Рішення

від 18.04.2024 по справі 904/98/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024м. ДніпроСправа № 904/98/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Щербак Н.В. дов. від 17.01.2024 №19/4-02/147; (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС)

від відповідача-1: представник не з`явився;

від відповідача-2: представник не з`явився;

від відповідача-3: представник не з`явився;

дослідивши матеріали справи №904/98/24

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСОЛОДА ПЛЮС",

2. ОСОБА_1 ,

3. ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 29.12.2023 за вих.№55/5.1-03/99779/2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСОЛОДА ПЛЮС" (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та до ОСОБА_2 (далі - відповідач-3), у якій позивач просить суд: стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27.11.2023 становить 7.644.856,69 грн, з яких: 7.637.506,69 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 7.350,00 грн комісії; стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27.11.2023 становить 7.644.856,69 грн, з яких: 7.637.506,69 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 7.350,00 грн комісії.

Судовий збір позивач просить суд стягнути у рівних частках з відповідачів-1, 2, 3 на свою користь у загальному розмірі 114.672,85 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/98/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024.

Суд здійснив запит у Єдиному державному демографічному реєстрі щодо місця проживання відповідача-2 та отримав відповідь №397018 від 08.01.2024.

Ухвалою від 08.01.2024 суд звернувся до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача-3.

Через відділ документального забезпечення (електронною поштою) від Головного управління ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист №1201.4.1-767/1201.4-24 від 17.01.2024, у якому ГУ ДМС у Дніпропетровській області повідомило місце проживання відповідача.

Ухвалою від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2024.

Через відділ документального забезпечення 01.02.2024 від позивача надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 02.02.2024 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 05.02.2024 заяву позивача про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою від 21.02.2024 строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 20.03.2024.

Ухвалою від 20.03.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 18.04.2024.

Щодо повідомлення відповідачів-1, 2, 3 про судове провадження

Як убачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) надсилалася відповідачам-1, 2, 3 рекомендованим листом з повідомленням, однак зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресатам, а саме:

поштове відправлення адресоване відповідачу-2 повернулося на адресу суду з відміткою пошти «неправильно зазначена (відсутня) адреса» 06.02.2024. Варто відзначити, що суд копію ухвали від 22.01.2024 направляв на адресу, яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі, а отже є правильною;

поштове відправлення адресоване відповідачу-3 повернулося на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» 16.02.2024. Слід вказати, що копію ухвали від 22.01.2024 суд направляв на адресу відповідача-3, яка надана на запит від 08.01.2024 ГУ ДМУ у Дніпропетровській області, а отже отримані судом дані визнаються достовірними;

поштове відправлення адресоване відповідачу-1 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» повернулося на адресу суду 27.02.2024. Суд зазначає, що копія ухвали від 22.01.2024 направлялася на адресу відповідача-1, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а отже така адреса судом визнається правильною.

Суд відзначає, що до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 (К/990/14340/23).

В судовому засіданні 18.04.2024 представник позивача надав пояснення у справі, відповів на запитання суду, конкретизував положення договору, на підставі якого ним /позивачем/ було здійснено нарахування комісії, яка була частково погашена відповідачем-1.

Представники відповідачів 1, 2, 3 та/або відповідачі 2, 3 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, правом на подачу відзивів не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір кредитної лінії. З метою забезпечення виконання договору кредитної лінії між позивачем та відповідачем-2, а також між позивачем та відповідачем-3 були укладені договори поруки. Оскільки відповідач-1 порушив строки погашення кредиту, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідачі-1, 2, 3 правом на подачу до суду відзиву не скористалися.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі-1, 2, 3 правом на подачу відзиву не скористалися, а ухвала від 22.01.2024 вважається врученою відповідачам 20.02.2024, 01.02.2024, 14.02.2024 відповідно (дати проставлені відділеннями поштового зв`язку), суд доходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; видачі кредиту; настання строку повернення кредиту; фактичного повернення кредиту; наявності/відсутності заборгованості за кредитом; правомірності/неправомірності нарахування комісії.

Суд встановив, що 30.06.2021 рішенням одноособового учасника відповідача-1 вирішено звернутися до позивача із клопотанням про надання кредиту по програмі «Доступні кредити».

У листі-повідомленні від 30.06.2021 за вих.№б/н позивач повідомив відповідача-1 про прийняте ним позитивне рішення про надання відновлювальної кредитної лінії у розмірі 15.000.000,00 грн.

26.07.2021 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір кредитної лінії №258/2021 (далі - договір) за державними програмами «Доступні кредити 5-7-9%», «Державні гарантії на портфельній основі на 2020 рік», відповідно до п. 2.1 ст. 2 якого банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному у ст. 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У п. 3.1 ст. 3 договору визначено, що сума та валюта максимального ліміту кредитування становить 15.000.000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 25.07.2024.

Цей договір, згідно із п. 8.6 ст. 8 договору, набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Того ж дня, 26.07.2021 між позивачем та відповідачем-1 був укладений додатковий договір №1, згідно із яким сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, доповнили договір умовами, викладеними у даному договорі.

Крім того між гарантом (тобто Кабінетом Міністрів України, що діє від імені держави) та банком (тобто позивачем) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 на виконання норм Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151.

Також, 26.07.2021 між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки №496 (далі договір поруки №496), відповідно до п. 2.1 якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Строк дії даного договору 10 років з моменту підписання даного договору.

26.07.2021 між позивачем та відповідачем-3 був укладений договір поруки №496 (далі договір поруки №495), відповідно до п. 2.1 якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Строк дії даного договору 10 років з моменту підписання даного договору.

Позивач звернувся до відповідача-1 із листом від 28.11.2022 за вих.№100.40/0540-150, у якому повідомив, що станом на 28.11.2022 заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 15.000.000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 747.101,42 грн простроченої заборгованості за нарахованими відсотками.

В подальшому позивач звернувся до відповідача-1 із листом від 09.12.2022 за вих.№100.40/0540-161, у якому повідомив, що станом на 09.12.2022 прострочена заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 14.998.362,50 грн, заборгованість за нарахованими відсотками складає 777.066,83 грн та заборгованість за нарахованою комісією складає 612,50 грн.

Позивач звернувся до відповідача-2 з листом від 09.08.2022 за вих.№100.40/0540-136, у якому повідомив, що станом на 09.08.2022 заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 10.000.000,00 грн.

З аналогічним за змістом листом від 09.08.2022 за вих.№100/40/0540-135 позивач звернувся і до відповідача-1.

Також позивач звернувся із листом від 28.11.2022 за вих.№100.40/0540-152 до відповідача-3, в якому, у зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача-1 взятих на себе за договором зобов`язань, просить погасити заборгованість за кредитом перед банком у розмірі 15.000.000,00 грн та заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 747.101,42 грн.

З аналогічним за змістом листом від 28.11.2022 за вих.№100.40/0540-151 позивач звернувся до відповідача-2 і просив погасити заборгованість за договором.

Посилаючись на договір про надання гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 за №13010-05/27, позивач звернувся до Міністерства фінансів України з листом від 01.02.2023 за вих.№70/4-01/127 (копію якого було адресовано акціонерному товариству «Укрексімбанк» (в якості агента) і повідомив про настання гарантійного випадку за проблемним кредитом №258/2021 від 26.07.2021 згідно з реєстром станом на 31.12.2022 і просив перерахувати суми сплати за гарантією у розмірі 7.337.996,63 грн на рахунок бенефіціара.

В подальшому позивач звернувся до відповідача-1 з повідомленням №55/5.1-02/590 від 27.04.2023, у якому позивач повідомив відповідача-1, що у зв`язку із тим, що відповідач-1 не здійснив погашення основної суми боргу першим та наступними траншами на адресу відповідача-1 була направлена вимога про відкликання кредиту та 01.02.2023 позивач звернувся до гаранта з вимогою про отримання відшкодування за гарантією, за результатами розгляду якої 13.03.2023 гарант перерахував банку гарантійну суму у розмірі 7.337.996,63 грн.

Позивач повідомив відповідача-1, що станом на 26.04.2023 розмір заборгованості за договором кредитної лінії без врахування штрафних санкцій становить 16.565.960,72 грн.

Враховуючи повномасштабну військову агресію російської федерації проти України, позивач запропонував відповідачу-1 розробити прийнятний для обох сторін сценарій добровільного врегулювання заборгованості шляхом проведення реструктуризації на запропонованих банком умовах або застосування інших інструментів добровільного врегулювання заборгованості (зокрема, погашення заборгованості або реалізації майна у добровільному порядку, погодженому з банком).

В якості доказу направлення вказаного повідомлення на адресу відповдіача-1 позивач надав до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою від 21.07.2023 за вих.№55/5.1-02/38026/2023 про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою у розмірі заборгованості, яка станом на 17.07.2023 становить 16.758.142,00 грн.

Позивач звернувся до відповідачів-1,2 з вимогою про усунення порушення зобов`язання за кредитним договором та вказав, що у разі несплати існуючої перед банком заборгованості, останній буде змушений звернутися до суду з вимогою за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також між позивачем та відповідачем-2 був укладений іпотечний договір №491 від 26.07.2021 на забезпечення виконання кредитних зобов`язань відповідача-1.

В якості доказів направлення вказаної вимоги на адресу відповідача-1 та відповідача-2 позивач долучив до матеріалів справи описи вкладень у цінні листи, накладні від 01.08.2023 та фіскальні чеки від 01.08.2023.

З вимогою від 21.07.2023 за вих.№55/5.1-02/38028/2023 про виконання зобов`язань, забезпечених порукою, позивач звернувся і до відповідача-3. В якості доказів направлення вказаної вимоги позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення, накладну від 01.08.2023 та фіскальний чек.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18 (провадження №12-170гс18).

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, банк як кредитор подав до господарського суду позов, в тому числі до фізичних осіб, як поручителів за договорами поруки, що укладені на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачами-2,3 наявний спір щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Предметом позову позивач визначив солідарний обов`язок відповідачів-1, 2 з повернення кредиту (7.637.506,69 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 7.350,00 грн комісії) та солідарний обов`язок відповідачів-1, 3 з повернення кредиту (7.637.506,69 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 7.350,00 грн комісії).

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст кредитного договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем-1 кредитний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором в межах якого позивачем відповідачу-1 видано кредитні кошти чотирма траншами у загальному розмірі 15.000.000,00 грн, а саме:

28.07.2021 3.000.000,00 грн;

02.08.2021 2.000.000,00 грн;

05.08.2021 5.000.000,00 грн;

18.08.2021 5.000.000,00 грн.

Вказана інформація підтверджується випискою позивача відносно відповідача-1, здійснена за період з 26.07.2021 до 27.11.2023 (арк. 78, том 1).

За змістом ст. 525 та ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.11.1 кредитного договору позичальник (позивач) зобов`язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно із підпунктом 3.3 цього договору.

З огляду на фактичні обставини справи та положення п. 3.11.1 кредитного договору суд погоджується з позицією позивача, яка викладена у позові щодо строків погашення траншів, а саме:

28.07.2022 3.000.000,00 грн;

02.08.2022 2.000.000,00 грн;

05.08.2022 5.000.000,00 грн;

18.08.2022 5.000.000,00 грн.

Позивач стверджує, а відповідачі-1, 2, 3 не спростовують, що у період з 15.08.2022 до 21.12.2022 позичальник погасив заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 23.734,18 грн.

Залишок заборгованості за кредитним договором станом на 01.02.2023 складав 14.975.503,32 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до відповідачів-1, 2, 3 із вимогами погасити основну заборгованість, а оскільки такі вимоги позивача відповідачами-1, 2, 3 виконані не були позивач направив вимогу гаранту про сплату за гарантією у розмірі 7.337.996,63 грн.

Як зазначає позивача, вимога позивача гарантом (Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави) була задоволена 13.03.2023 і на користь позивача було перераховано 7.337.996,63 грн.

У період з 28.07.2021 до 27.07.2022 позивач відповідно до п. п. 3.5, 3.6, 3.16 нарахував проценти на загальну суму 1.932.834,00 грн, які були повністю компенсовані за рахунок суми компенсації, а саме коштів, наданих позичальнику в межах державної підтримки на виконання програми «Доступні кредити 5-7-9%».

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що сума заборгованості за кредитом складає 7.637.506,69 грн (14.975.503,32 грн (загальна заборгованість за кредитом) - 7.337.996,63 грн (заборгованість за кредитом, яка була відшкодована гарантом). Вказана обставина підтверджена судом.

Відповідно до п. 3.7 договору позичальник сплачує банку:

комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору;

комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,353% від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору;

комісійну винагороду за збільшення максимального кредиту в розмірі 0,853% від суми, на яку збільшується сума максимального ліміту кредитування в день укладання таких змін до цього договору.

В доповнення до інших комісійних винагород Позичальник щомісячно сплачує Банку комісійну винагороду за здійснення Банком операції з управління за кредитом, що пов`язана з отриманням гарантії, в розмірі 0,1% річних від діючого ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії станом на останній банківський день кожного місяця / останній банківський день користування позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до портфеля кредитів, що розраховуються щомісячно за методом 360/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.7 додаткового договору).

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач нарахував до стягнення 7.350,00 грн комісії. Представник позивача у судовому засіданні обґрунтував підстави та спосіб нарахування комісії.

Відповідачі 1, 2, 3 правом на подачу заперечень проти нарахованої позивачем комісії не скористалися.

Варто наголосити, що згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Проаналізувавши розрахунок заборгованості за комісію, суд встановив щомісячне її нарахування відповідачу-1 починаючи з липня 2021 року, а також її часткове погашення.

Отже, суд доходить висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за комісією відповідає положенням договору, а тому визнається правильним. Оскільки доказів погашення заборгованості за комісією відповідачі 1, 2, 3 не надали, то наявні підстави для задоволення такої вимоги позивача.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Як встановлено судом, у даній справі, предмет спору, тобто солідарний обов`язок відповідача-1 та відповідача-2 і солідарний обов`язок відповідача-1 та відповідача-3, обґрунтовується на підставі двох окремих договорів поруки, за якими кожен з поручителів (відповідач-2 та відповідач-3) поручився відповідати перед кредитором (позивачем) разом з позичальником (відповідачем-1) як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки №496 від 26.07.2021.

Аналогічний за змістом договір поруки №495 від 26.07.2021 був укладений і між позивачем та відповідачем-3.

Згідно з п. 2.2 договорів поруки №496 від 26.07.2021 та №495 від 26.07.2021 поручитель (відповідач-2 та відповідач-3 відповідно) відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:

2.2.1. повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема щодо повернення частини кредиту.

Тобто, солідарний обов`язок відповідача-1 та відповідача-2 і солідарний обов`язок відповідача-1 та відповідача-3 визнається судом таким, що підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Як встановлено судом, згідно договору поруки №496 від 26.07.2021 відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржниками позивача. Згідно договору поруки №495 від 26.07.2021 відповідач-1 та відповідач-3 між собою також є солідарними боржниками позивача.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідачів - 1, 2, 3 з вимогами погасити існуючу заборгованість за кредитним договором, однак такі вимоги позивача не знайшли ані відповіді, ані задоволення.

Обсяг відповідальності поручителя (в даному випадку відповідача-2 та відповідача-3) визначається як умовами договорів поруки, так і умовами основного договору, якими визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснюють поручителі (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Згідно положень п. 2.2 договорів поруки №496, №495 від 26.07.2021 обсяг відповідальності відповідачів-1, 2, 3 перед кредитором однаковий.

Позивач обираючи спосіб захисту, заявив позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договором з відповідача-1 та відповідача-2 і з відповідача-1 та відповідача-3.

Процесуальним законом закріплено право позивача обирати спосіб захисту свого порушеного права та визначати позовні вимоги в межах, яких суд розглядає справу.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

Аналізуючи заявлені позивачем позовні вимоги суд доходить висновку, що основною метою визначених вимог є стягнення заборгованості за договором кредитної лінії та комісії у зв`язку із його /договором/ обслуговуванням.

Таке стягнення позивач має намір отримати за рахунок або позичальника (відповідача-1), або поручителів (відповідачів 2, 3). Скориставшись правом, яке прямо закріплено у ст. 543 ЦК України, позивач заявив вимоги до всіх боржників (відповідачів 1, 2, 3) разом.

Оскільки задоволення позовних вимог (у редакції позивача) матиме наслідком - видачу чотирьох наказів про стягнення однієї і тієї ж заборгованості з відповідачів 1, 2, 3 і двічі з відповідача 1, що може призвести до подвійної відповідальності та вірогідного подвійного стягнення однієї і тієї ж заборгованості з відповідача, суд розглянув дану справу у межах заявлених вимог (ст. 14 ГПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, надав позовним вимогам належну інтерпретацію, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (пункт 11.12) і дійшов висновку про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів 1, 2, 3 на користь позивача, що при набранні рішенням законної сили буде мати наслідком видачу трьох наказів про примусове виконання у відношенні кожного відповідача.

При цьому суд також враховує, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові, якщо позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, що і зробив суд у даній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 №910/15043/21, від 11.11.2023 №910/7987/22.

Таким чином, позовні вимоги суд визнав такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов`язок» (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням утверджуються права осіб, а не створюються заново.

Якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №522/5582/16-ц (61-3982св20), від 24.01.2018 у справі №907/425/16, від 25.09.2018 у справі №904/5580/16, від 13.07.2020 у справі №476/489/17 (провадження №61-39866 св 18).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на відповідачів 1, 2, 3 у рівних частинах (по 38.224,28 грн на кожного).

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСОЛОДА ПЛЮС" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГАВАНСЬКА, будинок 4; ідентифікаційний код 37374906), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7; ідентифікаційний код 09322277) 7.637.506,69 грн (сім мільйонів шістсот тридцять сім тисяч п`ятсот шість грн 69 к.) простроченої заборгованості за договором кредитної лінії, 7.350,00 грн (сім тисяч триста п`ятдесят грн 00 к.) комісії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСОЛОДА ПЛЮС" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГАВАНСЬКА, будинок 4; ідентифікаційний код 37374906) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київської області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7; ідентифікаційний код 09322277) 38.224,28 грн (тридцять вісім тисяч двісті двадцять чотири грн 28 к.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київської області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7; ідентифікаційний код 09322277) 38.224,28 грн (тридцять вісім тисяч двісті двадцять чотири грн 28 к.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головне управління по м. Києву та Київської області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7; ідентифікаційний код 09322277) 38.224,28 грн (тридцять вісім тисяч двісті двадцять чотири грн 28 к.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 19.04.2024.

Суддя С.А. Дупляк