Рішення

від 15.04.2024 по справі 990/227/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа №990/227/23

адміністративне провадження № П/990/227/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Олендера І.Я., Блажівської Н.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Київський міський окружний адміністративний суд, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

секретар судового засідання - Сірак І.М.,

представник відповідача - Ксєндзов А.С.

представник третьої особи - Балакірєв М.С.,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 23.09.2023 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ, викладене у листі № 21-1760/23 від 15.09.2023, про відмову йому, судді Окружного адміністративного суду міста Києва, у прийнятті рішення щодо внесення відносно нього рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур на підставі статей 52, 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на пленарному засіданні ВККСУ його заяви судді від 01.09.2023 про прийняття рішення щодо внесення відносно нього рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур на підставі статей 52, 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов`язати ВККСУ розглянути його заяву від 01.09.2023 про прийняття рішення щодо внесення відносно нього рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур на підставі статей 52, 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у пленарному складі і ухвалити по його заяві рішення відповідно до пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА І ПОЯСНЕНЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що рішення ВККСУ про відмову йому у прийнятті рішення щодо внесення відносно нього рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур є протиправним, необґрунтованим, невмотивованим і таким що, підлягає скасуванню, а його заява має бути розглянута на пленарному засіданні ВККСУ, а не одноособово заступником голови ВККСУ.

Свою позицію позивач обґрунтовує такими аргументами:

у порушення вимог частини третьої статті 82, пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посадові (службові) особи ВККСУ розглянули його заяву - судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2023 на переведення до іншого суду у порядку, не передбаченому частиною третьою статті 82, пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» одноособово і протиправно відмовили йому у переведенні на посаду Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур;

позивач, як суддя, відповідно до частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернувся до ВККСУ (уповноваженого органу) із письмовою заявою на переведення до іншого суду. Наголошує, що не звертався як фізична особа до установи в порядку Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з чим його заява має бути розглянута в порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», на пленарному засіданні ВККСУ, а не одноособово заступником голови ВККСУ, а рішення по його заяві від 01.09.2023 про переведення до Київського міського окружного адміністративного суду має бути ухвалене більшістю голосів відповідно до статей 98, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів;

посилаючись на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2023 у справі №340/197/20, позивач вважає, що зазначені висновки мають бути застосовані і до спірних у даній справі правовідносин;

посилаючись на висновки рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 по заяві № 4909/04 у справі «Серявін та інші проти України» щодо обов`язкового мотивування та обґрунтування рішення, яке ухвалюється суб`єктом владних повноважень, позивач вважає, що рішення ВККСУ від 15.09.2023 таким вимогам не відповідає, оскільки є необґрунтованим та немотивованим.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити в його задоволенні повністю. Вважає, що надаючи відповідь на заяву позивача від 01.09.2023 листом від 15.09.2023 , ВККСУ діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:

листом ВККСУ від 15.09.2023 № 21-1760 було надано відповідь на заяву позивача від 01.09.2023, у якій останнього повідомлено, що ВККСУ не призначено розгляду питання про переведення суддів до іншого суду на постійній основі без конкурсу;

лист ВККСУ від 15.09.2023 № 21-1760 не є рішенням ВККСУ у розумінні Регламенту ВККСУ, затвердженого рішенням ВККСУ від 13.10.2016 № 81/зп-16 (зі змінами), та Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

у листі ВККСУ від 15.09.2023 № 21-1760 не було вирішене по суті питання, поставлене позивачем у заяві від 01.09.2023, оскільки процедура розгляду питання про переведення судді до іншого суду без конкурсу у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду не передбачає заслуховування думки судді щодо вказаного питання, так само не передбачене право позивача ініціювати вказану процедуру чи надавати свої побажання щодо переведення, що підтверджується положеннями статті 117 Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

врахувавши, що положеннями Регламенту ВККСУ, затвердженого рішенням ВККСУ від 13.10.2016 № 81/зп-16 (зі змінами), та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено розгляду в пленарному складі ВККСУ заяв судді щодо переведення до іншого суду в процедурі переведення судді до іншого суду без конкурсу у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, ВККСУ в межах, порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про звернення громадян» було надано відповідь, викладену у листі від 15.09.2023, на заяву позивача від 01.09.2023;

посилання позивача на релевантність висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020, щодо нього як судді ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва, є необґрунтованими, оскільки у вказаному рішенні Конституційним Судом України здійснювалась перевірка на відповідність Конституції України норм Закону, які передбачали утворення Верховного Суду та припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України, тобто предметом розгляду були норми, які не застосовуються у спірних правовідносинах;

безпідставними є посилання позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2023 у справі №340/197/20, оскільки правовідносини, що були предметом вказаного спору, стосувались питання переведення державного службовця у порядку, передбаченому Законом України «Про державну службу».

Київський міський окружний адміністративний суд у додаткових поясненнях у справі просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Свою позицію третя особа обґрунтовує такими аргументами:

відповідно до рішення ВККСУ від 11.01.2024 № 6/зп-24 ОСОБА_1 як суддя Окружного адміністративного суду міста Києва може бути рекомендований ВККСУ для переведення на посаду судді до іншого суду того самого рівня без конкурсу виключно після підтвердження відповідності займаній посаді;

процедуру підтвердження відповідності займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на момент розгляду заяви про переведення ще не завершено;

рішенням ВККСУ від 26.02.2024 № 8/пс-24 відмовлено у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду;

оскільки ВККСУ конкурс на зайняття вакантних посад суддів Київського міського окружного адміністративного суду не оголошувався, правові підстави для зарахування суддів на посаду до штату Київського міського окружного адміністративного суду відсутні.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 26.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали від 26.09.2023 ОСОБА_1 10.10.2023 надіслав заяву та матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Верховний Суд ухвалою від 10.10.2023 відкрив провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 30.10.2023.

ОСОБА_1 30.10.2023 електронною поштою та через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду клопотання та заяву відповідно, в яких просить суд здійснювати розгляд справи без його участі на підставі наявних у суду матеріалів, яке було задоволене судом.

У судовому засіданні 30.10.2023 суддя Блажівська Н.Є. зробила оголошення в порядку розкриття інформації, що не є обов`язковою підставою для відводу, із занесенням до протоколу судового засідання № 2073653.

Суд під час судового засідання 30.10.2023 задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Київський міський окружний адміністративний суд із занесенням усної ухвали до протоколу судового засідання № 2073653. Розгляд справи було відкладено на 27.11.2023.

22.11.2023 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду пояснення на відзив ВККСУ, в яких вказує, що представник ВККСУ на 4 аркуші у абзаці 2 зазначає про те, що лист ВККСУ від 15.09.2023 № 21-1760/23 не є рішенням ВККСУ, а на 4 аркуші у абзаці 3 зазначає, що питання, поставлене ОСОБА_1 у заяві від 01.09.2023, не було вирішене ВККСУ по суті, що, на переконання позивача, є фактичним визнанням відповідачем позовної заяви, з огляду на що ОСОБА_1 просить задовольнити його позовну заяву з урахуванням цих пояснень.

ОСОБА_1 22.11.2023 через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у суду матеріалів.

Київський міський окружний адміністративний суд 23.11.2023 через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду клопотання/заяву, в якій просить виключити його зі складу третіх осіб, оскільки Київський міський окружний адміністративний суд не є правонаступником та не відповідає за зобов`язаннями Окружного адміністративного суду міста Києва, розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Судове засідання, призначене на 27.11.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гончарової І.А. у відпустці. Справу було призначено до розгляду на 18.12.2023.

Суд під час судового засідання 18.12.2023 задовольнив клопотання позивача та третьої особи про розгляд справи за їх відсутності та усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання № 2273212 витребував у відповідача докази на підтвердження повноважень заступника Голова ВККСУ та лист із резолюцією. Розгляд справи було відкладено на 22.01.2024.

У судовому засіданні 22.01.2021 було оголошено перерву до 26.02.2024 для надання представником ВККСУ пояснень.

06.02.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду матеріали адміністративного позову зі зміною предмету і підстав позову у справі № 990/227/23

23.02.2024 ВККСУ через систему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду додаткові пояснення.

Судове засідання, призначене на 26.02.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Блажівської Н.Є. у відпустці. Справу було призначено до розгляду на 19.03.2024.

07.03.2024 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду додаткові пояснення.

18.03.2024 ВККСУ через систему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду заяву про долучення до матеріалів справи рішення ВККСУ від 26.02.2024 № 8/пс-24, яким було відмовлено у внесенні до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення судді ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні 19.03.2024 відповідно до протоколу судового засідання №2624325 ухвалено відмовити у задоволенні клопотання Київського міського окружного адміністративного суду про виключення його зі складу третіх осіб та оголошено перерву у розгляді справи до 15.04.2024.

09.04.2024 Київський міський окружний адміністративний суд через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд ухвалою від 15.04.2024 повернув поданий ОСОБА_1 06.02.2024 адміністративний позов зі зміною предмета та підстав позову у справі № 990/227/23.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з Указом Президента України від 21.05.2017 № 432/2007 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Відповідно до Указу Президента України від16.07.2010 № 769/2010 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, а наказом Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2010 № 209/к ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.05.2012 № 5009-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.

З 15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IХ, згідно з яким Окружний адміністративного суду міста Києва ліквідовано.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

Державна судова адміністрація України прийняла наказ від 20.12.2022 № 477 «Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва та затвердження плану заходів з ліквідації», яким вирішено утворити ліквідаційну комісію Окружного адміністративного суду міста Києва, визначено її склад та затверджено план з ліквідації суду.

28.02.2023 здійснено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи - Київського міського окружного адміністративного суду, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000701020000097956, та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 44951485.

Вища рада правосуддя рішенням від 25.07.2023 № 751/0/15-23 визначила на 2023 рік тимчасову кількість суддів у Київському міському окружному адміністративному суді - 51 посада.

01.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ВККСУ із заявою (вх. № 139 від 01.09.2023 «Особистий прийом»), в якій, з посиланням на статті 52, 53, частину третю статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», просив прийняти рішення щодо внесення рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді без застосування конкурсних процедур до новоутвореного Київського міського окружного адміністративного суду у зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.

Листом від 15.09.2023 № 21-1760/23 ВККСУ на заяву позивача від 01.09.2023 надала відповідь за підписом заступника Голови ВККСУ, в якій повідомила, що положеннями статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено згоди судді на переведення до іншого суду у разу реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду. Також відповідач вказав, що на сьогодні ВККСУ не призначено розгляду питання переведення суддів до іншого суду на постійній основі без конкурсу. У разі визначення дати, часу і місця проведення засідання ВККСУ з відповідного питання інформацію буде невідкладно розміщено на офіційному вебсайті ВККСУ.

Також, ОСОБА_1 повторно звернуся до ВККСУ із заявою від 27.11.2023 (зареєстрована ВККСУ 29.11.2023) про переведення до Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур на підставі статей 52, 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вважаючи, що відповідач прийняв протиправне рішення щодо відмови йому як судді у прийнятті рішення щодо внесення рекомендації до Вищої ради правосуддя, а також допустив протиправну бездіяльність, що полягає у невирішенні питання про переведення його як судді до Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур у зв`язку з припиненням роботи Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив зобов`язати ВККСУ розглянути його заяву від 01.09.2023.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Вища кваліфікаційна комісія суддів України вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції.

За приписами частини другої статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення: 1) у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; 2) у порядку дисциплінарного стягнення.

Положеннями частин першої - третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суддя може бути переведений, в тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом. Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону. Переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Відповідно до пункту 6-1 частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує більшістю голосів від її складу, визначеного цим Законом, регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, встановлених цим Законом.

Рішенням ВККСУ від 13.10.2016 № 81/зп-16 був затверджений Регламент ВККСУ (далі - Регламент (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Положеннями пункту 1.3 розділу І Регламенту передбачено, що Комісія виконує функції та здійснює повноваження у складі палати з питань: проведення кваліфікаційного оцінювання, якщо інше не передбачено Законом; проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді; внесення рекомендації про переведення судді відповідно до Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції; внесення подання про відрядження судді та про дострокове закінчення відрядження судді відповідно до Закону, Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя, та цього Регламенту; з інших питань за рішенням Комісії.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ Регламенту організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань, визначених Законом та цим Регламентом.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ Регламенту Голова Комісії, голови палат Комісії формують порядок денний засідання Комісії або палати та визначають: 1) орієнтовний графік засідань; 2) дату, час і місце проведення засідання; 3) перелік та порядок розгляду питань, що виносяться на засідання; 4) доповідача за кожним питанням порядку денного засідання з організаційних питань та питань, щодо яких не підлягає визначенню член Комісії для підготовки та доповіді справи згідно з автоматизованою системою розподілу. Дату, час і місце проведення засідання колегії, перелік питань, що виносяться на засідання, визначаються головуючим на засіданні колегії.

Підпунктом 4.13.1 пункту 4.13 розділу VI Регламенту встановлено, що результатом вирішення питань діяльності Комісії, віднесених Законом до її компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Комісії та секретаріату є рішення.

Положеннями частин п`ятої, сьомої, восьмої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Наказом Голови ВККСУ від 30.12.2015 № 93 була затверджена Інструкція з розгляду звернень та особистого прийому громадян у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (далі - Інструкція), яка встановлює порядок розгляду звернень громадян, звернень та запитів народних депутатів, адвокатів, що надходять до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), прийому громадян, а також основні засади організації та ведення діловодства: порядок прийому, реєстрації, обліку, руху, формування у провадження, систематизації, зберігання, довідково-інформаційного пошуку та контролю за виконанням, підготовки документів (справ) до зберігання в архіві Комісії та використання в роботі.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 розділу І Інструкції Звернення, оформлені належним чином і подані до Комісії в установленому порядку, підлягають обов`язковій класифікації за встановленими відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон) видами, з урахуванням особливостей, встановлених статтями 14, 15 та 16 Закону. Рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб Комісії можуть бути оскаржені у випадках, визначених статтею 4 Закону.

За визначенням, наведеним у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції, звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно з абзацом 1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції за результатами розгляду звернень дається письмова відповідь, робиться відповідний запис у реєстраційно-контрольних картках та проставляється реєстраційний індекс на документ.

Відповідно до пункту 4.1 розділу VI Інструкції звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають розгляду відповідно до положень цієї Інструкції.

Абзацами 2, 5 пункту 4.2 розділу VI Інструкції передбачено, що після обліку звернення разом з усіма документами попереднього листування (за наявності) передаються відповідальним підрозділом на розгляд Голові Комісії, секретарю кваліфікаційної палати Комісії, секретарю дисциплінарної палати Комісії, керівнику секретаріату Комісії, в день їх надходження або наступного робочого дня у разі надходження документів у неробочий час. Розглянуті Головою Комісії, секретарем кваліфікаційної палати Комісії, секретарем дисциплінарної палати Комісії, керівником секретаріату Комісії звернення повертаються з відповідною резолюцією відповідальному підрозділу, який того ж дня вносить інформацію стосовно виконавця до реєстраційно-контрольної картки.

Відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 розділу V Інструкції з метою забезпечення умов для реалізації громадянами свого конституційного права на звернення особистий прийом громадян здійснюється згідно з графіком прийому громадян керівництвом Комісії, членами Комісії та керівництвом секретаріату Комісії, затвердженим наказом Голови Комісії (далі - графік прийому громадян).

Підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 розділу V Інструкції передбачено, що особистий прийом громадян керівництвом Комісії, членами Комісії та керівництвом секретаріату Комісії здійснюється за попереднім записом у дні та години, визначені графіком прийому громадян.

Згідно з підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 розділу V Інструкції посадова особа або член Комісії під час проведення особистого прийому громадян розглядає матеріали, що подаються громадянином для обґрунтування своїх заяв (клопотань), скарг або пропозицій (зауважень), надає відповідно до чинного законодавства обґрунтоване роз`яснення в межах компетенції.

Положеннями абзацу 1 підпункту 5.2.7, абзацу 3 підпункту 5.2.8 пункту 5.2 V Інструкції встановлено, що всі звернення на прийомі реєструються в установленому порядку та передаються невідкладно до служби діловодства. Письмове звернення, яке подається громадянином на особистому прийомі, оформляється відповідно до вимог статті 5 Закону.

Пунктом 2 наказу Голови ВККСУ від 12.06.2023 № 5 «Про надання права підпису документів» установлено, що заступник Голови Комісії підписує: документи, зазначені у пункті 1 цього наказу, в разі виконання ним обов`язків Голови Комісії; документи, що надсилаються у відповідь на запити на отримання публічної інформації; документи, адресовані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі громадським організаціям, органам державної влади, судам з питань формування та ведення суддівського досьє та інші документи, що надсилаються Комісією, право підпису яких не визначено чинним законодавством України; документи, що безпосередньо пов`язані з виконанням ним повноважень, визначених рішеннями Комісії та наказами Голови Комісії.

VI. ОЦІНКА СУДУ

Аналіз наведених вище правових норм та установлені судом обставини свідчать, що лист ВККСУ від 15.09.2023 № 21-1760/23 не є рішенням ВККСУ у розумінні положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламенту ВККСУ, у вказаному листі, який є відповіддю на звернення ОСОБА_1 , ВККСУ не вирішувала по-суті питання, поставлене позивачем у його заяві від 01.09.2023, та не відмовляла у прийнятті рішення щодо внесення відносно позивача рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур. ВККСУ повідомила позивача, що положеннями статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено згоди судді на переведення до іншого суду у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, а також про те, що на дату відповіді ВККСУ не призначено розгляду питання переведення суддів до іншого суду на постійній основі без конкурсу. У разі визначення дати, часу та місця проведення засідання Комісії з відповідного питання інформацію буде невідкладно розміщено на офіційному веб-сайті Комісії.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що лист ВККСУ від 15.09.2023 є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не створює конкретних правових наслідків для позивача, а носить лише інформаційний характер і містить виключно відповідь ВККСУ на поставлене питання.

Надаючи оцінку доводам сторін та обставинам справи, Верховний Суд вказує, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені повноваження ВККСУ щодо внесення до Вищої ради правосуддя рекомендацій про переведення судді на посаду судді до іншого суду без конкурсу у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий судді обіймає посаду судді.

Разом з цим, такі повноваження реалізуються ВККСУ у межах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положеннями частини другої статті 53 якого встановлено, що розгляд питання про переведення судді у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду не передбачає згоди такого судді на початок вказаної процедури, та, відповідно, волевиявлення позивача щодо необхідності його переведення до суду за його вибором у порядку, передбаченому частиною третьою статті 82 цього Закону, не може мати наслідком ініціювання розгляду вказаного питання ВККСУ на засіданні та ухвалення відповідного рішення, оскільки такі дії законодавчо не передбачені.

Щодо доводів позивача про допущення ВККСУ протиправної бездіяльності, яка полягає у нерозгляді його заяви від 01.09.2023, Верховний Суд зауважує, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов`язаної особи існували певні об`єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом.

Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, може бути зобов`язано до виконання лише тих обов`язків, які на нього покладено законом чи іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Окрім того, Верховний Суд вказує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» внесення рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення судді є однією з форм реалізації повноважень Комісії, входить до її компетенції, а строки такої правореалізації законодавчо не визначені.

Комісія як державний орган суддівського врядування самостійно планує свою роботу, визначає черговість проведення тих чи інших заходів, виконує свої повноваження відповідно до норм чинного законодавства та основних засад діяльності Комісії, до яких належить верховенство права, законність, публічність, політична нейтральність, рівність прав учасників засідань, колегіальність ухвалення рішень, незалежність та неупередженість, об`єктивність, повне з`ясування обставин, обов`язковість рішень Комісії, право на оскарження рішень Комісії у передбачених Законом випадках.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Колегія суддів вказує, що вирішення ВККС питання переведення до іншого суду того самого або нижчого рівня без проведення конкурсу у випадку припинення роботи суду є сутнісним проявом дискреційних повноважень відповідача, реалізуються ним на власний розсуд із використанням належної компетенції та не потребують погодження судді, що переводиться.

Таким чином, ВККСУ за результатами розгляду питання про рекомендування ОСОБА_1 для переведення на посаду судді, керуючись своїми дискреційними повноваженнями, на пленарному засіданні ухвалила рішення від 26.02.2024 № 8/пс-24.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що ВККСУ було допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення судді ОСОБА_1 на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур.

Так, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

В свою чергу, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи або інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Верховний Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом у публічно-правових відносинах.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.

Посилання позивача на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020, є безпідставними, оскільки у вказаному рішенні Конституційний Суд України здійснювалась перевірка на відповідність Конституції України норм Закону, які передбачали утворення Верховного Суду та припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України, та у якому Конституційний Суд України зробив висновок, зокрема, щодо переведення суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України до апеляційного суду чи місцевого суду, що відповідає спеціалізації такого судді у порядку, передбаченому статтями 53 та 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що не суперечить доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2023 у справі №340/197/20, то такі посилання також є безпідставними, оскільки правовідносини, що були предметом вказаного спору, стосувались питання переведення державного службовця у порядку, передбаченому Законом України «Про державну службу».

Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККСУ, за участі третьої особи - Київського міського окружного адміністративного суду, про: визнання протиправним та скасування рішення ВККСУ, викладене у листі № 21-1760/23 від 15.09.2023, про відмову йому, судді Окружного адміністративного суду міста Києва, у прийнятті рішення щодо внесення відносно нього рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур на підставі статей 52, 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на пленарному засіданні ВККСУ його заяви судді від 01.09.2023 про прийняття рішення щодо внесення відносно нього рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур на підставі статей 52, 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов`язання ВККСУ розглянути його заяву від 01.09.2023 про прийняття рішення щодо внесення відносно нього рекомендації до Вищої ради правосуддя про переведення його на посаду судді Київського міського окружного адміністративного суду без застосування конкурсних процедур на підставі статей 52, 53, частини третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у пленарному складі і ухвалити по його заяві рішення відповідно до пункту 4 частини першої статті 93, частини першої статті 98, частини першої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 72-78, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Київський міський окружний адміністративний суд, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду 18.04.2024.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева,

І.А. Гончарова,

Р.Ф. Ханова ,

І.Я.Олендер,

Н.Є. Блажівська,

Судді Верховного Суду