Постанова

від 27.03.2024 по справі 910/12794/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 910/12794/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: Чернявський О.М.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, повний текст якого складено та підписано 17.11.2023

у справі № 910/12794/23 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

14.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неналежним повідомлення позивачки про скликання та проведення 25 квітня 2023 загальних зборів, вона не була обізнана із запланованим порядком денним, що позбавило її можливості підготуватися і сформувати своє бачення що питань, які розглядалися на зборах. Наведеним було порушено право позивачки на участь в управлінні товариством та отриманні інформації про товариство.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що 07.03.2023 року від учасника Товариства ОСОБА_2 на ім`я директора ТОВ "Медлайт" ОСОБА_1 було подано вимогу, яку було отримано адміністратором ТОВ "Медлайт" згідно з довіреністю на право отримання кореспонденції, про скликання загальних зборів учасників за місцем реєстрації Товариства не пізніше 09.04.2023 року, проте вказана вимога не була задоволена Позивачем. В день підписання Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ" від 18.04.2023 року було прийнято рішення про проведення загальних зборів 25.04.2023. На адресу Позивача неодноразово надсилалися запрошення на участь у загальних зборах учасників, а саме на 20.06.2023, 06.07.2023, 08.08.2023, 14.07.2023, 14.08.2023, 21.08.2023, 28.08.2023, 04.09.2023, неявки Позивача були зафіксовані в Актах про неможливість проведення загальних зборів учасників від 06.07.2023, 08.08.2023, 14.08.2023, 21.08.2023, 28.08.2023, 04.09.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/12794/23 позов задоволено повністю:

- визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» оформлені протоколом №25/04 від 25.04.2023 року;

- скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» за №1000661070017003691 від 25.04.2023 року, яка проведена на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ», оформленого протоколом №25/04 від 25.04.2023 року;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» судовий збір у розмірі 5 368,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що:

- матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 , як учасника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ», про проведення загальних зборів учасників Товариства, призначених на 25.04.2023 року, із зазначенням порядку денного шляхом надсилання поштою рекомендованим відправленням не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Загальних зборів учасників, що є порушенням вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.п. 5.19, 5.20, 5.21 Статуту Товариства;

- Судом не здійснюється оцінка доказів повідомлення Відповідачем Позивача про проведення загальних зборів учасників Товариства на 20.06.2023, 06.07.2023, 08.08.2023, 14.07.2023, 14.08.2023, 21.08.2023, 28.08.2023, 04.09.2023, оскільки предметом спору є оскарження загальних зборів учасників Товариства, проведених 25.04.2023;

- Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача в частині того, що в день підписання Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» від 18.04.2023 року було прийнято рішення про проведення загальних зборів 25.04.2023 всіма учасниками Товариства, оскільки нормами чинного законодавства України та Статутом Відповідача визначено порядок скликання й проведення загальних зборів учасників Товариства, дотримання якого є обов`язковим;

- оскільки на підставі рішення суду, що набрало законної сили, можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що призведе до поновлення прав Позивача, Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» за №1000661070017003691 від 25.04.2023 року;

- виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі;

- беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності;

- з урахуванням заперечень Відповідача проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. і саме вказаний розмір суд вважає співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить: «рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю».

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд застосовуючи норму закону вказував, що було порушено вимоги ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо порядку скликання загальних зборів, однак не навів обґрунтування, що таке порушує право учасника, передбачене ч. 3 ст. 99 ЦК України, яким передбачено право учасника відповідача припинити повноваження члена виконавчого органу в будь-який час;

- суд не вправі втручатися у господарську діяльність юридичної особи, а тому таке рішення в силу приписів п. 7 ч. 2, ч. 3 ст. 30 Закону та ч. 3 ст. 99 ЦК України щодо припинення повноважень директора відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства та відповідно є правомірним, в будь-який час, та незалежно від повідомлення чи не повідомлення директора про майбутнє чи фактичне його звільнення за таким рішенням;

- суперечність думки суду про те, що порушення порядку скликання зборів, якого не було, так як в певний час - 18.04.2023 всі троє учасників перебували в одному місці та мали можливість визначити дату, час та місце зборів (неважливо як це відбулось, в даному випадку в усній формі за домовленістю);

- судом здійснено невірне тлумачення ч. 10 ст. 31 Закону, згідно якої загальні збори можуть приймати рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених статутом та Законом щодо порядку скликання зборів та щодо повідомлень, якщо в таких зборах взяли участь усі учасники товариства та надали згоду на розгляд таких питань;

- обґрунтування суду не може свідчити про скликання загальних зборів учасників з порушенням закону та є хибним. Суд взагалі не досліджував питання наявності чи відсутності порушень під час скликання загальних зборів учасників, що вказує на неповне та необ`єктивне встановлення всіх обставин у справі;

- позивач фактично просить скасувати протокол загальних зборів, шляхом визнання його недійсним. Однак, ані господарське, ані цивільне законодавство не передбачає такого способу захисту;

- сам конфлікт полягає в тому, що позивач був на той час як учасником, так і директором, що вказує на нього як на зацікавлену особу, яка можливо не бажала настання наслідків звільнення, не приймала рішення як по вимозі учасника про скликання загальних зборів, так і свідомо вчиняла бездіяльність з метою блокування прийняття рішення;

- самим позивачем не доведено того, що йому не було відомо про вимогу скликання загальних зборів від 07.03.2023;

- позивач був обізнаним про проведення спірних загальних зборів, оскільки під час підписання Акта приймання-передачі часток товариства у реєстратора перебували всі троє учасників де спільно вирішили питання про скликання зборів. Тобто 18.04.2023 всі троє учасників на зборах прийняли рішення про скликання зборів на 25.04.2023 з питань звільнення позивача з посади директора;

- з підстав позову можна прийти до висновку, що позивач мав на меті оскарження рішення стосовно його звільнення з посади директора, однак не висвітлив це у тексті позову та не сформулював такі вимоги у прохальній частині. Загалом такий спір, зважаючи на обрання неналежного способу захисту, неправильного зазначення позовних вимог мав би відноситися до оскарження саме рішення про звільнення, що має вирішуватися в іншому судочинстві;

- рішення про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконати не можливо, так як воно не відповідає за своїм змістом вимогам закону;

- надані до матеріалів справи докази сплати витрат на правничу допомогу не підтверджують понесених стороною витрат, оскільки згідно розрахункових документів платником є ОСОБА_3 ;

- згідно наданої Національною асоціацією адвокатів України відповіді на запит станом на 16.08.2023 та 17.10.2023 відомості стосовно ОСОБА_3 , як адвоката в Єдиному державному реєстрі адвокатів України відсутні і адміністратором першого рівня бази даних ЄРАУ не вносились, в т.ч. щодо свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 005751 від 09.06.2016;

- стягнення судом витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_3 не має статусу адвоката.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- про скликання загальних зборів було порушено вимоги закону, що само собою вже нівелює будь-які рішення, прийняті такими зборами. Відповідач не підтвердив дотримання вимог Закону в цій частині;

- посилання відповідача на те, що інший учасник відповідача ОСОБА_2 нібито надав адміністратору товариства 07.03.2023 вимогу, жодним чином не підтверджує законність рішення, прийнятого на загальних зборах 25.04.2023;

- доказів надання вимоги про скликання загальних зборів, з дотриманням норм Закону, відповідачем не надано;

- посилання відповідача на те, що учасники 18.04.2023 нібито домовились провести загальні збори 25.04.2023, не підтверджено жодними доказами;

- судом першої інстанції вірно встановлено відсутність в матеріалах справи доказів визнання недійсним Рішення Ради адвокатів міста Києва № 49 від 26.05.2016 про видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Тому стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу є обгрунтованим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12794/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

08.01.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/12794/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.02.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 19.02.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 19.02.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 27.03.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 27.03.2024 представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема залучено до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, яка належним чином повідомлена про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

До матеріалів апеляційної скарги відповідачем долучено копію відповіді Національної асоціації адвокатів України № 1783/0/2-23 від 17.10.2023, яку сторона просила залучити до справи.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України відмовляє у прийнятті нових доказів, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки заявником жодними доводами винятковості випадку прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду.

В контексті цих висновків, колегія звертає увагу на те, що Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013).

Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/20010/20, від 16.11.2022 у справі №910/4390/21).

Прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ» було зареєстровано 10.01.2002 року, відомості про що були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.06.2006 року, номер запису 10661200000003691, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т.1 а.с.12)

Відповідно до п.5.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДЛАЙТ», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом №5 від 05.11.2018 року, органами Товариства є: вищий орган - загальні збори, учасників, виконавчий орган - директор. (т.1 а.с.20-25, 185-195)

У п.5.2 Статуту зазначено, що вищим органом Товариства є Загальні збори учасників, які складаються з Учасників або призначених ними представників.

Представником Учасника може бути особа, повноваження якої підтверджені нотаріально засвідченою довіреністю.

Учасник має право в будь який час змінити свого представника на Загальних зборах учасників, попередивши інших Учасників.

Учасник має право передати свої повноваження на Загальних зборах учасників іншому Учаснику або його представнику.

До компетенції Загальних зборів учасників відноситься обрання (припинення повноважень) директора та встановлення розміру його винагороди (п.5.4.6 Статуту).

Згідно з п.5.9 Статуту рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх Учасників Товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Згідно з п.5.11 Статуту Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених законом або цим Статутом Товариства, а також: з ініціативи Директора Товариства; на вимогу учасника або учасників Товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками Статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п.5.13 Статуту вимога про скликання Загальних зборів учасників подається Директору Товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання Загальних зборів учасників з ініціативи Учасників Товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі Товариства, що належать таким Учасникам. Директор Товариства повідомляє про відмову в скликанні Загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких Учасників Товариства.

Директор Товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання Загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів (п.5.15 Статуту).

У п.5.16 Статуту зазначено, що у разі якщо протягом 10 днів з дня, коли Товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання Загальних зборів учасників, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних борів учасників, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати Загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення Загальних зборів учасників, передбачені законом, покладаються на Учасників Товариства, які ініціювали Загальні збори учасників.

Згідно з п.5.17 Статуту загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених законом та цим статутом щодо порядку скликання Загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі Учасники Товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

Загальні збори учасників скликаються директором Товариства. Директор Товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному Учасника Товариства (п.5.18 Статуту).

У п. 5.19 Статуту зазначено, що директор Товариства зобов`язаний повідомити учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Загальних зборів учасників.

Повідомлення Загальних зборів учасників надсилається поштою рекомендованим відправленням. (п. 5.20 Статуту)

У повідомленні про скликання Загальних зборів учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до Статуту Товариства, до повідомлення додається проект запланованих змін. (п.5.21 Статуту)

Згідно з п. 5.28 Статуту учасники Товариства беруть участь у Загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність Учасників Товариства в дному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх Учасників Загальних зборів учасників одночасно.

Керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює його виконавчий орган - Директор (п.5.35 Статуту).

Згідно з Актом приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ" від 18.04.2023 року відповідно до умов договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕДЛАЙТ", укладених 17.04.2023 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали, а ОСОБА_4 прийняла належні ОСОБА_2 (частка номінальною вартістю 4250,00 грн, що становить 17% статутного капіталу Товариства) та ОСОБА_1 (частка номінальною вартістю 4000,00 грн, що становить 16% статутного капіталу Товариства) частки у статутному капіталі Товариства загальною номінальною вартістю 8250 гривень 00 копійок, що становить 33% статутного капіталу Товариства, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гудим О.Л. за реєстровими №№380, 381, 382 (т.1 а.с.219).

Згідно з структурою власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ", засвідченою директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ", частка ОСОБА_2 становить 33% у статутному капіталі Товариства, ОСОБА_1 - 34%, ОСОБА_4 - 33% (т.1 а.с.220).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ", оформленого протоколом №25/04 від 25.04.2023 року, на яких були присутні ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , що володіють 66% статутного капіталу Товариства, вирішили:

1. Обрати Головою Загальних зборів учасників ОСОБА_4 ;

2. Звільнити Директора ОСОБА_1 , Останнім днем виконання обов`язків вважати 25.04.2023 року.

3. Призначити з 26.04.2023 року директором Товариства ОСОБА_2 ;

4. Підтвердити повноваження ОСОБА_2 здійснити всі необхідні юридично значимі ді спрямовані на державну реєстрацію змін відомостей про Товариство. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. засвідчено справжність підписів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за реєстровими №№863-863. (т.1 а.с.249)

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. 27.04.2023 року проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи №1000661070017003691 (т.1 а.с.14-17).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що її як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ", частка якої у статутному капіталі складає 34%, не було належно та своєчасно повідомлено про скликання загальних зборів учасників, які було проведено 25.04.2023 року, у зв`язку з чим Позивач не був обізнаний із запланованим порядком денним відповідних зборів та не мав змоги належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядалися на зборах, а тому його права як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ" на участь в управлінні товариством та одержання інформації про товариство, є порушеними. За таких підстав, просить Суд визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ", оформлені протоколом №25/04 від 25.04.2023 року, скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ" за №1000661070017003691 від 25.04.2023 року.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Водночас, у відповідності до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка звернулася до господарського суду з позовом саме як учасник ТОВ «МЕДЛАЙТ» з часткою у статутному капіталі товариства 34 %. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем порушено вимоги статей 31, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо підстав та порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема, щодо зборів, проведених 25.04.2023.

Позивачка у позові стверджує, що у зв`язку з неналежним її повідомленням про скликання і проведення спірних загальних зборів, вона не була обізнана із запланованим порядком денним відповідних зборів та не мала змоги належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядалися на зборах. Наведене, на думку позивачки, позбавило її можливості прийняти участь у зборах, чим було порушено її корпоративні права на участь в управлінні товариством та отриманні інформації про товариство.

Отже, ствердження апелянта про те, що спір у даній справі не є корпоративним, а відноситься до трудових спорів, не заслуговують на увагу, адже позовна заява ОСОБА_1 не містить будь-яких доводів щодо неправомірності її звільнення з посади директора товариства. Тоді як суд, з урахуванням унормованого чинним процесуальним законом принципу диспозитивності, розглядає спір в межах предмету та підстав пред`явлених вимог, що самостійно визначені заявником на його розсуд.

В контексті наведеного довід скаржника про відсутність в оскаржуваному рішенні обґрунтувань про те, яке саме право позивача було порушено рішенням про звільнення директора визнається недоречним, адже даний позов пред`явлено саме на захист порушених корпоративних прав, до правомочностей якого віднесено, зокрема, право на участь в управлінні товариством шляхом прийняття участі в зборах та ухвалення рішень. При цьому, жодний учасник товариства не може бути позбавлений реалізації корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу.

Також апеляційна інстанція визнає помилковими твердження апелянта про непідсудність даного спору господарській юрисдикції, позаяк у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

В змісті доводів апеляційної скарги колегія зазначає, що відповідно до сталої судової практики у судовому порядку недійсним може бути визнане саме рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) юридичної особи, а не протокол загальних зборів, оскільки протокол є документом, який фіксує лише факт прийняття рішення загальними зборами і не є актом в розумінні статті 20 Господарського кодексу України.

З прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що сторона просить: «визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «МЕДЛАЙТ», оформленого протоколом від 25.04.2023 року. Скасувати державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу ТОВ «МЕДЛАЙТ» №1000661070017003691 від 27.04.2023 року, яка проведена на підставі рішення загальних зборів ТОВ «МЕДЛАЙТ», оформленого протоколом від 25.04.2023 року».

Отже вимога про скасування протоколу загальних зборів, як помилково зазначає апелянт у своїй скарзі, у пред`явленому в цій справі позові позивачкою не заявлено, а відтак довід відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту визнається судом неприйнятним.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначається Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 29 названого Закону унормовано, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам (частина п`ята статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.

Відповідно до частини восьмої статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників (частина дев`ята даного Закону).

Положення Статуту Товариства, зокрема п.п. 5.11, 5.13, 5.15, 5.16, 5.18, 5.19, кореспондуються з наведеними вище нормами Закону.

Таким чином, виходячи із правового аналізу вищенаведених норм в їх сукупності, слід констатувати, що порядок скликання загальних зборів включає в себе як (1) визначення органу чи особи з відповідними повноваженнями, так і (2) дотримання ними належної процедури/порядку скликання загальних зборів, (3) строку та способу повідомлення учасників товариства про такі збори та відповідно (4) порядку проведення загальних зборів.

Відповідно до частини четвертої статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Тобто Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" покладає саме на директора товариства, що є виконавчим органом, обов`язок із скликання та проведення загальних зборів учасників.

Однак, таке право на скликання та проведення загальних зборів може виникнути і в учасника/учасників Товариства, що ініціюють скликання та проведення таких загальних зборів, але лише в разі якщо виконавчий орган (директор) після отримання вимоги:

1) письмово не відмов у їх проведенні;

2) протягом 10 днів не направив повідомлення учасникам про скликання загальних зборів;

3) не вчинив всіх дій для скликання загальних зборів учасників у строк 20 днів.

Як зазначає Відповідач, вимогою від 07.03.2023 учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ" ОСОБА_2 вимагав у директора ОСОБА_1 (позивач у справі) скликати загальні збори учасників Товариства в строк, не пізніше 09.04.2023 для вирішення питання, зокрема, звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ". Вказана вимога отримана адміністратором ОСОБА_5 07.03.2023, про що міститься відповідний підпис на вимозі (т.2 а.с.31). Крім того, Відповідач зазначав, що адміністратор ОСОБА_5 була уповноваженою особою на отримання документів на підставі відповідної довіреності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що до матеріалів справи не було надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження повноважень адміністратора ОСОБА_5 на отримання кореспонденції від учасників товариства, зокрема, щодо скликання загальних зборів. Також у справі відсутня і довіреність на ім`я ОСОБА_5 на уповноваження цієї особи на отримання документів адресованих директору товариства, про яку зазначає відповідач.

Доказів надіслання зазначеної вимоги засобами поштового зв`язку або іншими комунікаційними каналами та, відповідно, її отримання директором товариства, - відповідачем суду не представлено.

За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не доведено обставин належного доведення директору товариства, як уповноваженій особі, вимоги учасників товариства про необхідність скликання загальних зборів.

В змісті цих висновків Суд не приймає до уваги твердження апелянта про вчинення директором протиправної бездіяльності в питанні скликання загальних зборів учасників товариства. Наявність/відсутність зацікавленості директора в затягуванні прийняття зборами рішення про його звільнення жодним чином не спростовує встановленого судом факту недотримання учасниками товариства процедури повідомлення його в належний спосіб зі змістом своєї вимоги.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач також зазначав, що в день підписання Акта приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ" від 18.04.2023 року було прийнято рішення про проведення загальних зборів 25.04.2023 всіма учасниками Товариства.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що 18.04.2023 всі троє учасників перебували в одному місці та мали можливість визначити дату, час та місце зборів, зокрема, в даному випадку в усній формі за домовленістю. З посиланням на положення частини 10 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відповідач зазначає, що на зборах 18.04.2023 усіма учасниками прийнято рішення про повідомлення учасників в усній формі про проведення зборів 25.04.2023.

Відповідно до частини 10 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань. Аналогічні положення містяться в п. 5.17 Статуту Товариства.

Водночас, порядок проведення загальних зборів учасників товариства визначено положеннями статті 33 названого Закону, за змістом частини четвертої на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа з числа учасників товариства або їх представників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Протокол, що містить відомості про рішення про зміну керівника товариства, у разі якщо для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується учасниками (їх представниками), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол.

В частині 7 статті 33 Закону визначено, що загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників товариства.

Згідно з п. 5.29, п. 5.32 Статуту Товариства на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксується перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує кожний учасник товариства, взяв участь у загальних зборах учасників, або уповноважена ним особа.

Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням Товариства або в іншому місці, що буде визначене директором Товариства. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників товариства.

Отже, нормами чинного законодавства, як і установчими документами Товариства, чітко унормовано необхідність ведення протоколу загальних зборів на будь-яких зборах учасників товариства з метою фіксації результатів обговорення того чи іншого питання та прийнятого рішення.

Зважаючи на те, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів фіксації прийняття 18.04.2023 зборами учасників рішення щодо зміни процедури повідомлення про скликання зборів на 25.04.2023 (в усній формі) та/або рішення щодо скликання наступних зборів на 24.05.2023, колегія суддів визнає непереконливими доводи апеляційної скарги про обізнаність позивача, як учасника товариства, про скликання спірних загальних зборів із визначеним у протоколі порядком денним у момент підписання Акта приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства.

Додатково суд звертаю увагу про відсутність у справі документального підтвердження наявності згоди усіх учасників товариства на розгляд питань, як того вимагають приписи частини 10 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

При цьому, зустріч усіх учасників товариства у реєстратора під час підписання Акта приймання - передачі частки у статутному капіталі Товариства не набуває статусу загальних зборів учасників товариства в розумінні приписів ст. ст. 29, 33, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Посилання апелянта на невірне тлумачення судом положень частини 10 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідач документальними доказами не підтвердив прийняття усіма учасниками товариства на зустрічі, що відбулась 18.04.2023 рішення про скликання наступних зборів 25.04.2023.

Порядок повідомлення учасників Товариства про проведення загальних зборів унормовано статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Як вже зазначалось за змістом статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» порядок скликання загальних зборів включає в себе як визначення органу чи особи з відповідними повноваженнями на скликання загальних зборів, так і дотримання ними належної процедури щодо строку та способу повідомлення учасників товариства про проведення таких зборів.

Таким чином, рішення загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути визнанні недійсними з підстав порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання загальних зборів товариства, у разі, зокрема:

1) порушення вимог статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо визначення органу чи особи з відповідними повноваженнями на скликання загальних зборів;

2) порушення вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо належного повідомлення учасника/учасників Товариства про проведення загальних зборів, що стало наслідком позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах.

У свою чергу, обставини належного/неналежного повідомлення учасника/учасників Товариства про проведення загальних зборів підлягають встановленню як такі, що наповнені правовим сенсом, лише за умови дотримання виконавчим органом чи особою з відповідними повноваженнями вимог статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 906/304/23.

Так, за результатами дослідження наявних у справі заяв по суті спору та представлених доказів, не вбачається за можливим встановити орган чи особу з відповідними повноваженнями на скликання спірних загальних зборів. Позаяк відповідач одночасно наполягав на тому, що директором товариства не було скликано загальні збори на вимогу учасників. Тобто на наявність обставин застосування правового механізму, визначеного в частині 9 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". А також вказував, що рішенням учасників на зустрічі 18.04.2023 було вирішено призначити збори на 25.04.2023. Жодні із наведених доводів належними засобами доказування відповідачем не підтверджені. Відтак, відповідачем не доведено дотримання визначеної статтею 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" процедури скликання спірних загальних зборів.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що позивача як учасника ТОВ "МЕДЛАЙТ", яка перебувала на посаді директора, не було належним чином повідомлено про проведення 25.04.2023 загальних зборів учасників Товариства, із зазначенням порядку денного, оскільки відповідачем належних доказів не представлено.

Отже, під час скликання та проведення спірних загальних зборів, відповідачем не було дотримано вимог статей 31, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що зумовило порушення корпоративних прав позивача на участь в управлінні товариством.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ", оформлених протоколом №25/04 від 25.04.2023 року.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації змін

Судом встановлено, що на підставі рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЛАЙТ", оформлених протоколом №25/04 від 25.04.2023 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. 27.04.2023 року була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи №1000661070017003691.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону "Про виконавче провадження" щодо, зокрема: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 904/5857/17 сформувала висновки щодо застосування пункту 2 частини першої статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», згідно з якими особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей Єдиного державного реєстру та відображенні в Єдиному державному реєстрі відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в Єдиному державному реєстрі. У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в Єдиному державному реєстрі за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в Єдиному державному реєстрі, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

У разі, якщо позивач при звернення до суду заявив одночасно дві вимоги: про визнання недійсним рішення засновників (учасників) юридичної особи та про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, що була/був вчинена/вчинений на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи, у такому випадку вимогу про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі слід вважати похідною вимогою від основної вимоги про недійсність рішення засновників (учасників) юридичної особи. При цьому, у разі задоволення судом основної вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення засновників (учасників) юридичної особи записи, що були внесені до Єдиного державного реєстру на підставі таких визнаних судом недійсними рішень, слід вважати недостовірними, наявність яких порушує права та / або законні інтереси позивача.

З огляду на викладене Суд вважає, що заявлена позивачкою у цій справі вимога про скасування реєстраційної дії №1000661070017003691, здійсненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. 27.04.2023 щодо ТОВ "МЕДЛАЙТ", в розумінні частини першої статті 173 ГПК України є похідною позовною вимогою від основної позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «МЕДЛАЙТ», оформленого протоколом від 25.04.2023 року, оскільки зазначені основна та похідна позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, поєднані одним матеріально-правовим змістом та є нерозривно взаємопов`язаними; задоволення зазначеної похідної вимоги залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), задоволення обох цих позовних вимог забезпечує повне відновлення порушеного права позивачки. Скасування реєстраційної дії, вчиненої на підставі рішення органу управління товариства, що було визнане недійсним в судовому порядку, є логічним наслідком, що призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивачки. Задоволення зазначеної похідної позовної вимоги прямо залежить від задоволення основної позовної вимоги.

Відтак висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу ТОВ «МЕДЛАЙТ» №1000661070017003691 від 27.04.2023 року, яка проведена на підставі рішення загальних зборів ТОВ «МЕДЛАЙТ», оформленого протоколом від 25.04.2023 року, - є правомірним.

Твердження апелянта про неможливість виконання судового рішення про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань спростовують приписами пунктом 2 частини першої статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Щодо розподілу судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу

Позивачем до стягнення з відповідача в суді першої інстанції заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн, на обґрунтування чого надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №005751 від 09.06.2016, договір про надання правової допомоги № 33 від 20.06.2023, додаткову угоду №3 від 03.07.2023 до Договору, акт надання послуг №27 від 21.07.2023 року, квитанцію №302420010 від 24.07.2023 на суму 20000 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінивши подані позивачем докази та надані відповідачем заперечення, місцевий господарський суд, з врахуванням фактичних обставин справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціни позову та результату вирішення спору, встановив, що розмір заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача судових витрат на правову допомогу в сумі 45 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Натомість, таким, що підлягає відшкодуванню, суд визнав розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Колегія погоджується з вищенаведеним висновком суду попередньої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, оскільки вони зроблені з врахуванням критеріїв співмірності, розумності та обґрунтованості.

Відносно посилань апелянта на те, що ОСОБА_3 не є особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тобто не є адвокатом, Суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції надано обґрунтовану відповідь на цей аргумент, зазначивши таке.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Отже, особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №910/3845/19, № 757/213848/19-ц від 21.10.2019).

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва.

Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять, а тому у місцевого господарського суду були відсутні підстави для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу з наведених відповідачем мотивів.

Також апеляційна інстанція не приймає до уваги доводи апелянта щодо розрахункових документів на оплату послуг адвоката, оскільки уповноважена особа Адвокатського об`єднання, отримавши від свого клієнта в готівковій формі кошти за надані послуги, зобов`язана здійснити їх внесення на банківський рахунок такого об`єднання.

При цьому, колегія звертає увагу на те, що Верховним Судом сформовано сталу і послідовну позицію, відповідно до якої відшкодуванню підлягають як ті витрати, які вже були сплачені, так і ті, що мають бути сплачені відповідною стороною згідно з умовами договору. Такі висновки відображені, у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19.

За сукупністю вищевикладеного, підстави для скасування оскаржуваного рішення в цій частині також відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/12794/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 18.04.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков