Рішення
від 18.04.2024 по справі 480/12881/23
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року Справа № 480/12881/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (далі відповідач, Департамент), і просить суд:

- визнати незаконними, протиправними дії відповідача по відмові у винесені наказу про звільнення ОСОБА_1 з 04.12.2023 з посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на підставі поданої заяви від 01.12.2023, за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП і України;

- зобов`язати Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації винести наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на підставі поданої заяви від 01.12.2023, з 04 грудня 2023 року, за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України та внести записи до трудової книжки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що тривалий час працювала в системі освіти Сумської області. В період з 27.02.2017 працювала на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої освіти, фінансово-ресурсного забезпечення. Під час роботи в Департаменті порушувалися її трудові права, видавалися незаконні накази, позивач була притягнута до дисциплінарної та кримінальної відповідальності.

Так, позивач зазначає, що наказом від 17.12.2018 № 89-КС «Про накладання дисциплінарного стягнення» її було притягнено до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із самовільним виїздом до міста Лебедин, що кваліфіковано як прогул. Разом із тим, постановою Верховного Суду від 10.03.2020 по справі №480/4844/18 зазначений наказ №89-К/С від 17 грудня 2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» визнано протиправним та скасовано. При цьому, керівник Департаменту перешкоджала участі позивача в судових засіданнях по справі №480/4844/18 шляхом відмови у видачі наказу про відрядження для участі 10.03.2020 у засіданні Верховного Суду у справі № 480/4844/18, а також відмовила у наданні одного дня у рахунок додаткової відпустки на підставі поданої заяви від 05.03.2020.

Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно було відкрите дисциплінарне провадження, яке в подальшому було закрито. Крім того, зазначає, що керівництвом вчиняються дії щодо виселення позивача та її чоловіка з гуртожитку комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, у якому позивач проживала у зв`язку із переведенням на роботу з міста Шостки на підставі клопотання Сумської обласної державної адміністрації у 2014 році та в якому з 2004 року проживає чоловік позивачки.

Також відповідачем було відмовлено позивачу в участі у Міжнародному освітньому семінарі, що проводився на базі Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, але після звернення до керівництва Сумської ОДА позивачу була надана можливість прийняти участь у зазначеному заході. Звертає увагу, що усім працівникам, окрім позивача, виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань. Керівництво Департаменту ставиться упереджено до позивача, враховуючи те, що складаються безпідставні акти про відсутність на робочому місці, не залучалася позивач і до участі у заходах, пов`язаних з її посадовими обов`язками, видавалися чисельні накази, за якими позивач усувалась від виконання безпосередніх посадових обов`язків. Також керівництвом Департаменту затверджена індивідуальна програма професійного розвитку державного службовця, яку позивач добросовісно виконала, але її результати не були враховані відповідачем під час проведення щорічного оцінювання. При цьому позивач зазначає, що проходила відповідне професійне навчання та підвищення кваліфікації для державних службовців, отримала відповідний сертифікат. Оцінювання результатів службової діяльності було проведено без дотримання та в порушення вимог Закону України «Про державну службу», Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640.

Щодо проведеного оцінювання результатів службової діяльності у 2021 році позивач зазначає, що по всіх завданнях позивачу була виставлена оцінка, яка є не обґрунтованою, не об`єктивною, не підтвердженою жодними доказами, позивача не було залучено до участі у заходах, які б сприяли виконанню зазначеного питання.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем незаконно та протиправно не прийнято наказ про переведення на нововведену за штатним розписом та запропоновану посаду за наявності поданої позивачем заяви про згоду працювати за цією посадою у зв`язку із зміною штатного розпису Департаменту.

Відповідачем було безпідставно внесено позивача у список осіб, які підлягали щорічному оцінюванню службової діяльності у 2021 році. У порушення вимог Закону, під час перебування на лікарняному, відповідач не завершив розпочату процедуру скорочення штатів, але розпочав процедуру оцінювання, у тому числі діяльності позивача за неіснуючою, скороченою з 11.10.2021, посадою заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

За результатами оцінювання позивачу виставлено негативну оцінку, а також 15.11.2021 відповідач видав наказ № 136-К про звільнення позивача у зв`язку із отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання щорічної службової діяльності на підставі пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 в справі № 480/13835/21, що набрало законної сили, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 05.04.2023, було визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо не переведення ОСОБА_1 , на посаду начальника Управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 18.10.2021 №118-К «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2021» у частині включення ОСОБА_1 до Списку державних службовців Департаменту, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», визначення результатів яких проводиться у 2021 році; визнано протиправним та скасовано висновок Департаменту щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 , затверджений наказом № 135-К від 12.11.2021 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорій «Б», «В», у 2021 році»; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 15.11.2021 № 136-К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено позивача на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту з 16.11.2021 року; стягнуто з Департаменту середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 179 207,26 грн.; 2000,00 грн. у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди; судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного платежу допущено до негайного виконання.

На виконання судового рішення у справі №480/13835/21 позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про негайне виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за один місяць та поновлення мене на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації. Зокрема, зазначає, що було подано 8 заяв, однак всі заяви відповідачем були проігноровані.

Рішення суду від 29.09.2022 в частині негайного поновлення на роботі також зверталось позивачем до примусового виконання. Фактично судове рішення про поновлення позивача на посаді від 29.09.2022 відповідачем виконано лише 03.05.2023, про що прийнято наказ Департаменту № 20-К «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду про поновлення на роботі у травні 2023 року позивач зазначає, що звернулась до суду з позовом, за результатами розгляду якого судом ухвалене рішення від 31.10.2023 у справі № 480/4617/23 та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за період з 30.09.2022 по 02.05.2023 у сумі 122 953,86 грн. Звернуто до негайного виконання рішення в частині присудження виплати з Департаменту середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за один місяць в сумі 11 652,52 грн. Відповідач рішення суду у частині негайного виконання не виконав.

Зазначає, що після поновлення 03.05.2023 на посаді за рішенням суду від 29.09.2022, відповідач 05.05.2023 повторно звільнив позивача з посади у зв`язку з відмовою продовжувати роботу у зв`язку зі зміною істотних умов праці, за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Позивачем повторне звільнення також було оскаржено в судовому порядку. За результатами розгляду справи №480/5311/23 Сумським окружним адміністративним судом рішенням від 31.10.2023 задоволено позовні вимоги. Скасовано наказ Департаменту № 25-К від 05 травня 2023 про звільнення, поновлено позивача на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, стягнуто з Департаменту середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 102059,74 грн., допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11 652,52 грн. Рішення суду у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11 652,52 грн. не виконане. Що стосується негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді, у порушення вимог Закону відповідач поновив позивача на посаді через місяць 01.12.2023.

Позивач зазначає, що перебуваючи у м. Києві, за новим місцем роботи, отримала на електронну адресу у п`ятницю 01.12.2023 від Департаменту наказ про поновлення на роботі. В понеділок 04.12.2023 позивач з`явилась до відповідача та подала заяву про звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

04.12.2023 о 16-30 год. позивач знову подала письмову заяву Департаменту, просила надати копію наказу про звільнення та трудову книжку із записами про поновлення на роботі та звільнення на підставі поданої заяви. На неодноразові звернення та вимогу повернути трудову книжку, трудова книжка була видана позивачу після закінчення робочого часу, о 17-55 год.

У трудову книжку позивача Департаментом були внесені відповідні записи, а саме за № 37 від 01.12.2023 про поновлення на роботі (на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023), підстава - наказ №91-к від 01.12.2023; запис № 38 від 04.12.2023 про звільнення з роботи за власним бажанням за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України ( підстава - наказ від 04.12.2023 № 93-к), але такий запис не підписано керівником Департаменту ОСОБА_2 , запис № 39 від 04.12.2023 про недійсність запису № 38.

Також позивач зазначає, що о 18 год. 10 хв. отримала письмове повідомлення відповідача про відмову у задоволенні заяви про звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст.38 КЗпП України.

Позивач не погоджується із відмовою у задоволенні її заяви, незаконно та протиправно, зазначає, що позивач має право на звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.З ст. 38 КЗпП України. Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. Допущення порушень роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору є очевидними та мною доведеними. Закон не передбачає доведеності саме цих обставин судовими рішеннями, що набрали законної сили. Водночас, описані позивачем порушення були предметами судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як підставу для звільнення позивач у своїй заяві від 01.12.2023 визначила наявність судових рішень, ухвалених Сумським окружним адміністративним судом. З приводу рішення від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 зазначає, що ОСОБА_1 було поновлено на посаді та здійснено виплату всіх призначених компенсацій. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 480/5311/23 та рішення від 31.10.2023 у справі № 480/4617/23 не набрали законної сили, оскільки оскаржуються Департаментом в апеляційному порядку.

Щодо виконання судового рішення у частині негайного виконання рішення суду, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 поновлено на посаді одразу після отримання відповідної заяви з наданням копії рішення, оскільки офіційний текст рішення з мокрою печаткою Департамент отримав лише 07.12.2023, у зв`язку з тим, що справа розглядалася без виклику сторін до суду. Вимога стосовно виплат в межах одного місяця також виконана одразу після отримання Департаментом відповідного фінансування.

ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації 01.12.2023, але 01.12.2023 позивач була відсутня на робочому місці, у зв`язку з тим, що працюєте в іншій установі в місті Києві. При цьому, після поновлення позивачки на посаді, не звільнившись з нового місця роботи, 04.12.2023 подала заяву на звільнення саме за частиною 3 статті 38 КЗпП України. Крім того, заява на звільнення датована 01.12.2023, тобто днем поновлення.

Департамент вважає, що з моменту поновлення позивачки на посаді та станом на 04.12.2023 порушення трудового законодавства з боку роботодавця стосовно працівника, тобто ОСОБА_1 , відсутні.

Відповідно до законодавства України та наведеної у відзиві на позов судової практики, Департамент має право висловити свою незгоду з поданою позивачкою заявою. Свою позицію Департамент висловив у відмові у задоволенні заяви про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, оскільки не вбачає у своїх діях порушення трудового законодавства та запропонував оформити звільнення позивачки за частиною 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» - за угодою сторін, щоб позивачка звільнилася саме 04.12.2024 та не відпрацьовувала два тижні, як передбачено частиною 1 статті 38 КЗпП України та частиною 1 статті 86 Закону України «Про державну службу». ОСОБА_1 не надала своєї згоди, 05.12.2023 і в подальшому, не вийшла на роботу в Департаменті.

Департамент 07.12.2023 звернувся до ОСОБА_1 з листом надати пояснення щодо причини не виходу на роботу. 08.12.2023 позивачка надала Департаменту свої пояснення, про те, що припинила свої трудові відносини з Департаментом та наполягає на звільненні за частиною 3 статті 38 КЗпП України. Департамент 11.12.2023 надав відповідь ОСОБА_1 , в якій зазначив аналогічну позицію, викладену в листі від 04.12.2023. У заяві від 13.12.2023 позивачка повторно наполягала на звільненні за частиною 3 статті 38 КЗпП України. 22.12.2023 Департаментом надано відповідь, повторно виклав свою позицію та повідомив, що виник трудовий спір, який потребує вирішення з оцінкою обох позицій.

Стосовно посилання позивача на винесення ОСОБА_1 незаконної догани, представник відповідача зазначає наступне. ОСОБА_1 28.09.2018 протягом всього робочого дня не було на робочому місці. За цієї обставини було складено акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 більше трьох годин. З приводу цього було відкрито службове розслідування безпосередньо після виходу на роботу позивачки з лікарняного з метою об`єктивного та всебічного розслідування справи та належного повідомлення особи, відповідно до якої відкрито дисциплінарне провадження. Дисциплінарною комісією було проведено службове розслідування, та встановлено, що за поясненнями ОСОБА_1 вона перебувала у м. Лебедин як голова ліквідаційної комісії з ліквідації комунального закладу освіти Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району Сумської області. Натомість, директором Департаменту відповідного наказу на відрядження для здійснення цих функцій не видавалося. Законність наказу Департаменту від 17.12.2018 №89-КС «Про накладення дисциплінарного стягнення» було підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, яке було підтримано Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 480/4844/18.

Стосовно посилання позивача на упереджене ставлення до неї директора Департаменту та безпідставні відкриття дисциплінарних проваджень, представник відповідач зазначає, що факт вчинення позивачкою ще одного прогулу у робочий час відбувся до призначення на посаду керівника Департаменту ОСОБА_2 , тобто до 06.06.2017.

Так, 23.10.2018 на адресу Сумської обласної державної адміністрації та Департаменту надійшов лист від слідчого відділу Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, у якому зазначено, що слідчим відділом СВП ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015200440004704 від 18.08.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , яка являється службовою особою, перебувала у відрядженні у с. Ульянівка Білопільського району Сумської області на службовому автотранспорті, з метою вивчення питання створення навчально-реабілітаційного центру на базі Ульянівської СОШ-інтернату, хоча фактично відповідно до інформації «АРКАН» ОСОБА_1 перебувала за кордоном в робочий день 10.05.2017, тобто фактично була відсутня на роботі.

28.08.2019 на адресу Сумської обласної державної адміністрації надійшов лист від слідчого відділу Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, відповідно до якого керівника Сумської обласної державної адміністрації зобов`язано провести службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом відсутності позивачки 10.05.2017 на робочому місці, оскільки ОСОБА_1 фактично знаходилась за межами України. 18.09.2019 до Департаменту надійшов лист від Головного управління Національної поліції в Сумській області, з вимогою надати оригінали документів для здійснення досудового розслідування.

Крім того, на виконання листа слідчого відділу Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області від 28.08.2019 № 14498/55-2019/СВ, наказом Департаменту від 05.09.2019 №59-К «Про проведення службового розслідування» ініційовано службове розслідування щодо ОСОБА_1 .

У результаті проведених слідчих дій було відкрите кримінальне провадження №12015200440004704 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. Згідно ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 02.09.2020 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Саме у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а не у зв`язку з відсутністю вини, на підставі доповідної записки уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції, у Департаменті 17.09.2020 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку відповідно до статті 69 Закону України «Про державну службу», було порушене дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 .

За результатами аналізу матеріалів дисциплінарної справи дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу». Згідно частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення вищезазначеного дисциплінарного проступку передбачено звільнення з посади державної служби. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року норми Закону України «Про запобігання корупції» щодо відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення визнанотакими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У зв`язку з цим дисциплінарною комісією прийнято рішення про підготовку подання з пропозицією закрити дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 . Наказом Департаменту від 17.11.2020 № 54-К дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 закрито.

З приводу посилання позивача на незаконне виселення з гуртожитку представник відповідача зазначив, що гуртожиток, у якому проживає позивачка, на підставі договору про закріплення майна передано у користування Комунальному закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти на праві оперативного управління. Власником майна, закріпленого за зазначеним Інститутом, є - Сумська обласна рада, яка здійснює управління цим майном через уповноважений орган - Управління майном Сумської обласної ради. Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Сумської області в особі Сумської обласної ради на праві спільної часткової власності належить п`ятиповерхова будівля (житловий будинок з гуртожитком).

Таким чином, Департамент не має відношення до розпорядження майном гуртожитку. Натомість за дорученням Сумської обласної ради Департамент може збирати інформацію щодо проживання тих чи інших осіб у гуртожитку, з метою подальшого прийняття рішення Сумською обласною радою з приводу розпорядження майном.

06.12.2023 Зарічним районним судом м. Суми у справі №591/6190/18 задоволено позов Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла. Зазначає, що рішення суду ґрунтується на підставі того, що відповідно до додаткової угоди № 31 від 01.09.2017 до договору найму житлового приміщення № 6 від 01.07.2014 строк дії оренди кімнати «люкс» визначено з 01.09.2017 по 31.08.2018. Листом ректора Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти № 645 від 14.08.2018 ОСОБА_1 вказано на необхідність звільнити кімнату «люкс» в строк до 01.09.2018 та висловлена пропозиція переукласти (за бажанням) договір найму житлового приміщення у трьох або п`ятимісній кімнаті цього ж гуртожитку. Позивачка та її чоловік після закінчення строку дії договору у встановлений строк кімнату «люкс», розташовану в гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не звільнили та не повернули Інституту. Крім того, відповідач зазначає, що судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 09.10.2023, чоловіку позивачки на праві приватної власності належить 2-х кімнатна квартира.

З приводу не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги, відповідач зазначає, що допомога виплачувалась у 2018 році в сумі 30978,51 грн. (в тому числі матеріальна допомога на оздоровлення), у 2019 році в сумі 16104 грн, у 2020 році в сумі 19849,40 грн, у 2021 році у сумі 36523,05 грн (в тому числі матеріальна допомога на оздоровлення). Відповідно до наказів про відпустку ОСОБА_1 надавалася грошова допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати, Також ОСОБА_1 виплачувалась надбавка за інтенсивність праці та премія в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Стосовно звернення позивачки на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки голови Сумської обласної державної адміністрації зазначають, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася зі скаргами до кожного новопризначеного голови Сумської обласної державної адміністрації.

Стосовно затримки у виконанні рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022, відповідач зазначає наступне. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

Разом із тим, дана посада відсутня в штатному розписі Департаменту. Відповідач неодноразово, а саме 30.09.2022 № 02-15/3886, 11.10.2022 № 02-15/4029, 08.11.2022 № 02-15/4382, 02.12.2022, 16.12.2022 № 02-15/4889 звертався до Сумського окружного адміністративного суду за роз`ясненням судового рішення в частині механізму виконання щодо поновлення позивачки на неіснуючій посаді, але судом було відмовлено у задоволенні заяв відповідача.

Департаментом було поновлено ОСОБА_1 на скорочену посаду заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації. Новоутворена посада начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на момент поновлення позивачки не була вакантною. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 88 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала. Натомість, ОСОБА_1 новоутворену посаду жодного дня не займала і не була поновлена на цій посаді. Відповідно були відсутні правові підстави для застосування Департаментом пункту 1 частини 1 статті 88 Закону України «Про державну службу» відносно особи, яка обіймала на час поновлення позивачки посаду начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій.

Відповідно до висновків, що містяться у Постановах Верховного Суду України від 06.12.2021 у справі № 280/6512/20, від 18.11.2021 у справі № 804/19245/14 та від 30.06.2022 у справі № 640/1175/20, у разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов`язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися.

Для вчинення подальших дій щодо працевлаштування і відсутності вакантної посади, Департаменту необхідно було ввести посаду заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації знову в штат.

Згідно з розпорядженнями голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника обласної військової адміністрації від 29.03.2022 № Ю6-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД», від 04.05.2022 № 132-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД» граничну чисельність працівників Департаменту під час дії воєнного стану у 2022 році зменшено на три одиниці, що становить 25 працівників (одиниць), із них 23 посади державних службовців.

Для виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 Департамент 22.11.2022 звернувся із службовою запискою до голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника обласної військової адміністрації з проханням розглянути питання щодо збільшення граничної чисельності працівників Департаменту та фінансування на одну одиницю для введення до структури Департаменту посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

Крім того, 09.01.2023 Департамент повторно звернувся із службовою запискою до голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника обласної військової адміністрації з проханням розглянути питання щодо збільшення граничної чисельності працівників Департаменту. У зв`язку з відсутністю затвердження Головнокомандувачем Збройних Сил України нової структури і штатного розпису Сумської обласної військової адміністрації, позитивного рішення голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника обласної військової адміністрації стосовно введення в штатний розпис Департаменту посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації не було ухвалено.

Таким чином, на момент поновлення позивачки 03.05.2023 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації була відсутня можливість введення в штат посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

Зміни в організації праці Департаменту були обумовлені саме введенням правового режиму воєнного стану та застосуванням відповідних правових наслідків, які призводять до зміни в порядку затвердження структури та штатного розпису Департаменту та поширюються на всіх працівників.

На момент поновлення ОСОБА_1 03.05.2023 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту тимчасово вакантною була посада головного спеціаліста відділу фінансово-ресурсного забезпечення управління професійної, фахової передвищої, вищої освіти, наукової роботи та ресурсного забезпечення Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

Оскільки Законом України «Про державну службу» не передбачено перебування державного службовця поза штатом, з метою вчинення подальших дій щодо працевлаштування ОСОБА_1 , наказом Департаменту від 03.05.2023 № 21-К «Про зміну істотних умов праці», змінено істотні умови праці для позивачки, шляхом переведення на тимчасово вакантну посаду головного спеціаліста відділу фінансово-ресурсного забезпечення управління професійної, фахової передвищої, вищої освіти, наукової роботи та ресурсного забезпечення Департаменту. Позивачку попереджено 04.05.2023 про зміни умов праці листом від 03.05.2023 № 06-15/1742 «Про запровадження зміни істотних умов праці», які полягали в тому, що при збереженні кваліфікації та спеціальності, змінювався розмір оплати праці.

ОСОБА_1 відмовилась від продовження роботи на змінених істотних умовах праці, тому підлягала звільненню відповідно до пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Крім того, позивач виявила бажання припинити свої трудові відносини з Департаментом та 04.05.2023 подала заяву про надання відпустки з подальшим звільненням за частиною 3 статті 38 КЗпП України.

Згодом позивачка підтвердила свої наміри тим, що з 12.07.2023 працевлаштувалася на посаду методиста вищої категорії сектору дидактично-методичного супроводу модернізації змісту освіти відділу наукового та навчально-методичного забезпечення змісту дошкільної та початкової освіти в Новій Українській школі Державної наукової установи «Інститут модернізації освіти» Міністерства освіти і науки України.

Під час розгляду справи №480/5311/23 та прийняття судового рішення 31.10.2023, ОСОБА_1 свідомо не повідомила Сумський окружний адміністративний суд про дані зміни щодо свого працевлаштування, але така обставина впливає на розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи відповідно до частини 3 статті 235 КЗпП України.

Відповідач зазначає, що після подання заяви від 04.05.2023 про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, позивач припинила свої трудові відносини з Департаментом, але в подальшому змінила наміри та звернулася до суду. При не згоді з підставами звільнення ОСОБА_1 мала право звернутися до суду з позовом про зміну підстав звільнення з роботи. Натомість позивач звернулася до суду із додатковими вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і на момент розгляду справи у суді 31.10.2023 не повідомила, що працює з 12.07.2023 на новій посаді за новим місцем роботи.

Крім того, після прийняття судового рішення 31.10.2023, яке оскаржується відповідачем в апеляційному порядку, подала заяву про поновлення та одразу подала заяву на звільнення саме за частиною 3 статті 38 КЗпП України.

Також стосовно стягнення суми правничої допомоги в сумі 15000 гривень, відповідач зазначає, що дана вимога нічим не обґрунтована та не доведена сума таких витрат. Позов складено та подано позивачкою власноруч, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до суду. Крім того, відсутні докази залучення представника позивача.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому позивач доводи, викладені у відзиві, вважає такими, що не повинні бути взяті судом до уваги. Крім того, докази, додані до відзиву, більшою мірою не стосуються взагалі суті спору. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування допущених відносно ОСОБА_1 порушень трудового законодавства, у тому числі, встановлених судовими рішеннями.

Зазначає, що після поновлення на посаді 03.05.2023, через сім місяців після ухвалення 29.09.2022 рішення Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/13835/21, відповідач не перерахував кошти за час вимушеного прогулу, але звільнив з роботи 05.05.2023 за п. 6 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з чим позивач вимушена була знову звертатись до суду за захистом порушених прав у межах справи №480/5311/23.

Позивач зазначає, що Департамент не виплачував позивачу суму коштів, починаючи з 16.11.2021 (з дня першого звільнення), а враховуючи повторне звільнення, позивач погодилася на працевлаштування з 12.07.2023 у Державній науковій установі «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України.

31.10.2023 Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/5311/23 ухвалено рішення, яким визнано незаконним звільнення 05.05.2023 із займаної посади. На неодноразові звернення позивачки, у тому числі і письмові, щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, відповідач не реагував, чим перешкоджав урегулювати трудові відносини з Департаментом, оскільки на момент ухвалення судового рішення позивач мала інше місце роботи у м. Києві.

Позивач зазначає, що 01.12.2023 о 9 год. 40 хв. направила на електронну адресу відповідача заяву про поновлення на роботі, і 01.12.2023 о 10 год. 35 хв. на електронну адресу надійшов наказ Департаменту від 01.12.2023 про поновлення на роботі на виконання рішення суду.

04.12.2023 позивач прибула до Департаменту та подала заяву від 01.12.2023 про звільнення з 04.12.2023 за ч. З ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Позивач 04.12.2023 о 16-30 год. повторно подала письмову заяву до Департаменту та просила надати копію наказу про звільнення та трудову книжку із записами про поновлення на роботі та звільнення на підставі поданої заяви.

04.12.2023 о 18 год. 10 хв. позивач отримала письмове повідомлення про відмову в задоволенні заяви про звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з чим позивач і звернулася до суду за захистом порушеного права.

Зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані порушеннями, що підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також іншими порушеннями, що не були предметом судового розгляду, але підтверджуються фактично матеріалами справи.

Також позивач просить врахувати постанову Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №480/4844/18, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21, що набрало законної сили, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 та постановою Верховного Суду від 07.12.2023.

Стосовно невиконання відповідачем судового рішення від 29.09.2022, ОСОБА_1 зазначає, що неодноразово зверталась до відповідача у справі із заявами про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, але відповідач не виконував судове рішення. Відповідач без поважних причин не виконував судове рішення, а, навпаки, зволікаючи у його виконанні, направляв до суду безпідставні клопотання про роз`яснення судового рішення, у чому неодноразового судом було відмовлено та зазначено, що рішення суду є зрозумілим, труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, розширеного тлумачення не потребує. Таким чином в порушення ст.ст. 370, 371 КАС України, ст.ст. 235, 236 КЗпП України, судове рішення від 29.09.2022 про поновлення позивача на посаді, яке підлягало негайному виконанню, було виконано лише 03.05.2023, тобто більш ніж через 7 місяців. Рішення суду в частині стягнення грошових сум було виконано 04.12.2023, що підтверджено наданими відповідачем до відзиву випискою з рахунку, але після подання позивачем скарги до голови Сумської військової адміністрації.

Також відповідач зазначає, що у відзиві на позов Департамент, як на поважні причини не виконання рішення суду від 29.09.2022, посилається на два звернення до Сумської обласної державної адміністрації з вимогою розглянути питання щодо збільшення граничної чисельності працівників Департаменту освіти і науки, але надані докази є не належними, оскільки на них відсутня інформація про реєстрацію звернень у Сумській ОДА, відсутнє поштове повідомлення про вручення. Департаментом не надано до матеріалів справи і відповіді на ці звернення.

Зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду у справі № 480/13835/21 про поновлення на роботі у травні 2023 року, позивач звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, за результатами розгляду якого судом ухвалене рішення від 31.10.2023 у справі № 480/4617/23 про стягнення з Департаменту середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за період з 30.09.2022 по 02.05.2023 у сумі 122 953,86 грн. Звернуто до негайного виконання рішення в частині присудження виплати з Департаменту середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за один місяць в сумі 11 652,52 грн. Рішення суду у частині негайного виконання виконано лише 05.12.2023, що підтверджено наданими відповідачем до відзиву випискою з рахунку, але також після поданої позивачем скарги.

Позивач зазначає, що Департаментом вчинялися системні незаконні протиправні дії, порушувалися трудові права, а тому Департамент повинен був задовольнити заяву позивача та прийняти наказ про звільнення з посади за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Відповідач правом надати заперечення на відповіді на відзив не скористався.

Судом відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відмовлено у клопотанні позивача про розгляд справи із викликом сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності , зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи.

Наказом Департаменту від 08.09.2021 № 433-ОД Про внесення змін до штатного розпису Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації скорочено посаду заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації; введено посаду начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій; визначено ввести в дію з 11.10.2021 структуру та штатний розпис Департаменту.

08.09.2021 ОСОБА_1 було попереджено про припинення державної служби та наступне звільнення у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 08.09.2021 № 433-ОД Про внесення змін до штатного розпису Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації. Одночасно було запропоновано посаду, що вводилась у штатний розпис - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації. У попередженні також зазначено, що у разі ненадання відповідної заяви про переведення на одну із запропонованих посад, ОСОБА_1 буде звільнено з посади через 30 календарних днів з дня ознайомлення з цим попередженням та виплачено вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказом Департаменту від 18.10.2021 № 118-К Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії Б і В у 2021 затверджено список державних службовців Департаменту, які займають посади державної служби категорії Б, В, визначення результатів виконання завдань яких проводиться у 2021 році, до якого була внесена і ОСОБА_1 за посадою - заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи.

За результатами виконання завдань державним службовцем, якій займає посаду державної служби категорії Б або В за 2021 рік, ОСОБА_1 виставлено середній бал 0,2 та оцінка негативна.

Наказом Департаменту від 12.11.2021 № 135 затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту у 2021 році, яким визначено оцінку за результатами оцінювання ОСОБА_1 негативна .

Наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 15.11.2021 № 136-К звільнено ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи, 15.11.2021 у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності на підставі п.3 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу. Позивач не погодилася із звільненням та звернулася до суду з позовом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та незаконними дій та наказу, визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо не переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 18.10.2021 №118-К Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Департаменту, які займають посади державної служби категорії Б і В, у 2021 у частині включення ОСОБА_1 до Списку державних службовців Департаменту, які займають посади державної служби категорії Б і В, визначення результатів яких проводиться у 2021 році. Визнано протиправним та скасовано висновок Департаменту щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , затверджений наказом № 135-К від 12 листопада 2021 Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту, які займають посади державної служби категорій Б, В, у 2021 році. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 15 листопада 2021 року № 136-К Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 16.11.2021. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 179207,26 грн. Судом допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11 652,52 грн. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди грошові кошти у розмірі 2 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 апеляційну скаргу Департаменту залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі № 480/13835/21 залишено без змін.

Наказом Департаменту від 03.05.2023 № 20-К на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 скасовано наказ Департаменту від 15.11.2021 № 136-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 16.11.2021.

03.05.2023 Департаментом прийнято наказ № 21-К "Про зміну істотних умов праці", яким вирішено повідомити ОСОБА_1 про переведення її на посаду головного спеціаліста відділу фінансово-ресурсного забезпечення управління професійної, фахової передвищої, вищої освіти, наукової роботи та ресурсного забезпечення Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 05.05.2023.

Наказом Департаменту № 25-К від 05.05.2023 ОСОБА_1 - заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, звільнено з 05.05.2023 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. Не погодившись з прийнятим наказом, ОСОБА_1 звернулась до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 480/5311/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку було задоволено частково. Скасовано наказ Департаменту № 25-К від 05 травня 2023 Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 102059,74 грн. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11 652,52 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Наказом Департаменту від 01.12.2023 № 91-К на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 скасовано наказ Департаменту від 05.05.2023 № 25-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 06.05.2023.

ОСОБА_1 подала до Департаменту освіти і науки Сумської ОДА заяву від 04.12.2023 (зареєстр.вх№115-П/01-18 від 04.12.2023) до якої додано було трудова книжка ОСОБА_1 , заява від 01.12.2023 про звільнення, заява про виплату грошових коштів (а.с.122-124т.1).

ОСОБА_1 також подала до Департаменту заяву від 04.12.2023 (вх..№117-П/01-18 від 04.12.2023) про видачу наказу про звільнення відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, видати трудову книжку із змінами, а також повідомила про відсутність обов`язку відпрацьовувати два тижні у зв`язку із припиненням трудових правовідносин (а.с.125).

Матеріалами справи підтверджується, що у трудову книжку позивача Департаментом були внесені відповідні записи, а саме:

- запис №37 від 01.12.2023 про поновлення на роботі (на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023), підстава - наказ №91-к від 01.12.2023;

- запис № 38 від 04.12.2023 про звільнення з роботи за власним бажанням за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України (підстава - наказ від 04.12.2023 № 93-к), але такий запис не підписано керівником Департаменту ОСОБА_2 та не скріплено печаткою Департаменту;

- запис № 39 від 04.12.2023 про недійсність запису № 38.

Департаментом було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023 та листом №02-15/5831 від 04.12.2023 «Про звільнення» повідомлено про відсутність підстав для задоволення заяви, розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Одночасно запропоновано ОСОБА_1 у разі небажання продовжувати трудові правовідносини з Департаментом, подати заяву про звільнення за згодою сторін на підставі ч.2 ст. 86 Закону України «Про державну службу».

Позивач не погодилася із відмовою позивача задовольнити її заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яку Департаментом отримано 04.12.2023, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

Під час розгляду даної справи судом враховується те, що до заяви від 04.12.2023 про звільнення позивача з посади ОСОБА_1 в додатках надано заяву від 01.12.2023.

Відповідно до змісту заяви від 01.12.2023 про звільнення з 04.12.2023 за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 3 ст. 38 КЗПП України, ОСОБА_1 на підтвердження порушень Департаментом вимог Закону та трудових прав зазначено виключно наявність судових рішень, ухвалених Сумським окружним адміністративним судом від 29.09.2022 по справі №480/13835/21, від 31.10.2023 по справі №480/5311/23, від 31.10.2023 у справі №480/4617/23.

Таким чином посилання позивача в адміністративному позові та відповіді на відзив, а також пояснення відповідача у відзиві на позов на обставини та документи, які не стосуються змісту зазначених у заяві від 01.12.2023 судових рішень, судом не досліджуються, оскільки не стосуються спірних правовідносин, не зазначені були позивачем у заяві від 01.12.2023.

В даному випадку, позивачем самостійно у поданих 04.12.2023 заявах, які отримані Департаментом 04.12.2023, зазначено підстави відповідних порушень, із наявністю яких ОСОБА_1 реалізовувала своє право на подання заяви про звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 3 ст. 38 КЗПП України.

Жодних інших обставин, у т.ч. які позивач зазначає у адміністративному позові, у заяві від 04.12.2023, а також у додатках до заяви - заяви від 01.12.2023, позивачем не зазначалося, відповідачу не повідомлялося, не було підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про звільнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та підставами звернення позивача із заявою від 04.12.2023 про звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 3 ст. 38 КЗПП України, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили

Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Спір у цій справі виник у зв`язку із відмовою відповідача прийняти наказу про звільнення позивача з підстав, передбачених частиною третьою статті 86 Закону №889-VIII та частиною третьою статті 38 КЗпП України, - за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування частини третьої статті 38 КЗпП України у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості звільнення працівника «за власним бажанням» (відповідно до частини першої статті 86 Закону №889-VIII або частини першої статті 38 КЗпП України) на підставі заяви, поданої відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України, якщо роботодавець не визнає зазначені у заяві порушення законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 26.11.2020 №821/1685/16, про застосування судами частини третьої статті 38 КЗпП України, та у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №813/2869/17 зазначено, що звільнення особи, яка є державним службовцем, з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України узгоджуються з положеннями частини третьої статті 5 Закону №889-VIII, відповідно до яких дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом № 889-VIII.

Верховний Суд у вказаних постановах дійшов висновку, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. Строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (частина 3 статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 просила звільнити її на підставі ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 3 ст. 38 КЗПП України, у зв`язку із наявністю порушення Департаментом трудових прав, які встановлені в судовому порядку, зокрема рішеннями Сумського окружного адміністративного суду у справах №480/13835/21, №480/5311/23, №480/4617/23 встановлено факти неправомірно виданих наказів, що стосувалися проходження державної служби ОСОБА_1 .

Стосовно посилання позивача, як на підставу для звільнення, порушення Департаментом вимог трудового законодавства, враховуючи прийняття судових рішень по справі № 480/5311/23 та №480/4617/23, суд зазначає, що такі обставини та обґрунтування позивача не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Нормою ч. 3 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

В даному випадку, судом враховується, що на час звернення позивача із заявою 04.12.2023 судове рішення по справі № 480/5311/23 та №480/4617/23 не набрали законної сили, оскільки оскаржувалися відповідачем в апеляційному порядку.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позов ОСОБА_1 було судом задоволено частково, а саме скасовано наказ Департаменту № 25-К від 05.05.2023 р. Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації; стягнуто з Департаменту середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 102059,74 грн.; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11652,52 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Разом із тим, на час подання заяви від 04.12.2023 судове рішення від 31.10.2023, а саме в частині визнання протиправним прийнятих наказів, що були предметом розгляду позовних вимог, не набрало законної сили, тривало апеляційне оскарження. Відповідно до змісту судових рішень по справі №480/5311/23, що наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом апеляційної інстанції під час відкриття апеляційного провадження не встановлено порушення відповідачем строків подання апеляційних скарг на рішення суду від 31.10.2023 по справі №480/5311/23.

Суд зазначає, що рішення суду від 31.10.2023 набрало законної сили після прийняття постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 19.02.2024, яким апеляційну скаргу Департаменту було задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №480/5311/23 - в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 25-К від 05.05.2023 р. Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації змінено з підстав і мотивів задоволення позову, викладених в мотивувальній частині цієї постанови; в іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 залишено без змін.

Враховуючи зазначене, судове рішення по справі №480/5311/23 набрало законної сили 19.02.2024 після перегляду в апеляційному порядку. Таким чином на час подання заяви від 04.12.2023 в матеріалах справи відсутні докази порушення трудових прав, які встановлені рішенням суду по справі №480/5311/23, враховуючи те, що судове рішення від 31.10.2023 не набрало законної сили.

Також стосовно посилання позивача у заяві від 04.12.2023 про підтвердження порушених Департаментом трудових прав наявністю судового рішення від 31.10.2023 по справі №480/4617/23, суд зазначає наступне.

В даному випадку, на час подання заяви від 04.12.2023 в матеріалах справи відсутні докази порушення трудових прав, які встановлені рішенням суду по справі №480/4617/23, враховуючи те, що Департаментом було оскаржено судове рішення в апеляційному порядку. Відповідно до ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2024 зазначено, що на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 Департаментом подано апеляційну скаргу, апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам ст. 296 КАС України, подана з дотриманням порядку, визначеного ст. 297 КАС України, і строків апеляційного оскарження, передбачених ст. 295 КАС України.

Таким чином, враховуючи норми КАС України, судове рішення від 31.10.2023 по справі №480/4617/23 набрало законної сили виключно після перегляду в апеляційному порядку та прийняттям постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024.

Суд звертає увагу, що допущення судом до негайного виконання судових рішень в частині поновлення та стягнення середнього заробітку, не свідчить про те, що станом на 04.12.2023 судові рішення по справі №480/5311/23 та « 480/4617/23 набрали законної сили, посилання позивача у заяві на зазначені судові рішення не відповідають вимогам ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому на час розгляду заяви у відповідача відсутній був обов`язок їх враховувати.

Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для визнання необґрунтованим відмову Департаменту у задоволенні заяви позивача від 04.12.2023 про звільнення, враховуючи прийняття судових рішень від 31.10.2023 по справі №480/4617/23 та №480/5311/23.

Стосовно посилання позивача, як підставу для звільнення, порушення вимог трудового законодавства, враховуючи прийняття судового рішення від 29.09.2022 по справі №480/13835/21, суд зазначає наступне.

Зазначена справи та висновки суду щодо предмету позовних вимог у справі № 480/13835/21 стосувалася порушення Департаментом вимог законодавства про працю та проходження позивачем державної служби.

За результатом з`ясування всіх обставин, які були предметом окремого судового розгляду справи №480/13835/21, за результатом якої судом вжито заходів судового захисту порушених прав ОСОБА_1 , визнано протиправними та незаконними дії Департаменту по не переведенню її з 11.10.2021 на посаду начальника Управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 18.10.2021 №118-К «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2021» у частині включення її до Списку державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», визначення результатів яких проводиться у 2021 році; визнано протиправним та скасовано висновок Департаменту щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , затверджений наказом № 135-К від 12 листопада 2021 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту, які займають посади державної служби категорій «Б», «В», у 2021 році»; визнано протиправним та скасувати наказ Департаменту № 136-К від 15 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

З огляду на безперервність трудових відносин через поновлення позивача на посаді, встановлене судовим рішенням порушення законодавства про працю, не можна кваліфікувати як такі, що не стосуються цих спірних правовідносин.

У вже згаданих постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №813/2869/17, від 26.11.2020 №821/1685/16 зазначено, що істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства, факт усунення таких порушень та відсутність негативних наслідків для працівника від таких порушень не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні його за частиною 3 статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені.

Отже, для звільнення працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України достатньо самого факту невиконання роботодавцем законодавства про працю.

У пункті 61 постанови від 12.02.2020 у справі №813/2869/17 Верховний Суд у контексті вказаних висновків зазначив, що судове рішення у спорі між державним службовцем і суб`єктом призначення, яким встановлені порушення законодавства про працю, є належним доказом для цілей застосування частини третьої статті 38 КЗпП України. Поновлення порушених трудових прав державного службовця за наслідками розгляду судової справи не «вичерпує» значення встановлених під час розгляду справи порушення законодавства про працю.

Так, Верховий Суд зазначив, що: « 61. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що факт порушення Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області законодавства про працю встановлено у судовому порядку під час розгляду цієї справи та справи № 813/5855/15. Судами у цих справах встановлено, що позивач у вересні 2015 року був незаконно звільнений з посади начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відповідачем тривалий час не виконувалось рішення суду про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню, у справі № 813/5855/15 та винесено протиправний наказ від 18 липня 2017 року № 137/8 «Про відрядження»».

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 26.11.2020 №821/1685/16, у якій зазначив, що: «Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що факт порушення Головним територіальним управлінням юстиції у Херсонській області законодавства про працю встановлено у судовому порядку під час розгляду справи № 821/1309/16. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України (в редакції, що була чинною на час виникнення рішень) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів зазначає, що обставини встановлені в адміністративній справі № 821/1309/16, не потребують доказування, а порушення відповідачем трудового законодавства (частина 3 статті 38 КЗпП України) встановлено рішенням суду, що набрало законної сили»».

З урахуванням викладеного судом під час розгляду даної справи враховується те, що для цілей застосування ч. 3 ст. 38 КЗпП України державний службовець може посилатися на порушення законодавства про працю, встановлені судовим рішенням, яким його порушені трудові права були поновлені, а в даному випадку у межах справи №480/13835/21.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2023 по справі №640/7737/21 адміністративне провадження № К/990/23932/22, який також застосовується судом під час розгляду даної справи.

Судом враховується, що на час подання ОСОБА_1 заяви від 04.12.2023, після прийняття постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 05.04.2023, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №480/13835/21 набрало законної сили, а тому відповідач безпідставно посилається на незгоду із наявністю підстав, передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП України. Судом встановлено протиправність прийнятих наказів стосовно позивача та відображено відповідні порушення, які стосувалися проходження позивачем державної служби.

Так, в межах розгляду справи № 480/13835/21 судом було визнано протиправними та незаконними дії Департаменту по не переведенню ОСОБА_1 з 11.10.2021 на посаду начальника Управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 18.10.2021 №118-К «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2021» у частині включення ОСОБА_1 до Списку державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», визначення результатів яких проводиться у 2021 році. Також визнано протиправним та скасовано висновок Департаменту щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , затверджений наказом № 135-К від 12 листопада 2021 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорій «Б», «В», у 2021 році». Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту № 136-К від 15 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а тому в межах даної справи судом не надається оцінка порушень, що були предметом розгляду справи № 480/13835/21.

Таким чином на час звернення позивача із заявою про звільнення з 04.12.2023 в судовому порядку, в межах справи №480/13835/21, рішенням суду від 29.09.2022, яке набрало законної сили, встановлено обставини порушення трудових прав позивача, а тому відповідач у листі від 04.12.2023 безпідставно зазначив про незгоду із наявністю підстав для звільнення, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Під час розгляду даної справи по суті, судом враховується і та обставина, що Верховним Судом прийнято остаточне рішення по справі №480/13835/21, яким касаційну скаргу Департаменту залишив без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі № 480/13835/21 залишив без змін.

Верховний Суд під час прийняття постанови від 07.12.2023 по справі №480/13835/21 погодився із висновками суду першої та апеляційної інстанції в частині мотивів задоволених позовних вимог та зазначив наступне.

« 43… відповідач вдався до грубого порушення закону, зокрема пунктів 8, 14 Порядку № 640, та включив позивача за посадою, що була скорочена, до списку державних службовців визначення результатів виконання завдань яких проводиться у 2021 році. Так, судами встановлено, що відповідно до пункту 3 наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 08.09.2021 № 433-ОД структуру та новий штатний розпис введено в дію з 11.10.2021, відповідно посада заступника директора Департаменту начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи на момент включення позивача до списку державних службовців, визначення результатів виконання завдань яких проводиться у 2021 році, була відсутня.

44. Верховний Суд наголошує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

45. З огляду на те, що у спірних правовідносинах процедура звільнення позивача відбулася з підстав скорочення посади державної служби, відповідно така мала бути продовжена за тією ж процедурою та завершена за тих ж підстав.

46. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач протиправно включив позивача до списку державних службовців визначення результатів виконання завдань яких проводиться у 2021 році, визначив такі результати та затвердив відповідний висновок.

47. Надаючи оцінку доводам відповідача, що ні Законом України «Про державну службу», ні Порядком № 640 не передбачено право державного службовця на оскарження наказу (розпорядження) про призначення оцінювання та включення такого до списків осіб, які підлягають оцінюванню, суд зазначає таке.

48. Дійсно, за приписами Закону України «Про державну службу» та Порядку № 640 саме висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем.

49. Водночас, оскільки у межах спірних правовідносин встановлено, що наказ від 18.10.2021 № 118-к «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2021» у частині включення ОСОБА_1 до Списку державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», визначення результатів яких проводиться у 2021 році, прийнято відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Законом України «Про державну службу» та Порядком № 640, тому судами правильно встановлено, що у цих правовідносинах належним способом захисту позивача є саме скасування такого наказу.

50. Відповідно за встановлення протиправності такого наказу, обставини проведення щорічного оцінювання позивача і не може бути досліджено у спірних правовідносинах.».

Таким чином, враховуючи наявність заяви позивача про звільнення її посади з 04.12.2023 за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України, та за наявності станом на 04.12.2023 судового рішення від 29.09.2022 по справі №480/13835/21, яке набрало законної сили 05.04.2023, про що позивачем зазначено в поданій 04.12.2023 заяві про звільнення, суд вважає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у звільненні ОСОБА_1 , про що зазначено Департаментом у листі від 04.12.2023.

При цьому суд зазначає, що нормами ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу» передбачено саме обов`язок , а не право суб`єкт призначення звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Враховуючи вищезазначені обставини, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд з урахуванням ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову, викладену в листі Департаменту від 04.12.2023 №02-15/5831, у звільненні ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на підставі поданої заяви від 04.12.2023 з додатками (зареєстр. №115-П/01-18 від 04.12.2023), та зобов`язати Департамент повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023 з додатками (зареєстр. у Департаменті 04.12.2023 №115-П/01/18) та прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 04 грудня 2023 року за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Департамент внести записи до трудової книжки позивача, суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, виходячи із наступного.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Обов`язок вносити відповідні записи виникає у відповідача виключно після прийняття наказу про звільнення, а на даний час відповідачем не прийнято наказ про звільнення позивача з посади, відповідач взагалі на час розгляду справи в суді заперечує право позивача на звільнення за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Враховуючи задоволенні позовних вимог, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту підлягає відшкодуванню сума судового забору, сплачена під час звернення до суду в розмірі 1073,60 грн.

Стосовно поданої заяви про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 04.12.2023 про надання правничої допомоги у зв`язку із незаконною відмовою у звільненні, акт приймання-передачі наданих послуг від 04.02.2024, квитанцію від 04.02.2024 на суму 15000 грн. з детальним описом наданих послуг.

Так, в акті приймання - передачі (звіт) виконаних робіт за договором про правничу допомогу (детальний опис) зазначено, що у вартість наданих послуг включено суму, яка складається із наданими послугами, а саме ознайомлення з первісними матеріалами (документами), вивчення доказів, які долучені по позову, аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз`яснень, пошук і вивчення консультацій, складання тексту позовної заяви, підготовка додатків та примірників позовної заяви, вивчення відзиву на позов та додатків до відзиву, складання заяви про стягнення судових витрат.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Викладене узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2023 по справі № 640/2756/19.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши опис наданих послуг до договору згідно квитанції та переліку виконаних робіт, суд зазначає, що такий вид правової допомоги, як складання заяви про стягнення судових витрат не може вважатися часом витраченим для надання правової допомоги по справі, оскільки такі дії спрямовані не на надання правової допомоги щодо розгляду та вирішення адміністративної справи по суті спору. Також суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом на підготовку додатків та примірників позовної заяви, оскільки завірені документи особисто позивачем, вивчення та аналіз наданих документів, аналіз відповідних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, аналіз практики Верховного Суду в аналогічних справах, слід зазначити, що в квитанції не зазначено, яка саме допомога була надана з таких питань.

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, враховує предмет спору, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в порядку письмового провадження, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, із врахуванням наявного заперечення відповідача щодо відшкодування суми правничої допомоги, застосування принципу співмірності, а також те, що позовні вимоги судом задоволено частково, суд приходить висновку, що виходячи з вищевикладеного, розумним, справедливим та співмірним предмету позову відшкодувати позивачу 5000 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та незаконними дій, зобов`язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову, викладену в листі Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 04.12.2023 №02-15/5831, у звільненні ОСОБА_1 на підставі поданої заяви від 04.12.2023 з додатками (зареєстр. №115-П/01-18 від 04.12.2023) з посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (пр. Свободи, 38, м. Суми, Сумська область, 40016, код ЄДРПОУ 39399524) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.12.2023 (зареєстр. у Департаменті 04.12.2023 №115-П/01/18) та прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 04 грудня 2023 року з посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації за ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 38 КЗпП України.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (пр. Свободи, 38, м. Суми, Сумська область, 40016, код ЄДРПОУ 39399524) судовий збір в розмірі 1073,60 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета

Дата ухвалення рішення18.04.2024
Оприлюднено22.04.2024
Номер документу118460586
СудочинствоАдміністративне
Сутьвизнання дій незаконними та протиправними, зобов`язання вчинити дії

Судовий реєстр по справі —480/12881/23

Рішення від 18.04.2024

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.М. Гелета

Ухвала від 07.12.2023

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

С.М. Гелета

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні