Рішення

від 11.04.2024 по справі 344/1526/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1526/24

Провадження № 2/344/1516/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Солонинко С.А.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Білана А.М.,

представника відповідача адвоката Гусака М.М.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського Вищого професійного училища №13 про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 29.01.2024 звернувся в суд з позовом до відповідача Івано-Франківського Вищого професійного училища №13 про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позов обґрунтований тим, що 17 вересня 2019 року згідно наказу № 19-К від 16.09.2019 року позивача було призначено на посаду механіка Вищого професійного училища № 13 міста Івано-Франківськ. 29 січня 2021 року відповідачем, у зв`язку із відкриттям курсів водіїв категорії «В», було видано наказ № 190, яким позивача було призначено завідуючим кабінету № 41.

12 лютого 2021 року відповідачем було видано наказ № 31, яким позивача, як викладача, було призначено відповідальним за захист інформації.

15 лютого 2021 року за наказом № 34 позивача було призначено відповідальним за організацію набору та здійснення навчання підготовки курсу водіїв категорії «В». Цим же наказом було зобов`язано Головного бухгалтера М. Коваль розробити штатний розпис, кошторис, кваліфікацію.

15 лютого 2021 року за наказом № 35 позивача було призначено по строковому трудовому договору з 03.03.2012 року по 05.05.2021 рік на посади за сумісництвом: Викладач ПДР, ОБР та ЕТЗ - 96 годин; Спеціаліст з практичного керування - 80 год. Пунктом 4 цього наказу ОСОБА_1 , як керівника курсів, було зобов`язано розробити і затвердити розклад занять по навчанню водіїв категорії «В».

29.10.2021 року відповідачем було видано наказ № 190, яким позивача, як керівника курсів, було зобов`язано розподілити залишок годин, які не виїздили учні закріплені за автомобілем «Вольво 7402,4 ЖЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Слід звернути увагу на те, що в період зазначеного вище часу, а саме з 15.02.2021 тай по даний час, позивач працює керівником курсів водіїв категорії «В», організовує набір на навчання водіїв категорії «В», складає розклади занять учбових груп водіїв транспортних засобів, тощо.

Зважаючи на те, що записів до трудової книжки позивача про призначення його на посаду керівника курсів водіїв категорії «В» не здійснено, то позивач вважає, що таку роботу він виконував за сумісництвом.

24 жовтня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив видати довідку про його заробітну плату на посаді керівника курсів водіїв категорії «В». Позивачу повідомили, що довідку буде йому надано протягом місяця. Зважаючи на те, що довідки позивачу так і не було так і видано, позивач звернувся повторно до відповідача 24 листопада 2024, однак по даний час жодної довідки не отримав. В січні 2024 року позивачу усно повідомили про те, що його посада не внесена до штатного розпису, а як наслідок, він не отримає жодних коштів (заробітної плати) за виконану ним роботу. Враховуючи те, що з 15.02.2021 року та поданий час позивач виконував роботу по організації та навчанню курсу водіїв категорії «В», як керівник курсів, з того часу позивачу не нараховано та не виплачено заробітної плати за виконану ним роботу, не внесено відповідачем відповідної посади у штатний розпис.

На підставі наведених обставин справи, позивач просить суд зобов`язати відповідача - Вище професійне училище № 13 місто Івано-Франківськ нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за фактично виконану ним роботу на посаді «Керівника курсів водіїв» в період з 15.02.2021 по 24.01.2024. Також просить стягнути понесені судові витрати.

Представник відповідача скористався правом подання відзиву на позов, в якому зазначив, що заявлений позов ВПУ №13 не визнає, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно наказу №29-к від 16.09.2019 року на підставі поданої заяви ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Вище професійне училище №13 на посаду механіка на повну ставку з 17 вересня 2019 року. З 10 вересня 2020 року наказом директора ВПУ №4 3 №68 від 09.09.2020 року позивач призначений на посаду викладача за строковим трудовим договором за сумісництвом з неповним педнавантаженням на 2020-2021 навчальні роки із встановленням оплати праці відповідно до штатного розпису. Наказом №22-к від 05 вересня 2022 року з 05.09.2022 року за сумісництвом з неповним педнавантаженням на 2022-2023 навчальні роки ОСОБА_1 був призначений на посаду викладача предмету з Правила дорожнього руху, а з 30.06.2023 року відповідно до наказу директора училища №28-К від 23 червня 2023 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України позивач із займаної посади звільнений, у зв`язку з виконанням навчального плану. З 08.09.2023 року наказом директора №48-к від 07 вересня 2023 року на період 2023-2024 навчальних років ОСОБА_1 призначений в училищі викладачем з Правил дорожнього руху за сумісництвом з неповним педнавантаженням. Оскільки ВПУ №13 є закладом освіти державної форми власності і фінансується з бюджету, то оплата праці працівників училища згідно ст.98 КЗпП України здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Тобто, відповідно до вище займаних ОСОБА_1 посад у ВПУ№13, заробітна плата йому нараховувалась та була виплачена згідно передбаченого штатного розпису на кожний навчальний рік в повному обсязі, що підтверджується довідками про його доходи, які додаються до відзиву. Що стосується організації й роботи курсів по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії «В», то з січня 2021 року при ВПУ №13 діють такі курси, в якості надання населенню послуг. Відкриті ці курси відповідно до Витягу з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо права провадження освітньої діяльності у сфері професійної освіти та на підставі сертифікату про державну акредитацію Міністерства внутрішніх справ України серії МВС №002302 від 10.09.2020 року. В зв`язку з цим, наказом директора училища №34 від 15.02.2021 року ОСОБА_1 було призначено відповідальним за організацію набору та здійснення навчання водіїв категорії В», і зобов`язано головного бухгалтера розробити штатний розпис, кошторис та тарифікацію. Цього ж дня, 15 лютого 2021 року, був виданий і наказ №35 відповідно до якого, головного бухгалтера училища зобов`язано було внести зміни до штатного розпису шляхом доповнення відповідними посадами, серед яких в якості однієї особи - викладача Правил дорожнього руху, основ безпеки руху та Експлуатації транспортних засобів, трьох осіб - в якості спеціалістів з «Практичного керування транспортними засобами», а також зобов`язано було головного бухгалтера ВПУ №13 затвердити кошторис витрат на проведення цих курсів. Цим же наказом доручено було ОСОБА_1 , як відповідальному за здійснення навчання водіїв курсів, розробити і затвердити розклад занять й призначено його в одній особі на посаду по строковому трудовому договору з 03.03.2021 року по 05.05.2021 року за сумісництвом викладача ПДР, ОБР, ЕТЗ, з навантаженням 96 годин та спеціаліста з практичного керування ТЗ 80 год., і аж ніяк не на посаду керівника курсів підготовки водіїв транспортних засобів, як це вважає позивач.

По мірі формування груп та їх реєстрації для практичної підготовки водіїв транспортних засобів категорії «В» директором ВПУ №13 з цього приводу видавались й інші накази. Зокрема, відповідно до Положення «Про навчальні кабінети», у зв`язку з відкриттям курсів водіїв з метою підвищення ефективності організації навчального процесу, зберігання та виконання навчально-наочних посібників, обладнання та інших матеріальних цінностей. ОСОБА_1 згідно наказу №15 від 29.01.2021 року було призначено завідувачем кабінету №41, який він у зв`язку із викладанням в училищі Правил дорожнього руху постійно використовував й користується ним ще до організації вищезазначених курсів водіїв.

У зв`язку з організацією вказаних курсів та з метою початку робіт з розгортання типового робочого місця та створення комплексної системи захисту інформації зовнішнього користувача інформаційно-телекомунікаційної системи користувача серверу доступу ТОВ «Д.І.О.- Трейдер Інтернаціонал» до НАІС ДДАІ МВС України та на виконання встановленого порядку доступу до інформаційних ресурсів Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України наказом №31 від 12.02.2021 року, позивача, як викладача, призначено було також відповідальним за захист відповідної інформації. Наказом №108 від 13.07.2022 року ОСОБА_1 , як викладачу ПДР, ОБР та ЕТЗ, затверджено було педагогічне навантаження в 96 годин, а наказом №149 від 12.08.2023 року позивачу в період з 23.08.2023 року по 03.10.2023 рік встановлено навантаження спеціаліста з практичного керування ТЗ в 202.50 год.. 23.02.2024 року позивача, згідно поданої ним заяви, звільнено з посади механіка наказом №5-к В.о. директора училища за згодою сторін. Тобто, з 17.09.2019 року і до його звільнення, ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Вищим професійним училищем №13 на посаді механіка й по сумісництву викладача Правил дорожнього руху, а з 03.03.2021 року періодично, по мірі формування та реєстрації груп учнів щодо практичної підготовки водіїв категорії «В», паралельно займав ще посади викладача та спеціаліста по водінню автотранспортних засобів по сумісництву, й за виконану роботу він вчасно і в повному обсязі постійно отримував заробітну плату без жодних на те претензій. Що стосується нарахування та виплати позивачу заробітної плати за роботу на посаді, як він вважає, «керівника курсів водіїв» в період з 15.02.2021 року по 24.01.2024 року, то з огляду на те, що такої посади в училищі не було, ОСОБА_1 обов`язків керівника курсів по навчанню й підготовки водіїв категорії «В» не здійснював, а час від часу виконував лише окремі доручення відповідального за організацію і здійснення набору фізичних осіб на ці курси, в чому особисто сам був зацікавлений. Відповідно, заробітна плата з цього приводу за таку посаду йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, до яких на той час належав і позивач, згідно ст.102-1 КЗпП України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначалися Кабінетом Міністрів України. Більше того, виконувана ОСОБА_1 робота відповідального за організацію і здійснення набору фізичних осіб на курси водіїв, про які йдеться, згідно п.8 Переліку робіт, які не є сумісництвом, що додається до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій №43 від 28.06.1993 року, яке діяло до 22 листопада 2022 року, не була і не являлась роботою по сумісництву.

З приводу зазначення в наказах №35 від 15.02.2021 року та №190 від 29.10.2021 року ОСОБА_1 як керівника курсів, то це стилістична описка та помилка, яка по суті ні на що не вливає, хоч правильно було б вказати у цих наказах: «… відповідальним за організацію набору та здійснення навчання курсів».

Також, враховуючи факт тривалої роботи ОСОБА_3 на посаді викладача курсів, а також те, що при нарахуванні заробітної плати бухгалтерія училища ознайомлювала кожного працівника про загальну суму його заробітної плати, то за такий період роботи він не міг не знати, що він не отримує заробітну плату на посаді керівника курсів.

На підставі наведеного, представник позивача просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові, додатково зазначив, що він фактично виконував роботу керівника курсів водіїв, і тривалий час вважав, що перебуває на цій посаді офіційно і колись йому буде виплачена зарплата. Невиплату він пояснював собі відсутністю коштів, а за тим чи нараховується заборгованість по заробітній платі не слідкував, з роздруківками по заробітній платі не ознайомлювався. Після того коли він зрозумів, що він не офіційно не призначений на дану посаду він почав з`ясовувати обставини, в тому числі і писав офіційні листи, проте не дочекавшись позитивної відповіді звернувся з позовом до суду. В судовому засіданні на запитання головуючого про оклад та розмір нарахування за відсутності штатної одиниці, які би застосовувалися при виконанні рішення, позивач пояснив, що за фактично виконану ним роботу йому можна нарахувати як мінімум мінімальну заробітну плату, проте він вважає, що посада керівника курсів прирівняна до посади заступника директора училище, тобто нарахування може бути здійснено на рівні цієї посади, а тому вважає, що рішення суду може бути виконаним. Просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково представник ОСОБА_2 директор училища пояснив, що зазначення в наказах посади керівника курсів було помилкою, а правильно було зазначати, що ОСОБА_1 призначений відповідальним за організацію набору та здійснення навчання курсів. Це не була посада, а додаткові обов`язки, за виконання яких ОСОБА_1 отримував заробітну плату на займаних посадах. Просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду показала, що вона є головним бухгалтером Івано-Франківського Вищого професійного училища №13. Отримавши наказ директора училища №34 від 15.02.2021 року, яким ОСОБА_1 було призначено відповідальним за організацію набору та здійснення навчання водіїв категорії В», а головного бухгалтера зобов`язано розробити штатний розпис, кошторис та тарифікацію, вона повідомила директора, що не може цього виконати, оскільки такої посади не передбачено штатним розписом. При цьому, училище самостійно не визначає свої штати, оскільки такі формуються на основі типових та потребують постійного погодження з Депараментом освіти та науки. На запитання головуючого про те, яким чином бухгалтерія може нарахувати заробітну плату, якщо позов буде задоволено, відповіла, що за відсутності штатної одиниці та розміру окладу вона не знає як може бути виконане рішення, тому зверталася б до суду за роз`ясненнями.

Вислухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з ст. 102-1 КзПП, в редакції Закону до 17.06.2022 визначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

В редакції з ст. 102-1 КзПП від 19.07.2022 визначено поняття сумісництва. Так, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Судом встановлено, що згідно запису у трудовій книжці позивач ОСОБА_1 призначений на посаду механіка Вищого професійного училища №13, на підставі наказу №29-к від 16.09.2019 року (а.с.5-9).

Згідно наказу № 15 Вищого професійного училища №13 від 29 січня 2021 року у зв`язку із відкриттям курсів водіїв категорії «В», ОСОБА_1 було призначено завідуючим кабінету № 41 (а.с.10).

12 лютого 2021 року відповідачем було видано наказ № 31, яким (пункт 2 наказу, додаток 2 до наказу), ОСОБА_1 , як викладача, було призначено відповідальним за захист інформації (а.с.11-13).

Відповідно до Витягу з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо права провадження освітньої діяльності у сфері професійної освіти та на підставі сертифікату про державну акредитацію Міністерства внутрішніх справ України серії МВС №002302 від 10.09.2020 року.

15 лютого 2021 року за наказом № 34 Вищого професійного училища №13 ОСОБА_1 було призначено відповідальним за організацію набору та здійснення навчання підготовки курсу водіїв категорії «В». Цим же наказом було зобов`язано Головного бухгалтера М. Коваль розробити штатний розпис, кошторис, тарифікацію (а.с.14).

15 лютого 2021 року за наказом № 35 ОСОБА_1 було призначено по строковому трудовому договору за сумісництвом з 03.03.2012 року по 05.05.2021 рік на посади - викладач ПДР, ОБР та ЕТЗ - 96 годин; - спеціаліст з «Практичного керування ТЗ» - 80 год. (а.с.15-16).

29.10.2021 року було видано наказ № 190, яким ОСОБА_1 , як керівника курсів, було зобов`язано розподілити залишок годин, які не виїздили учні закріплені за автомобілем «Вольво 7402,4 ЖЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.17).

Таким чином встановлено, що з 17.09.2019 року і до звільнення, ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Вищим професійним училищем №13 на посаді механіка й по сумісництву викладача Правил дорожнього руху, а з 03.03.2021 року періодично, по мірі формування та реєстрації груп учнів щодо практичної підготовки водіїв категорії «В», паралельно займав ще посади викладача та спеціаліста по водінню автотранспортних засобів по сумісництву.

При дослідженні штатних розписів Вищого професійного училища №13 та тарифікаційних списків судом встановлено, що посади «Керівника курсів водіїв» в училищі не передбачено (а.с.146-170).

До позовної заяви подано ряд доказів, які з позиції позивача підтверджують, що він працював на посаді «Керівника курсів водіїв», проте, за відсутності такої штатної одиниці у штатному розписі училища суд погоджується з позицією відповідача, що позивач не міг займати таку посаду, і юридичних підстав в бухгалтерії для нарахування позивачу заробітної плати за таку посаду не було.

В даному випадку, позивачу слід відмежовувати юридичну складову від фактичної.

З аналізу 102-1 КзПП, в редакції від 19.07.2022, на яку в позові посилається позивач, для сумісництва в юридичному аспекті необхідні такі обов`язкові умови як наявність іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору.

В даній справі не встановлено наявність трудового договору між сторонами щодо прийняття позивача за сумісництвом на посаду «Керівника курсів водіїв», тобто в юридичному значенні сумісництва на цій посаді немає.

Щодо фактичної, то позов не місить вимог про встановлення юридичних фактів, а тільки місить вимогу зобов`язального характеру про виплату за фактично виконану роботу. Тобто суд в даній справі не встановлює юридичні факти, оскільки це виходить за межі позовних вимог.

Також, суд зазначає, що позивачем заявлена позовна вимога зобов`язального характеру (зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити…), а не майнового з визначенням конкретної суми до стягнення. Тобто, виконання такої вимоги у випадку б її задоволення, дійсно є не можливе з відсутності такої посади в штатному розписі та встановленої тарифікації.

Таким чином, доводи позивача зазначені в позові не відповідають обраному способу захисту, а за умови задоволення позовних вимог, реальне виконання рішення суду було б неможливим. Тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського Вищого професійного училища №13 про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.04.2024.

Суддя Богдан АТАМАНЮК