Рішення

від 16.04.2024 по справі 481/294/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/294/24

Провадж.№ 2/481/150/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

19.02.2024 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визначити їй ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 , протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка у своєму позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя, 01.03.2017 року склала заповіт на її ім`я, згідно якого заповідала їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2968 га, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (кадастровий номер 4824580400:03:000:0372). Про існування заповіту вона дізналась лише у листопаді 2023 року, коли відповідачка передала їй оригінал заповіту та оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_3 . У січні 2024 року вона звернулась з відповідною заявою до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М., але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском встановленого для цього законодавством шестимісячного строку. Спадщину після смерті ОСОБА_3 спадкоємці за законом чи за заповітом не прийняли, відповідні свідоцтва про право на спадщину нотаріусом не видавались, з заявою про відмову від прийняття спадщини вона не зверталась, від права на спадкування вона не усунута, тому бажає прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до заповіту.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 22.02.2024 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 18.03.2024 року о 11:15 год.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року закрите підготовче провадження, а справа призначена до судового розгляду по суті суддею одноособово на 16.04.2024 року о 11:00 год.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Судариков Г.В. в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про час і місце його проведення, подала заяву про проведення судового розгляду у її відсутність, позовні вимоги визнала та проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії ЯБ № 832529 виданого Новобузькою районною державною адміністрацією 13.04.2006 року на підставі розпорядження Новобузької районної державної адміністрації від 15.03.2006 року № 196-р, вбачається, що громадянці ОСОБА_3 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,30 га, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с. 16).

За життя, а саме 01.03.2017 року, ОСОБА_3 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі № 157 та посвідчений приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Самойленко С.М. 01.03.2017 року, згідно якого належну їй, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 3,2968 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (кадастровий номер 4824580400:03:000:0372) заповідала гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 , видане повторно Новобузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.05.2023 року (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим Новомиколаївською сільською радою Новобузького району Миколаївської області від 29.08.1978 року, свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданим Баштанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.35, 37).

З витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 75581669 від 26.01.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.20).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 75581694 від 26.01.2024 року заповіт (номер у спадковому реєстрі 60312692, номер в реєстрі нотаріальних дій 157), посвідчений 01.03.2017 року, місце посвідчення Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, приватний нотаріус Самойленко С.М., інформація про заповідача: ОСОБА_3 , є чинним (а.с.18-19).

Як вбачається з довідки, виданої старостою Доброкриничанського старостинського округу Інгульської сільської ради Іщенко Т. № 2/14.02.11 від 15.02.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та знята з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю. За вказаною адресою на день смерті гр. ОСОБА_3 були також зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.17).

У січні 2024 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М. з приводу прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском нею встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.21).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до … остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, поміж іншим, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч. 3 ст. 1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 своєчасно заяви до нотаріальної контори не подала.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Як на поважність причин позивачка вказує на те, що про існування заповіту вона дізналась лише в листопаді 2023 року, про що її повідомила відповідачка та передала їй оригінал даного заповіту.

Зазначені обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини.

Крім того, судом установлено, що після отримання позивачкою у листопаді 2023 року оригіналу заповіту, остання в січні 2024 року звернулась до нотаріальної контори та 26.01.2024 року отримала відмову, а 19.02.2024 року пред`явила позов до суду.

Суд зазначає, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Вказана позиція узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року в справі №681/203/17-ц.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Оцінюючи пропуск строку позивачем, суд враховує принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також загальні засади цивільного законодавства: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідачка визнала позов, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч.4ст. 206 ЦПК України, ухвалює рішення про задоволення позову, вважаючи, що вказані у позовній заяві обставини свідчать про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачкою на оплату судового збору, остання не заявляла та не наполягала, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ч.4 ст. 206, ст.258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк два місяці, після вступу рішення суду у законну силу, для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі неподання особами, які беруть участь у справі апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлений 19.04.2024 року.

Суддя Вжещ С.І.