Постанова

від 08.04.2024 по справі 520/20580/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 р.Справа № 520/20580/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/20580/23

за позовом Приватне підприємство «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ»

до Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство АВТОЕНТЕРПРАЙЗ, (надалі - позивач, ПП АВТОЕНТЕРПРАЙЗ, апелянт) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.04.2023 №00094660701 та від 26.04.2023 №00094650701.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у задоволенні позову ПП АВТОЕНТЕРПРАЙЗ відмовлено.

ПП АВТОЕНТЕРПРАЙЗ не погодилося з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на безпідставність висновків, викладених контролюючим органом, оскільки стверджує, що фактичною підставою для встановлення порушень податкового законодавства був висновок податкового органу про те, що «Зарядна станція та програмна продукція AE Charge Point це один продукт, який використовується з метою здійснення заряду акумуляторів електромобілів, одне без іншого не призведе до запланованого результату», у той час стверджує, що насправді програмне забезпечення AE Charging є самостійним продуктом, яке дає додаткові можливості для користування зарядної станції, а тому вважає, що ним не було допущено порушення вимог чинного законодавства. Також вважає хибними висновки податкового органу про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 836965,00 оскільки не здійснював орендні платежі за Договором оренди № 16/07/20 від 16 липня 2020 року, не реєстрував податкові накладні та не виписував акти виконаних робіт. Вважаємо, що зазначені висновки є необґрунтованими та безпідставними, не відповідають нормам діючого законодавства України та спростовуються тим, що акт виконаних робіт був підписаний Сторонами 17.03.2023 року, а тому вважає, що відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України податкові зобов`язання з оренди Майна виникли з першої події, а саме: з дати Акту виконаних робіт.

Вказує, що податковий орган на сторінці 20 абзац дванадцятий акту перевірки «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» № 7214/20-40-07-05-03/40119580 від 29.03.2023 безпідставно включив висновки про виявлення порушення підприємством ТОВ «ПАКЕРС».

Також вказував, що суд першої інстанції мав розглянути справу у порядку загального позовного провадження, а не у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Вказує, що такий розгляд вплинув на права позивача.

Стверджує, що суд першої інстанції, всупереч вимог КАС України, не розглянув клопотання про призначення експертизи.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказавши, що позивач допустив податкові порушення, встановлені в акті перевірки.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період часу з 14.03.2023 по 22.03.2023 ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» (код ЄДРПОУ 40119580) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодуванню з бюджету.

29.03.2023 на адресу ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» надійшов Акт №7214/20-40-07-05-03/40119580 від 29.03.2023 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

У висновках вказаного Акту вказано, що перевіркою встановлено наступні порушення, допущені ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ»:

1. п.п. «в» п.п. 14.1.185, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п. «б» п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, 189.1 ст. 189, п. 198.6 ст. 198, п.199.1, п.199.3, п.199.4, п.199.5 ст.199, п. 200.4, ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), п.п.69.29 п.69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України , внаслідок завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 1 Декларації) грудня 2022 року на загальну суму 1179902 грн., що призвело до:

- завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації за грудень 2022 року) на суму 300000 грн.

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показники рядка 21 Декларації за грудень 2022 року) на суму 879902 грн.

Також в акті зроблено висновок, що в результаті порушень п.200.4 ст.200 ПК України, п.п.69.29 п.69 підрозділ 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України суми заявлені до бюджетного відшкодування ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» за грудень 2022 року у сумі 150000 грн, за вересень 2022 у сумі 51000 грн, не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Підприємство з висновками акту не погодилось, в зв`язку з чим до ГУ ДПС у Харківській області було направлено заперечення на висновки акту документальної невиїзної перевірки у відповідності до п.86.7 ст.86 ПК України.

За результатами розгляду поданих заперечень на акт перевірки №7214/20-40-07-05- 03/40119580 від 29.03.2023, висновки акту залишені без змін, про що на адресу Приватного підприємства «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» було направлено висновки щодо розгляду заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки 26.04.2023 №22702/6/20-40-07-01-12.

На підставі вказаного акту перевірки ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.04.2023 №00094660701, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 879902 грн;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.04.2023 №00094650701, яким зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 300000 грн, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій 25% у сумі 75000 грн.

Не погодившись із правомірністю висновків та податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» звернулося до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП АВТОЕНТЕРПРАЙЗ допущені порушення податкового законодавства, які були встановлені в ході проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Стосовно висновків податкового органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показники рядка 21 Декларації за грудень 2022 року) на суму 879902 грн, колегією суддів зазначає таке.

Відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Згідно з п.п.14.1.203 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пп. «б» п. 187.1 ст. 187 ПК України Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Між ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» та ТОВ «АЄПЕЙ» укладено договір оренди від 16.07.2020 №16/07/2020, відповідно до умов якого:

ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» передало у тимчасове оплатне володіння і користування майно: зарядні станції для електромобілів з метою обслуговування електромобілів, відповідно до актів приймання передачі майна від 03.08.2020 № б/н, від 17.08.2020 № б/н, від 16.07.2020 № б/н. Обов`язками ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» відповідно до Договору від 16.07.2020 №16/07/2020 є: проводити поточний ремонт майна за власні кошти, утримувати майно в належному технічному, санітарному та протипожежному стані, проводити роботи з підтримки нормального функціонування внутрішніх інженерних комунікації майна не допускати перевантаження електромереж.

Сторони погодили, що сума орендної плати складає 1 грн 00 коп (одна гривня 00 коп.) за кожен місяць якому використовується Майно та додатково Орендар сплачує Орендодавцю 97% грошових коштів у сумі, що дорівнює сумі надходжень від третіх осіб у відповідності до показників у особовому кабінеті на сайті: https://charge.autoenterprise.com.ua щодо індивідуально визначеного майна за цим Договором, у якості експлуатаційних витрат та витрат на сервісне обслуговування Майна.

Сторони погодили, що вищезазначені суми формуються з надходжень на банківський рахунок Орендаря та/або його партнерів від третіх осіб у відповідності до показників у особовому кабінеті Орендодавця на сайті https://charge.autoenterprise.com.ua.

При цьому, ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» до перевірки не надано жодної податкової накладної чи акту виконаних робіт, жодного первинного, бухгалтерського чи іншого документа з розрахунку суми, з оренди заправних станцій виписаних/складених на підставі Договору оренди від 16 липня 2020 року №16/07/20.

Під час проведення перевірки ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» податковим органом було досліджено бухгалтерські документи, а саме відомості нарахування амортизації, дані рахунків 104, 13 у розрізі об`єктів та встановлено відображення у бухгалтерському обліку сум амортизації основних засобів без урахування фактичних витрат з її амортизації.

Згідно з даними бухгалтерського обліку до складу витрат включено амортизаційні відрахування по зарядним станціям переданим в оренду (знос основних засобів та знос інших необоротних активів) у сумі 4184823,39 грн.

ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» в ході проведення перевірки надався лист від 27.03.2023 № 27/03-2023 (вх. № 22632/6 від 27.03.2023), в якому повідомлено, що до складу експлуатаційних витрат за обслуговування зарядних пристроїв за договором оренди відносяться відшкодування всіх понесених витрат ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» на утримання, обслуговування даних станцій, відшкодування амортизаційних відрахувань по переданим станціям та відшкодування витрат на функціонування даних станцій.

Згідно з наданими додатками до рахунків щодо сплати послуги з відшкодування експлуатаційних витрат, амортизаційні відрахування по станціям не входили до складу експлуатаційних витрат.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Фактично сума орендної плати не може бути нижчою за суму амортизації зарядних станцій.

Отже, наведені у сукупності обставини у сукупності дають підстави для висновку, що основні засоби (зарядні станції) ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ», використовуються ТОВ «АЄПЕЙ», а фактичний дохід ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» складається з отриманого від ТОВ «АЄПЕЙ» відшкодування експлуатаційних витрат (97% грошових коштів у сумі, що дорівнює сумі надходжень від третіх осіб у відповідності до показників у особовому кабінеті на сайті: https://charge.autoenterprise.com.ua).

Враховуючи наведене, а також той факт, що зазначені основні засоби (зарядні станції) передаються безпосередньо одразу ж ТОВ «АЄПЕЙ», колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що датою виникнення податкових зобов`язань у цьому випадку є дата надання послуг оренди, щомісячне нарахування амортизації на основні засоби, які визначаються щомісячно (за січень 2022 року у сумі 522162,03 грн, за березень 2022 року у сумі 522161,83 грн тощо).

Загальна сума нарахованої амортизації за січень 2022 року, березень 2022 року, червень-грудень 2022 роки склала 4184823,39 грн, при цьому за договором сума оренди за договором складає 1 грн щомісячно, а податкові накладні чи акти виконаних робіт взагалі не виписувались та не реєструвались.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» допущені порушення п.п. «в» п.п. 14.1.185, п.п.14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, у зв`язку з чим вважає правильним висновок податкового органу про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 836965 грн.

Стосовно висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1, 199.3, 199.4, 199.5 ст. 199, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1674059 грн.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. (п. 199.1, ст. 199 ПК України).

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції. (п.199.3, ст. 199 ПК України)

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку. (п.199.4, ст. 199 ПК України)

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов`язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов`язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку. (п.199.5 ст. 199 ПК України)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Відповідно до ст. 26-1 ПК України, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:

результат комп`ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів),

а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них.

Як встановлено судами в ході розгляду цієї справи, між ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» та ТОВ «АЄПЕЙ» укладено договір оренди від 16.07.2020 №16/07/2020.

Також між цими сторонами укладені договори від 04.01.2022 №04/01-22-Е, відповідно до якого ТОВ «АЄПЕЙ» зобов`язується компенсувати експлуатаційні витрати за обслуговування зарядних пристроїв за Договором оренди від 16.07.2020 №16/07/2020, та від 04.01.2022 №04/01-22-ПО, відповідно до якого ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» зобов`язується надавати ТОВ «АЄПЕЙ» за плату ІТ послуги: надання доступ до програмного забезпечення AE Charge Point (її компонентів) та сайту для її функціонування. Данні послуги надаються ТОВ «АЄПЕЙ» з метою надання доступу до зарядних станцій та можливості їх використовувати.

Фактично ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» надав в оренду власне майно: зарядні станції для електромобілів та зобов`язався обслуговувати їх, в свою чергу ТОВ «АЄПЕЙ» в результаті оренди даних зарядних станцій повинно сплачувати ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» за послуги з: оренди зарядних станцій; відшкодування експлуатаційних витрат; надання доступу до комп`ютерної програми AE Charge Point.

Так, податковий орган у висновках акту зарядні станції та програмна продукція AE Charge Point - це один продукт, який використовується з метою здійснення заряду акумуляторів електромобілів, одне без іншого не призведе до запланованого результату

Натомість позивач вважає, що програмне забезпечення AE Charging є самостійним продуктом, яке дає додаткові можливості для користування зарядної станції

Проаналізувавши доводи сторін, умови договорів та обставини справи, колегія суддів у контексті спірних правовідносинах вважає, що зарядні станції та комп`ютерна програма AE Charge Point використовувалися ТОВ «АЄПЕЙ» одночасно, оскільки позивачем не надано жодних доказів передачі зарядних станцій, які б працювали без встановленої комп`ютерної програми AE Charge Point, як і доказів встановлення комп`ютерної програми AE Charge Point на зарядні станції ТОВ «АЄПЕЙ», які не були передані позивачем.

При цьому, колегія суддів враховує, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року припинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Пунктом 32-2 підр. 2 розд. XX ПКУ передбачено тимчасове, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року, формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в СРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них. на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України від 16.07.1999 р. №996-XlV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі - Закон №996).

Законом України від 12.05.2022 р. №2260-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон №2260) відновлено податковий обов`язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов`язки, зокрема в частині дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в СРПН.

Водночас, відповідно до ті. 69.1 п. 69 підрозд. 10) розд. XX «Перехідні положення» ПК України такі платники звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом №2260 (27 травня 2022 року) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в СРПН до 15 липня 2022 року.

Отже, якщо платником ПДВ не було сформовано податковий кредит за операціями, що відбулися протягом лютого-травня 2022 року, на підставі первинних документів, то сума ПДВ, відображена у податкових накладних, складених за такими операціями й зареєстрованими в ЄРПН до 15.07.2022, може бути включена до складу податкового кредиту вказаних звітних періодів або інших наступних звітних періодів з урахуванням терміну, встановленого її. 198.6 ПК України. При цьому у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 або п. 199.1 ПК України зведена податкова накладна складається не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому у покупця виникло право на включення сум ПДВ на підставі таких отриманих податкових накладних до податкового кредиту (тобто звітного (податкового) періоду, у якому було здійснено операції з придбання товарів послуг, палату яких постачальником було складено такі податкові накладні).

З цих підстав, колегія суддів вважає правильним висновок податкового органу про те, що послуги «Надання доступу до комп`ютерної програми AE Charge Point» звільнені від оподаткування, а послуги з «Оренди зарядних станцій» та «Відшкодування експлуатаційних витрат» є оподатковуваними операціями.

Оскільки, фактично товари (роботи/послуги) наведені у Додатку 3 до акта перевірки, використовуються саме одночасно в зазначених операціях, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що відповідно до пункт 199.1 статті 199 ПК України ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» було зобов`язано застосовувати процедуру пропорційного нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Проте, позивач належним чином свого обов`язку не виконав, що свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1674059 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» здійснювало придбання товарів (робіт/послуги), необоротних активи, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні. та в свою чергу не здійснювало нарахування податкових зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 етапі 189 цього Кодексу, та не складало не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєструвало зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, чим порушено вимоги пункту 189.1 статті 189, пункту 198.6 етапі 198, пунктів 199.1, 199.3, 199.4, 199.5 етапі 199. пункту 201.10 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку па додану вартість на загальну суму 1674059 грн у т.ч. за січень 2022 року на суму 264604 грн, за березень 2022 року на суму 88553 грн, за червень 2022 року на суму 135360 грн, за липень 2022 року па суму 144853 грн, за серпень 2022 року на суму 175376 грн, за вересень 2022 року на суму 340832 грн, за жовтень 2022 року на суму 225139 грн, за листопад 2022 року на суму 173784 грн, за грудень 2022 року па суму 125558 грн.

Зазначене порушення зі свого боку призвело до завищення наступних показників податкової декларації з 11ДВ за грудень 2022 року: - рядка 16.1 на суму 979321 грн.; - рядка 20.2Б на суму 300000 грн; - рядка 21 на суму 879658 грн.

Покликання апелянта на безпідставне включення на сторінці 20 абзацу дванадцятого акту перевірки ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ»№ 7214/20-40-07-05-03/40119580 від 29.03.2023 висновків про виявлення порушення підприємством ТОВ «ПАКЕРС», колегія суддів відхиляє, оскільки очевидним є те, що податковий орган допустив описку, вказавши ТОВ «ПАКЕРС» замість найменування апелянта.

Стосовно доводів апелянта про відсутність у його діях вини, та як наслідок, відсутність підстав для застосування до нього штрафних санкції у розмірі 25 %, колегія суддів зазначає таке.

Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 статті 109 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Згідно з положеннями пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах умисел платника податку на порушення вимог вказаного податкового законодавства підтверджується обізнаністю останнього щодо повторного заявлення до бюджетного відшкодування за від`ємним значенням, яке вже було заявлено в іншому періоді, що не заперечується позивачем, а тому у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Станом на останній день перевірки перевіряючими не встановлено, а платником податків не надано додаткових документів, що можуть свідчити про відсутність в діях ПП «АВТОЕН ТЕРПРАЙЗ» вини; про наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу про те, що перевіркою встановлено можливість дотримання посадовими особами ПП «АВТОЕПТЕРПРАЙЗ» правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте останніми не вжито достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків діяв без належної обачності, у зв`язку з чим перевіркою доведено наявність вини ПП «АВТОЕН ГЕРПРАЙЗ» у вчиненні правопорушення, а тому правильно застосовано санкцію у розмірі, визначеному п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року по справі № 520/9294/21.

Стосовно наданого апелянтом до його скарги Звіту незалежного аудитора за результатами проведених узгоджених процедур щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування до бюджету ПП АВТОЕНТЕРПРАЙЗ колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 104 КАС України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Вказаний висновок не містить обов`язкових відомостей, визначених ч. 6 ст. 104 КАС України, а тому колегія суддів не бере його до уваги.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не навів жодних обґрунтувань щодо протиправності висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, про те, що в результаті допущених порушень 200.4 ст. 200 ПК України та пп. 69.29 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України суми заявлені до бюджетного відшкодування ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" за грудень 2022 року у сумі 150000 грн, за вересень 2022 року у сумі 51000 грн, не підлягають бюджетному відшкодуванню, а тому вказаному порушенню оцінку суд не надає.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції протиправно розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а не в порядку загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. (ч. 2 ст. 12 КАС України)

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. (ч. 3 ст. 12 КАС України)

Згідно з ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. (ч. 5 ст. 12 КАС України)

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. (ч. 2 ст. 257 КАС України)

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті. (ч. 5 ст. 257 КАС України)

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КАС України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Так, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що суд першої інстанції має право самостійно визначати у якому позовному провадженні слід розгляду справи, окрім випадків встановлених приписами ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні.

Відповідно суд першої інстанції мав би обов`язок розглядати цю справу у порядку загального позовного провадження, у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень на суму понад 1342000 грн.

Проте, предметом розгляду у цій справі є правомірність ухвалення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 26.04.2023 №00094660701 та від 26.04.2023 №00094650701 на загальну суму 1254902 грн.

Посилання апелянта на помилкове прийняття судового рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін, на підставі статті КАС України, яка не підлягає застосуванню в даному випадку колегія суддів вважає слушними.

Так дійсно, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали про відкриття провадження помилково посилався на приписи ст. 263 КАС України, оскільки ця справа не віднесена до категорії справ, яка має розглядати у порядку визначеному цією статтею у місячний строк.

Проте, фактично ця справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ст. 257-262 КАС України, а не на підставі ст. 263 КАС України, як помилково вказав суд першої інстанції, проте такі недоліки не призвели до неправильного розгляду справи, а позивач не був обмежений у поданні відповіді на відзив та інших заяв, клопотань тощо.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не розгляду клопотання позивача про призначення експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Клопотання про призначення експертизи було подано до суду першої інстанції 10.09.2023, проте не розглянуто судом першої інстанції.

Під час апеляційного розгляду справи представником апелянта заявлено клопотання про призначення експертизи, стосовно якого податковим органом подані заперечення.

Ухвалою суду від 08.04.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання апелянта про призначення експертизи з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 102 КАС України, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для цієї справи, відсутня необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право.

Тобто, під час апеляційного розгляду усунені недоліки судового розгляду цієї справи у суді першої інстанції.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Так, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції дійсно порушені вимоги процесуального закону у частині не розгляду клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про призначення експертизи, проте такі порушення, допущені судом першої інстанції, не призвели до неправильного вирішення справи, а отже не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року по справі №520/20580/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 18.04.2024.