Ухвала

від 19.04.2024 по справі 474/456/24

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/456/24

Провадження № 2-о/474/15/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

19.04.24р. с-ще Врадіївка

Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г. під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, -

встановив:

17.04.2024р.до Врадіївськогорайонного судуМиколаївської областінадійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявниця) про встановлення факту припинення трудових відносин, в якій остання просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що 16.12.2023р. припинено трудові відносини між ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_1 , запис № 19950725-08468, виданий органом 4823, дата видачі 10.08.2020р., РНОКПП НОМЕР_2 ), та Товариством з обмеженою відповідальністю Медична компанія Валео (адреса: 54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Маріупольська (колишня Московська), буд 46, код ЄДРПОУ 36880881) відповідно до ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням.

У заявізаявниця посилаєтьсяна те,що з14.03.2017р.вона працювалау ТОВ Медична компанія Валео медичною сестрою, та з жовтня 2020 року по грудень 2023 року перебувала у декретній відпустці. По закінченню декретної відпустки вона виявила бажання звільнитися з займаної посади, з 16.12.2023р., однак компанія була зачинена, заява ж про звільнення, яка була направлена до компанії поштою, повернулася з відміткою про невручення адресату в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. До того ж останні виплати від компанії були здійснені ще у березні 2021р. Запис про звільнення у трудовій книжці немає можливості зробити оскільки ТОВ Медична компанія Валео відсутня за юридичною адресою, відомості про зміну реєстрації юридичної адреси та правонаступників - відсутні. Заявниця не має можливості працювати у компанії, через її фактичне закриття, а не припинення діяльності.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в справі, перевіривши заяву, доходжу до такого висновку.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто, відповідно до закону викликати певні юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організації. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб та для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - не мати такого значення.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Заявниця просить суд встановити юридичний факт припинення трудових відносин.

Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору.

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП), розірвання трудового договору за ініціативою працівника (ст.ст. 38, 39 КЗпП), розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.ст. 40, 41 КЗпП).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб`єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору у зв`язку із певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв`язку з певними юридичними діями: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу; ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушення правил прийому на роботу.

Отже, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

При цьому, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання.

Тобто, припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Також, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови № 5 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998р.) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану № 2136-ІХ від 15.03.2022р., у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

У свою чергу, суд може встановити юридичний факт, якщо це не впливає на права інших.

З огляду на викладене, факт припинення трудових відносин підлягає встановленню в іншому порядку, оскільки за викладених обставин, вимоги заявниці стосуються вирішення її права на працю та інших трудових прав, а отже є спором про право.

Також, можливе рішення суду про встановлення факту припинення трудових відносин безсумнівно вплине на права та обов`язки ТОВ Медична компанія Валео, як роботодавця, який в заяві про встановлення юридичного факту визначений як учасник справи - заінтересована особа.

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За таких обставин, враховуючи те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, оскільки спір виник з приводу припинення трудових відносин, що вимагає оцінки обставин та доказів на підтвердження цих обставин, що є неможливим в рамках окремого провадження, слід відмовити у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 315, 259-261 ЦПК України, -

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин.

Копію ухвали разом із заявою та всіма доданими до неї документами направити заявниці, копію заяви залишити в суді.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ф.Г. Сокол