Постанова

від 10.04.2024 по справі 752/21636/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/21636/23 головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.

провадження № 22-ц/824/6822/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , поданої представником ОСОБА_8 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-зем-індустрія», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» про зміну договорів у відповідності з обставинами, які істотно змінились, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Столиця-зем-індустрія», АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» про зміну договорів про відступлення права вимоги і заміни сторони у відповідності з обставинами, які істотно змінились з 24 лютого 2022 року.

Одночасно з позовною заявою позивачі подали заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії угод про визначення ціни відступлення права вимоги та заборони АТ «ЕЛЬБРУС» та АТ «АТЛОН» розривати угоди на підставі пунктів 3.4.,п.п 4.3.1., п.4.3., п.4.4; зупинити дію пунктів 3.4., пп. 4.3.1. п. 4.3., п.4.4 Угод про визначення ціни відступлення права вимоги та заборонити АТ «ЕЛЬБРУС» та АТ «АТЛОН» розривати Угоди на підставі пунктів 3.4., пп.4.3.1. п.4.3., п.4.4.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що застосування таких заходів забезпечення не буде означати заборону відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання цих угод, не буде неспівмірним та не порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи і не означатиме вирішення справи по суті, а саме дозволить збереження існуючого стану договірних відносин між сторонами.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачі зазначають, що забезпечення позову жодним чином не стосується обмеження права відповідача-2 та відповідача-3 на отримання плати за угодами про визначення ціни відступлення права вимоги за договорами купівлі продажу майнових прав від 12 березня 2021 року, а мало на меті обмежити право відповідача-2 та відповідача-3 на розірвання договорів та угод до ухвалення судом рішення, що призвело б до можливого закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору чи відмови у позові. Таким чином, висновки суду про неспівмірність засобів забезпечення позову, не відповідають обставинам справи, адже це не означало б втручання у договірні відносини, позаяк метою забезпечення позову є саме збереження цих договірних відносин на час розгляду справи. Судом не було враховано, що це саме предмет позову полягає у обмеженому втручанні суду у договірні відносини на підставі ст. 652 ЦК України, а забезпечення позову шляхом зупинення дії пунктів Угод про розірвання цих угод буде напряму сприяти втіленню предмету позову у судовому рішенні. Так, недоведеними стали обставини відсутності доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, які суд першої інстанції вважав встановленими, адже позивачами надавались докази реального попередження про розірвання угоди та договору щодо позивача-6 і вже в будь-який момент одразу після отримання позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі відповідачі-2 і -3 можуть надіслати позивачам повідомлення про припинення договору і протягом 5 днів і розірвати угоди про визначення ціни відступлення права вимоги, та як наслідок, договори про відступлення права вимоги та заміни сторони. У такому випадку позивачі втратять можливість набути права вимоги на майнові права та отримати у власність апартаменти та машино-місця, а предмет позову втратить сенс.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що зупинення дії пунктів угод буде втручанням суду у договірні відносини, є неспівмірним, порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи та гарантовані права продавців на отримання оплати та належних розрахунків. Ініціюючи питання про забезпечення позову, заявник не наводить доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а виказує абстрактні припущення про настання подій наслідки яких будуть невідворотними.

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що в жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Столиця-зем-індустрія», АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» про зміну договорів про відступлення права вимоги і заміни сторони у відповідності з обставинами, які істотно змінились з 24 лютого 2022 року.

В прохальній частині позову позивачі просять, кожен окремо, щодо своїх договорів змінити п. 1.4. та п. 3.2 і викласти їх у запропонованій ними редакції, зокрема щодо зміни ціни відступлення права вимоги, умов, строку та порядку оплати чергових платежів та моменту переходу і пропорційності права вимоги.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

На переконання Верховного Суду зупинення дії договору за заявою про забезпечення позову суперечить презумпції чинності правочину, а тому не є співмірним заходом забезпечення позову у справі про розірвання договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

Заявляючи вимоги в порядку забезпечення позову про заборону відповідачам розривати укладені угоди, та про зупинення дії пунктів укладених угод, позивачі не звернули уваги, що в таких спосіб ставиться питання про заборону відповідачам виконувати чинні договори, тільки тому, що позивачі бажають змінити їх умови в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, що зупинення дії пунктів угод буде втручанням суду у договірні відносини, є неспівмірним, порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи. Крім того, зупинення дії договору за заявою про забезпечення позову суперечить презумпції чинності правочину.

Отже, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав до забезпечення позову у спосіб зазначений позивачами, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подану представником ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 квітня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.