Рішення

від 18.04.2024 по справі 420/25919/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25919/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративний позов приватного підприємства «Медична лабораторія Сіместа» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов приватного підприємства «Медична лабораторія Сіместа» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 18.08.2023 №20669/15-32-07-06.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване Рішення від 18.08.2023 прийняте на підставі акту перевірки від 21.10.2022р., зареєстрованого 24.10.2022 за №9879/15/52/РРО/37476884, тобто через 9 місяців і 29 днів з дня складання акту перевірки. З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до Акту перевірки, що надійшов разом з оскаржуваним Рішенням, вбачається застосування штрафних (фінансових) санкції, передбачених п. 1 ст. 17 Закону 265 за порушення п.п. 1, 2 ст. 3 Закону 265, порушення вчинені у 2020 та 2021 роках. При цьому цей розрахунок складений з урахуванням Закону України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі - Закон 3219), яким пункт 12 розділу II "Прикінцевих положень" Закону №265 викладено в новій редакції. Тобто контролюючим органом застосований Закон, прийнятий у 2023 році, щодо правових відносин, які виникли у 2022 році, коли був складений Акт перевірки (21.10.2022). Іншими словами допущена зворотня дія Закону 3219 у часі, чим грубо порушено ст. 58 Конституції України.

Представник позивача вказує, що ГУ ДПС під час прийняття ППР від 18.08.2023 №20669/15-32-07-06, тобто в період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, та який тривав на час складання Акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення, уповноважений застосовувати санкції за порушення вимог Закону №265/95-ВР лише у випадку порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

Вищенаведене, на думку представника позивача, вказує на необ`єктивний та поверхневий підхід контролюючого органу до проведення податкової перевірки та встановлення її результатів, а відтак винесення оскаржуваного ППР.

Також представник позивача зазначає, що дослідженням наказу від 12.10.2022 №3795-п встановлена невідповідність його вимогам ПКУ, підстава перевірки не відповідає її меті, що нівелює предмет перевірки; жодна конкретна підстава (наприклад: порушення при здійсненні розрахункових операцій) не відображена в наказі від 12.10.2022 №3795-п про проведення фактичної перевірки ПП «Медична лабораторія Сіместа», тобто наказ не відповідає положенням ПК України щодо його змісту, а тому наказ є неправомірним, відповідно перевірка, здійснена відповідачем, є протиправною.

Крім того представник позивача покликається на те, що примірник Акту перевірки вручений головному бухгалтеру позивача 21.10.22 р., таким чином граничною датою прийняття податкового повідомлення-рішення мало бути - 11.11.2022 р. Гранична дата надіслання податкового повідомлення-рішення - 14.11.2022 р. Дане порушення відповідачем порядку складання та направлення податкового повідомлення-рішення на адресу позивача спричинило безпідставне нарахування позивачу штрафних-фінансових санкцій та призвело до винесення незаконного рішення.

Представник позивача також зазначає, що складений за результатом фактичної перевірки акт від 21.10.2022 р., зареєстрований 24.10.2022 за №9879/15/52/РРО/ НОМЕР_1 , не може бути джерелом підтвердження скоєння Позивачем порушень. Акт перевірки складений нерозбірливим почерком, що унеможливлює визначити суть встановлених порушень.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначив, що з доводами викладеними в адміністративному позові не погоджується.

Представник відповідача зазначив, що підставою для прийняття даного наказу слугувала наявність податкової інформації, отриманої в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з порушенням забезпечення подання до органів ДПС звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Зокрема, ПП «Медична лабораторія Сіместа» протягом 2020 - 2022 років здійснювалось подання щоденних Z-звітів з нульовими показниками, зокрема, але не виключно, за 29.01.2021 року, 25.05.2021, 18.06.2021 року, 18.06.2022 року з реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером № 3000726411. На переконання представника відповідача наказ Головного управління ДПС від 12.10.2022 року № 3795-п відповідає вимогам податкового законодавства, як і приписам ч.2 ст.2 КАС України, що висуваються до рішень суб`єкта владних повноважень.

Також представник відповідача зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області не було допущено жодних порушень в ході прийняття наказу від 12.10.2022 року № 3795-п щодо призначення фактичної перевірки ПП «Медична лабораторія Сіместа», адже перевірка відбулась в рамках вимог, визначених законодавством.

В ході проведення фактичної перевірки ПП «Медична лабораторія Сіместа» встановлено не проведення операцій з продажу послуг за період 2020 - 2021 роки через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 4287079,66 грн., що стало підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності згідно вимог ст.. 17 Закону № 265/95-ВР із застосуванням штрафної санкції у розмірі 6430573,60 грн.:

- 91,80 грн. (вчинено вперше у 2020 році) * 100% = 91,80 грн.

- 1805288,33 грн. (наступне вчинене у 2020 році) * 150% = 2707932,50 грн.

- 2481699,53 грн. (наступне вчинене у 2021 році) * 150% = 3722549,30 грн.

Будь-яких змістовних пояснень та спростувань щодо встановлених порушень в ході даної фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області адміністративний позов ПП «Медична лабораторія Сіместа» не містить.

Щодо строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення представник відповідача зазначає, що відповідно до вимог пункту 12 розділі II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95- ВР (у редакції, чинної на момент проведення фактичної перевірки) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів. Таким чином, винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2023 року № 20669/15-32-04-06 не було передбачено законодавством. Однак, Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.08.2023 року, було внесено зміни до зазначеного пункту 12 розділі II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР та викладено даний пункт у наступній редакції: «суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор». Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган відповідно до норм законодавства, виніс податкове повідомлення-рішення за правопорушення, які було вчинено ПП «Медична лабораторія Сіместа» у 2020 - 2021 роках відповідно до змін законодавства, що набрали чинності з 01.08.2023 року. Додатково, даний факт підтверджується і розрахунком штрфних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 18.08.2023 року № 20669/15-32-04-06, в якому вказано, що за порушення п. 1, 2 ст. З Закону № 265/95-ВР вчинені у 2022 році штрафна санкція становить 0 грн, оскільки платники податків звільняються від такої відповідальності.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що представник відповідача не спростовує допущені порушення з боку відповідача при призначенні та оформленні результатів перевірки.

Представниками позивача та відповідача подано до суду додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 02.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/25919/23 за адміністративним позовом приватне підприємство «Медична лабораторія Сіместа» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення до 30 днів.

Ухвалою суду від 03.01.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні, призначеному на 25.03.2024 року, сторони участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог КАС України.

Представником позивача подано клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство «Медична лабораторія Сіместа» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських об`єднань 02.02.2011 року, номер запису: 15561020000041031, основним видом економічної діяльності підприємства є: 86.21 Загальна медична практика. Також зареєстрованими видами економічної діяльності є: 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., 21.10 Виробництво основних фармацевтичних продуктів, 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів, 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами, 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., 86.22 Спеціалізована медична практика.

Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ від 12.10.2022 №3795-п «Про проведення фактичної перевірки ПП «Медична лабораторія «Сіместа», яким на підставі ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), наказано провести фактичну перевірку ПП "Медична лабораторія Сіместа" (код згідно з ЄДРПОУ 37476884), податкова адреса: м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 20-"а", адреса господарського об`єкту: м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 20-"а" з 12.10.2022 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2020 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 12.10.2022 року № 3795-п «Про проведення фактичної» та направлень на перевірку від 12.10.2022 №7917, №7918 у період з 13.10.2022 по 21.10.2022, здійснено фактичну перевірку господарської одиниці аптека, медична лабораторія де здійснює підприємницьку діяльність ПП "Медична лабораторія Сіместа" (код за ЄДРПОУ 37476884), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 20- "а", за результатом якої складено акт від 21.10.2022 року, зареєстрований 24.10.2022 за №9879/15/52/РРО/37476884.

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, що розрахункові операції проведені без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме:

За період 2020 рік по терміналу безготівкового розрахунку проведено та зараховано еквайрингу 3105911,01 грн, а через РРО проведено безготівкового розрахунку 1300530,88 грн. Сума розрахунку, яка в безготівковій формі не проведена через РРО складає 1805380,13 грн за 2020 рік.

За період 2021 року по терміналу безготівкового розрахунку проведено та зараховано еквайрингу 2982893,84 грн, а через РРО проведено безготівкового розрахунку 501194,31 грн. Сума розрахунку, яка в безготівковій формі не проведена через РРО складає 2481699,53 грн.

За період з 01.01.2022 по 30.09.2022 року по терміналу безготівкового розрахунку проведено та зараховано еквайрингу 453653,82 грн, а через РРО проведено безготівкового розрахунку 133898,50 грн. Сума розрахунку, яка в безготівковій формі не проведена через РРО складає 319755,32 грн

В акті фактично перевірки також зазначено, що під час проведення фактичної перевірки не надана касова книга, звіти.

У висновках акту перевірки встановлено порушення ПП «Медична лабораторія Сіместа»:

п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

п.85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі зазначеного акту перевірки від 24.10.2022 року №9879/15/52/РРО/37476884 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення - рішення:

№20669/15-32-07-06 від 18.08.2023 року, яким визначено податкове зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 6430573,60 грн.

Позивач, вважаючи, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, процедура призначення та проведення перевірки є порушеною, та порушеною є процедура прийняття податкового повідомлення-рішення, як наслідок його протиправність, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тому, питання дотримання відповідачем процедури призначення перевірки є істотним для правильного вирішення справи.

Отже, суд зазначає, що рішення органів податкового контролю не можуть ґрунтуватися на матеріалах перевірок, проведених з порушенням встановлених законом підстав, а прийняті на підставі таких перевірок рішення органів податкового контролю підлягають скасуванню, дійшов обґрунтованих висновків щодо протиправності прийнятих на підставі висновків проведеної з порушенням законних підстав перевірки та їх скасування.

Разом з тим, в даній справі суд не повинен обмежуватись лише дослідженням дотримання відповідачем процедурних питань, оскільки предметом розгляду в даній справі є встановлення правомірності прийнятого відповідачем на підставі акта фактичної перевірки від 24.10.2022 податкового повідомлення рішення від 18.08.2023 №20669/15-32-07-06.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.3 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.п.80.2.4 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Між тим, мета перевірки зазначена в наказі №3795-п від 12.10.2022 року відповідає однієї з підстав, визначених п.80.2 ПК України, а саме п.п. 80.2.2 ПК України:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Так, в сукупності з тією обставиною, що в означеному наказі не конкретизовано яка саме інформація про порушення позивачем вимог податкового законодавства стала підставою для призначення фактичної перевірки, а зазначена підстава п.п. 80.2.4 п.80.2 ст. 80 ПК України не відповідає меті призначеної перевірки, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 12.10.2022 №3795-п не відповідає вимогам акту індивідуальної дії щодо обґрунтованості та вмотивованості.

Щодо застосування (фінансової) штрафної санкції.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року

№ 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 2 Закону №265/95-ВР визначено, що:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в контролюючих органах книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам`яті;

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;

відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

Згідно з п.1 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій згідно акту перевірки від 21.10.2022, зареєстрованого 24.10.2022 за №9879/15/52/РРО/ НОМЕР_1 , податковим органом встановлено, не проведення операцій з продажу послуг за період 2020 - 2021 роки через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 4287079,66 грн., що стало підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності згідно вимог ст.. 17 Закону № 265/95-ВР із застосуванням штрафної санкції у розмірі 6430573,60 грн.:

- 91,80 грн. (вчинено вперше у 2020 році) * 100% = 91,80 грн.

- 1805288,33 грн. (наступне вчинене у 2020 році) * 150% = 2707932,50 грн.

- 2481699,53 грн. (наступне вчинене у 2021 році) * 150% = 3722549,30 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п. 11 Прикінцевих положень (з урахуванням змін, внесених Законом № 533-IX від 17.03.2020) встановлено, що:

Тимчасово, до 1 січня 2021 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

У редакції Закону № 265/95-ВР станом на 10.12.2020 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1017-IX від 01.12.2020) встановлено, що

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Тобто в період 2020-2021 років законодавцем пом`якшено відповідальність за порушення п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Між тим, фактична перевірка ПП «Медична лабораторія Сіместа» проводилась з 13.10.2022 по 21.10.2022 року.

Так, відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР (в редакції чинній станом на час здійснення перевірки) встановлено, що: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

В подальшому, до п. 12 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР внесено зміни згідно із Законами № 2120-IX від 15.03.2022 та № 3219-IX від 30.06.2023, та станом на 01.08.2023 року викладено в такій редакції:

Суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

Отже, після внесення змін до п. 12 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР у 2023 році, податковим органом на підставі акту перевірки від 24.10.2022 року №№9879/15/52/РРО/37476884 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення рішення №20669/15-32-07-06 від 18.08.2023 року, яким визначено податкове зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 6430573,60 грн. за період 2020 2021 роки.

Таким чином, на час проведення перевірки та станом на дату наявності обов`язку прийняти рішення за результатом перевірки (ППР), позивач був звільнений від відповідальності за встановлене відповідачем порушення.

Більш того, як встановлено судом, в період 2020-2021 років законодавцем пом`якшено відповідальність за порушення п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та зменшено розмір штрафних санкцій визначені пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР з 100% та 150% до 10% та 50% відповідно.

Разом з тим, відповідно до п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення через 9 місяців після проведення перевірки, у зв`язку з внесенням змін до п. 12 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР. Тобто фактично, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення після зміни правового регулювання спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд зазначає, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Крім того, суд зазначає, що виходячи із системного тлумачення норм Податкового кодексу України, а також принципів застосування норм Конвенції з прав людини Європейським судом з прав людини, принцип стабільності передбачає, що окрім того, що норми права повинні бути чіткими та точними, вони повинні бути передбачуваними для суб`єкта на якого вони розповсюджуються.

В окремих ситуаціях, коли цього вимагають принципи правової визначеності та захисту законних очікувань, може виникнути необхідність запровадити перехідні положення відповідно до обставин, чого у зазначеній ситуацій зроблено не було і у позивача виникла ситуація, коли підприємство не мало можливості виконати свої обов`язки з метою запобігання негативних наслідків.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем було порушено принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача на звільнення від відповідальності та її пом`якшення.

Принцип стабільності податкового законодавства слугує реалізації правової визначеності. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. У рішенні ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не лише майна, а й «виправданих очікувань» від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі «Стретч проти Об`єднаного Королівства» від 24.06.2003 майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном) вважається, зокрема, «законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право».

Також при оцінці оскаржуваних рішень суд звертає увагу на пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яким встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У постанові Верховного Суду від 10.02.2021 по справі № 380/671/20 вказано, що сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 05.10.2023 року по справі №300/2906/22.

Вищенаведеною нормою охоплюються не лише очікування платника почуватися захищеним, а й відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Отже, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.08.2023 №20669/15-32-07-06 з порушенням процедури його прийняття, та в сукупності досліджених доказів свідчить про його протиправність, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи дії податкового управління в частині прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за критеріями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, без урахуванням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямована така дія, а тому прийняте рішення є протиправними і належить скасуванню.

Суд також враховує встановлений ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи.

Однак відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про можливість застосування до позивача штрафних санкцій. При цьому висновок контролюючого органу про можливість застосування до позивача штрафних санкцій за встановлених обставин не враховує принципів податкового законодавства, які у разі виникнення суперечностей між законодавчими нормами дозволяють усунути нормативні упущення та збалансувати інтереси платника податків та контролюючого органу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 26840,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4274 від 22.09.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області на користь приватного підприємства «Медична лабораторія Сіместа» слід стягнути 26840,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат, в якій наводить попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач (ПП «Медична лабораторія «Сіместа») поніс і які він очікує понести в зв`язку з розглядом в Одеському окружному адміністративному суді адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС в Одеській області:

1. Витрати на професійну правову допомогу - повне представництво інтересів у Одеському окружному адміністративному суді з приводу звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 18.08.2023 №20669/15-32-07-06 складають 10 000 грн.

2. Участь адвоката у судовому засіданні по даній справі - складає 4000 грн (6 засідань х 4000 грн. = 24000 грн.).

Всього - 34000 грн.

Представник позивача зазначає, що невідворотність даних витрат простежується у договорі про надання правничої допомоги №2109 від 21 вересня 2023 року, повістках про виклик до суду в адміністративній справі (дані містяться в системі електронного суду), які позивач поніс і які він очікує понести в зв`язку з розглядом даної справи в Одеському окружному адміністративному суді.

Разом з тим, відповідачем у заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу зазначено про необґрунтованість заявленої суми витрат на правничу допомогу, а також що сума є завищеною, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

Суд зазначає, що представником позивача не надано до суду жодного документу на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а саме: договір, акт наданих послуг, докази слати отриманих послуг, тощо.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

Разом з тим, частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 34000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, та те, що адміністративний позов, відповідь на відзив підписано та подано до суду директором підприємства, а також те, що представником позивача не надано до суду жодного документу на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу (договір, акт наданих послуг, докази слати отриманих послуг, тощо) суд дійшов висновку про відсутність підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Медична лабораторія Сіместа» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 18.08.2023 №20669/15-32-07-06.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на корить приватного підприємства «Медична лабораторія Сіместа» код ЄДРПОУ 37476884, адреса: вул. Мельницька, 20а, м. Одеса, 65005) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: приватне підприємство «Медична лабораторія Сіместа» (код ЄДРПОУ 37476884, адреса: вул. Мельницька, 20а, м. Одеса, 65005);

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5)

Суддя П.П. Марин