Постанова

від 09.04.2024 по справі 910/11443/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11443/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Фартушного С. І. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - Авласенко Ю. А. (адвоката),

відповідача-2 - Пожидаєва І. В. (адвоката),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 (суддя Мандриченко О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Ходаківська І .П., Євсіков О. О.)

та касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

до: 1) Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", 2) Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аста",

про визнання договору недійсним.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2022 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - ГУ ДСНС України у м. Києві) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - КП "Спецжитлофонд") та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд") про визнання недійсним договору від 24.07.2017 № 200/ф про реалізацію проекту будівництва пожежного депо та житлового будинку, укладеного між відповідачами.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір з ГУ ДСНС України у м. Києві не погоджувався, незважаючи на той факт, що він безпосередньо визначає та встановлює права і обов`язки для позивача; відповідачі, укладаючи спірний договір, перевищили повноваження, які було надано відповідачу за договором від 15.08.2016 № 1, укладеним між ГУ ДСНС України у м. Києві та КП "Спецжитлофонд", та порушили права позивача як власника земельної ділянки, спірним договором також обмежено право позивача стосовно площі пожежного депо. Крім того, позивач вважає, що пункти 4.1.2, 4.1.3 та 4.6 спірного договору прямо протирічать пунктам 6.5, 6.6 та 6.7 договору від 15.08.2016 № 1, при укладенні оспорюваного договору сторонами (відповідачами) не дотримано вимог пункту 11.2 договору № 1.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено та законодавчо не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення його прав і охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення спірного договору та не надано доказів на підтвердження таких обставин, а судом встановлено відсутність доказів на підтвердження наявності підстав, визначених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), за яких спірний договір може бути визнаний недійсним.

5. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, заяву ПрАТ "ХК "Київміськбуд" задоволено частково; стягнуто з позивача на користь ПрАТ "ХК "Київміськбуд" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено повністю, оскільки заявлений ПрАТ "ХК "Київміськбуд" до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним зі складністю цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. У касаційних скаргах ГУ ДСНС України у м. Києві просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання позивача та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 0 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень по суті згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 11, 509, 525, 526, 626, 627, 629 ЦК України, оскільки договір як підстава для виникнення прав та обов`язків є обов`язковим для виконання лише сторонами договору.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження додаткового рішення та постанови згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 та від 07.09.2023 у справі № 202/8301/21 щодо застосування частини 5 статті 126 ГПК України. Скаржник наголошує, що ця справа є нескладною, документи, додані до відзиву у цій справі, не потребували додаткового їх вивчення чи складності в їх отриманні, відповідно обсяг виконаних адвокатом робіт є незначним, що не потребувало витрачання значного часу та не становило складності, судом не зазначено належних і допустимих доказів про надання правничої (правової) допомоги у заявленому розмірі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. КП "Спецжитлофонд" і ПрАТ "ХК "Київміськбуд" у відзивах на касаційні скарги просять залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДСНС України у м. Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.02.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДСНС України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.02.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг ГУ ДСНС України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22, а також на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22 до 05.03.2024.

Судове засідання у справі № 910/11443/22, призначене на 05.03.2024, не відбулося, про що також повідомлено учасників справи телефонограмами суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 910/11443/22 за касаційною скаргою ГУ ДСНС у м. Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22 відбудеться 19.03.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг ГУ ДСНС України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22, а також на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22 до 09.04.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 15.08.2016 між ГУ ДСНС України у м. Києві (сторона-1) та КП "Спецжитлофонд" (сторона-2) укладено договір № 1 про реалізацію проекту будівництва пожежного депо та житлового будинку в Солом`янському районі м. Києва, за змістом якого:

- сторона-1 виконує функції замовника будівництва об`єкта та пожежного депо, передбаченого цим договором, та яка для реалізації проекту з будівництва об`єкта та пожежного депо залучає сторону-2 для виконання деяких функцій під час будівництва об`єкта на підставі цього договору; сторона-2 при реалізації проекту з будівництва об`єкта та пожежного депо забезпечує виконання окремих функцій замовника будівництва, передбачених цим договором, у тому числі організацію та надання послуг, необхідних для реалізації проекту будівництва; реалізація проекту - комплекс юридичних дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво об`єкта та пожежного депо на земельній ділянці, прийняття його в експлуатацію з наступним отриманням сторонами права власності на частини об`єкта та пожежного депо на умовах та в порядку, визначених цим договором (розділ "Терміни, що застосовуються в договорі");

- предметом цього договору є діяльність сторін щодо здійснення ними комплексу юридичних дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на реалізацію проекту відповідно до умов, передбачених цим договором;

- сторона-1 відповідно до цього договору передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта, передбачених підпунктом 2.1.1 договору (пункт 1.2);

- параметри пожежного депо та об`єкта (техніко-економічні показники) визначаються сторонами в процесі виконання договору відповідно до затвердженої проектної документації (пункт 1.3);

- будівництво пожежного депо та об`єкта здійснюється на підставі погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт (декларації про початок виконання будівельних робіт) та відповідно до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил для такого виду будівництва (пункт 1.4);

- сторони отримують право власності на частини пожежного депо та об`єкта (житлові приміщення, нежитлові приміщення, машино-місця) на умовах та в порядку, визначених цим договором (пункт 1.5);

- цей договір не є договором про інвестиційну діяльність, спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном (пункт 1.6);

- для реалізації цього договору сторона-1 передає, а сторона-2 приймає такі функції замовника будівництва пожежного депо та об`єкта (підпункт 2.1.1 пункту 2.1):

1) забезпечення зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та експлуатації пожежного депо та об`єкта;

2) забезпечення внесення змін до містобудівної документації, зокрема до детального плану територій;

3) затвердження проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта;

4) забезпечення проведення державної експертизи проекту будівництва пожежного депо та об`єкта (в разі необхідності);

5) укладення відповідних договорів з органом місцевого самоврядування на сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом пожежного депо та об`єкта;

6) визначення генерального проектувальника для виконання проектних робіт та укладення з ним відповідного договору;

7) отримання погоджень та дозволів для будівництва пожежного депо та об`єкта;

8) забезпечення функції управління будівництвом пожежного депо та об`єкта;

9) забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт на будівлі пожежного депо та об`єкта;

10) визначення підрядника та інших субпідрядників для виконання будівельних та інших підрядних робіт/надання послуг;

11) укладення відповідних договорів підряду (субпідряду) на виконання робіт/надання послуг;

12) забезпечення проведення авторського нагляду за будівництвом пожежного депо та об`єкта;

13) забезпечення проведення технічного нагляду за будівництвом пожежного депо та об`єкта;

14) забезпечення та прийняття пожежного депо та об`єкта в експлуатацію та одержання документа про відповідність збудованого об`єкта та пожежного депо проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

15) оформлення права власності на частину об`єкта, яка належить стороні-2 відповідно до цього договору;

16) забезпечення фінансування реалізації проекту з будівництва пожежного депо та об`єкта в обсягах, визначених цим договором;

17) взаємодія при вирішенні питань, пов`язаних з реалізацією проекту з будівництва пожежного депо та об`єкта, з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також з фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності;

- сторона-2, виконуючи функції за цим договором, діє від свого імені, чинить у межах цього договору усі необхідні юридичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації проекту, та несе за них повну відповідальність згідно із чинним законодавством України. З метою належного виконання зобов`язань та реалізації проекту сторона-2 має право самостійно передавати частину отриманих за цим договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною-1 (пункт 2.2);

- фінансування реалізації проекту на земельній ділянці здійснюється стороною-2 в повному обсязі самостійно. Орієнтована ціна цього договору визначається на підставі кошторисної вартості будівництва пожежного депо та об`єкта відповідно до первинних документів;

- сторона-2 веде безпосередні розрахунки з третіми особами щодо фінансування реалізації проекту згідно з укладеними правочинами (пункт 3.2);

- джерело фінансування реалізації проекту визначається стороною-2 на власний розсуд відповідно до чинного законодавства України і може складатися із власних коштів і/або залучених коштів фізичних та юридичних осіб (пункт 3.3);

- строк введення пожежного депо та об`єкта в експлуатацію визначаються сторонами згідно з календарним графіком реалізації проекту, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2) та підписується сторонами після визначення стороною-2 проектної організації. Календарний графік реалізації проекту будівництва складається та підписується стороною-2 протягом 30 календарних днів із дня затвердження проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта та надається стороні-1 на погодження (пункт 4.2);

- на стадії проектування об`єкта та пожежного депо та виконання будівельних робіт сторона-2 (пункт 4.5):

1) укладає, підписує та виконує договори на виконання проектних та інших вишукувальних робіт в обсязі, необхідному для виконання робіт з будівництва об`єкта та пожежного депо, з відповідними проектними організаціями та третіми особами; зміст та обсяг проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта визначається відповідно до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил для даного виду будівництва;

2) забезпечує погодження розробленої проектної документації на будівництво пожежного депо та об`єкта, а також проведення державної експертизи розробленої і погодженої проектної документації;

3) забезпечує здійснення авторського нагляду за проектуванням автором проекту (у разі потреби);

4) забезпечує проведення технічного нагляду в процесі будівництва пожежного депо та об`єкта;

5) планує, організує хід будівництва пожежного депо та об`єкта. Здійснює контроль за якістю та обсягами будівництва, відповідністю виконаних робіт проекту, будівельним нормам та правилам;

6) здійснює залучення підрядних організацій до будівництва;

7) забезпечує будівництво пожежного депо та об`єкта "під ключ" з виконанням будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, передбачених проектною документацією, випробування змонтованого устаткування, ліквідацію недоробок і дефектів, що виникли і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації пожежного депо та об`єкта;

8) забезпечує на власний розсуд страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження пожежного депо та об`єкта;

- сторона-1 в результаті реалізації проекту отримує за протоколом розподілу об`єкта та пожежного депо таку частину об`єкта та пожежного депо: 1) 100 % (сто відсотків) загальної площі пожежного депо; 2) 300 м2 (триста квадратних метрів) житлової площі об`єкта. Конкретний перелік житлових приміщень, які отримує сторона-1, визначається в протоколі розподілу об`єкта, який підписується в обов`язковому порядку після погодження проектної документації та є невід`ємною частиною до цього договору (пункт 6.1);

- сторона-2 в результаті реалізації проекту отримує за протоколом розподілу об`єкта та пожежного депо таку частину об`єкта та пожежного депо: 1) частину житлової площі об`єкта, за винятком площі, що належить стороні-1, відповідно до пункту 6.1 цього договору; 2) 100 % (сто відсотків) нежитлової площі об`єкта; 3) 100 % (сто відсотків) машино-місць в об`єкті (у випадку їх будівництва згідно з проектною документацією на будівництво об`єкта).Конкретний перелік житлових приміщень, нежитлових приміщень, машино-місць, які отримує сторона-2, визначається в протоколі розподілу об`єкта, який підписується в обов`язковому порядку після погодження проектної документації та є невід`ємною частиною до цього договору (пункт 6.2);

- сторони зобов`язуються вжити всіх необхідних заходів щодо виконання цього договору, окремих зобов`язань, пов`язаних з його виконанням та реалізацією проекту взагалі, вирішувати конфліктні ситуації, що виникають, шляхом переговорів (пункт 8.1);

- цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 11.1);

- зміни та доповнення до цього договору будуть вважатися чинними, якщо вони укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін (пункт 11.2).

11. 24.07.2017 між КП "Спецжитлофонд" (сторона-1) та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (сторона-2) укладено договір № 200/Ф, за умовами якого:

- замовник - ГУ ДСНС України у м. Києві, яке отримало право на забудову території земельної ділянки об`єктом та яке для реалізації проекту будівництва об`єкта передало частину функцій замовника будівництва стороні-1 на підставі договору від 15.08.2016 № 1, укладеного між замовником та стороною-1, з урахуванням всіх додатків, змін та доповнень до нього, які укладені чи будуть укладатись у майбутньому (розділ " Визначення термінів");

- предметом цього договору є зобов`язання та права сторін з будівництва об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених у договорі (пункт 1.1);

- за цим договором сторона-1 делегує стороні-2 частину функцій замовника будівництва, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації (пункт 1.2);

- сторона-1 зобов`язується забезпечити не передачу замовником (ГУ ДСНС України у м. Києві) земельної ділянки чи майнових прав щодо неї у заставу, іпотеку, або не встановлювати щодо неї будь-які інші обмеження на користь будь-яких інших осіб (підпункт 2.2.5 пункту 2.2);

- сторона-2 спільно зі стороною-1 та замовником забезпечує: 1) прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію; 2) одержання документа про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердження його готовності до експлуатації (підпункт 2.3.2 пункту 2.3);

- до витрат сторони-2 з реалізації договору належать, зокрема, витрати, пов`язані з компенсацією стороні-1 документально підтверджених витрат на відшкодування витрат замовника на сплату земельного податку за користування земельною ділянкою відповідно до договору від 15.08.2016 № 1 (підпункт 3.2.1 пункту 3.2);

- замовник відповідно до договору від 15.08.2016 № 1 набуває право розпоряджатися майновими правами на 300 (триста) квадратних метрів площі житла в об`єкті, та 100 % площі пожежного депо, орієнтовною загальною площею до 500 (п`ятсот) квадратних метрів, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно (підпункт 4.1.1 пункту 4.1);

- сторона-1 набуває право розпоряджатися майновими правами на 100,00 (сто) квадратних метрів площі житла в об`єкті, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно. Право розпоряджатися частиною зазначених майнових прав сторона-1 набуває після підписання сторонами протоколу розподілу площ в об`єкті (підпункт 4.1.2 пункту 4.1);

- сторона-2 набуває право розпоряджатися майновими правами площею в об`єкті, передбаченою проектною документацією, окрім тієї, що належить замовнику та стороні-1 відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 цього договору, а після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зареєструвати відповідне право власності на нерухоме майно. Право розпоряджатись частиною зазначених майнових прав сторона-2 набуває після підписання сторонами протоколу розподілу площ в об`єкті (підпункт 4.1.3 пункту 4.1);

- з моменту підписання сторонами протоколу розподілу та отримання дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта сторона-2 має право на власний розсуд без погодження зі стороною-1 розпоряджатися належними їй правами на частину об`єкта, що закріплена за нею в протоколі розподілу (пункт 4.6);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 7.1).

12. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що договір від 24.07.2017 № 200/Ф із ним не погоджувався, незважаючи на той факт, що він безпосередньо визначає та встановлює права і обов`язки для позивача; відповідачі, укладаючи цей договір, перевищили повноваження, які були надані КП "Спецжитлофонд" за договором від 15.08.2016 № 1, та прямо порушили права ГУ ДСНС України у м. Києві як власника земельної ділянки; спірним договором обмежено права позивача стосовно площі пожежного депо; підпункти 4.1.2, 4.1.3 пункту 4.1 та пункт 4.6 договору від 24.07.2017 № 200/ф прямо протирічать пунктам 6.5, 6.6, 6.7 договору від 15.08.2016 № 1; під час укладання договору від 24.07.2017 № 200/Ф сторонами не дотримано вимог пункту 11.2 договору від 15.08.2016 № 1, що свідчить про нікчемність договору від 24.07.2017 № 200/Ф.

13. КП "Спецжитлофонд", заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що воно виконує у своїй частині функції замовника і з метою належного виконання зобов`язань та реалізації проекту має право самостійно передавати частину отриманих за договором від 15.08.2016 № 1 функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження з позивачем відповідно до пункту 2.2 цього договору.

14. ПрАТ "ХК "Київміськбуд", заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що позиція позивача про обмеження його прав як замовника, необхідність погодження оспорюваного договору, не відповідає умовам договору від 15.08.2016 № 1, оскільки умовами останнього було надано право КП "Спецжитлофонд" чинити в межах цього договору всі необхідні юридичні дії та акти, укладати на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації проекту, передавати частину отриманих за цим договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною-1 (позивачем).

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

17. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

18. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

19. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

20. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 11, 509, 525, 526, 626, 627, 629 ЦК України, оскільки договір як підстава для виникнення прав та обов`язків є обов`язковим для виконання лише сторонами договору.

21. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією зі сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї зі сторін.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

22. Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано сторонами у справі, що під час укладення договору № 1 позивач та відповідач-1 в установленому порядку досягли згоди щодо істотних умов цього договору та підписали його у відповідній редакції. Так, пункт 2.2 договору № 1 передбачає, що сторона-2 (КП "Спецжитлофонд"), виконуючи функції за цим договором, діє від свого імені, чинить у межах цього договору всі необхідні юридичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь-які правочини, необхідні для реалізації проекту, та несе за них повну відповідальність згідно із чинним законодавством України. З метою належного виконання зобов`язань та реалізації проекту сторона-2 має право самостійно передавати частину отриманих за цим договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною-1 (ГУ ДСНС України у м. Києві).

23. За змістом пункту 1.2 договору № 200/Ф сторона-1 за цим договором делегує стороні-2 частину функцій замовника будівництва, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації. Тобто, як зазначили суди попередніх інстанцій, зі змісту наведених положень договору № 200/Ф вбачається, що відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір, за яким сторона-1 делегує стороні-2 частину функцій замовника будівництва, що узгоджується з положеннями пункту 2.2 договору № 1, за якими сторона-2 має право самостійно передавати частину отриманих за цим договором функцій замовника будівництва пожежного депо та об`єкта будь-яким третім особам без погодження зі стороною-1.

24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що позивач не є стороною договірних правовідносин за договором № 200/Ф, проте зазначений в розділі "Визначення термінів" як замовник, а згідно з пунктом 2.2 цього договору на ГУ ДСНС України у м. Києві, без його відома та участі, покладено певні обов`язки.

Так, за змістом пункту 2.2. договору № 200/Ф сторона-1 (КП "Спецжитлофонд") у встановленому законодавством порядку забезпечує виконання функцій замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена цим договором, а саме забезпечує здійснення замовником функцій землекористувача земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством (підпункт 2.2.1 пункту 2.2), а за змістом підпункту 2.3.2 пункту 2.3 сторона-2 (ПрАТ "ХК "Київміськбуд") спільно зі стороною-1 (КП "Спецжитлофонд") та замовником (ГУ ДСНС України у м. Києві) забезпечує прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію та одержання документа про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердження його готовності до експлуатації; підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 передбачено що сторона-1 зобов`язується забезпечити не передачу замовником земельної ділянки чи майнових прав щодо неї у заставу, іпотеку, або не встановлювати щодо неї будь-які інші обмеження на користь будь-яких інших осіб, а в абзаці 7 підпункту 3.2.1 пункту 3.2 закріплено, що до витрат сторони-2 з реалізації договору належать витрати, пов`язані з компенсацією стороні-1 документально підтверджених витрат на відшкодування витрат замовника на сплату земельного податку за користування земельною ділянкою відповідно до договору від 15.08.2016.

45. Проаналізувавши положення статей 11, 509, 525, 526, 626, 627, 629 ЦК України, скаржник вважає, що договір як підстава для виникнення прав та обов`язків є обов`язковим для виконання лише сторонами договору, а оскільки позивач не є стороною правовідносин за оскаржуваним договором, то суди попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували зазначені норми та неправомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

46. Однак скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права в контексті спірних правовідносин, як і не наводить мотивованого обґрунтування помилковості застосування/незастосування чи порушення судами зазначених норм.

При цьому відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної скаржником норми у наведеному випадку не є таким, що потребує вирішення в межах спірних правовідносин, що виникли у цій справі, зважаючи на викладене вище, а також встановлені обставини цієї справи, предмет та підстави позову, висновки суду, покладені в основу оскарженого судового рішення, межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, та не впливає на вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

47. Верховний Суд не вбачає підстав для формування правового висновку щодо застосування положень статей 11, 509, 525, 526, 626, 627, 629 ЦК України, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним нормам права, а аргументи скаржника (ГУ ДСНС України у м. Києві) щодо їх неправильного застосування судами попередніх інстанцій в контексті цієї справи фактично зводяться до спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

48. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

49. Враховуючи обґрунтування, викладені у цій постанові, Суд дійшов висновку, що під час касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, немає.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

50. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

51. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

52. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96 - 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

53. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 та від 07.09.2023 у справі № 202/8301/21 щодо застосування частини 5 статті 126 ГПК України. Скаржник наголошує, що ця справа є нескладною, документи, додані до відзиву у цій справі не потребували додаткового їх вивчення чи складності в їх отриманні, відповідно обсяг виконаних адвокатом робіт є незначним, що не потребувало витрачання значного часу та не становило складності, судом не зазначено належних і допустимих доказів про надання правничої (правової) допомоги у заявленому розмірі.

54. Відповідно до частин 1- 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

55. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

56. Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

57. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначено також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

58. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

59. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

60. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Дослідивши перелік наданих правових послуг, наведений в акті прийому-передачі наданих правових послуг за договором № 22011, взявши до уваги предмет спору та рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також час, витрачений адвокатом у судових засіданнях, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зважаючи на відмову в позові, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції визнав за можливе частково задовольнити заяву ПрАТ "ХК "Київміськбуд", поклавши на позивача витрати, понесені відповідачем-2 на професійну правничу допомогу, в сумі 25 000,00 грн, та відмовити у задоволенні іншої частини вимог заяви.

62. Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 та від 07.09.2023 у справі № 202/8301/21 щодо застосування частини 5 статті 126 ГПК України, з огляду на таке.

63. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

64. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані додаткове рішення та постанову без урахування зазначених висновків, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.

65. Так, у справі, що розглядається (№ 910/11443/22), та в наведених скаржником справах (№ 607/4341/20 та № 202/8301/21) суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

66. Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 та від 07.09.2023 у справі № 202/8301/21, не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.

67. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

70. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

72. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги ГУ ДСНС України у м. Києві залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

73. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/11443/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай