Постанова

від 15.04.2024 по справі 754/928/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 754/928/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5525/2024Головуючий у суді першої інстанції -Сенюта О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Головачов Я.В., Невідома Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Район-Сервіс» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року про відмову у видачу судового наказупо цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Район-Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У січні2023 року ТОВ «Район-Сервіс`звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг 16125, 38 грн., судовий збір у розмірі 268, 40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2023 у видачі судового наказу відмовлено.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду ТОВ «Район-Сервіс» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилаючись на п.6 ч.1 ст.168 ЦПК України зазначав, що до заяви про видачу судового наказу додано докази надання адвокатом Бондарчуком З.В. послуг ТОВ «РАЙОН-СЕРВІС» з підготовки заяви про видачу судового наказу на суму 2000 грн, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 10.05.2017 №10/05/17, копію акту про надання правової допомоги №2/181 від13.01.2023 року з детальним описом робіт пов`язаних з поданням заяви про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з боржника та оплати заявником гонорару.

Вважає, що витрати на правову допомогу є складовою частиною судових витрат, які у разі документального підтвердження підлягають стягненню на користь заявника при задоволенні заяви про видачу судового наказу, який по суті є особливою формою судового рішення.Вказані витрати не відносяться до вимог, що наведені у ст. 161 ЦПК України, проте обов`язково зазначаються у судовому наказі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України.

В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно зі ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ч.1 ст.161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права.

Відповідно до ст. 160 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК Україниу судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

На відмінну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст. 137 ЦПК Українивирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.

Керуючись положеннями статті 137 ЦПК України, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій прийнято оскаржуване рішення, розглянута в порядку наказного провадження.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 167 ЦПК Українирозгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких втрат.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у видачі судового наказу у частині правничої допомоги, разом із тим, висновок суду щодо відмови у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч. 3ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Отже, вказана норма передбачає можливість відмовити у видачі судового наказу лише в частині вимог.

Даних обставин судом першої інстанції при розгляді справи враховано не було.

Таким чином, з огляду на зазначене, ухвала суду в частині відмови видачі судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає скасуванню.

В іншій частині ухвала суду є законною, обґрунтованою і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Район-Сервіс»- задовольнити частково.

УхвалуДеснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року в частині відмови у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугискасувати,направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Я.В. Головачов

Т.О. Невідома