Ухвала

від 18.04.2024 по справі 638/5953/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5953/24

Провадження № 2-н/638/1017/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М., розглянувши заяву Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинкуДобробут 58 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за надання житлово-комунальних послуг,-

встановив:

ОСББ Добробут58 звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надання житлово-комунальнихпослуг у розмірі8738,37грн.,судового зборуу розмірі302,80грн.та витратна правничудопомогу урозмірі 2500грн.

Суд дослідивши заяву, дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 161 ЦПК України встановлений вичерпний перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Так, ч. 1 статті 160 ЦПК України, передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, перелічених у статті 161 ЦПК України.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу ( пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд відмічає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій постановлено оскаржувану ухвалу, розглянута в порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України, який не містить положень, які б передбачали можливість розподілу витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», склад та розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, в якій сторони, користуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, обґрунтовують свої вимоги та заперечення не лише стосовно вимог по суті спору, й з приводу витрат на правничу допомогу.

У свою чергу, в наказному провадженні розглядаються безспірні вимоги, що виключає можливість стягнення судовим наказом витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.

Враховуючи вищезазначене, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про неможливість стягнення такого відшкодування у справі, яка розглянута за правилами наказного провадження.

З огляду на викладене, у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, належить відмовити.

Керуючись ст.161,165,259,260 ЦПК України, суд,-

постановив:

Відмовити Об`єднанню співвласниківбагатоквартирного будинкуДобробут 58 у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 витрат направничу допомогуу розмірі2500 грн.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Л.М. Рибальченко