Постанова

від 17.04.2024 по справі 909/747/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа №909/747/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи: не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Циклон" за №02-01/77 від 31.01.2024,

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2024, суддя Рочняк О. В., м. Івано-Франківськ, повний текст ухвали складено 23.01.2024,

за скаргою АТ "Оріана" (боржника) на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

в межах справи № 909/747/22,

за заявою (стягувача) товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Циклон", м. Київ,

до боржника акціонерного товариства "Оріана", м. Калуш, Івано-Франківська обл.,

про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст скарги на бездіяльність державного виконавця

11.12.2023 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось АТ "Оріана" (боржник) зі скаргою в якій просить:

1) визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця Іваночка Валентина Юрійовича щодо не вчинення дій із зупинення виконавчого провадження № 73230721 від 07.11.2023;

2) зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця Іваночка В.Ю. зупинити виконавче провадження № 73230721 від 07.11.2023 у порядку п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказану скаргу боржник обґрунтовує тим, що державний виконавець Іваночко В. Ю. не зважаючи на те, що АТ "Оріана" перебувало і перебуває в переліку об`єктів великої приватизації та всупереч ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", не прийняв рішення про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП №73230721.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2024 скаргу АТ "Оріана" на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка В. Ю. задоволено частково.

Закрито провадження в частині зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця Іваночка В.Ю. зупинити виконавче провадження №73230721 від 07.11.2023 у порядку п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", з тих підстав, що 10.01.2024 (після звернення АТ "Оріана" до суду зі скаргою на бездіяльність ВДВС, головний державний виконавець Іваночко В.Ю. виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу №909/747/22 від 26.10.2022 у виконавчому провадженні № 73230721.

Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця Іваночка В.Ю. щодо не зупинення виконавчого провадження №73230721 від 07.11.2023.

Ухвала суду мотивована посиланням на п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та тим, що боржник АТ Оріана є підприємством, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року № 36-р (в редакції розпорядження КМУ № 320-р від 29.04.2022) включено до переліку об`єктів великої приватизації, що є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Апелянт (стягувач) просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2024 та закрити провадження в справі, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

- включення АТ Оріана до переліку об`єктів великої приватизації не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження;

- оскільки ТОВ «Охоронна компанія Циклон» є поточним кредитором скаржника, то зупинення щодо примусового стягнення майнових вимог в порядку ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не поширюється на виконання судового наказу в цій справі;

- при ухваленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції безпідставно та самовільно поновив АТ «Оріана» строк на подання скарги;

- вважає, що суд першої інстанції при розгляді скарги порушив правила підсудності щодо даної категорії справ, оскільки, на думку стягувача, скарга на дії державного виконавця за зведеним виконавчим провадженням підлягає розгляду виключно в порядку адміністративного судочинства.

Вказує на рішення Європейського суду як частину законодавства України щодо обов`язковості виконання рішення суду.

Узагальнені заперечення боржника

У відзиві на апеляційну скаргу боржник заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що 10.01.2024 головний державний виконавець Іваночко В.Ю. виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 73230721, визнавши тим самим підставність скарги АТ «Оріана».

Посилається на правову позицію викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 757/53656/17-а та від 06.02.2019 у справі № 815/4232/17, за змістом якої оскарження боржником або стягувачем рішень, дій або бездіяльності державного виконавця здійснюється до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення.

У судове засідання 17.04.2024 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, а також підписом уповноваженого представника заявника (стягувача) на повідомленні Західного апеляційного господарського про відкладення розгляду справи від 03.04.2024.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду (ч. 2 ст. 273 ГПК України), положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися за наявними в справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, враховуючи пояснення представника заявника (стягувача) перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

26.10.2022 Господарським судом Івано-Франківської області, в порядку ст. 147-151 ГПК України, видано судовий наказ про стягнення з боржника (АТ "Оріана") на користь стягувача (ТОВ "Охоронна компанія Циклон") 54513,00 грн., у зв`язку з невиконанням АТ "Оріана" умов договору по забезпеченню безпеки майна за № 7 від 01.01.2021, за надані та фактично отримані послуги в період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року та 248, 10 - судового збору.

Наказ господарського суду Івано-Франківської області перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ВП № 70300506.

20.12.2022 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Іваночко В.Ю., встановивши, що АТ «Оріана» перебуває у переліку об`єктів великої приватизації згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 за № 36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації», на підставі п.12 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову від 20.12.2022 (ВП №70300506) про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу №909/747/22, виданого 26.10.2022 року господарським судом Івано-Франківської області.

Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішення в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка В. Ю. від 05.09.2023 було виведено виконавче провадження № 70300506 з примусового виконання судового наказу №909/747/22 від 26.10.2022 із зведеного виконавчого провадження № 30428450, а судовий наказ №909/747/22 повернуто стягувачу.

ТОВ "Охоронна компанія Циклон" (стягувач) повторно звернулося до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про примусове виконання судового наказу №909/747/22 від 26.10.2022.

Постановою від 07.11.2023 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішення в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка В. Ю. відкрито виконавче провадження № 73260721 з примусового виконання судового наказу №909/747/22 від 26.10.2022.

07.11.2023 державним виконавцем Іваночком В.Ю. винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Постановою від 07.11.2023 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішення в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка В. Ю. приєднано виконавче провадження № 73260721 до зведеного виконавчого провадження № 30428450, яке перебуває у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Підставою для звернення боржника до суду зі скаргою на неправомірні дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби є те, що АТ "Оріана" (боржник) перебувало і перебуває в переліку об`єктів великої приватизації та всупереч ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не прийняв рішення про зупинення вчинення виконавчих дій з виконавчого провадження ВП №73230721.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України ( статті 339-345).

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В силу норм ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій викладено у ст. 34 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-IX від 28.07.2022, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 № 769 прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності державного пакета акцій розміром 99,9988 % статутного капіталу ВАТ Оріана.

Відповідно до п. 1.1 Статуту АТ "Оріана" (затвердженого протоколом позачергових загальних зборів ВАТ Оріана від 08 листопада 2018 року № 11) АТ Оріана є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ВАТ Оріана у відповідності до Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI Про акціонерні товариства.

Засновником АТ "Оріана" є держава в особі Фонду державного майна України (п. 1.3 Статуту).

Відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" (зі змінами внесеними Розпорядженням КМУ № 36-р від 19.01.2024), а саме Додатку до розпорядження, в якому визначений Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, об`єктом приватизації Фонду державного майна в переробній промисловості зазначено - AT "Оріана", із розміром пакету акцій (частки) - 99,9988% статутного капіталу ВАТ Оріана.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулює Закон України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII Про приватизацію державного і комунального майна (далі - Закон № 2269-VIII).

Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті ФДМ України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації (частина перша статті 10 Закону № 2269-VIII).

Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації (частина друга цієї ж статті Закону № 2269-VIII).

У Законі № 2269-VIII немає приписів, які б забороняли чи обмежували можливість неодноразового (з року в рік) внесення державного підприємства до переліку об`єктів малої / великої приватизації державної власності. Тому уповноважений на те державний орган формально міг учиняти такі дії.

Приписи як пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача (стягувача та боржника).

Проте апелянт (стягувач) вважає, що стан юридичної невизначеності для нього породжений обставинами: невизначеністю строку зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем з підстави, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII; невизначеністю загального строку проведення приватизації.

Закон № 2269-VIII спрямований на суттєве удосконалення, спрощення і скорочення процедур приватизації для досягнення високих темпів приватизації, прозорості та відкритості приватизаційного процесу, залучення широкого кола інвесторів до придбання державної власності. Наслідком проведеної приватизації має бути фінансове оздоровлення підприємств і збереження виробництва у сферах, які є пріоритетними для національної економіки.

Відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" (зі змінами внесеними Розпорядженням КМУ № 320-р від 29.04.2022), а саме Додатку до розпорядження, в якому визначений Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, об`єктом приватизації Фонду державного майна в переробній промисловості зазначено - AT "Оріана", із розміром пакету акцій (частки) - 99,9988% статутного капіталу ВАТ Оріана.

Тому встановлені з цією метою зазначені обмеження є легітимними, тобто відповідають абзацу другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована 17.07.1997, на підставі Закону № 475/97-ВР).

Удосконалюючи механізми приватизації державного майна, законодавець 18 січня 2018 року прийняв нову редакцію Закону України № 2269-VІІІ Про приватизацію державного і комунального майна, якою значно розширив можливості продажу цілісних майнових комплексів державних підприємств у випадку включення їх ФДМ України до переліку об`єктів на приватизацію.

У випадку включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на таку юридичну особу (державне підприємство) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону № 4901-VІ. Кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарським судом Івано-Франківської області в порядку наказного провадження 22.08.2022 було видано судовий наказ про стягнення з АТ ОРІАНА на користь ТОВ Охоронна компанія Циклон суми заборгованості у розмірі 54513,00 грн. за фактично надані послуги в період з 01.08.2022 року по 31.08.2022 року.

Принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов`язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод.

За змістом статті 1 Закону № 1404-VIII державний виконавець має вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів, виконання яких є обов`язковим під час виконавчого провадження. Тому за наявності передбаченої Законом № 2269-VІІІ заборони вчинення виконавчих дій на час приватизації майна державного підприємства мала виникнути певна затримка щодо виконання судового рішення на користь скаржника.

Судом встановлено, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.

У випадку апелянта (стягувача), спосіб досягнення цієї мети є пропорційним, оскільки він не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення від відповідача тоді, коли приватизація завершиться.

До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням позивач може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2022 року в справі № 908/1525/16, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Відповідно до частини 7 статті 35 Закону України Про виконавче провадження у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Посилання апелянта на те, що включення АТ Оріана до переліку об`єктів великої приватизації не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження спростовуються положеннями п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-IX від 28.07.2022, який є спеціальним законом щодо підстав для зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII).

Згідно з практикою ЄСПЛ закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. Відсутність ясності та двозначність формулювань приписів не може гарантувати їх однакове застосування та захист від свавілля (див. також: перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010; абзац шостий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 06 червня 2019 року № 3-р/2019).

На думку ЄСПЛ, поняття якість закону означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах C. G. та інші проти Болгарії від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Апеляційний суд зазначає, що приписи як пункту 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Тобто надаючи послуги за договором охорони в 2022 році позивач був обізнаний(або повинен був бути обізнаним) про внесення відповідача в перелік об`єктів, що підлягають приватизації, а звідси і підстави зупинення виконання рішень чи судових наказів.

Судами встановлено, що головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночку В. Ю. на час відкриття виконавчого провадження ВП № 73260721 було відомо, що AT "Оріана" перебуває у переліку об`єктів великої приватизації, що підтверджується постановою про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу №909/747/22 від 26.10.2022.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що скарга AT "Оріана" в частині визнання неправомірною бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця Іваночка В.Ю. щодо не зупинення виконавчого провадження № 73260721 від 07.11.2023 є обґрунтованою, оскільки державний виконавець у встановлений ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" строк не зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 73260721.

Судами встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В. Ю. 10.01.2024 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового наказу №909/747/22 від 26.10.2022 у виконавчому провадженні № 73260721.

Підстави закриття провадження у справі визначено у статті 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд і невід`ємною частиною судового розгляду, тому норма пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України підлягає застосуванню і до розділу VI указаного кодексу через відсутність винятків (спеціальної норми у цьому розділі ГПК України).

Таким чином, конструкція «закриття провадження у справі через відсутність предмета спору» застосовується при розгляді скарг на дії державного виконавця.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 2-3762/02, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про закриття провадження в частині зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі головного державного виконавця Іваночка В.Ю. зупинити виконавче провадження №73230721 від 07.11.2023 у порядку п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки предмет спору в цій частині скарги, який існував на момент прийняття скарги АТ "Оріана" припинив існувати в процесі її розгляду.

Доводи апелянта про те, що оскільки ТОВ «Охоронна компанія Циклон» є поточним кредитором скаржника, то зупинення стягнення щодо примусового стягнення майнових вимог в порядку ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не поширюється на виконання судового наказу в цій справі не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно та самовільно поновив скаржнику АТ «Оріана» строк на подання скарги, оскільки суд першої інстанції розглянув клопотання АТ «Оріана» про поновлення строку для подання скарги на дії органу ДВС від 03.01.2024 та дійшов висновку про підстави для поновлення такого.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при розгляді скарги порушив правила підсудності щодо даної категорії справ, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1 ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 339, ч. 1 ст. 340 ГПК України визначений інший порядок оскарження стороною виконавчого провадження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця, вчинених в процесі виконання рішення, прийнятого в порядку господарського судочинства, а саме до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем рішень, дій або бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 757/53656/17-а та від 06.02.2019 у справі № 815/4232/17, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Апеляційний господарський суд зазначає, що виконавче провадження №73230721 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 30428450, яке веде ВПВР УЗПВР в Івано-Франківській області, та в рамках якого здійснюється виконання судових наказів Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з АТ «Оріана» на користь ТОВ «Охоронна компанія Циклон» заборгованості за договорами про забезпечення безпеки майна.

Таким чином, апеляційним господарським судом не встановлено порушення правил підсудності щодо даної категорії справ, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення скарги АТ "Оріана" на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночка В. Ю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга стягувача підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого господарського суду - без змін.

Заперечення боржника, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому апеляційний суд враховує їх як обґрунтовані.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст.344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки за результатами розгляду скарги відмовлено в її задоволенні, то сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 271, 343, 344, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Циклон" за №02-01/77 від 31.01.2024 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2024 у справі №909/747/22 залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 18.04.2024