Постанова

від 09.04.2024 по справі 815/3528/15

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 815/3528/15

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника позивача адвоката Новицької Н.В.,

представника відповідача Аветюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі № 815/3528/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Ем Джі Лоджистікс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю Джі Ел С Транспорт (після перейменування - товариство з обмеженою відповідальністю Ті Ем Джі Лоджистікс) звернулось до суду з позовом , у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішення від 11 червня 2015 року: № 0000592200, № 0000602200.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем в період з 22.04.2015 по 15.05.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Джі Ел С Транспорт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.2012 по 31.12.2014 та за результатами якої складений акт від 22.05.2015 за №102115-17-22-01-24-38368317, у висновках якого вказані порушення:

- пп.14.1.27, пп.14.1.28 ст. 14, пп.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2 298 767 грн., у тому числі у 2013році в сумі 2 130 34 грн., у 2014 році в сумі 168 424грн.;

- п.187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 450 984грн.;

- п.169.2.2. п.169.2 ст.169 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи з фізичних осіб у сумі 1 103,0грн.;

- п.176.2. б ст.176 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме підприємство подавало податкові розрахунки за формою №1ДФ за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 з недостовірними даними, а саме, невірно відображено суми нарахованого та виплаченого податку з доходів фізичних осіб.

На підставі виявлених та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000592200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 2 298 767 грн. основного платежу, та 574 691,75грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення за № 0000602200 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 2 450 984 грн. за основним платежем, 612 746 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача вказує, що ним надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій, а тому висновки ДПІ викладені в акті перевірки є безпідставними і не обґрунтованими.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем під час перевірки не було надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з контрагентом ПП Векте, що давало б право на формування витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин з вище зазначеним контрагентом.

Також, представник відповідача вказує, що перелік видів діяльності ТОВ ТДОрлан свідчить про те, що підприємство ТОВ ТД Орлан не має права здійснювати такий вид господарської діяльності - організація перевезення вантажів. Оскільки на підприємстві ТОВ ТД Орлан відсутні трудові ресурси, які б виконали такий об`єм послуг ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт, також відсутні виробничі потужності, транспортні засоби для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру. Оформлення CMR на основного та єдиного перевізника ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт без зазначення експедитора та наступного перевізника, свідчить про надання послуг з транспортного перевезення на митній території України ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт власними силами своїм замовникам без залучення ТОВ ТД Орлан.

Відповідно до вищезазначеного, за висновком податкового органу, факт отримання товарів, робіт (послуг) від ТОВ ТД Орлан на суму 11 824 874 грн.(без ПДВ) та ПП Векте на суму 429 640 грн. (без ПДВ) перевіркою не підтверджено. Враховуючи вищезазначене, в порушення п. 14.1.27, 14.1.28 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.138.2, п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) ТОВ ДЖІ ЕЛ С ТРАНСПОРТ завищено витрати що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування за період, що перевірявся, по товарних операціях з придбання (робіт, послуг) у вищевказаного контрагента на загальну суму 12 254 514 грн., у тому числі в 2013 році в сумі 11 212 333 грн. та в 2014 році в сумі 1 042 181 грн.

Разом з тим, представник відповідача зазначає, що оскільки факт отримання ТМЦ, робіт (послуг) ТОВ ТД Орлан та ПП ВЕКТЕ на суму ПДВ 2 450 984 грн., перевіркою не підтверджено, в порушення п. 198.3., 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями) ТОВ ДЖІ ЕЛ С Транспорт завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 2 450 984 грн., в т.ч.: за лютий 2013 року завищено в сумі 40 554,00 грн, за березень 2013 року завищено в сумі 177 121,00 грн, за квітень 2013 року завищено в сумі 233 768,00 грн, за травень 2013 року завищено в сумі 183 285,00 грн, за червень 2013 року завищено в сумі 197 564,00 грн, за липень 2013 року завищено в сумі 213 209,00 грн, за серпень 2013 року завищено в сумі 146 796,00 грн, за вересень 2013 року завищено в сумі 221 076,00 грн, за жовтень 2013 року завищено в сумі 207 412,00 грн, за листопад 2013 року завищено в сумі 301 805,00 грн, за грудень 2013 року завищено в сумі 200 895,00 грн., за січень 2014 року завищено в сумі 128 089,00 грн., за лютий 2014 року завищено в сумі 113 404,00 грн., за березень 2014 року завищено в сумі 86 006,00 грн.

На переконання представника відповідача, ГУ ДПС в Одеській області під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень керувалось в межах повноважень та у спосіб чинного законодавства України, а відтак причин для скасування податкового повідомлення - рішення, відсутні.

Рух справи.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 21 березня 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнив частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №815/3528/15 скасував, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 жовтня 2023 року позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 № 0000592200, від 11.06.2015 № 0000602200.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариство з обмеженою відповідальністю Ті Ем Джі Лоджистікс сплачений судовий збір в розмірі 4 872,00 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції проігнорував, що наявні взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД «Орлан», позбавлені розумної ділової мети, економічного змісту та доцільності. До того ж, з наданих позивачем первинних документів (заяви, накладні видаткові та податкові, акти-здачі-прийняття робіт, платіжні доручення) не достатньо для висновку про дійсне отримання обумовлених договором послуг;

- суд першої не врахував, що платником не було надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Векте», що давало б право на формування витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин з вище зазначеним контрагентом;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що платником не надано довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу (водіїв), яка отримувала від ПП «Векте» дизельне паливо, не надано також відомостей видачі палива;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що згідно наказів від 02.04.2015 № 96 та від 07.05.2015 № 131 на підставі направлень від 21.04.2015 №5 0/15-17-22-01-23, № 48/15-17-16-01- 20, № 491/15-17-16-01-20, №46/15-17-17-01-09, виданих ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області (а.с.99-102,т.13), відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт, код за ЄДРПОУ 38368317, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 22.05.2015 № 102/15-17-22-01-24-38368317 (а.с.26-87,т.1).

Висновками ату перевірки встановлено порушення з боку позивача, зокрема:

- пп.14.1.27, пп.14.1.28 ст. 14, пп.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2 298 767 грн., у тому числі у 2013 році в сумі 2 130 343 грн., у 2014 році в сумі 168 424 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 450 984 грн. за лютий 2013 грудень 2013 року, січень березень 2014 року.

В перевіряємому періоді згідно наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ТОВ Джі Ел С Транспорт мало взаємовідносини з підприємством ТОВ ТД Орлан згідно договору № 236/13 від 01.02.13 на транспортно-експедиторське обслуговування щодо здійснення організації перевезення вантажів Замовника та виконання послуг пов`язаних з організацією перевезенням транспортно-експедиційних операцій. В акті зазначено, що з досліджених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних, встановлено, що вказана номенклатура послуг - організація транспортного перевезення на митній території України, що тим самим унеможливлює ідентифікувати надані послуги (маршрут, вантаж, транспортний засіб) та визначити їх об`єм. До перевірки не надані заявки та товарно-транспортні накладні (CMR), які б ідентифікували та конкретизували послуги отримані від ТОВ ТД Орлан, код за ЄДРПОУ 38352333. В ході перевірки встановлено, що первинні документи, а саме CMR та акти здачі-прийняття робіт, які складають рядок 2 дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт та послуг) податкової декларації з податку на прибуток ТОВ Джі Ел С Транспорт, оформлено на основного та єдиного перевізника ТОВ „ Джі Ел С Транспорт заповнюється перевізником, як правило, за допомогою штампа підприємства, який містить реквізити перевізника (назву, адресу, телефон, факс), без заповнення пункту 17 товарно-транспортної накладної міжнародного зразка CMR наступний перевізник. Також зібравши та проаналізувавши податкову інформацію, отриману з інформаційних баз контролюючого органу, а саме АІС Податковий блок, актом встановлено, подання ТОВ ТД Орлан з нульовими показниками.

Окрім того, в акті перевірки податковий орган посилається на господарські взаємовідносини позивача ТОВ Джі Ел С Транспорт з ПП Векте, щодо якого внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та між якими виявлені розбіжності податкових зобов`язань та подового кредиту у березні 2014 році на загальну суму 515 568 грн., які виникли за результатами податкового контролю, а саме отримано від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову інформацію, акт від 05 серпня 2014 року № 68/22-226/38351083 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ПП Векте (код ЄДРПОУ 38351083), щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.02.2014 по 31.03.2014.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року:

№ 0000592200, яким у зв`язку зі встановленими порушеннями пп.14.1.27, пп.14.1.28 ст. 14, пп.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2 298 767 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 574691, 75 грн. (а.с.21, т.1);

№ 0000602200, яким у зв`язку зі встановленими порушеннями п. 187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. встановлено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього в сумі 2 450 984 грн. за основним платежем та 612 746 грн. за штрафними санкціями (а.с.22, т.1).

Позивач, вважаючи, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та такими що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно ст. 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

За приписами статті 6 Конвенції накладна повинна містити такі реквізити: дату та місце її складання, ім`я та адресу відправника й перевізника, місце й дату прийняття вантажу до перевезення та місце його доставки, ім`я й адресу одержувача, кількість транспортних місць, найменування вантажу, платежі, пов`язані з перевезенням, відмітку одержувача про одержання вантажу тощо. Також в CMR може бути наведено будь-яку іншу інформацію, яку сторони вважають необхідної.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Щодо правовідносин із контрагентом ТОВ Торговий Дім Орлан.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ Джі Ел С Транспорт є вантажний автомобільний транспорт.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, 01.02.2013 між ТОВ Торговий Дім Орлан як Виконавцем та ТОВ Джі Ел С Транспорт як Замовником укладено договір на транспорто-експедиторське обслуговування від 01.02.2013 № 236/13, згідно якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення організації перевезення вантажів Замовника (а.с.200-202,т.1).

Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в рамках правовідносин із контрагентом ТОВ Торговий Дім Орлан акцентував увагу на тому, що відповідач посилався на те, що під час аналізу наданих Товариством копій документів встановлено не повний перелік СМR до заявок за лютий 2013 рік, а також, що заявки за березень 2013 року не співпадають з наданими СМR за березень 2013 року; в СМR №624525 від 26.03.2013 контейнер МRКU 2368905 та №624526 від 26.03.2013 контейнер РОNU 7348523 зазначений експедитор ТОВ «ТГЛ Україна», а перевізником за вказаними СМR є ТОВ «Джі Ел С Транспорт».

Суд першої інстанції в розрізі зауважень, які були зазначені Верховним Судом по цій справі, встановив, що в матеріалах справи містяться усі CMR по вказаним заявкам за лютий 2013 року, а саме: контейнер ZCSU8956517, контейнер BMOU9231240, контейнер EGSU5014678, контейнер EISU5674783, контейнер EMCU5207512, контейнер EMCU5222456, контейнер EMCU5253436, контейнер EMCU5240486, контейнер EMCU5249190, контейнер EMCU5252065, контейнер EMCU5241815, контейнер EMCU5304683, контейнер EMCU5296042, контейнер EMCU5255059, контейнер EMCU5253776, контейнер EMCU5290091, контейнер EMCU5309622, контейнер НОМЕР_1 , контейнер НОМЕР_2 , контейнер НОМЕР_3 ,контейнер НОМЕР_4 (а.с. 38-58, т. 2 ; а.с. 193-209, т. 14).

Щодо твердження податкового органу про те, що заявки за березень 2013 року не співпадають з наданими CMR за цей місяць 2013 року, колегія суддів зазначає, про таке.

Так, суд першої інстанції дослідив заявки на організацію перевезень від 18.02.2013, від 25.02.2013 та від 28.02.2013 до Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №236/13 від 01.02.213 за березень 2013 року, та CMR по вказаним заявкам за березень 2013 року, а саме: контейнер TCLU8082343, контейнер MAEU6373652, контейнер BSIU4064675, контейнер HDMU4457300, контейнер ZCSU5960555, контейнер CRLU1410778, контейнер FSCU6589670, контейнер GATU8587017, контейнер HLXU6339190, контейнер HLXU6464090, контейнер TCKU9307690, контейнер TRLU6638638, контейнер TRLU7503283, контейнер FSCU9243989, контейнер TCNU8795022, контейнер ARKU2266541, контейнер ARKU2281675, контейнер MSCU8225885, контейнер FSCU9143249, контейнер INKU6606126, контейнер JXLU5838655, контейнер TCNU9290190, контейнер CCLU6697419, контейнер POCU7087431, контейнер ARKU2261724, контейнер DAYU6101260, контейнер TCKU9934771, контейнер HLXU8764199, контейнер TCLU3276840, контейнер FSCU3963127, контейнер MSKU1805134, контейнер MSKU9835984, контейнер PONU2915440, контейнер MSKU1281783, контейнер CRXU2168080, контейнер MSCU3818785, контейнер ARKU5003030, контейнер ARKU5002542, контейнер ARKU5002500, контейнер ARKU5002434, контейнер ARKU5003370, контейнер ARKU5004205, контейнер ARKU5004381, контейнер ARKU5005114, контейнер ARKU5010229, контейнер ARKU5010677, контейнер ARKU5012005, контейнер ARKU5013824, контейнер ARKU5018868, контейнер ARKU5018425, контейнер ARKU5020084, контейнер ARKU5021202, контейнер ARKU5022410, контейнер ARKU5023463, контейнер ARKU5024027, контейнер ARKU5025960, контейнер ARKU5027345, контейнер ARKU5031427, контейнер ARKU5027495, контейнер СВНU5514175, контейнер ZCSU8543030, контейнер РОNU7104390, контейнер CRSU6022024, контейнер GLDU7096134, контейнер МЕDU8228643, контейнер ТGНU4562430, контейнер ZCSU2681156, контейнер ZCSU2778146, контейнер ТGНU6009297, контейнер ТСNU6886191, контейнер UESU4553430, контейнер ТGНU0812064, контейнер ТСКU2194138, контейнер МRКU2657805, контейнер МRКU3925857, контейнер МSКU0217563, контейнер МSКU0312909, контейнер МSKU8857736, контейнер МVIU0010935, контейнер ТСNU8160490, контейнер МSКU8721626, контейнер МRКU4158106, контейнер ВМОU9228462, контейнер МRКU2368905, контейнер РONU7348523, контейнер GLDU5520407, контейнер ZCSU5112261, контейнер MSKU9724851, контейнер MRKU2907503, контейнер МRКU4484714, контейнер PONU7956009, контейнер MSKU0200750, контейнер MSKU1176807, контейнер MSKU1157690, контейнер MRKU4615115, контейнер MSKU0756565, контейнер HLXU6440987, контейнер FCIU2022159, контейнер ARKU8413568, контейнер ARKU8434534, контейнер ARKU8448651, контейнер ARKU8321820, контейнер CGMU4842904, контейнер CGMU4842904, контейнер FSCU3534210, контейнер GSLU2035867, контейнер ZIMU1062114, контейнер ZIMU1346234, контейнер ZIMU1444966, контейнер ZIMU2866837, контейнер POCU0614361, контейнер ZCSU4017697, контейнер ZCSU4029614, контейнер ZCSU4027720, контейнер ZCSU4024295, контейнер ZCSU4009984, контейнер GCEU8522543 (а.с. 170, 172 272, т. 2; а.с. 210-214, т. 14).

Апеляційний суд як і суд першої інстанції зазначає, що за результатом співставлення даних заявок та CMR вбачається, що відсутні розбіжності в досліджених документах.

Контраргументів з цього приводу апелянт не надав.

Вирішуючи спірне питання щодо доводів відповідача про те, що в CMR № 624525 від 26.03.2013 контейнер MRKU2368905 та №624526 від 26.03.2013 контейнер PONU7348523 зазначений експедитор ТОВ ТГЛ Україна, код ЄДРПОУ 34930385, який відповідно до оборатно-сальдових відомостей по бухгалтерським рахункам 361, 631 та 685 є як постачальником так покупцем ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт, а перевізником за вказаними CMR є ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт, колегія суддів задля офіційного з`ясування обставин справи запропонувала представнику позивача надати пояснення з цього приводу.

Із наданих представником позивача документів вбачається, що відповідно до CMR № 624526 від 26.03.2013 та CMR №624526 від 26.03.2013, ТОВ «ТГЛ Україна» був експедитором в порту в рамках договірних відносин з клієнтом PJSC Centravis Production Ukraine (Відправник вантажу), але послуги з перевезення надавалися ТОВ «Джі ЕЛ С Транспорт» (або залученим підприємством третіми особами, що передбачено п.2.5 Договору № 001/12 від 02.02.2013).

Разом з тим, відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України - за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, означена відповідачем діяльність позивача з ТОВ ТГЛ Україна не суперечить чинному законодавству України.

Отже, з урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначене не перешкоджало наданню експедиторських послуг позивачу, а також замовленню транспортних послуг у позивача.

Щодо зауважень відповідача про відсутність у копіях CMR № 497999, № 498000, № 497998, № 000620, № 001749, № 533411, № 409651, № 409652, № 409655, № 409656, № 409657, № 409658 місця розвантаження вантажу, а також не зазначення посади, прізвища та підписи осіб, які прийняли вантаж варто зазначити про таке.

Так, суд першої інстанції дослідивши копії зазначених CMR встановив, що дійсно в них не зазначено місце розвантаження вантажу. Разом з тим, в кожній CMR наявні печатки перевізника та одержувача, а на окремих документах є і підписи (а.с. 167 169 т.3, а.с. 148, 156 т. 5, а.с. 147 т.9, а.с. 6 11 т.13).

Як вбачається із CMR перевезення було виконане належним чином, без будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача.

Обставину належного виконання перевезення підтверджує наявність відтиску печатки та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 CMR та відсутність будь-яких зауважень вантажоодержувача у цій графі.

Колегія суддів додатково зазначає, що відсутність таких відомостей (місця розвантаження вантажу, а також не зазначення посади, прізвища та підписи осіб, які прийняли вантаж) не було перешкодою для проходження митного контролю про що свідчить печатка митниці на зазначених CMR, оскільки зазначення таких даних не є обов`язковими відповідно до переліку відомостей, що має містити вантажна накладна, який викладений частині першій статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів

До того ж, відповідно до статті 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відправник несе відповідальність за неточності, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних (пункт с).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що бланк CMR не передбачає обов`язкового зазначення місця розвантаження вантажу, а також посади, прізвища та підписів осіб, які прийняли вантаж.

Стосовно ідентифікації наданих послуг та неможливості ТОВ Торговий дім Орлан здійснювати такий вид господарської діяльності, як послуги з організації перевезення вантажів, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.1.2 Договору № 236/13, укладеного 01.02.2013 між ТОВ ТД Орлан (виконавець) та ТОВ Джі Ел С Транспорт, виконавець в інтересах Замовника виконує пов`язані з організацією перевезенням транспортно - експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов`язані з перевезенням.

Так, відповідач обґрунтовує свої висновки тим, що у складених, між ТОВ ТД Орлан та ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт, актах здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних вказана номенклатура послуг - організація транспортного перевезення на митній території України, що тим самим унеможливлює ідентифікувати надані послуги (маршрут, вантаж, транспортний засіб) визначити їх об`єм.

Разом з тим, відповідачем вказано, що на підприємстві ТОВ ТД Орлан відсутні трудові ресурси, які б виконали такий об`єм послуг ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт, також відсутні виробничі потужності, транспортні засоби для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру. Оформлення CMR на основного та єдиного перевізника ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт без зазначення експедитора та наступного перевізника, свідчить про надання послуг з транспортного перевезення на митній території України ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт власними силами своїм замовникам без залучення ТОВ ТД Орлан.

Також, відповідач акцентував увагу, що така господарська діяльність є економічно не вигідною.

Надаючи оцінку доводам податкового органу в частині відсутності у ТОВ ТД Орлан трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів колегія суддів зазначає про таке.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ТД Орлан здійснює діяльність, зокрема, щодо іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту (52.29) (а.с.145-147, т.1).

На підтвердження отримання від ТОВ ТД Орлан послуг, визначених даним договором, до суду першої інстанції позивач надав: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, журнал-ордер і відомість по рахункам, реєстри до актів виконаних робіт з організації транспортного перевезення, заявки до договору, міжнародні товаро-транспортні накладні, дорожні листи, товаро-транспортні накладні (т.1 а.с.117-124, т.2 а.с.2-27, 35-155, 169-289, т.3 а.с.2, т.3 а.с.2-127, 144-280, т. 4 а.с.2-88, 101-231, т. 5 а.с.2-105, 114-239, т. 6 а.с.2-100, 110-238, т.7 а.с.2-90, 102-247, т.8 а.с.2-105, 115-267, т.9 а.с.15-221, 224-254, 255, 256, 258, т.10 а.с.2-142,173-258, т.9 а.с. 222-223, 259-279, т. 10 а.с.259-276, т.11 а.с.2-207, 227, т. 13 а.с.1-91).

Крім того, представник позивача обґрунтовано зауважив, що відповідно до укладеного договору №236/13 від 01.02.2013 на транспортно-експедиторське обслуговування, ТОВ ТД Орлан (Виконавець) не здійснювало безпосереднє перевезення вантажів, а здійснювало організацію такого перевезення, яке в тому числі включає в себе, зокрема, розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організацію забезпечення відправлення та одержання вантажу та інші операції, пов`язані з перевезенням на підтвердження чого, окрім іншого, позивач додатково надав до суду апеляційної інстанції докази організації перевезення, а саме листування між ним та ТОВ ТД Орлан (а.с. 37-43,т.16)

Відтак, твердження податкового органу щодо неможливості надання зазначених послуг, у зв`язку із відсутністю власних автотранспортних засобів та людських ресурсів є безпідставним, оскільки зазначені умови не є необхідними для можливості надання зазначених послуг.

До того ж, чинним законодавством України не визначені умови для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, крім ліцензованих видів господарської діяльності.

Між тим, вказана у акті прийому передачі номенклатура - організація транспортного перевезення на митній території України, повністю відповідає виду діяльності ТОВ «ТД «Орлан» за КВЕД відповідно до Класифікації видів економічної діяльності, Клас 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту включає в себе експедицію вантажів, організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом, організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій), видачу й одержування транспортної документації та накладних, діяльність митних брокерів, діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень, посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку, вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо.

З огляду на викладене, оскільки з договору № 236/13 від 01.02.2013 та наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТД Орлан не здійснював перевезення, а надавав послуги з організації такого перевезення, тому доводи відповідача щодо неможливості здійснення ТОВ ТД Орлан діяльності за КВЕД 63.40 Організація перевезення вантажів є необґрунтованими.

Разом з тим, апелянт не навів жодного нормативного обґрунтування, на підтвердження неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг з організації перевезення вантажів ТОВ ТД Орлан.

Доречно також зауважити, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року по справі № 420/2808/20.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірна господарська операція позивача з його контрагентом мала реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо взаємовідносин з ПП Векте.

Верховний Суд, направляючи справу, що розглядається на новий розгляд акцентував увагу, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи відповідача стосовно взаємовідносин позивача із ПП «Векте» , а саме: що первинні документи, зокрема, видаткові накладні за такими операціями не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених законодавством України; встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту, задекларованого Товариством, та сумою податкових зобов`язань даного контрагента за березень 2014 року; деякі податкові накладні виписані з порушенням, а саме: в них відображено інший договір; не надано доказів проведення розрахунків, довіреностей на отримання товару, доказів видачі палива саме цим контрагентом.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача суд першої інстанції виходив із такого.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2014 між ПП Векте (постачальник) та ТОВ Джі Ел С Транспорт (покупець) укладено Договір № 19 на безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорт покупця та відповідно до якого покупець зобов`язаний приймати та оплачувати паливо.

Пунктом 1.2. вказаного Договору встановлено, що асортимент, кількість та вартість палива узгоджується сторонами в рахунках-фактурах, наданих постачальником покупцю. Постачальник в підтвердження своїх зобов`язань видає Покупцю видаткову накладну та податкову накладну (п. 1.3 Договору). Відпуск палива покупцю відбувається лише після оплати палива (п.1.4). Підтвердженням отримання покупцем палива є видача покупцю видаткових накладних (п.2.3).

Згідно додаткової угоди №1 до Договору №19 від 01.03.2014 пунктом 1.6 та п.1.7 передбачено, що кінцева кількість, асортимент та вартість палива визначається в рахунках та видаткових накладних. Відпуск дизельного палива проводиться в мережі АЗС Лукойл-Україна на яких покупець має право отримувати дизельне паливо відповідно до умов Договору №19 від 01.03.2014.

Також, додатковою угодою № 1 доповнено Договір №19 від 01.03.2014 п.2.8, яким встановлено, що за бажанням покупця постачальник в підтвердження своїх зобов`язань по Договору відкриває відомість видачі палива або видає покупцю бланки-дозволи, або смарт-карти на всю кількість замовленого палива.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ПП Векте ґрунтуються лише на встановлених іншими актами перевірки порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача.

Однак, апеляційний суд як і суд першої інстанції вважає, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які, на думку відповідача, порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів його контрагентів.

При цьому, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом первинної документації щодо правочинів між позивачем та ПП Векте акт перевірки не містить.

У апеляційній скарзі як і у відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено, що первинні документи - видаткові накладні, надані ТОВ „ДЖІ ЕЛ С Транспорт до перевірки не містять всіх необхідних реквізитів (неможлива ідентифікація особи, яка склала первинний документ та приймала участь у здійсненні господарської операції у зв`язку з відсутністю посадової особи, а також місця складання), які повинні бути згідно вимог чинного законодавства, п.2 ст. 9 Закона України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV.

На підтвердження отримання від ТОВ Векте послуг, визначених даним договором, до суду позивачем надано: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, реєстри податкових накладних, заявки на заправку транспортних засобів (а.с.1- 139, 146-180, т.13).

Також представник відповідача вказував, що податкові накладні, виписані з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10, а саме: в податкових накладних зазначається вид цивільно-правового договору договір купівлі-продажу від 01.03.2014 №0103-16, замість від 01.03.2014 №19.

Крім того, представник відповідача вказує, що платником ТОВ ДЖІ ЕЛ С Транспорт не подано доказів оплати поставлених товарів на суму 515 567,93 грн та платником не надано виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу (водіїв), яка отримувала від ПП Векте дизельне паливо, не надано також відомостей видачі палива.

З цього приводу суд першої інстанції ґрунтовно зазначив, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які підтверджують здійснення оплати ТОВ Джі Ес С Транспорт на користь ПП Векте, а тому доводи податкового органу в цій частині є необґрунтованими.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначене не спростував.

Також в матеріалах справи наявні податкові накладні на суму 515 567,93 грн., а саме: № 33 від 26.03.2014 на суму 90 000,00 грн., № 31 від 25.03.2014 на суму 15 000,00 грн., № 38 від 31.03.2014 на суму 135 000,00 грн., № 49 від 31.03.2014 на суму 29 400,00 грн., № 48 від 31.03.2014 на суму 28 667,93 грн., № 50 від 31.03.2014 на суму 82 500,00 грн.

В податкових накладних № 33 від 26.03.2014 на суму 90 000,00 грн., № 31 від 25.03.2014 на суму 15000,00 грн., № 38 від 31.03.2014 на суму 135 000,00 грн. зазначено вид договір купівлі продажу від 01.03.2014 № 0103-16, тобто дійсно зазначено інший номер договору, ніж укладено позивачем та ПП Векте, а саме договір № 19.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначений недолік в оформленні вказаних податкових накладних не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки у сукупності з іншими документами можливо встановити зміст та обсяг господарської операції.

Відповідно до заявок на заправку транспортних засобів (а.с. 153 180, т.13) ТОВ Джи Ел С Транспорт замовляв у ПП Векте заправку на АЗС Лукойл-Україна.

В свою чергу, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності ПП Векте є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що в рамках укладеного договору № 19 від 01.03.2014 ТОВ ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС використовувало послуги ПП Вектетз огляду на сприятливі для позивача умови розрахунків та на безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту для виконання договорів з перевезення вантажів, що в свою чергу є основним видом діяльності підприємства, а ПП Векте в свою чергу придбавало, зокрема, у ПП ЛУКОЙЛ-Україна паливно-мастильні матеріали у відповідності до свого основного виду діяльності, що не є порушенням вимог податкового законодавства.

Крім того, слушним є зауваження суду першої інстанції, що у ТОВ ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС відсутні резервуари, трубопроводи або автоналивні естакади та підприємство не здійснює продаж нафтопродуктами, а лише користувалося послугами заправки безпосередньо автотранспорту водіями, які виконували умови договорів перевезення вантажу, укладені з клієнтами (Замовниками).

При цьому, ПП Векте здійснював посередництво між позивачем та ПП Лукойл-Україна , а тому зауваження щодо відсутності у ПП Векте спеціального обладнання та засобів для здійснення діяльності для здійснення реалізації паливно-мастильних матеріалів є необґрунтованими.

Між тим, суд бере до уваги акт перевірки від 22.05.2015 №102/15-17-22-01-24-38368317 ПП Векте, у якому зазначено, що протягом лютого березня 2014 року ПП Векте згідно баз даних ЄРПН придбавалось переважно паливно мастильні матеріали, зокрема дизельне паливо, в тому числі у ПП Лукойл-Україна (а.с.38, т.1).

З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що господарська операція здійснена між ТОВ ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС та ПП Векте не суперечить чинному законодавству та наявні в матеріалах справи документи, складені за її результатом в сукупності свідчать про її реальність.

Суд зазначає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

До того ж, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.07.2019 у справі № 808/109/18.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Тотожний підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 813/5852/15 у постанові від 07 лютого 2018 року.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Тобто, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, що дало право позивачу включити дані суми до витрат та податкового кредиту.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин в сукупності слідує, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на дану вартість, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище, такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

Принагідно слід зазначити, що доказів з урахуванням того, що спірні правовідносини мали місце у 2013 році, а справа в апеляційному суді переглядається у 2024 році, тобто з моменту виникнення спірних правовідносин пройшов великий проміжок часу., позивач, на переконання колегіі суддів надав до суду достатній обсяг доказів.

З уваги на вже висловлені мотиви, суд апеляційної інстанції звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі (далі ЄСПЛ)) Волков проти України (Заява №21722/11) від 09 січня 2013 року:

« 137.Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), n. 51). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

138.Що стосується справи заявника, факти, що розглядалися ВРЮ у 2010 році, відносилися до 2003 та до 2006 років (див, п.п. 17 та 18 вище). Отже, заявник був поставлений у скрутне становище, оскільки він мав будувати свій захист щодо подій, деякі з яких відбулися у віддаленому минулому».

Зважаючи на наведені міркування, колегія суддів звертає увагу, що справедливе судочинство покликане захищати потенційних відповідачів (сторін) від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу ( див., зокрема , рішення ЄСПЛ STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, §51, , від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Наведене дає підстави для висновку, що позивачем надано достатній обсяг доказів на підтвердження своїх позовних вимог, незважаючи на те, що події, які були предметом розгляду відбулись у далекому минулому, що в канві всієї аргументації свідчить про те, що останній був поставлений у скрутне становище, оскільки він мав будувати свій захист щодо подій, які відбулися у віддаленому минулому.

Щодо посилання апелянта на те, що у спірних правовідносинах була відсутня ділова мета колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що, встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Превалювання сутності над формою, як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З огляду на з`ясовані обставини під час розгляду справи та надані позивачем докази, колегія суддів вказує про недоведеність відповідачем відсутності у позивача ділової мети на вчинення зазначених вище господарських операцій, з урахуванням того, що під час перевірки контролюючим органом не визначено зауважень до податкової дисципліни безпосередньо позивача.

Доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на податковій інформації про можливу відсутність у контрагентів Товариства необхідних технічних можливості для виконання цих операцій.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що договори, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства. Зазначені контрагенти позивача є належним чином зареєстрованими юридичними особами, з урахуванням того, що відповідач, вважаючи господарські операції між позивачем та вказаними вище контрагентами сумнівними.

ЄСПЛ розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також, апеляційний суд зауважує, що у практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 12 березня 2024 року справа № 540/943/20.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Ем Джі Лоджистікс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі № 815/3528/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 18 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк