Рішення

від 09.04.2024 по справі 902/100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2024 р.Cправа № 902/100/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представників:

позивача Білецької Н.С.,

відповідача Гуравської В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702)

до: Фермерського господарства "Вікторія-Терра" (вул. Висоцького, буд. 20, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700)

про стягнення 1356750,83 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" подано позов до Фермерського господарства "Вікторія-Терра" про стягнення 1356750,83 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/100/24 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 20.02.2024 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 36-47); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 53-59).

Виконавши завдання підготовчого провадження та вчинивши необхідні дії на цій стадії судового провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 09.04.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі від 14.03.2024.

09.04.2024 електронною поштою та в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшли письмові пояснення представниці відповідача з урахуванням поданої позивачем відповіді на відзив.

Також слід зазначити, що на підставі відповідних клопотань представникам обох сторін забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/100/24 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначений час у судове засідання 09.04.2024 з`явилися усі учасники справи (в режимі відеоконференції).

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві та відповіді на відзив

Представниця відповідача визнала позов в частині основного боргу, в решті позовних вимог заперечила, враховуючи викладене у відзиві на позовну заяву та поясненнях з урахуванням поданої позивачем відповіді на відзив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №154/22-В на умовах відстрочення кінцевого розрахунку від 23.03.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Вікторія-Терра" 1356750,83 грн, з яких: 681619,68 грн - основного боргу; 72446,6 грн - пені; 130036,68 грн - 56% річних та 472647,87 грн - 40% штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає основний борг перед позивачем в розмірі 681 619,68 грн. Щодо решти позовних вимог заперечує, констатує, що сторони визначили порядок розрахунків за договором поставки № 154/22-В на умовах відстрочки кінцевого розрахунку від 23.03.2022 року на умовах товарного кредиту, до якого застосовуються положення статей 1054-1056 ЦК України.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору поставки, а не з договору позики, що виключає можливість застосування низки норм щодо звільнення від сплати неустойки в період воєнного стану.

За змістом пояснення, наданого відповідачем на відповідь на відзив на позовну заяву, Фермерське господарство "Вікторія-Терра" акцентує увагу, що між сторонами укладено договір комплексного характеру, який містить у собі положення, що характерні для договору поставки і для товарного кредиту.

Таким чином, відповідач, вказуючи на положення пп. 15, 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, зазначає про безпідставність нарахування пені, 56% річних за період з 23.03.2022 по 01.11.2023 (в період дії карантину та воєнного стану).

Також сторона відповідача вважає, що заборгованість, яка не відображена у первинних документах бухгалтерського обліку позивача, не зафіксована станом на кінець/початок звітного року, не може бути предметом судового спору, оскільки неможливо стягнути борг, який не виник.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Вікторія-Терра" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №154/22-В на умовах відстрочення кінцевого розрахунку (Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму.

Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки (згідно правил Інкотермс 2010), порядок та термін оплати Товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною та у видаткових накладних. У випадку розходження між умовами Договору та умовами певного Додатку до Договору пріоритет мають умови такого Додатку до Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 2.2. Договору, зважаючи на те, що Товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, Сторони домовились, що вказані у підписаних Сторонами Додатках в гривнях ціни на Товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна Товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є договірною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни Товару Постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3. Сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження Сторін.

Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/). Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору.

У випадку закриття сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ (відсутності доступу або нерозміщення інформації про Міжбанківський курс) Сторони, з метою визначення інформації про комерційний курс гривні до іноземної валюти, використовують інформацію про міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який розміщується на веб-сайті "Ліга. Финансы" за адресою (http://finance.liga.net/rates/mb/).

Підпунктом 2.4.1. п. 2.4. сторони погодили, що Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, які вказані в Додатках до Договору, шляхом перерахування, коштів в національній валюті на поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі або в рахунку на оплату вартості Товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Постачальника, вказаного в тексті цього Договору.

У разі не сплати та/або несвоєчасної сплати Покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені Додатками до Договору та/або п. 2.6 Договору (при його застосуванні Покупцем), Постачальник має право:

- вимагати сплати Покупцем всієї суми основного боргу за увесь поставлений Товар за даним Договором;

- з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, вказаному в Додатках до Договору та/або п. 2.6 Договору (при його застосуванні Покупцем), притягнути Покупця до відповідальності, відповідно до п. 7.2 Договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річний та індекс інфляції Постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості за увесь поставлений Товар за даним Договором.

29.12.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору поставки №154/22-В (Додаткова угода), відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по договору поставки №154/22-В від 23.03.2022 р. (далі - Договір) до 01.11.2023 року і, відповідно до цього, внести зміни до п. п. 2.4 Договору, доповнивши його п. 2.4.5 в наступній редакції:

"2.4.5. Остаточний розрахунок Покупця за придбаний Товар відбувається згідно наступного графіка: до 01.11.2023 р.

- 958 163,55 грн. основного боргу;

- 223456,13 грн різниці ціни Товару, нарахованої відповідно до п. 2.2.3 Договору;

- відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані станом на дату остаточного розрахунку за поставлений Товар.

Сторони домовились, що у випадку оплати Покупцем всієї суми заборгованості в строки, вказані вище, до Покупця не буде застосована відповідальність, передбачена п. 7.2 Договору.

У разі не сплати та/або несвоєчасної сплати Покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені вище, Постачальник має право:

- стягнути з Покупця всю суму основного боргу та відсотків за користування товарним кредитом, які будуть нараховані;

- з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, притягнути Покупця до відповідальності, відповідно до п. 7.2 Договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних та індекс інфляції Постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості.".

Пунктом 2.2.3 Договору в редакції Додаткової угоди сторони погодили, що станом на 29 грудня 2022 р. Постачальник здійснює коригування ціни Товару (відстроченого платежу), а Покупець погоджується на таке коригування ціни Товару. У цьому випадку ціна Товару розраховується за наступною формулою:

Ц0710 = Цпост х (К2912/Кпост), де

Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.2.1-2.2.2 Договору;

К0710 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує 29 грудня 2022 р.

Різниця ціни Товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується.

На нараховану різницю ціни Товару Постачальник складає протоколи зміни ціни Товару про нарахування різниці ціни Товару, які підписуються сторонами Договору.

Загальна сума різниці ціни Товару, нарахована Постачальником згідно даного пункту Договору та узгоджена Покупцем, вказана в п. 2.4.5 Договору.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди сторони дійшли згоди доповнити Договір пунктом 2.2.4 в наступній редакції:

"2.2.4. На дату платежу за поставлений товар Постачальник має право здійснити коригування ціни Товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з Покупцем. У цьому випадку ціна Товару підлягає розрахунку за наступною формулою:

Цоп = Ц2912 х (Коп/К2912), де

Ц2912 - ціна Товару, розрахована з врахуванням п. 2.2.3 Договору;

К2912 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує 29 грудня 2022 р.;

Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати.

На вирахувану різницю ціни Товару Постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу Покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов`язується оплатити різницю ціни Товару, вказану в рахунку, не пізніше п`яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу Покупця. Різниця ціни Товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується.

Після оплати різниці ціни Товару Покупцем, Постачальник складає протокол зміни ціни Товару про нарахування різниці ціни Товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу Покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов`язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається Постачальнику, він вважається схваленим та підписаним Покупцем.

Якщо на дату, що передує даті оплати, Коп/Кгэп менше 1,01, коригування ціни Товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється.

Застосувати процедуру коригування ціни Товару у порядку, передбаченому даним пунктом Договору, Постачальник має право протягом трьох років з моменту повної оплати Товару."

Згідно із п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди у випадках порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором. За порушення даних умов Договору Покупець:

А) сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день такого прострочення;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 40 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь Постачальника 56 (п`ятдесят шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) (п. 7.3. Договору).

Додатками до Договору сторони визначили асортимент поставки.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу Товар на загальну суму 1 090 099,55 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними:

- №7888 від 23.03.2022 на суму 164497,20 грн;

- №7897 від 23.03.2022 на суму 414734,16 грн;

- №7898 від 23.03.2022 на суму 278693,81 грн;

- № 11585 від 08.04.2022 на суму 118170,72 грн;

- № 11587 від 08.04.2022 на суму 29532,06 грн;

- №14417 від 20.04.2022 на суму 21936,00 грн;

- №15130 від 26.04.2022 на суму 62535,60 грн.

За умовами п. 2.4.5. Договору (відповідно до п. 1 Додаткової угоди) відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за придбаний Товар до 01.11.2023, що включає 958 163,55 грн основного боргу та 223 456,13 грн різниці ціни Товару, нарахованої відповідно до п. 2.2.3. Договору.

Поряд з цим Фермерське господарство "Вікторія-Терра" здійснило часткову оплату за поставлений Товар на загальну суму 631 936 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №621 від 20.04.2022 на суму 21936 грн;

- платіжною інструкцією №941 від 16.12.2022 на суму 110000 грн;

- платіжною інструкцією №985 від 26.12.2023 на суму 500000 грн.

Несплата відповідачем решти вартості отриманого Товару слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" з відповідним позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "Вікторія-Терра" 681619,68 грн основного боргу (що включає 223456,13 грн курсової різниці). Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 72446,6 грн - пені; 130036,68 грн - 56% річних та 472647,87 грн - 40% штрафу внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №154/22-В на умовах відстрочення кінцевого розрахунку від 23.03.2022.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки відповідачу Товару за Договором підтверджено належними первинними документами - видатковими накладними. Поряд з цим відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару в загальному розмірі 631936 грн. Тобто, несплачений основний борг склав 458163,35 грн (1090099,55 грн - 631936 грн = 458163,35 грн).

Поряд з цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 681619,68 грн (що включає 223456,13 грн курсової різниці) згідно з умовами п. 2.2.3 Договору.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Арифметичною перевіркою правильності нарахування курсової різниці згідно умов п. 2.2.3 помилок не виявлено, водночас за змістом п. 1 Додаткової угоди до Договору сторони обопільно погодили нарахування різниці ціни Товару в сумі 223456,13 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачем основного боргу в розмірі 681619,68 грн з урахуванням курсової різниці (458163,35 грн + 223456,13 грн = 681619,68 грн) та про задоволення позову в цій частині.

Поряд з цим Фермерське господарство "Вікторія-Терра" визнає позов в частині стягнення 681619,68 грн основного боргу.

При частковому визнанні відповідачем позову суд враховує такі приписи процесуального законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки заяву про визнання позову щодо основного боргу в порядку ст. 46 ГПК України викладено у поданому відзиві на позовну заяву, підписаному адвокатом Фермерського господарства "Вікторія-Терра" Гуравською В.Ю., право якої на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено згідно ордеру про надання правової (правничої) допомоги серії АВ №1102207 від 29.02.2024, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову у відповідній частині підлягає прийняттю господарським судом.

Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 72446,6 грн - пені; 130036,68 грн - 56% річних та 472647,87 грн - 40% штрафу внаслідок прострочення виконання зобов`язання зі сплати вартості поставленого Товару.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий Товар до 01.11.2023 згідно із п. 2.4.5. Договору (п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди сторони погодили, що у випадках порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором. За порушення даних умов Договору Покупець:

А) сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день такого прострочення;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 40 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь Постачальника 56 (п`ятдесят шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно із п. 7.3. Договору керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок пені та 56% річних за період прострочення з 02.11.2023 до 26.12.2023 на суму 1181619,68 грн та з 27.12.2023 до 24.01.2024 на суму 681619,68 грн, судом встановлено, що обґрунтованість нарахування пені підтверджується в сумі 72409,86 грн, що на 36,74 грн є меншою, аніж заявлено позивачем. Обґрунтованість нарахування 56% річних підтверджується в сумі 129968,11 грн, що на 68,57 грн є меншою від заявленої.

Тобто, пеню в сумі 36,74 грн та 56% річних в сумі 68,57 грн заявлено безпідставно.

Арифметичною перевіркою правильності нарахування 40% штрафу в сумі 472647,87 грн згідно із п. 7.2. Договору помилок не виявлено (1181619,68 грн х 40% = 472647,87 грн).

Заперечення відповідача про безпідставність нарахування пені, 56% річних за період з 23.03.2022 по 01.11.2023 (в період дії карантину та воєнного стану) не беруться судом до уваги, позаяк нарахування в такий період не здійснювалися, а прострочення виникло з 02.11.2023.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахування задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, 56 % річних та штрафу.

Поряд з цим суд враховує:

- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу (з урахуванням курсової різниці) та процентів річних (встановлених у збільшеному розмірі);

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність у сукупності заявлених до стягнення сум пені, штрафу і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (заявлені складові заборгованості наближено дорівнюють основному боргу).

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір пені, 56 % річних та штрафу на 50 %.

Таким чином, із заявлених позивачем 72446,6 грн - пені, 130036,68 грн - 56% річних та 472647,87 грн - 40% штрафу стягненню з відповідача підлягають 36204,93 грн пені; 64 984,06 грн 56% річних та 236323,94 грн 40% штрафу.

Тому, у стягненні з Фермерського господарства "Вікторія-Терра" 36241,67 грн - пені (з яких 36,74 грн заявлено безпідставно); 65052,62 грн - 56% річних (з яких 68,57 грн заявлено безпідставно) та 236323,93 грн - 40% штрафу слід відмовити.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Cуд критично оцінює посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, вказана норма стосується грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), що є відмінним від грошового зобов`язання у цій справі.

Крім того, безпідставними є доводи відповідача про необґрунтованість штрафних санкцій та відсотків річних з підстав, що заборгованість, яка не відображена у первинних документах бухгалтерського обліку позивача, не зафіксована станом на кінець/початок звітного року, не може бути предметом судового спору, оскільки неможливо стягнути борг, який не виник.

Обґрунтованість нарахування складових заборгованості, що є предметом спору, покладається на суд. Водночас визначальним для таких нарахувань є підтвердження первинними документами основного боргу та встановлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак саме рішення суду, яке набрало законної сили, підтверджує наявність заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів неправильного обрахунку пені та 56% річних, а також зменшення розміру штрафних санкцій (в тому числі збільшеного розміру відсотків річних) з ініціативи суду.

З огляду на те, що відповідач визнав позов щодо стягнення основного боргу до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розподіл витрат на сплату судового збору за правилами ст. 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Поряд з цим витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України із покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням пені, штрафу, 56% річних. Так, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В даному випадку судом прийнято визнання позову відповідачем щодо стягнення основного боргу в розмірі 681 619,68 грн до початку розгляду справи по суті, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору пропорційно частині визнаних позовних вимог, а саме в сумі 4089,72 грн на підставі ухвали суду. Витрати на сплату судового збору в сумі 12190,03 грн покладаються на відповідача та в решті такі витрати в розмірі 1,26 грн (пропорційного частині неправильного нарахування складових заборгованості) залишаються за позивачем. При сплаті судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Як слідує з матеріалів справи, 05.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (Замовник) та адвокатом Білецькою Наталією Степанівною (Адвокат) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до пп. 1.1., 1.2. якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. З-поміж іншого, Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатками до цього Договору (п. 3.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги).

Згідно із Додатком №10 від 22.01.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги сторони погодили розмір та порядок оплати праці Адвоката розрахунку за годину роботи Адвоката - 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день укладення даного Додатку (3028,00 грн : 2 = 1514,00 грн).

Відповідно до пп. 4.1. Додатку №10 від 22.01.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості послуги сплачується Замовником Адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.

Відповідно до обопільно підписаного та скріпленого печатками сторін Акту здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 02.04.2024 сторони підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 83163,02 грн., що включає:

1. Зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, по якій надається професійна правнича допомога у спірних правовідносинах - кількість витраченого часу - 1 год. за ставкою 1514 грн, що становить 1514 грн;

2. Підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах) - 1 документ вартістю 20000 грн;

3. Складання розрахунку основного боргу - 1 документ вартістю 2000 грн;

4. Складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат - 1 документ вартістю 2000 грн;

5. Підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів Відповідачу - кількість витраченого часу - 1 год. за ставкою 1514 грн, що становить 1514 грн;

6. Участь у судовому розгляді справи - підготовка відповіді на відзив (правовий аналіз відзиву на позовну заяву, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відповіді на відзив) загальною вартістю 20000 грн;

7. Участь у 3-х судових засіданнях з розрахунку 3000 грн за 1 засідання, загальною вартістю 9000 грн;

8. Оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта - 1% від заявленої до стягнення суми, що становить 27135,02 грн.

Окрім того, матеріали справи містять копії Свідоцтва серії КС №3422/10 від 11.10.2021 про право Білецької Наталії Степанівни на заняття адвокатською діяльністю та довіреності №б/н від 01.12.2023 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" вказаним адвокатом.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору по даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає завищеним розмір таких витрат.

Так, позовна заява міститься всього лише на 5-ти аркушах (9-ти сторінках), обсяг доданих до позову матеріалів теж незначний, що не вимагало значних затрат часу, тому розмір 20000 грн на підготовку позовної заяви об`єктивно є завищеним.

Безпідставним є включення окремо до переліку наданих послуг підготовку копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу вартістю 1514 грн, позаяк такі послуги поглинаються в процесі підготовки позовної заяви, реальність яких суд сукупно оцінює в розмірі 10000 грн. При цьому складання розрахунку основного боргу та складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат також поглинаються в процесі підготовки позовної заяви.

Зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, по якій надається професійна правнича допомога у спірних правовідносинах вартістю 1514 грн не може розцінюватися як окрема послуга, що відповідає критерію необхідності та створює додатковий фінансовий тягар для відповідача, оскільки цілісним результатом такої послуги є підготовка позовної заяви та подальше представництво інтересів позивача Адвокатом.

В свою чергу, безпідставним є визначення участі в судовому розгляді справи (що включає правовий аналіз відзиву на позовну заяву, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відповіді на відзив) в розмірі 20000 грн, оскільки, відповідь на відзив на позовну міститься всього лише на 5-ти аркушах (10-ти сторінках), що не потребувало значних затрат часу та аналізу судової практики, а додані матеріали лише підтверджують повноваження Адвоката та направлення відповіді на відзив іншій стороні у справі. Тому суд оцінює реальність таких витрат в розмірі 10000 грн.

Окрім того, результат вирішення спору у справі №902/100/24 жодним чином не впливає на репутацію сторони позивача та не викликає публічного інтересу, позаяк характер спору є типовим. Тому включення "гонорару успіху" за результатами вирішення спору об`єктивно не можна вважати пропорційним до предмету спору, хоча позивачем заявлено такі витрати у нижчому відсотковому відношенні, аніж передбачено у Додатку №10 від 22.01.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги. Водночас, оскільки ціна позову є значною, стягнення з відповідача аж 27 135,02 грн за прийняття рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" не відповідає критерію розумності, враховуючи типовий характер спірних правовідносин. За оцінкою суду, з точки зору складності справи, розумної необхідності і реальності понесених судових витрат, витрати у формі "гонорару успіху" визнаються обґрунтованими в розмірі 10000 грн.

З огляду на вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що сукупно співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі загалом складають 39000 грн.

Оскільки доказів фактичної сплати відповідачем вартості витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, позаяк сторони обумовили, що 100% вартості послуги сплачується Замовником Адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції (4.1. Додатку №10 від 22.01.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги), суд враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що позов задоволено частково, однак співвідношення частини позовних вимог, у яких відмовлено внаслідок неправильного обрахунку, становить менше 0,01%, що не впливає на зміну суми відповідних витрат.

Отже, за рахунок Фермерського господарства "Вікторія-Терра" підлягають відшкодуванню витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 39000 грн, в решті такі витрати в сумі 44163,02 грн підлягають залишенню за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро".

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Вікторія-Терра" (вул. Висоцького, буд. 20, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 36379573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702, код ЄДРПОУ 36348550) 681 619,68 грн - основного боргу; 36 204,93 грн пені; 64 984,06 грн 56% річних; 236 323,94 грн 40% штрафу; 12 190,03 грн - витрат на сплату судового збору та 39 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні з відповідача 36 241,67 грн пені; 65 052,62 грн 56% річних та 236 323,93 грн 40% штрафу відмовити.

4. Витрати на сплату судового збору в розмірі 1,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 163,02 грн залишити за позивачем.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 19 квітня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.