Ухвала

від 18.04.2024 по справі 480/8462/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 480/8462/23

адміністративне провадження № К/990/14380/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №480/8462/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснопільський ММК» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснопільський ММК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2023 №473918280702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах на загальну суму 561017,23грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням - 448813,78грн, штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 112203,45грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 позов задоволено.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснопільський ММК» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат у розмірі 20000,00грн задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснопільський ММК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Сумській області залишено без задоволення, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №480/8462/23 залишено без змін.

Другий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 24.01.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснопільськмй ММК» - Похилько Лідії Володимирівни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №480/8462/23 задовольнив частково. Прийняв додаткову постанову, якою здійснив розподіл судових витрат. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснопільський ММК» судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00грн.

Мотивуючи своє рішення про часткове задоволення заяви позивача, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сума коштів у розмірі 10000,00грн є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих позивачу його адвокатом послуг, а тому, на засадах співмірності та справедливості, сума витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодування позивачу становить 5000,00грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 12.04.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №480/8462/23.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткової постанови апеляційного суду в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.

Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Отже, додаткова постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №480/8462/23 є невід`ємною складовою постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №480/8462/23.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанцій положень статей 134, 139 КАС України щодо надання неправильної правової оцінки співмірності понесених позивачем витрат зі складністю справи та витрат присуджених до відшкодування вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02.08.2022 у справі №640/14930/20, від 08.12.2022 у справі №640/9945/19, від 18.10.2023 у праві №140/2143/18, від 06.12.2023 у справі №140/763/22, від 27.01.2022 у справі №813/2241/18.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 27.02.2024, а у подальшому ухвалою від 21.03.2024 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірного у цій справі судового рішення. При цьому, повертаючи раніше подані відповідачем касаційні скарги, суд касаційної інстанції, визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення визначену, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.

Натомість, під час перевірки втретє поданої Головним управлінням ДПС у Сумській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими.

Обґрунтування цієї касаційної скарги, аналогічно попередньо поданим, зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою доказам на підтвердження розміру заявленої до відшкодування суми правничої допомоги, її неспівмірність із предметом спору й непропорційність до задоволених позовних вимог. На переконання скаржника, суди помилково визнали обґрунтованою суму 5000,00грн за надання послуг з правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, Другий апеляційний адміністративний суд у додатковій постанові від 24.01.2024 врахувавши правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 18.10.2023 у справі №1740/2143/18, від 06.12.2023 у справі №140/763/22, від 23.02.2023 у справі №755/2587/17, від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19, від 11.02.2021 у справі №520/9115/19, від 03.02.2022 у справі №640/19536/18, від 23.04.2021 у справі №521/15516/19, від 21.06.2022 у справі №826/11302/18, від 12.07.2023 у справі №340/9016/21, від 04.02.2020 №К/9901/95/200, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи дійшов висновку, що сума витрат вказана заявником до відшкодування у розмірі 10000,00грн є завищеною, а тому, на засадах співмірності та справедливості, зменшив заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу до 5000,00грн.

Тобто, саме виходячи із критеріїв співмірності й пропорційності, обсягу та змісту фактично наданих адвокатом послуг, судом апеляційної інстанції було визнано достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат у сумі 5000,00грн.

Обґрунтування, чому на переконання Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України висновки Верховного Суду викладені у зазначених постановах не можуть бути застосовані до спірних правовідносин касаційна скарга не містить.

Поряд з цим, Верховний Суд наголошує, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну допомогу, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення заяви. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані й відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Натомість, доводи цієї касаційної скарги, аналогічно попередньо поданим скаргам, зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов`язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на наявність суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження, однак, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування скаржником вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. При цьому, Суд акцентував увагу скаржника, що усунення таких суперечностей об`єктивно впливає на перевірку дотримання ним вимог частини четвертої статті 330 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Суд звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №480/8462/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснопільський ММК» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер