Постанова

від 16.04.2024 по справі 522/23820/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3735/24

Справа № 522/23820/20

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року,

постановлену Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Чернявської Л.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра», про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

29грудня 2020року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який уточнила 06 січня 2021 року, та в якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя передати їй право вимоги частки майнових прав на самостійну трьохкімнатну квартиру будівельний номер 1-10-14, розташовану на 10 поверсі об`єкта будівництва (житловий комплекс із вбудовано-прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом «Вісімнадцята Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ), приблизною площею 91,50 кв.м, на підставі договору № 1-10-14/18 від 29 жовтня 2015 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міра» та ОСОБА_2 ; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра» передати їй 1/2 частку майнових прав (за актом приймання-передачі майнових прав) та інші документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на майно, на підставі договору № 1-10-14/18 від 29 жовтня 2015 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міра» та ОСОБА_2 .

Одночасно із поданням позову ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, яку в подальшому уточнила, зазначивши, що предметом позову є майнові права на самостійну трьохкімнатну квартиру будівельний номер 1-10-14, розташовану на 10 поверсі об`єкта будівництва (житловий комплекс із вбудовано-прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , 28, АДРЕСА_3 ), приблизною площею 91,50 кв.м, на підставі договору № 1-10-14/18 від 29 жовтня 2015 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міра» та ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що наведені майнові права на даний час перебувають у ТОВ «Міра», квартира за відповідачем у встановленому законом порядку не зареєстрована, а нею ставиться вимога щодо передачі їй 1/2 частки майнових прав на квартиру, що у випадку передачі майнових прав ТОВ «Міра» ОСОБА_2 через зміну суб`єктного складу правовідносин виконати рішення суду буду неможливо, і такі ризики наявні у разі реєстрації права власності на квартиру за відповідачем.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2021 року провадження у справі відкрито та задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чумаченко С.О. про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Міра» передавати ОСОБА_2 майнові права (за актом приймання-передачі майнових прав) та інші документи, надання яких є в компетенції Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра», що необхідні для реєстрації права власності, на підставі договору № 1-10-14/18 від 29 жовтня 2015 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міра» та ОСОБА_2

30 листопада 2023 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 11 січня 2021 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що спірне майно (майнові права) є його особистою приватною власністю та не підлягають поділу як спільне сумісне майно подружжя. Крім того, рішення Приморського районного суду м. Одеса від 02 травня 2023 року по справі № 522/5894/22 його позов до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРА» про визнання майнових прав особистою приватною власністю задоволено та за ним визнано право на майнові права, які є предметом спору, як на такі, що були придбані ним за особисті кошти на праві особистої приватної власності, рішення суду набрало законної сили, а відтак вказані обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких прав на поділ спірних майнових прав. Вжиті заходи забезпечення позову обмежують його в можливості реалізації його прав та реєстрації права власності на належне йому майно.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одесивід 13 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Тодирець А.О. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 11 січня 2021 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одесивід 13 грудня 2023 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одесивід 11 січня 2021 року, та постановити нове судове рішення, яким скасувати вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одесивід 11 січня 2021 року заходи забезпечення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що він є єдиним власником спірних майнових прав та обмеження його в можливості реалізації ним прав власника є грубим порушенням його прав, зважаючи на відсутність предмета спору, а тому при вирішенні питання щодо накладення заборони на оформлення майнових прав, суд передчасно прийшов висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження придбання спірного майна у період шлюбу, не перевірив правові підстави звернення позивача з відповідним клопотанням.

Звертає увагу на те, що з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову він звернувся лише після того як рішення суду щодо визнання спірних майнових прав його особистою приватною власністю набрало законної сили і цьому факту не надано належної оцінки судом, який, на його думку, формально підійшов до розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, без належного його вивчення та дослідження, не з`ясував та не перевірив, якою ухвалою було забезпечено позов, оскільки заходи забезпечення позову вжито судом 11 січня 2021 року, а не 27 січня 2021 року, підготовче засідання у справі призначено на 17 лютого 2021 року, а тому не могло бути закрито 27 січня 2021 року, як зазначено судом.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що відкриття касаційного провадження та витребування справи № 522/5894/22 свідчить про передчасність його тверджень про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких прав на поділ особистого майна, суперечать нормам процесуального права та порушують норми матеріального права, якими йому гарантовано захист та непорушність прав власника, оскільки відкриття касаційного провадження не зупиняє дію рішень судів першої та апеляційної інстанції, якщо це прямо не зазначено судом касаційної інстанції, чого судом зроблено не було, а тому суд першої інстанції упереджено прийняв до уваги не рішення судів, які набрали законної сили, а лише факт оскарження ОСОБА_1 вказаних рішень в суді касаційної інстанції.

Також посилається на безпідставне затягування строків розгляду справи, оскільки призначене на 30 листопада 2023 року судове засідання за наявності сповіщень усіх учасників справи про місце та час розгляду справи було відкладено аж через два місяці на 30 січня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 її доводи не визнала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вказавши на те, що станом на теперішній час рішення по справі не прийнято, спір по суті не вирішено, підстави для вжиття заходів забезпечення позову не відпали, а ЦПК України не передбачає підставі для скасування заходів забезпечення позову, на які посилається скаржник.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити.

Інші особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогах оскаржуване судове рішення відповідає.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з передчасності звернення до суду ОСОБА_2 із заявою про скасування заходів забезпечення позову, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, третіх осіб, з метою забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, при цьому судом враховано, що вжиття заходів забезпечення позову у визначений спосіб лише тимчасово обмежить права відповідача та заявника щодо розпорядження майном, в той час їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, судом зазначено, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує вказані висновки.

За змістом статей 149, 150ЦПК Україниметою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 158 ЦПК Українисуд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За правилом частин сьомої, восьмоїстатті 158 ЦПК Україниу разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина дев`ята, десятастатті 158 ЦПК України).

Аналіз правових норм глави 10 розділу ІЦПК України,якими врегульовано скасування заходів забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову, на розсуд суду, можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також за наявності обставин, зазначених в частині тринадцятійстатті 158 ЦПК України.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного СудуУкраїни,викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Саме вказане є визначальним для правильного вирішення виниклого процесуального питання, що цілком вірно враховано судом.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень станом на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову потреба в забезпеченні позову не відпала, оскільки розгляд справи, по якій було вжито заходи забезпечення позову, тривав, рішення у справі судом не ухвалено, спір існував, тому критерії тимчасовості заходу забезпечення позову не порушені.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 зроблено висновок про те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік протиУкраїни, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).

Посилання ОСОБА_2 на те, що судом першої інстанції обмежено його як власника в можливості реалізації належних йому прав, а висновок суду щодо наявності підстав для забезпечення позову, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження придбання спірного майна у період шлюбу, є передчасним, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на тимчасовий характер вжитих судом заходів забезпечення позову, при цьому як правильно зазначено судом, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

В той же час про існування між сторонами на час вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову спору щодо майнових прав на квартиру свідчить порушене Верховним Судом касаційне провадження у іншій справі № 522/5894/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Міра» про визнання майнових прав особистою приватною власністю, що спростовує доводи ОСОБА_2 про відсутність предмета спору.

Крім того, наведені ОСОБА_2 обставини щодо безпідставності вжитих судом заходів забезпечення позову не можуть бути підставою для скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом першої інстанції, оскільки такі доводи могли бути заявлені ним при оскарженні ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак з таких підстав ухвалу суду він не оскаржував.

Предметом же апеляційного перегляду є саме ухвала суду про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відкриття касаційного провадження та витребування справи № 522/5894/22 свідчить про передчасність його тверджень про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких прав на поділ особистого майна, оскільки, на його думку, відкриття касаційного провадження не зупиняє дію рішень судів першої та апеляційної інстанції, якщо це прямо не зазначено судом касаційної інстанції, чого судом зроблено не було, з огляду на визначені положеннями ст. 158 ЦПК України строки дії вжитих судом заходів забезпечення позову, чинність яких пов`язується саме з розглядом справи, у якій вони застосовані.

Отже, враховуючи, що розгляд справи триває, рішення у справі судом не ухвалено, а тому набрання законної сили рішенням суду, ухваленим в іншій справі, не має правого значення при вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову в наведеній справі.

Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 522/5894/22, зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

Також колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо порушення судом першої інстанції строків розгляду справи, оскільки наведені обставини не мають правового значення при вирішення питання щодо правомірності дії заходів забезпечення позову та наявності або відсутності підстав для їх скасування.

Як не заслуговують на увагу і посилання заявника на помилковість вказаних в оскаржуваній ухвалі дат вчинення певних процесуальних дій, оскільки таке у разі доведеності може бути підставою для виправлення описок.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

За правилом частини першоїстатті367ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до пункту 1 частини першоїстатті374ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПКУкраїнисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрату вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зістаттями141, 382ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 19 квітня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: Ю.П. Лозко

Н.В. Стахова