Постанова

від 18.04.2024 по справі 520/26550/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 р. Справа № 520/26550/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірінвест" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) по справі № 520/26550/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірінвест"

до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірінвест" (далі також - позивач, ТОВ "Мірінвест") звернулось досуду з позовом в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 06 липня 2023 року № 029244 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірінвест» у розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що порушень вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не допускав, оскільки мав при собі та пред`явив товарно-транспортну накладну від 13.06.2023 року № 130601, яка містить всі необхідні реквізити ( зокрема назву вантажовідправника, його місцезнаходження та код за ДРФО), визначені чинним законодавством, та по якій можливо ідентифікувати, в тому числі вантажовідправника. Вважає, що прийнята відповідачем постанова є проявом надмірного формалізму, а не реалізацією його дискреційних повноважень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про неврахування судом, що товарно-транспортна накладна від 13.06.2023 року № 130601, надана інспектору, містить всі необхідні реквізити, визначені чинним законодавством, зокрема назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора, а також код ЄДРПОУ перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Судом не враховано, що законодавством встановлена відповідальність для автомобільних перевізників у разі перевезення пасажирів та вантажів саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а не за їх оформлення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що факт відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної встановленої форми (перевезення вантажу здійснювалось на підставі накладної № 3157 від 13.06.2023) підтверджено актом перевірки № АР 025831 від 13.06.2023, зі змістом якого водій був ознайомлений, та підписав його без зауважень.

Таким чином, перевезення вантажу здійснювалось на підставі видаткової накладної № 3157 від 13.06.2023, яка не є належним документом, з огляду на відсутність обов`язкових реквізитів, встановлених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, у зв`язку з чим було складено указаний акт та на підставі чого було винесено оскаржувану постанову.

Просив рішення апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС Українисправа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку № НР 000924 від 09.06.2023, (а.с. 65) 13.06.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на 87 км а/д М-29.

13.06.2023 о 15:50 год на 87 км а/д М-29 під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях був зупинений транспортний засіб марки MAN 18.480, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом самоскидом Meller KISAЗ, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія, який на праві власності належить ТОВ "Мірінвест". За результатами перевірки cкладений акт №АР 025831 від 13.06.2023 (а.с. 67).

Актом перевірки встановлено порушення п.11.1 Наказу Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме, що автомобільний перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, визначеними ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - у водія відсутня товарно-транспортна накладна.

Про день та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 06.07.2023 з 9:00 до 12:00 відповідач засобами поштового зв`язку повідомляв позивача, про що свідчить лист від 28.06.2023 № 48004/38/24-23, який повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що вбачається зрекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 80- 81).

На підставі акта №АР 025831 від 13.06.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №029244 від 06.07.2023, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн (а.с. 76).

Не погодившись ізпостановою про притягнення до відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем вчинення ТОВ "Мірінвест" правопорушення, що свідчить про правомірність спірної постанови.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаєЗакон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III(далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до ч. 12ст. 6 Закону № 2344-IIIдержавному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу ч. 7ст. 6 Закону № 2344-IIIцентральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті;контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами ч. 14ст. 6 Закону № 2344-IIIвизначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч.ч. 17-20ст. 6 Закону № 2344-IIIрейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567(далі - Порядок № 1567).

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст.ст.39і48 Законудокументів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст.ст. 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 48 Закону № 2344-IIIавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так, ст. 49 Закону № 2344-IIIпередбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначенихперевезень.

Приписами п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а такожпостанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки у водія був наявний документ, складений російською мовою "расходная накладная" №3157 від 13.06.2023 на щебінь 0-40 мм, поставщик ROCKSIDE, покупець Мобильбуд, основний договір (а.с.68).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий водієм документ не є товарно-транспортною накладною, не відповідає вимогам до такого документа, не містить назву документа - товарно-транспортна накладна, місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

На стадії відкриття провадження у суді першої інстанції позивачем одночасно з усуненням недоліків позову надано до суду товарно-транспортну накладну №130601 від 19.06.2023 та видаткову накладну №3157 від 13.06.2023.

Надані документи стосуються поставки за договором від 01.05.2023, в яких постачальником зазначений ОСОБА_1 , покупцем Легіонбуд ТОВ.(а.с.29-30)

Позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що ці документи надавались водієм під час перевірки.

Суд враховує, що акт перевірки підписано водієм без зауважень, надані ним документи сфотографовано перевіряючими.

Судом першої інстанції надано оцінку поданим документам та вірно встановлено, що видаткова накладна від 13.06.2023,товарно-транспортна накладна від 19.06.2023 та расходна накладна від 13.06.2023, яка надавалася на перевірки містять різні дані щодо постачальника, покупця, кількість товару, та ціни, тощо.

Доводи апелянта щодо відповідності товарно-транспортної накладної №130601 від 19.06.2023 вимогам законодавства та наявності в ній всіх необхідних відомостей, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки позивачем не доведено надання саме цього документу під час перевірки.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що факт не надання водієм під час перевірки товарно-транспортної накладної є доведеним, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу від 06.07.2023 № 029244, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством, з дотриманням вимог ч. 2ст. 2 КАС України, а тому відсутніпідстави для визнання її протиправною та скасування.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та висновків суду не спростовують.

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст.311,315,316,321,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірінвест" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 520/26550/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій