціях не передбачено, оскільки технічно не обумовлено програмою.

Так, відповідно до п. 14 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ 28.07.2008 року № 216, платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або окремому договорі з платником).

В такому вигляді декларантом і було здійснено оплату за товар, на підтвердження чого до митної декларації були надані платіжні інструкції № 12 від 10.08.2023 року, № 6 від 19.10.2023 року. Платежі були здійснені позивачем через «клієнт-банк» та підписані ЕЦП відповідно до вимог нормативно-правових актів, тому посилання на відсутність фізичних підписів у документі платіжної інструкції є недоцільним та таким, що не може слугувати підставою для коригування митної вартості.

Позиція Верховного Суду з приводу таких самих зауважень митного органу висловлена в постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16: «Посилання митниці на те, що позивачем під час митного оформлення товару було надано платіжні доручення, які не містили відміток банку, а тому не можуть підтверджувати числові значення митної вартості товару, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки оплата товару позивачем відбувалася через Клієнт-Банк, а тому платіжні доручення були складені в електронній формі. Крім того, митним органом у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару не було зазначено, як підставу для коригування митної вартості товару, недоліки в оформленні платіжних доручень, як не ставився під сумнів і сам факт оплати за імпортований товар».

Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства щодо проведення платежів в іноземній валюті та усталеної судової практики відсутні підстави вважати платіжні інструкції, надані позивачем, такими, що не підтверджують митну вартість товарів, або такими, що містить розбіжності, які свідчать про невідповідність дійсності заявленої позивачем митної вартості товару.

На цих підставах відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи. Декларантом були одразу надані пояснення щодо особи експедитора та перевізника, проте відповідач все одно зазначив те саме зауваження в оскаржуваному рішенні.

Також було надано додатково виписки з банківського рахунку, що підтверджують здійснення платежів.

Суд звертає увагу, що вимога про надання додаткових документів повинна стосуватися виключно тих документів, відсутність яких не дає митному органу можливості встановити митну вартість. А перелік додаткових документів, запитуваних в даному випадку у Позивача митним органом, ніяк не узгоджується з підставами їх запиту.

Так, Відповідач зазначає, що має питання до ланцюгу перевезення та реквізитів платіжних інструкцій, а просить надати при цьому каталоги, прайс-листи виробника та висновки про якісні та вартісні характеристики товару, не зазначаючи при цьому, які саме розбіжності усуватимуть такі документи.

Це лише підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення обмежився цитуванням законодавства та поверхнево дослідив надані декларантом документи. За таких обставин посилання на ненадання позивачем додаткових документів як на підставу коригування митної вартості є таким, що суперечить вимогам закону та не має правових підстав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» у загальній сумі 2 423,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 163 від 22.02.2024 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000117/2 від 20.02.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 423,00 грн. (дві тисячі чотириста двадцять три гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, офіс 428, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 24112229).

Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов