Рішення

від 10.04.2024 по справі 507/143/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

провадження № 2/947/268/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в одноособовому складі:

головуючий - суддяЛітвінова І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання помічника судді Романенка С.В. (за дорученням головуючого на підставі ч. 3 ст. 66 ЦПК України)

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 507/143/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Подільської районної державної адміністрації Одеської області про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Любашівського районного суду Одеської області позовну заяву до ОСОБА_1 та просила суд розірвати шлюб, укладений 28 квітня 2018 року між нею та ОСОБА_1 , про що Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено актовий запис № 628; визначити місце проживання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ; поділити майно, що є спільною сумісною власністю, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м.

Позивач посилається на те, що кожен з подружжя живе своїм життям, не має спільних інтересів, шлюбно-сімейні відносини припинені. Діти залишилися проживати з матір`ю. Позивач вважає подальше збереження шлюбу неможливим, а шлюб таким що носить формальний характер та суперечить інтересам позивача. Також вказує, що під час перебування в шлюбі 15 травня 2018 року була придбана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і яка в силу вимог ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, є спільною власністю. Відповідно до договору купівлі продажу дана квартира придбана за 150 152 грн. Оскільки квартира оформлена на відповідача, право позивача на частку в спільній сумісній власності подружжя потребує судового захисту (є не визнаним). Домовленості про добровільний поділ даного майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто.

При автоматизованому розподілі справи між суддями Любашівського районного суду Одеської області справі за вказаним позовом присвоєно єдиний унікальний номер 507/143/23, головуючим визначено суддю Вужиловського А.В.

В наступному, ухвалою судді Любашівського районного суду Одеської області Вужиловського А.В. цивільну справу № 507/143/23 передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

За результатами здійсненого автоматизованого розподілу справи між суддями Київського районного суду м. Одеси головуючим у справі визначено суддю Літвінову І.А.

Ухвалою судді Літвінової І.А, від 12.03.2024 року у цивільній справі № 507/143/23 відкрито провадження. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Подільської районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на визнання у підготовчому судовому засіданні позову відповідачем, за погодженням із сторонами справи, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

За положеннями статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд продовжив судовий розгляд за відсутністю підстав вважати, що визнання відповідачем ОСОБА_1 позову ОСОБА_1 суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

В ході розгляду справи суд встановив, що шлюб між громадянами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 28 квітня 2018 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області за актовим записом № 628, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 ».

В період шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Станом на цей час обидва подружжя наполягають на розірвані шлюбу.

Відповідно достатті 24 Сімейного кодексу Українипримушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

В силустатті 51 Конституції Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно з частиною другою статті112 СК Українисуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Про розірвання шлюбу суд постановляє рішення, одночасно визнаючи місце проживання дітей з матір`ю та здійснюючи поділ майна подружжя.

Довідкою № 53 від 25 січня 2023 року, виданою Зеленогірською селищною радою Подільського району Одеської області підтверджено, що гр. ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані як внутрішньо переміщені особи на території Зеленогірської селищної ради та проживають за адресою, АДРЕСА_2 .

Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.

Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже чинне законодавство, встановлює особисте немайнове право батьків визначати місце проживання дитини.

Слід зауважити, що відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Такими чином, враховуючи визнання позову батьком дітей, а також встановлені обставини в ході судового засідання, які свідчать про те, що діти проживають з матір`ю, яка належно ними опікується і утримує, діючи в інтересах дітей, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визначення проживання дітей разом з матір`ю.

Також судом встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 було набуте нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 16,4 кв.м., та підсобних приміщень. Загальна площа квартири 32,4 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 15 травня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А. (реєстр. у реєстрі за № 1257).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний № 1552762651101).

Відповідно до чинного законодавства, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку ( ст. 60 СК України).

Загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об`єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно було придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто, якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це не означає, що він є одноосібним власником майна.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Ст. 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.

Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму об`єкта права спільної сумісної власності.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, за положеннями якої у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Отже, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 16,4 кв.м., та підсобних приміщень, загальною площею 32,4 кв.м., і придбана подружжям Діденкул під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Відповідно ст.ст. 355 ч.1, 356 ч.1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

При поділі квартири сторін частка позивача ОСОБА_1 визначається у розмірі . Відповідно відповідач становиться власником також частики цієї квартири. Квартира після поділу набуває статусу спільної часткової власності, де частки власників є рівними.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст. 124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 21, 24, ст. ст. 60, 63, 68-69, ч.1 ст.70,71, ч. 2 ст.104, ч. 3 ст.105, ч. 1 ст.110, ч. 2 ст.112, ч.ч. 2,3, ч. 2 ст.114, ч. 2 ст.115, ст.ст. 141, 161, 162 СК України, ст.ст.265,273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа-орган опікита піклуванняв особіслужби усправах дітейПодільської районноїдержавної адміністраціїОдеської області (код ЄДРПОУ: 04057461; адреса: 66300, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 2) про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визначення місця проживання дітей задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований 28 квітня 2018 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області за актовим записом № 628.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 визнати припиненим у день набрання чинності цим рішенням суду.

Визначити місцепроживання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Визнати нерухомемайно квартиру загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на частину квартири загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) з часу набрання цим рішенням суду законної сили становиться власником частини квартири загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду в частині розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданапротягом тридцятиднів здня складенняповного рішення.

Днем складення повного рішення суду є 19.04.2024 року.

Суддя Літвінова І. А.