Ухвала

від 18.04.2024 по справі 640/3579/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/3579/22

адміністративне провадження № К/990/14172/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 640/3579/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський протеїн Україна» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

12 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 640/3579/22.

Установлено, що відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, однак ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року її було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона повністю повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року (провадження № К/990/8200/24).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд у своїй ухвалі від 15 березня 2024 року про повернення попередньо поданої касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №280/1367/20, від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20, від 06 липня 2022 року у справі №815/551/14, від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16, від 21 липня 2020 року у справі №826/15346/16, від 13 серпня 2020 року у справі №826/7493/15, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 07 липня 2020 року у справі №826/6916/15, від 21 липня 2020 року у справі №826/15346/16, від 13 серпня 2020 року у справі №826/7493/15, від 24 січня 2020 року у справі №127/26251/15-а, від 30 січня 2020 року у справі №599/1422/16-а, від 03 червня 2020 року у справі №550/1114/17, від 13 листопада 2019 року у справі №1240/2611/18, від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 28 квітня 2021 року у справі №420/2388/19, від 13 липня 2022 року у справі №640/19103/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17, від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19.

Водночас Верховний Суд у своїй ухвалі від 15 березня 2024 року про повернення попередньо поданої касаційної скарги зауважив, що скаржником не взято до уваги, що зазначені ним судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Податковим органом не конкретизовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, не обґрунтовано, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Також Верховний Суд зауважив, що скаржником не було взято до уваги, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №826/17123/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18, від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19, від 17 січня 2023 року у справі №826/13501/17, від 19 жовтня 2022 року у справі №640/18646/21, від 10 грудня 2021 року у справі №0940/2301/18, від 07 грудня 2022 року у справі №640/16523/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 21 грудня 2022 року у справі №160/14976/21, від 21 лютого 2018 року у справі №821/371/17, від 27 лютого 2020 року у справі №П/811/3206/15, від 26 березня 2020 року у справі №813/823/16, від 09 червня 2021 року у справі №823/1608/17, від 04 жовтня 2023 року у справі №813/2756/18, та не доведено помилковість їх використання.

Також Верховний Суд зазначив про те, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України.

Крім того, скаржником підставою касаційного оскарження зазначено також пункт 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, однак без їх належного обґрунтування.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування та власного тлумачення норм податкового законодавства України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 640/3579/22 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін