Постанова

від 17.04.2024 по справі 924/1273/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 квітня 2024 року Справа № 924/1273/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Кривецька-Люлич Т.А.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Несторук О.С.;

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю 2Хмельницькенергозбут» на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024, повний текст якого складено 29.02.2024, у справі №924/1273/23 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Заступника керівника окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах

держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції

у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

Позивача - Комунальне підприємство «Хмельницька міська дитяча лікарня»

Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут»

про визнання недійсною додаткової угоди та

стягнення 76 848,86 грн надмірно сплачених коштів,-

В грудні 2023 року Заступник керівника окружної прокуратури міста Хмельницького (надалі в тексті Прокурор) в інтересах держави, в особі Хмельницької міської ради (надалі в тексті Міська рада), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Комунальне підприємство «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради (надалі в тексті Комунальне підприємство, Лікарня) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в якому просив:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 25.02.2022 до договору №22100924 від 15.02.2022, укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (нада-лі в тексті Товариство) та Комунальним підприємством;

- стягнути з Товариства на користь Міської ради 76 848,86 грн коштів, перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору №22100924 від 15.02.2022.(арк.справи 1-22).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі №924/1273/23 позов Прокурора задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 25.02.2022 до договору №22100924 від 15.02.2022, укладену Товариством та Комунальним підприємством. Стягнуто з Товариства на користь Міської ради 76848,86 грн коштів, безпідставно перерахованих за договором №22100924 від 15.02.2022. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Хмельницької обласної прокуратури 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.(арк.справи 193-200).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що захищаючи інтереси держави, враховуючи бездіяльність Міської ради Прокурор правомірно заявив позов в її інтересах. Місцевий господарський суд виснував, що наведені в додатковій угоді №1 підстави для внесення змін до договору з посиланням на набуття чинності постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі в тексті НКРЕКП) №2611 від 17.12.2021 та №2454 від 01.12.2021, а також п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: зростання тарифів на передачу та розподіл електричної енергії були відомі Відповідачу ще до його укладення 15.02.2022 і могли бути враховані Відповідачем. Тому, з огляду на встановлену судом невідповідність додаткової угоди №1 від 25.02.2022 вимогам ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювана Додаткова угода №1 від 25.02.2022 з підстав положень ст.203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною. Також на підставі ст.670 ЦК України суд першої інстанції повважав за належне присудити до стягнення кошти за товар, який не був поставлений за договором.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 в даній справі та ухвалити нове, яким відмовити Прокурору у задоволенні позову в повному обсязі.(арк. справи 203-206).

На переконання Скаржника, висновки викладені у спірному рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є порушенням матеріального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Основними доводами апеляційної скарги є наступні:

- 26.12.2021 Відповідачем за допомогою електронної системи було подано тендерну про-позицію відповідно до вимог тендерної документації про проведення відкритих торгів за UA-2021-12-09-012442-с про закупівлі товару за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 «Електрична енергія»;

- на день подання тендерної пропозиції відповідачем Постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 та №2611 від 17.12.2021 ще не набрали чинності;

- судом першої інстанції не враховано, що Комунальним підприємством здійснено оплату за 27 960 кВт/год за власні кошти підприємства, про що свідчать додані до позовної заяви платіжні доручення;

- місцевим господарським судом також не враховано висновків щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 та постанові касаційного господарського суду Верховного суду від 29.01.2024 року по справі 924/564/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 відкрито провадження у справі №924/1273/23 та призначено до розгляду на 17.04.2024.(арк.справи 220).

09.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «Хмельницькенергозбут» Несторука О.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконфе-ренції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено апеляційним судом.(арк.справи 224-225).

15.04.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому Прокурор просить залишити апеляційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі №924/1273/23 без змін.(арк.справи 230-234).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.04.2024 Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024. Представник Відповідача надав свої пояснення, просив задоволити його апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні позову Прокурора

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 17.04.2024 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність до-держання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції, Згідно з п.1.1. Статуту Комунального підпри-ємства, затвердженого рішенням сесії міської ради від 23.02.2022р. №20, КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну медичну допомогу населенню в порядку і на мовах, встановлених законодавством України та цим Стату-том, а також вживає заходів із профілактики захворювань населенню та підтримання громадського здоров`я.(арк.справи 115-125).

Засновником підприємства є Хмельницька міська територіальна громада, в особі Хмель-ницької міської ради (п.1.4. Статуту).

Для закупівель товарів, робіт чи послуг підприємство застосовує процедури закупівель, визначені чинним законодавством.(п.4.4. Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що згідно оголошення про проведення відкритих торгів, яке розміщено на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» UA-2021-12-09-012442-с, Лікарня є замовником публічної закупівлі, предметом якої є «Електрична енергія (код за ДК 021:2015:09310000-5) Електрична енергія» в кількості 550000 кВт/год, строк поставки до 31.12.2022. Очікувана вартість предмета закупівлі 3 630 000,00 грн.(арк.справи 40).

За результатами процедури закупівлі UA-2021-12-09-012442-с опубліковано звіт від 17.02. 2022, згідно якого в закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) в кількості 550 000 кВт*год взяли участь 4 учасники: ТОВ «Ернерінг», ТОВ «Хмельницькенергозбут», ТОВ «ФПК «Ресурсгруп», ТОВ «Промгаз сіті».(арк.справи 46-47).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до гарантійних листів Т-21-1221-1307/15, №Т-1221-1307/9, №Т-21-1221-1307/13 від 24.12.2021 ТОВ «Хмельницькенергозбут» запевнило замовника про згоду з проектом договору та його істотними умовами та, у разі визнання перемож-цем, підтвердило його укладання в редакції, запропонованій замовником в додатку 2 до тендерної документації, дотримання своєї тендерної пропозиції протягом строку встановленого вимогами тендерної документації та гарантував виконання договору на умовах, викладених в зазначеному проекті договору.(арк.справи 41-44).

Матеріалами справи стверджено, що переможцем процедури відкритих торгів визнано ТОВ «Хмельницькенергозбут».

Як встановлено судом першої інстанції, 15.02.2022 Лікарня-споживач та Товариство-поста-чальник уклали Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №22100924 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1. якого, встановлено порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Згідно з п.1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (надалі в тексті ПРРЕЕ).

У п.1.4 Договору сторони, керуючись п.3.2.6 ПРРЕЕ, дійшли взаємної згоди на укладання Договору на умовах, відмінних від публічної комерційної пропозиції Постачальника. Цей Договір укладено у вигляді єдиного письмового документу на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції Постачальника, поданої згідно процедури закупівлі (ідентифікатор про-цедури UA-2021-12-09-012442-с).

За цим Договором постачальник продає споживачу із 15.02.2022 до 31.12.2022 товар «код ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок спожи-вача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 Договору).

Ціна цього Договору становить 2 585 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 430 833,33 грн.(п.5.1 Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору ціна за одиницю Товару визначається у додатку №1 до Договору «Комерційна пропозиція Постачальника».

Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору. Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору. Вказані послуги оплачуються споживачем через постачальника. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника. При цьому, постачальник зобов`язаний при виставленні рахунка за електричну енергію споживачу окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.(п.5.3, 5.4. Договору).

Покликаючись на положення п.2 та 7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовилось, що зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється, виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме: зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН). Також домовлено, що зміна умов Договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме: у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором. У випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади сторони вносять від-повідні зміни в додаток №1 до договору шляхом укладення додаткової угоди до Договору та викладенням додатку №1 до Договору в новій редакції (п.5.5, 5.7, пп.5.7.1 Договору).

Додаткова угода про внесення змін до Договору в частині зміни тарифу, згідно пп. 5.7.2. Договору, має містити інформацію про зміну Базової ціни Товару (стовпчик 7 таблиці Додатку №1), що сталась у зв`язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії та/або розподілу електричної енергії. Базова ціна Товару в такій додатковій угоді визначається як сума стовпчиків 4, 5 та/або 6 таблиці Додатку №1. Ціна Товару без ПДВ та без Тарифів (стовп. 4 таблиці Додатку №1) в такій додатковій угоді визначається згідно підписаного сторонами договору або згідно даних, вказаних в подальших додаткових угодах до договору.

Сторони погодили, що додаткова угода про внесення змін до Договору має містити посилання на дату та номер документу, яким змінено тариф на передачу та/або тариф на розподіл електричної енергії, дату (період), з якої такий тариф починає діяти, а також розмір встановленого тарифу у стовпчиках 5 та/або 6 таблиці Додатку № 1 до Договору.(пп.5.7.3 Договору).

Пунктом 5.8 Договору визначено, що зміна ціни за одиницю товару згідно п.5.5-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п.13.1 Договору).

Як визначено у п.13.6 Договору, істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами Договору з урахуванням вимог ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі порядку зміни ціни. Внесення таких змін здійснюється згідно з п. 5.7 Договору.

Визнання недійсним окремого положення договору не тягне за собою визнання недійним цього договору в цілому (п.13.7. Договору).(арк.справи 52-56).

Матеріалами справи стверджено, що невід`ємною частиною Договору є: Додаток №1 Комерційна пропозиція постачальника; Додаток №2 Примірна форма Заявки на постачання електричної енергії споживачу; Додаток №3 Примірна форма Акту приймання-передачі електричної енергії.(арк.справи 57-58).

У додатку №1 до Договору Комерційна пропозиція постачальника сторони погодили: кількість електричної енергії 550 000 кВт/год; ціну товару без ПДВ, без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год 2,50131грн; тариф на передачу, без ПДВ 0,29393 грн, тариф на розподіл, без ПДВ 1,12143 грн, базову ціну товару, без ПДВ, з тарифом на передачу та тарифом на розподіл 3,91667 грн.

Також у п.1.1. Комерційної пропозиції зазначено, що у відповідності до п.5.3. Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару станом на дату подання тендерної пропозиції за процедурою, згідно якої укладено Договір, затверджено постано-вою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 та становить 0,29393 коп. без ПДВ.

У п,1.2 Комерційної пропозиції зазначено, що у відповідності до п.5.4. Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару станом на дату подання тендерної пропозиції по процедурі, згідно якої укладено цей договір, затверджено постановою НКРЕКП №2381 від 09.12.2020 та становить 1,12143 коп. без ПДВ.

Матеріалами справи стверджено, що 25.02.2022 сторони договору уклали Додаткову угоду №1, якою виклали в новій редакції додаток №1 до Договору у зв`язку з набуттям з 01.01.2022 чинності постановою НКРЕКП від 17.12.2021 №2611 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Хмельницькобленерго» із застосуванням стимулюючого регу-лювання» та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 1,12143 грн/кВт*год без ПДВ до 1,26442 грн/кВт*год без ПДВ, та постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 рік» та зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 0,29393 грн/кВт*год без ПДВ до 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ.(арк.справи 59).

У додатку №1 до Додаткової угоди №1 до Договору Комерційна пропозиція постачаль-ника у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили: очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2022 рік 523 953,92 кВт/год, ціну товару без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл за кВт/год 2,50131 грн, тариф на передачу 0,34564 грн, тариф на розподіл 1,26442 грн, базову ціну товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл 4,11137 гривні. (арк.справи 59-зворот).

Матеріали справи містять ряд Додаткових угод №2 від10.06.2022, №4 від 26.12.2022, №5 від 06.01.2023, №6 від 31.01.2023 та №7 від 06.02.2023 укладених Товариством та Комунальним підприємством, які не є предметом спору.

Матеріали справи свідчать, що Прокурор 30.03.2023 листом №55-1874 вих.23 просив Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області повідомити про вжиті заходи за результатами перевірки законності закупівель у тому числі UА-2021-12-09-012442-с). (арк.справи 126-131). На що Управління листом №132217-17/1077-2023 від 06.04.2023 повідомило про відсутність у нього підстав для здійснення моніторингу вищезазначеної закупівлі.(арк.справи 132).

Крім того, Окружна прокуратура міста Хмельницького листом №55-6008 вих-23 від 10.10.2023 звернулась до Хмельницької міської ради, в якому з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру» просила повідомити чи вживалися Міською радою та чи будуть вживатися заходи, зокрема шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору та про стягнення коштів за товар, який не був поставлений за умовами Договору №22100924 від 15.02.2022.(арк.справи 133-135).

У відповідь Міська рада листом №5052-02-24-23 від 12.10.2023 повідомила Прокуратуру, що із відповідною позовною заявою до суду звертатися не буде.(арк.справи 136).

30.10.2023 Заступник керівника Окружної прокуратури міста звернувся до Міської ради з повідомленнями №55-6404вих-23, в якому на підставі ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомив про намір здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до суду позову до ТОВ «Хмельницькенергозбут» про визнання недійсною додаткової угоди №1 до договору №22100924 від 15.02.2022 та стягнення коштів за товар, який не був поставлений за умовами договору про закупівлю електричної енергії. (арк.справи 149).

Вважаючи, що Додатковою угодою №1 від 25.02.2022 безпідставно збільшено вартість такої складової ціни електричної енергії, як тарифи на розподіл та передачу, внаслідок чого Кому-нальним підприємством безпідставно надміру сплачено, а Товариством безпідставно збережено загалом 76848,86 грн коштів територіальної громади Прокурор з метою захисту інтересів держави в особі Міської ради звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 позов Прокурора задоволено.(арк.справи 193-200).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є дійсність додаткової угоди та стягнення надміру сплачених коштів.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів виснує, що дослідженню підлягає дотримання Прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», уста-новлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Хмельницької міської ради.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визна-чені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом час-тини третьої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самовряду-вання чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повно-важення; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповно-важеного суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повно-важень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарсь-кого суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/ 299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звер-таючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Апеляційним судом враховано, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викла-деними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (надалі в тексті Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, прокурор з огляду на положення ст. ст. 4, 26, 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.22, 26 Бюджетного кодексу України, зазначив, що Хмельницька міська рада є органом, який наділено повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне і раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Хмельницької міської ради.

Поруч з тим, стороною в договорі №22100924 від 15.02.2022р. є Комунальне підприємство, яке відповідно до статуту, затвердженого рішенням сесії Хмельницької міської ради від 23 лютого 2022 №20, є комунальним некомерційним підприємством, створеним для надання поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги населенню, засновником якого є Хмельницька міська територі-альна громада в особі Хмельницької міської ради. Комунальне підприємство є одержувачем та розпорядником коштів місцевого бюджету.

Колегія суддів бере до уваги, що Хмельницька окружна прокуратура зверталася до Міської ради листом №55-6008 вих-23 від 10.10.2023, в якому з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру» просила повідомити чи вживалися Міською радою та чи будуть вживатися заходи, зокрема шля-хом звернення до суду із позовом про визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору та про стягнення коштів за товар, який не був поставлений за умовами Договору №22100924 від 15.02.2022.(арк.справи 133-135).

У відповідь Міська рада листом №5052-02-24-23 від 12.10.2023 повідомила прокуратуру, що із відповідною позовною заявою до суду звертатися не буде. (арк.справи 136).

Окрім цього, лист Заступника керівника Окружної прокуратури міста №55-6404Вих-23 від 30.10.2023 (повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інте-ресів держави у вказаних правовідносинах) Міською радою залишився без відповіді.(арк.справи 149).

Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку наявності підстав представництва Прокуро-ром інтересів держави, суд апеляційної інстанції констатує, що, звертаючись з позовом, у встановленому законом порядку Прокурор обґрунтував порушення інтересів держави, вказав у чому полягає бездіяльність органу, в інтересах якого звертається до суду, щодо захисту законних інтересів держави.

Крім того, суд враховує також той факт, що Прокурор звернувся з даним позовом до суду 13.12.2023, при цьому Міську раду повідомлено про наявні порушення вимог законодавства ще листом 30.10.2023, а тому в позивача був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак останній цим правом не скористався, що свідчить про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак про його бездіяльність.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для звернення з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами процедури закупівлі UA-2021-12-09-012442-с Лікарня-споживач та Товариство-постачальник 15.02.2022 уклали Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №22100924.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З позовних вимог вбачається, що Прокурор просить визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 25.02.2022 до Договору №22100924 від 15.02.2022, який укладено сторонами за резуль-татами проведення процедури публічних закупівель.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части-нами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може супе-речити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повер-нення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент від-шкодування.(ч.1 ст.216 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямо-ваність правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України та ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у Додатку 1 до основного договору (Комер-ційна пропозиція постачальника) зазначено: кількість електроенергії 550 000 кВт/год.; тариф на передачу - 0,29393; тариф на розподіл 1,12143; базова ціна товару з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 3,91667; загальна вартість договору 2 585 000,00 грн.

Однак, після укладення додаткової угоди №1 від 25.02.22 ціна та обсяг товару змінені, зокрема: обсяг електроенергії з 550 000,00 кВт/год. до 523 953,92 кВт/год.; ціна з 3,91667 до 4,11137.

Як вбачається з спірної додаткової угоди №1, зміни в договір вносились:

- у зв`язку з набуттям з 01.01.22 чинності постанови НКРКЕП №2611 від 17.12.21 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електроенергії АТ «Хмельницькобленерго» на 2022» та зростанням тарифу на послуги з розподілу електроенергії з 1,12143 грн./кВт. год. без ПДВ до 1, 26442 грн./кВт. год. без ПДВ;

- у зв`язку з набуттям з 01.01.22 чинності постанови НКРЕКП номер 2454 від 01.12.21 «Про встановлення тарифів на послуги передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022» та зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 0, 29393 грн./кВт. год. без ПДВ до 0, 34564 грн./кВт. год. без ПДВ.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що вказана додаткова угода була прийнята з підстав зміни ціни згідно постанови НКРЕКП, яка набула чинності вже після проведення процедури закупівлі, а тому відсутні підстави для визнання додаткової угоди №1 недійсною, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про ринок електричної енергії», на ринку електрич-ної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії.

Оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики, Тарифи на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління оприлюднюються оператором системи передачі у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціону-вання ринку електричної енергії (ч.5 ст.33 вищевказаного Закону).

Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ч. 4 ст. 46 вищевказаного Закону).

Поруч з тим, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забез-печення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі», зокрема ч.4 ст.41 якого встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю, в силу п.1, 7 ч.5 ст.41 названого Закону не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Таким чином, з аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що внесення змін до договору є правомірним у разі, якщо зміна тарифу на передачу та розподіл електричної енергії відбулася вже після укладення договору про закупівлю електричної енергії.

У даному випадку постанова НКРЕКП №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «Укренерго» на 2022 рік» та постанова НКРЕКП №2611 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Хмельницькобл-енерго» на 2022 рік» із застосуванням стимулюючого регулювання, згідно з яких було збільшено тарифи на передачу та розподіл електричної енергії, були прийняті ще 01.12.2021 та 17.12.2021 та набрали чинності з 01.01.2022.

Натомість, згідно з даними з сайту https://prozorro.gov.ua оголошення про проведення процедури закупівлі було опубліковано 09.12.2021, Відповідач подав свою тендерну пропозицію 24.12.2021, дата розкриття тендерних пропозицій 28.12.2021. За умовами процедури закупівлі постачання електричної енергії передбачалось на 2022 рік.

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що переможцем процедури відкритих торгів визнано ТОВ «Хмельницькенергозбут», а 15.02.2022 Відповідачем укладено Договір №22100924 про постачання електричної енергії споживачу.

Таким чином, на момент подання відповідачем тендерної пропозиції та проведення торгів, постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 та №2611 від 17.12.2021 уже були прийняті і зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії (2022 рік) та дату набрання чинності постанов (з 01.01.2022) повинні були бути враховані відповідачем при визначенні базової ціни товару у договорі та при формуванні своєї тендерної пропозиції. Окрім того, на момент укладення договору вищевказані постанови уже набрали чинності.

Приписами ст.31, 33 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено право відмови від писання договору про закупівлю як переможця процедури закупівлі, так і замовника.

З наведеного слідує, що Відповідач був вправі відмовитися від підписання договору про закупівлю у разі, якщо він не мав можливості виконати його умови в частині постачання електро-енергії за цінами зазначеними в такому договорі з підстав зміни тарифів, що мало б наслідком відхилення його тендерної пропозиції та визначення переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

Колегія суддів також зауважує, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Згідно зі ст.5 Закону «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупі-вель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поряд з цим, перемога у тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10%, шляхом так званого «каскадного» укладення декількох додаткових угод є нечесною та недобросовісною діловою практикою з боку постачальника, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

На переконання апеляційного суду, бажаючи запропонувати найнижчу ціну ТОВ «Хмель-ницькенергозбут» скористалось найвигіднішими положеннями постанови НКРЕКП, якими перед-бачено найнижчи тарифи на передачу та розподіл електричної енергії, тобто під час участі у відкритих торгах, ігноруючи принцип добросовісної конкуренції Відповідач свідомо занизив ціну на електроенергію з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому поставив перед Комунальним підприємством питання про підвищення ціни.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що додаткову угоду №1 від 25.02.2022 було укладено з порушенням п.1, 7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки зміна тарифу на передачу та розподіл електричної енергії відбулася на підставі постанов НКРЕКП №2454 від 01.12.2021, №2611 від 17.12.2021 і вказаний факт був відомий Відповідачу ще до підписання 15.02.2022 Договору №22100924 про постачання електричної енергії споживачу, а тому позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 25.02.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги Прокурора про стягнення з відповідача 76 848,86 грн безпідставно сплачених коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.(ст.655 ЦК України).

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Якщо прода-вець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.(ч.1 ст.670 ЦК України).

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який фактично не був поставлений покупцеві, встановлено нормами Глави 54 ЦК України. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного госпо-дарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Згідно з приписами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків-фактур, які є документальними актами виконання постачальником та використання споживачем електричної енергії, та платіжних доручень в період дії договору та оспорюваної додаткової угоди відповідач поставив, а позивач отримав 379704 кВт/год електричної енергії (з яких 184928 кВт/год отримав за піднятими тарифами). Загальна сума сплачених за договором коштів становить 1 903 776,30 грн.

Недійсність додаткової угоди означає, що зобов`язання сторін регулюються первинним договором. Відтак, постачання електричної енергії споживачу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору №22100924, згідно з яким ціна за 1 кВт/год. електричної енергії становить 3,91667 грн. з без ПДВ.

Водночас, апеляційний суд також враховує, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійс-ності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Як стверджено матеріалами справи, за період дії Договору, Позивачу було поставлено 379704 кВт/год електричної енергії, з яких 328 920 кВт/год за безпідставно підвищеними тарифами і за вказаний обсяг електроенергії Комунальне підприємство мало сплатити Товариству 1 826 927 грн 44 коп., однак сплатило 1 903 776 грн 30 коп.

З огляду на викладене, Відповідач отримав кошти у сумі 76 848,86грн (1903776,30 1826927,44) за товар, однак не здійснив поставку останнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що споживачем безпідставно сплачено, а ТОВ «Хмельницькенергозбут» отримано кошти на загальну суму 76 848,86 грн, а тому заявлені прокурором до стягнення кошти в цьому розмірі підлягають стягненню з Відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 та постанові касаційного господарського суду Верховного суду від 29.01.2024 по справі 924/564/22 стосовно визначення суб`єктного складу, з огляду на наступне.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюд-жетних установ (надалі в тексті Порядок).(п.6.45 постанови КГС ВС від 16.05.2021 у справі №910/11847/19).

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування нада-ються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.(п.18 ч.1 ст.2 БК України).

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розпорядник, який у своїй діяльності під- порядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені п.п.47 ст.2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів бюджетна установа в особі її керівника, уповно-важена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

Бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими не-обхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загаль-ного фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціаль-ного фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяль-ність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

З огляду на встановлене, Комунальне підприємство «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради у спірних правовідносинах, які виникли із закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені роз-порядниками бюджетних коштів вищого рівня Хмельницькою міською радою (висновки викла-дені у підпункті 6.49 постанови КГС ВС від 16.03.2021 у справі №910/11847/19).

Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджет-ного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встанов-лених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Таким чином, з урахуванням вище наведених висновків Верховного Суду, а також того, що: використання коштів обласного бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців територіальної громади; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебу-вають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів міського бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів Комунальним підприємством, який підконтрольний Хмельницькій міській раді призводить до порушення економічних інтересів територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність захисту порушених прав Позивача та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених коштів за незаконним правочином на користь Хмельницької міської ради.

Таким чином, доводи Відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеля-ційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі №924/1273/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №924/1273/23 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.