Постанова

від 17.04.2024 по справі 380/21890/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21890/23 пров. № А/857/4103/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (головуючий суддя Ланкевич А.З., м. Львів) у справі № 380/21890/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860940/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №28 від 12.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 12.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860481/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №15 від 07.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 07.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860483/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 08.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №18 від 08.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860947/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №115 від 29.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №115 від 29.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860480/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №67 від 19.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №67 від 19.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860948/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №75 від 20.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №75 від 20.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860944/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №17 від 08.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №17 від 08.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860943/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №25 від 12.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №25 від 12.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8860942/44477518 від 23.05.2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 15.07.2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №37 від 15.07.2022 року, датою її первинного подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позов задоволено.

08.01.2023 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4800 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року заяву позивача задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4800 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу відшкодовуються в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, що підтверджується відповідними фінансовими документами. Зазначає, що суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру. Вважає, що нормативно-правове регулювання спірних відносин не змінювалося, дана справа належить до категорії незначної складності, а тому обсяг виконаної роботи адвокатом є неспівмірним із розміром витрат.

Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи вимоги статті 262 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.09.2023, ордер серії ВН №1277243, акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 08.01.2024 та платіжна інструкція №2124 від 09.01.2024.

З акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 08.01.2024 встановлено, що адвокат надав, а замовник прийняв юридичні послуги, загальна вартість яких становить 4800 грн.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого, за положеннями КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Наведене спростовує доводи апелянта про те, що витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, коли це підтверджено відповідними квитанціями про оплату.

Крім того, факт оплати позивачем послуг адвоката підтверджується платіжною інструкцією №2124 від 09.01.2024.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неспівмірність витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами, оскільки такі не обґрунтовані та не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 4800 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 380/21890/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар