Постанова

від 18.04.2024 по справі 260/4877/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4877/22 пров. № А/857/529/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Ільчишин Н.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (постановлену головуючим-суддею Ващиліним Р.О., час ухвалення судового рішення 10 год 55 хв у м. Ужгороді) у справі за заявою Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода про відстрочення виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода (далі - КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода, Підприємство, відповідач), в якому просило стягнути з Підприємства податковий борг у розмірі 29872519,61 грн по платежу 30 14010100 Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 було вирішено стягнути з КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода податковий борг у розмірі 29191418,56 грн, у тому числі пеня у розмірі 2013873,26 грн по платежу 30 14010100 Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

17.11.2023 Підприємство звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою №1770 про відстрочення виконання рішення суду по справі №260/4877/22, яка мотивована неможливістю негайного виконання рішення суду з огляду на відсутність джерел коштів. Заявляє, що з огляду на постійне підвищення тарифів на електроенергію за незмінності тарифів на водопостачання, підприємство працює за збитковими тарифами, які не покривають витрат поточної діяльності і призводять до утворення заборгованостей. Стверджує, що тільки за останні 9 місяців збитки від надання послуг з питного водопостачання і водовідведення склали 20164000,00 грн, у зв`язку з чим підприємство неспроможне в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо сплати податкових платежів. Вважає, що наявна заборгованість може бути погашена за рахунок фінансування з державного бюджету України різниці в тарифах, що неодноразово мало місце в попередні періоди. При цьому звертає увагу на те, що підприємство постійно погашає наявну заборгованість і вже тривалий час сплачує в повному обсязі всі інші податкові платежі, крім податку на додану вартість.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 заяву КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення у даній справі було задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 по справі №807/4877/22 на період з січня по грудень 2024 року включно з щомісячною оплатою рівними частинами, з наступними термінами сплати : до 30.01.2024 - 2432618,21 грн; до 29.02.2024 - 2432618,21 грн; до 31.03.2024 - 2432618,21 грн; до 30.04.2024 - 2432618,21 грн; до 31.05.2024 - 2432618,21 грн; до 30.06.2024 - 2432618,21 грн; до 31.07.2024 - 2432618,21 грн; до 31.08.2024 - 2432618,21 грн; до 30.09.2024 - 2432618,21 грн; до 31.10.2024 - 2432618,21 грн; до 30.11.2024 - 2432618,21 грн; до 31.12.2024 - 2432618,25 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та відмовити у задоволенні поданої заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заявник не вказує на реальні можливості виконання судового рішення, а поданою заявою лише бажає ухилитися від його реального виконання. Проте обов`язком будь-якого платника податків є сплата податків і зборів. При цьому Верховний суд неодноразово звертав увагу на те, що заходи відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода відноситься до підприємств, які надають особливо важливі послуги населенню та підприємствам міста, а отже є об`єктом критичної інфраструктури, а тому блокування роботи такого через застосування заходів примусового стягнення податкового боргу може мати значний негативний вплив на добробут міста та призвести до важких негативних наслідків. Приймаючи рішення про можливість розстрочення (відстрочення) податкового боргу за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 по справі №260/4877/22, суд врахував, що Підприємство постійно погашує попередню заборгованість та у зв`язку зі сплатою підприємством в добровільному порядку частини податкового боргу у сумі 681101,05 грн, що був предметом її розгляду, позивач зменшив заявлені позовні вимоги. Суд дійшов висновку, що вказана обставина свідчить про наміри КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода виконати наявні податкові зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень є органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеномуЗаконом України Про виконавче провадження, з урахуванням особливостей, встановленихЗаконом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (ч.1 ст.4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень).

Частиною першою статті 33 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 378 КАС України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує : 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.5 ст.378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим.

Вказана норма КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013, розстрочення виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з визначеним інтервалом у часі; строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площині процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання відстрочення виконання судового рішенняв порядку ст. 378 КАС України в частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

При розгляді заяви щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

При цьому, інститут розстрочення виконання судового рішення спрямований на вжиття таких заходів, які б дозволили виконати боржнику судове рішення протягом певних проміжків часу у відповідних частинах.

Судом першої інстанції надано оцінку обставинам, що істотно ускладнюють виконання рішення, на які КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода посилалась у своїй заяві.

Так, на підтвердження скрутного матеріального та фінансового стану відповідачем до матеріалів справи було надано звіт про фінансові результати за 9 місяців 2023 року, відповідно до якого, сума збитків підприємства становить 19380000 грн.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у Підприємства наявні основні засоби, на які може бути звернено стягнення, проте такі використовується для здійснення основного виду діяльності щодо забезпечення централізованого водопостачання населення та підприємств міста Ужгорода.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, арешт коштів на рахунках підприємства може бути причиною ускладнення розрахункової здатності підприємства, що в подальшому спричинить зупинення його діяльності та неможливість забезпечення водопостачання в м. Ужгороді.

Колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність обставин, які суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення. Заявником підтверджено те, що від виконання рішення він не ухиляється та не уникає його виконання, а шукає способи погашення заборгованості, що, в свою чергу, є виявом добросовісності намірів заявника по виконанню зобов`язань щодо сплати податкового боргу.

Вказане узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2020 по справі №820/1509/17.

Більше того, як зазначає відповідач, виникнення заборгованості зі сплати податку на додану вартість було спричинено зростанням вартості електроенергії, що більш ніж на 40% визначає собівартість послуг з водопостачання і водовідведення, при незмінності тарифів на воду, отже не є наслідком його умисного ухилення від сплати податків.

Жодних заперечень щодо вказаної обставини контролюючим органом не надано.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення судом апеляційної інстанції враховано, що відмова у задоволенні заяви може призвести до негативних наслідків, зокрема, зупинення роботи установи, неможливостівиплачувати заробітну плату працівникам, вносити своєчасно та в повному обсязі податки та інші обов`язкові платежі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами КАС України не передбачено можливості продовження чи поновлення такого строку, отже, він є присічним, та не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Юридична природа строків в адміністративному судочинстві полягає у тому, що вони є фундаментальною правовою категорією, оскільки визначають певні моменти, періоди, з настанням та закінченням яких пов`язані конкретні юридичні наслідки; мають вагоме практичне значення, що полягає у забезпеченні реалізації принципів правової визначеності та рівності учасників, їх дисциплінованості; виступають гарантією своєчасного судового захисту прав та інтересів осіб у публічно-правових спорах.

З огляду на вищезазначене, встановлення строків відстрочення виконання судового рішення у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу виконання прийнятого судового рішення не матиме невизначеної дії у часі. Тобто встановлений строк відстрочення виконання судового рішення сприяє уникненню ситуації правової невизначеності.

З урахуванням наведеного правового регулювання питання відстрочення виконання судового рішення, дослідивши та оцінивши надані сторонами пояснення і письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем підтверджено факт перебування підприємства у важкому фінансовому становищі, що істотно ускладнює виконання ним рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2023.

За таких обставин відстрочення виконання не призводить до невиконання рішення, а навпакистворює умови для його добровільного виконання боржником, з урахуванням реального майнового стану боржника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою забезпечення дотримання балансу інтересів держави та суспільства, враховуючи сферу діяльності підприємства, необхідність поданої заяви задовольнити частково та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на період з січня по грудень 2024 року включно, що надасть можливість усунути ускладнення виконання такого рішення із забезпеченням надходження податкового боргу до бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Також, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви та повернення судового збору Головному управлінню ДПС у Закарпатській області, оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору відповідно до п.27 ч.1 ст.5 Закону Україна «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 378 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року по справі №260/4877/22 - без змін.

Повернути Головному управлінню ДПС у Закарпатській області (ЄДРПОУ 44106694) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2684,00 грн.. за подання апеляційної скарги на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 260/4877/22, який сплачено згідно з платіжною інструкцією від 09 лютого 2024 року № 438 на розрахунковий рахунок ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Н. В. Ільчишин