Постанова

від 18.04.2024 по справі 760/27019/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м. Київ

Справа № 760/27019/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/3416/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Українця В.В. 24 листопада 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вільний Селянин» про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вільний Селянин» про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - передано на розгляд Печерському районному суду м. Києва.

Ухвала суду мотивована тим, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання відповідача видати нотаріально посвідчене доручення на підписання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , стосуються нерухомого майна, а тому до них мають застосовуватись правила виключної підсудності відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України. Оскільки нерухоме майно територіально знаходиться в Печерському районі міста Києва, та вказана справа не підсудна Солом`янському районному суду міста Києва.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, ним подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що суд безпідставно передав справу до іншого суду, порушивши при цьому норми процесуального права. Так, позивач вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що предметом даного немайнового спору є Наказ голови Фермерського господарства «Вільний селянин» від 13 листопада 2020 року №591 про відкликання нотаріально посвідченого доручення №591 від 16 жовтня 2020 року на ім'я ОСОБА_2 , яким передбачалось підписати від імені ФГ «Вільний Селянин» на користь ОСОБА_1 договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 та про відміну їх продажу та зобов'язання ФГ «Вільний селянин» видати нове нотаріально посвідчене доручення, яким уповноважити ОСОБА_2 підписати договір купівлі-продажу квартири №30 на умовах відстрочки платежів на 18 місяців по ціні балансової вартості на день нотаріального посвідчення договору. Тому вказує, що немайновий спір виник із приводу винесення відповідачем протиправного наказу щодо скасування нотаріально посвідченого доручення, зобов'язання видати нове доручення на право представництва інтересів відповідача, а не щодо оспорювання чи визнання права власності на зазначені квартири, а відтак відсутні підстави для застосування у справі правил виключної підсудності.

Також вказує, що нормами ЦПК України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, юридична адреса відповідача: АДРЕСА_4 , що відноситься до юрисдикції Білогірського районного суду Хмельницької області.

За таких обставин, випливає, що суд першої інстанції помилково направив справу до Печерського районного суду м. Києва.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріалами справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ голови Фермерського господарства «Вільний селянин» від 13 листопада 2020 року №591 про відкликання нотаріально посвідченого доручення №591 від 16 жовтня 2020 року на ім'я ОСОБА_2 , яким передбачалось підписати від імені ФГ «Вільний Селянин» на користь ОСОБА_1 договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 та про відміну їх продажу;

- зобов'язати Фермерське господарство «Вільний селянин» видати нове нотаріально посвідчене доручення, яким уповноважити ОСОБА_2 підписати договір купівлі-продажу квартири №30 на умовах відстрочки платежів на 18 місяців по ціні балансової вартості на день нотаріального посвідчення договору.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що рішенням загальних зборів ФГ «Вільний селянин» від 15 жовтня 2020 року, викладеному в протоколі №5 було вирішено продати позивачу на умовах відстрочки платежів на 18 місяців дві однакові квартири по АДРЕСА_5 по ціні 2246226 грн за кожну.

Було уповноважено ОСОБА_2 підписати від імені відповідача на користь позивача договори купівлі-продажу вказаних квартир.

16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Разумей Л.О. за зверненням ОСОБА_3 було посвідчено доручення на представництво інтересів ФГ «Вільний селянин» ОСОБА_2 ..

З листа відповідача від 09 жовтня 2023 року №178 вбачається, що наказом голови господарства від 13 листопада 2020 року №53 було скасовано і відкликано нотаріально посвідчене доручення, тим самим позивачу було відмовлено виконати волю покійного батька - ОСОБА_4 , як засновника і члена фермерського господарства, переоформлення на позивача квартиру.

Позивач вказує, що наказ є незаконним та підлягає скасуванню. Вказує, що ОСОБА_3 до смерті батька позивача володіла лише 50% власності, а відтак мала з ним однакову кількість голосів.

В позові позивач вказував, що на підставі ч.1 ст. 28 ЦПК України, він звернувся за захистом порушених прав та законних інтересів за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Згідно із ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

В силу ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У п.п. 41,42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (2013 року) також вказано на те, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна.

З наведених обставин вбачається, що предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу та видача нотаріально посвідченого доручення на підписання договорів купівлі-продажу на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_3 .

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що предметом спору є немайнові вимоги, а саме скасування наказу голови ФГ «Вільний селянин» від 13 листопада 2020 року та зобов'язання вчинити певні дії, а не визнання права власності на нерухоме майно, а тому відсутні підстави для застосування у справі правил виключної підсудності, натомість до вказаних правовідносин мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Виходячи з положень норм матеріального права (ст.181 ЦК України) до нерухомого майна належать об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Положення норм процесуального права вказують на те, що для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна встановлено виключну підсудність, яка має застосовуватись при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється її дія.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, які містять вимоги з приводу нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, встановивши, що в даному випадку предметом спору є визнання незаконним та скасування наказу від 13 листопада 2020 року та зобов'язання видачі доручення, що є немайновим спором, однак вказані вимоги є вимогами з приводу нерухомого майна, а саме квартир АДРЕСА_3 , які зареєстровані як об`єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про непідсудність даної справи Солом'янському районному суду міста Києва та необхідність направлення справи до Печерського районного суду м. Києва.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставною для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києвавід 24 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук