Рішення

від 19.04.2024 по справі 484/1488/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/1488/24

Провадження № 2/484/746/24

Рішення

іменем України

19.04.2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А.,

секретаря судового засідання Завірюхи В.Ю.,

розглянувши y порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м.Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жоров Михайло Васильович, про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню

встановив

в інтересах позивача звернувся до суду його представник адвокат Доров А.О. із позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням зобов`язання за кредитним договором приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. був вчинений виконавчий напис №9303, яким було звернено стягнення боргу в сумі 24144,98 грн. 03.03.2021 державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мороз О.С. було відкрито виконавче провадження №64702742 за вказаним написом нотаріуса. Наразі на виконанні Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження №741029978 згідно постанови державного виконавця Жорова М.В. від 08.02.2024 про стягнення з позивачки ОСОБА_1 боргу на користь АТ КБ "ПриватБанк" на підставі виконавчого листа №2/484/404/18, виданого 12.06.2018 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, та на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Гуревічова О.М., номер в реєстрі 9303.

З метою подальшої реалізації державним виконавцем було описано нерухоме майно, що належить позивачці на праві власності, а саме на земельна ділянка площею 1,0 га, кадастровий номер 4820355000:10:000:0139, для ведення особистого селянського господарства в межах території Арбузинської селищної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області. Згідно висновку експерта було визначено ринкову вартість описаного майна - 54,7 тис. грн. Заборгованість за виконавчим листом №2/484/404/18 від 12.06.2018, виданим Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, про сплату боргу на користь АТ КБ "ПриватБанк" позивачка погасила, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. На виконанні залишився лише виконавчий напис №9303.

Позивачці не відомо, що стало підставою для вчинення вказаного виконавчого напису приватним нотаріусом та вважає його таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням порядку вчинення виконавчих написів та без належного підтвердження безпірності вимоги кредитора. Крім цього, кредитний договір зі страхування життя, майна та/або подовженої гарантії позичальника №674/4054ES5D1ІP (страховий Доступний Майно) від 28.09.2012, укладений між ПАТ "Платинум Банк" та позивачем (споживчий кредит на придбання холодильну Samsung RL32ST) не є нотаріально посвідченим та входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, чим порушео норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, внаслідок чого було порушено права позивачки.

Ухвалою суду від 20.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про слухання справи повідомлений належним чином, правом на надання відзиву на позов не скорситався.

Пояснень від третіх осіб до суду не надходило, про слухання справи вони повідомлені належним чином.

Сторонами до початку розгляду справи не подано будь-яких заяв, клопотань тощо.

Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 29.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуравічовим О.М. вчинено виконавчий напис №9303 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" заборгованості за кредитним договором №674/4054ES5D1ІP від 28.09.2012 на загальну суму в розмірі 24144 грн. 98 коп. Період заборгованості з 21.05.2014 по 20.12.2019.

Оспорюваний виконавчий напис перебуває на виконанні Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у зведеному виконавчому провадженні №741029978 згідно постанови державного виконавця Жорова М.В. від 08.02.2024 року. В межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про відкриття провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про арешт майна боржника.

Представник позивачки вважає, що заборгованість не є безспірною, виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, тому в інтересах позивачки і звернувся до суду за захистом її права шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 87 Закону України "Про нотаріат" виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, вчиняються нотаріусами для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" та пунктами 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначені умови вчинення виконавчих написів, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Згідно з п.2 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(зі змінами), на який міститься посилання в оскаржуваному написі, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п.2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові у справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса", для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України "Про нотаріат", підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15,16,18 ЦК України, ст.ст. 50,87,88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

В постанові КЦС ВС від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15-ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачка була сповіщена про намір вчинення виконавчого напису, у відповідача на момент його вчинення існувало право на стягнення заборгованості, і що виконавчий напис вчинено на підставі первинних документів, які підтверджують заявлену до стягненню суму заборгованості; з наявних доказів неможливо встановити період, за який нараховані проценти та пеня.

Розрахунок боргу, зазначений у постанові приватного виконавця щодо наявності грошового зобов`язання позивачки, перевірити первинними документами не представилось за можливе та він є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до позивачки.

Вказане свідчить про те, що вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису було здійснено за відсутності документів, які свідчать про безспірність заборгованості боржника.

Позивачка звернулася до суду після початку стягнення з неї заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечила наявність боргу, це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а як встановлено судом заборгованість не є безспірною.

Зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що на момент вчинення виконавчого напису не існувало обставин, що беззаперечно підтверджували безспірність заявлених відповідачем вимог, що є безумовною підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2447 грн. 20 коп.

Щодо правової допомоги, про стягнення якої просить позивач, суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 137 ЦПК України зазначено наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З огляду на наведені норми процесуального права, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Крім того суд критично сприймає деякі пункти доданого до позову розрахунку таких витрат, зокрема вартість представництва адвоката в суді (участь в судових засіданнях), оскільки адвокат в судовому засіданні участі не приймав, вивчення судової практики (в даному випадку ця справа є досить типовою) а також вартість складання самого розрахунку вартості наданих послуг, що на переконання суду не є складовою правової допомоги.

Отже виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, слід задовольнити вимоги позивачки частково, стягнувши з відповідача на її користь 2000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жоров Михайло Васильович, про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 9303 вчинений 29.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, ідентифікаційний код юридичної особи 35017877, заборгованості за кредитним договором №674/4054ES5D1ІP від 28.09.2012 року в сумі 24144 грн. 98 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2447 грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу частково у розмірі 2000 грн.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами"</a>, ідентифікаційний код юридичної особи 35017877, місце знаходження: вул. Стельмаха, буд. 9А, офіс 203, м.Ірпінь, Київська область, 08200;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місце знаходження: вул. Михайлівська, буд. 5/6, нежилі приміщення2в літері"В",ІІ поверх, м. Київ, 01001;

третя особа - старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жоров Михайло Васильович, місце знаходження: провул. Бебюш Капон, 16, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55213.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення,згідно ч.1ст.354ЦПК України.

Повне судове рішення складено 19.04.2024 року.

Суддя: