Постанова

від 19.04.2024 по справі 205/7190/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1698/24 Справа № 205/7190/23 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лопатіної М.Ю,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія 2018" на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія 2018" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2023 року ОСББ "Вікторія 2018" звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 15 травня 2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано ОСББ Вікторія 2018.

Відповідно до протоколу (рішення) №1 від 25 квітня 2018 року установчих зборів ОСББ був затверджений розмір щомісячного внеску на утримання будинку починаючи з 01 червня 2018 року у розмірі 3,50 грн. за 1 м. кв. з кожної квартири або нежитлового приміщення.

Згідно із протоколом №5 від 30 листопада 2019 року загальних зборів ОСББ прийнято рішення затвердити внесок на управління будинком у розмірі 4,50 грн. та затвердити цільовий внесок на поточні ремонти в будинках у розмірі місячного внеску на утримання будинку (внесок здійснюється до опалювального періоду).

Відповідно до протоколу №15/09 від 15 вересня 2022 року загальних зборів ОСББ було прийнято рішення затвердити розмір внеску на утримання будинку з м.кв. в розмірі 6 грн. з 01 листопада 2022 року.

Позивач зазначає, що відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_1 , у житловому комплексі (будинку), в якому створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, проте ОСОБА_1 свої обов`язки не виконувала належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за період з серпня 2018 року по травень 2023 року у розмірі 13968,17 грн.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов`язання, як співвласник ОСББ, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просив стягнути заборгованість по внескам та обов`язковим платежам у розмірі 13968,17 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн. та професійної правничої допомоги у розмірі 2500 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року позовні вимоги ОСББ "Вікторія 2018" задоволено частково.

Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь ОСББ Вікторія 2018 заборгованість по внескам та обов`язковим платежам у розмірі 2121,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Вікторія 2018 також понесені і документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 984,16 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 916,75 грн.

Стягнуто з ОСББ Вікторія 2018 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1266,60 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач належним чином не виконує свої обов`язки щодо сплати внесків, як члена ОСББ, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників об`єднання в межах заявлених позовних вимог та з врахуванням часткового визнання боргу відповідачем та наданих доказів часткової сплати під час розгляду справи, враховуючи межі строку позовної давності, про яку було заявлено відповідачем у справі.

Не погодившисьз такимрішення суду,ОСББ "Вікторія2018" звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду в частині застосування до позовних вимог строків позовної давності за період з серпня 2018 рік по серпень 2020 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, яким стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Рішення в частині стягнення із скаржника витрат на професійну правничу допомогу скасувати. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності за період з серпня 2018 року по серпень 2020 року, оскільки скаржником не було порушено строку звернення до суду у розумінні положень ст.257 ЦК України. Зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції не вірно вирішив справу по суті позовних вимог, що стало підставою для не вірного вирішення питання щодо стягнення витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Окрім того, просить стягнути з скаржника витрати на правничу допомогу у розмірі 4690,00 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом встановлено, що 15 травня 2018 року ОСББ Вікторія 2018 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до протоколу від 25 квітня 2018 року установчих зборів співвласників багатоквартирних будинків, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , зокрема, затверджено назву ОСББ Вікторія 2018 та встановлено щомісячний розмір внесків на утримання будинку з 01 червня 2018 року у розмірі 3,50 грн. за м.кв.

Згідно з протоколом загальних зборів ОСББ Вікторія 2018 № 5 від 30 листопада 2019 року з 01 січня 2020 року був переглянутий кошторис, затверджено цільовий внесок на поточні ремонти в будинках у розмірі місячного внеску та встановлені внески управління будинком у розмірі 4,50 грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ Вікторія 2018 №15/09 від 15 вересня 2022 року з 01 листопада 2022 року був переглянутий кошторис, встановлені внески на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,00 грн. за 1 м.кв.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №338725059 від 11 липня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_10 , а її право власності зареєстровано з 11 червня 2013 року.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, в результаті систематичного невиконання відповідачем своїх обов`язків, як співвласником житлового будинку, в якому створене ОСББ, а саме, систематичної несплати встановлених загальними зборами об`єднання внесків та платежів співвласників виникла заборгованість перед позивачем за період 01 серпня 2018 року по 01 травня 2023 року у розмірі 13968,17 грн.

Частиною 2 статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 1 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

В зазначений період нарахування заборгованості з 01 серпня 2018 року по 01 травня 2023 року відповідач був співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_6

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Пунктами 5, 10 частини 1 та частиною 2 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Частинами 1-3 статті 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, є обов`язковим для всіх співвласників.

Статтею 13 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі №922/3087/17.

Згідно із ст. 15 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

На підставі ст. 17 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Статтею 20 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Аналогічна правові позиції викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 910/6471/18 та постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 922/3087/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року № 910/13182/17 та від 22 лютого 2018 року № 910/11312/17 при розгляді справ за позовами ОСББ про стягнення заборгованості по сплаті внесків, Верховний Суд зазначив про те, що обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до окладу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно із ст. 23 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

У відповідності до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний був у вказаний період здійснювати платежі за внесками на утримання спільного майна будинку.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на утримання майна.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальний строк позовної давності становить 3 роки.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, «що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону».

Таким чином, оскільки із вказаним позовом до суду позивач звернувся 13 липня 2023 року, строк позовної давності щодо внесків за період з серпня 2018 року по червень 2020 року (включно) сплив.

Водночас, з вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2020 року по травень 2023 року (включно) позивач звернувся в межах строку позовної давності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, взявши до уваги, що відповідач визнає суму основного боргу за період з 13 липня 2020 року по 13 липня 2023 року у розмірі 5423,20 грн. Разом з тим, судом вірно враховано та взято до уваги часткову сплату заборгованості відповідачем у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції №42711965 від 13 жовтня 2023 року АТ «ПУМБ», в якій зазначено отримувачем ОСББ «Вікторія», код ЄДРПОУ 42135100 і вказано призначення платежу «оплата боргу за комунальні послуги по АДРЕСА_10 , ОСОБА_1 ».

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів, про наявність підстав для стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників об`єднання в межах заявлених позовних вимог, з врахуванням часткового визнання боргу відповідачем та наданих доказів часткової сплати під час розгляду справи, в межах строку позовної давності у розмірі 2121,80 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку та розподілив витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц.

Також зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу позивачу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 27 червня 2023 року надавало Адвокатське об`єднання «Погрібної Ольги та Патики Андрія» в особі адвоката Патики А.В., діючого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №3024 від 22 січня 2016 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії АЕ №1212195 від 11 липня 2023 року. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано платіжну інструкцію №670 від 28 червня 2023 року на суму 2500 грн. з призначенням платежу «оплата за професійну правничу допомогу по договору від 27 червня 2023 р. №01 (складання та подача позову.

Крім того, правову допомогу відповідачу на підставі договору про надання правової допомоги від 26 вересня 2023 року надавав адвокат Скачков Р.В., діючий на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №4848 від 03 липня 2020 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії АЕ №1229341 від 26 вересня 2023 року. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано акт наданих послуг від 26 вересня 2023 року з найменуванням послуг: підготовка, складання, подання документів (зустрічна позовна заява, відповіді на позовні заяви, адвокатський запит, скарга, заява, претензії, ознайомлення з матеріалами справи тощо) справа № 205/7190/23, тривалістю в 1 год., вартістю 4 690 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 26/09/23 від 26 вересня 2023 року на суму 4 690 грн.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що з вищевказаного переліку послуг вбачається, що матеріали справи не містять доказів складання адвокатом Скачковим Р.В. зустрічної позовної заяви, адвокатського запиту, скарги, заяви, претензії, що свідчить про не співмірність заявлених стороною відповідача до стягнення витрат, а тому розмір витрат до стягнення підлягає зменшенню до 2000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 916,75 грн. (2 500 х 36,67% / 100%), та з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 1 266,60 грн. (2 000 х 63,33% / 100%).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за вимогами за період з серпня 2018 року по серпень 2020 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини були предметом розгляду судом першої інстанції, судом надано на ці доводи вичерпну відповідь.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсність обставин справи та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог та не правильного розподілу судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом надано на ці доводи вичерпну відповідь та вказані доводи суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а судом першої інстанції в свою чергу було в повному обсязі з`ясовано всі обставин, необхідні для вирішення спору у даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позовні вимоги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу подано клопотання про стягнення із скаржника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4690,00 грн.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, заявником надано додаток 2 акт наданих послуг від 06 лютого 2023 року, який містить містить найменування наданої послуги, а саме ознайомлення з матеріалами справи, підготовки відзиву на апеляційну скаргу у справі, вартість послуг 4690,00 грн., матеріали справи містять заяву про ознайомлення адвоката із матеріалами справи та наданий відзив до суду апеляційної інстанції, ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність відповідачем понесених витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4690,00 грн., які підлягають стягненню із скаржника на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія 2018" - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року - залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія 2018" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу понесені під час перегляду справи в апеляційному порядку у розмірі у розмірі 4690,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

М.Ю. Лопатіна