Ухвала

від 18.04.2024 по справі 907/1187/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/1187/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024

за заявою керівника Ужгородської окружної прокуратури

про забезпечення позову у справі

за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1) Ужгородської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород"

про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю ?Дукат-Ужгород? (далі - Товариство, скаржник) про:

-визнання незаконним та скасування п.1.7 рішення Ужгородської міської ради №1306 від 13 червня 2023 року ?Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок? щодо передачі Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії;

-визнання недійсним договору оренди землі №2124 від 04 липня 2023 року, укладеного між Ужгородською міською радою (орендодавець) та (орендар) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га;

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії;

-зобов`язання Товариства повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га по Слов`янській набережній у м. Ужгороді.

Позов мотивовано тим, що відведення земельної ділянки відбулося за рахунок території, на якій згідно з Генерального плану міста Ужгорода, будівництво об`єктів передачі електричної енергії не передбачено, а вказана територія згідно з функціональним призначенням частково відноситься до багатоквартирної забудови та запроєктованої дорожньої розв`язки, що є землями загального користування. У позовній заяві прокурор наголошує, що оскільки розміщення на спірній земельній ділянці нових об`єктів передачі електричної енергії не передбачене Генеральним планом міста, відтак, передача земельної ділянки в оренду без внесення і затвердження змін до містобудівної документації суперечить чинному законодавству України.

Крім того, разом з позовною заявою, прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд:

-накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га, що належить територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради;

-заборонити Товариству, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га;

-заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га;

-заборонити Ужгородській міській раді, Товариству, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га;

-заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.

В обґрунтування заяви прокурор зазначає, що у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа №260/2308/23 за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, заявленим в інтересах держави, до Ужгородської міської ради; третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ?Дукат-Ужгород? про скасування пункту 2.8 рішення Ужгородської міської ради №855 від 30.08.2022 ?Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок?, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 11.04.2023. Разом з тим, незважаючи на наявність судового спору щодо спірної земельної ділянки, 13.06.2023 Ужгородська міська рада прийняла рішення №1306, яким Товариству затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий №2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії на Слов`янській набережній та передано останню в оренду строком на 3 роки (п.1.7 рішення). На підставі вказаного рішення, 04.07.2023 укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки, тому прокурор вважає, що передача земельної ділянки в оренду за наявності спору, свідчить про недобросовісність дій відповідачів та на подальші наміри користуватись земельною ділянкою, в тому числі шляхом забудови, відтак невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а саме: у разі забудови спірної земельної ділянки, дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - територіальної громади міста Ужгорода, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Разом з тим, прокурор наголошує, що завершення будівництва будь-яких об`єктів та реєстрація права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у випадку задоволення позову у цій справі, знівелює мету звернення з цим позовом, оскільки зумовить необхідність ініціювати інший позов про знесення незаконного об`єкта.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвала суду мотивована тим, що всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прокурором у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення у разі задоволення його вимог. Саме лише посилання прокурора в заяві на можливість вчинення відповідачами дій, зокрема, щодо користування земельною ділянкою, в тому числі шляхом забудови, які в подальшому унеможливлять чи утруднять виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Наведене є лише припущеннями, які не базуються на жодних належних та допустимих доказах. Зокрема, прокурором не доведено існування реальних ризиків подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також суд в ухвалі зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, а за наведених обставин вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та законні інтереси відповідачів. Суд встановив, що в поданій заяві про забезпечення позову містяться виключно припущення заявника про можливе невиконання відповідачами рішення суду (у випадку ухвалення такого на його користь), проте, жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником суду не подано.

Виконувач обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.01.2024 та ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Зокрема, наголосив, що отримання Товариством спірної земельної ділянки в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії і свідчить про наміри здійснити забудову спірної ділянки, оскільки станом на момент укладення договору та передачі земельної ділянки на такій були відсутні будь-які об`єкти нерухомості та інфраструктури (п.3 договору оренди). Зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що недобросовісні дії з боку відповідачів (зокрема, щодо виникнення речового права у Товариства під час існування між сторонами адміністративного спору - справи №260/2308/23, що і слугувало підставою для закриття провадження у вказаній справі) призвели до повторного звернення вже до господарського суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури задоволено; ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.01.2024 скасовано; заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури задоволено.

Постанова мотивована тим, що оскаржуваним рішенням Ужгородської міської ради №1306 від 13.06.2023 Товариству затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий №2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га саме для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії на Слов`янській набережній та передано останню в оренду строком на 3 роки (п.1.7 рішення). За умовами укладеного відповідачами оспорюваного договору оренди землі №2421 від 04.07.2023 Ужгородська міська рада надала, а Товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку саме для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії (п.1 договору), при цьому, згідно з пунктом 3 договору станом на час укладення останнього, на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна. У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа №260/2308/23 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури, заявленим в інтересах держави, до Ужгородської міської ради; третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ?Дукат-Ужгород? про скасування пункту 2.8 рішення Ужгородської міської ради №855 від 30.08.2022 ?Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок?, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 11.04.2023. Відтак, незважаючи на існування вказаного адміністративного спору щодо спірної земельної ділянки, відповідачами вчинено дії щодо набуття Товариством права оренди такої земельної ділянки з метою розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії. Одночасно, саме виникнення у Товариства речового права під час існування між сторонами адміністративного спору у справі №260/2308/23, слугувало підставою для закриття провадження у вказаній справі, та як наслідок, прокурор був вимушений звертатися до господарського суду з новим позовом (у цій справі), з метою захисту інтересів територіальної громади.

Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду; а заявлені заходи забезпечення позову відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у статті 137 ГПК України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади в обраний прокурором спосіб у разі задоволення цього позову; невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо; заходи забезпечення позову, наведені прокурором у заяві про забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідачів, ані інших осіб, оскільки вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють зазначених осіб права на підприємницьку діяльність, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критерієм розумності, обґрунтованості та адекватності; отже невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі.

26.03.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 скасувати, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.01.2024 залишити в силі.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (таку правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову є обґрунтованими, розумними, адекватними і співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, оскільки вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Подальша реалізація земельної ділянки може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та ймовірного виконання рішення по заявленим позовним вимогам.

Верховний Суд також звертає увагу на викладений в зазначеній постанові висновок про те, що зведення, реєстрація та подальше відчуження збудованих на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомості в разі задоволення заявленого позову та ініціювання у зв`язку з цим питання законності розміщення на спірній земельній ділянці такого майна може призвести до завдання майнових збитків його набувачам, а тому відповідні заходи забезпечення позову спрямовані в тому числі на попередження можливого порушення прав осіб, що наразі не є учасниками спірних правовідносин. Вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідачів, ані інших осіб, адже вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють зазначених осіб права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, тоді як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Отже, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, цілком правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог немайнового характеру, збалансованості інтересів сторін, оскільки вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави в разі задоволення позову, що зумовлено, зокрема тим, що за умовами укладеного відповідачами оспорюваного договору оренди землі №2421 від 04.07.2023 Ужгородська міська рада надала, а Товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку саме для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії (п.1 договору), при цьому, згідно з пунктом 3 договору станом на час укладення останнього, на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна.

У зв`язку з викладеним вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому зазначені в касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи.

Натомість, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

За змістом частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскарженого судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 907/1187/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов