Рішення

від 17.04.2024 по справі 906/313/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/313/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Забродський О.А. - ордер серії АМ №1031208 від 28.02.2024;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Залевського Олександра Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй"

про стягнення 299648,25 грн

Фізична особа-підприємець Залевський Олександр Петрович звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" 299648,25 грн, з яких: 213950,00 грн основного боргу, 71826,57 грн інфляційних та 13871,68 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг від 01.06.2021 №ЗОП-9.

Ухвалою від 25.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 17.04.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2024 позовні вимог підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - ухвали про відкриття провадження у справі від 25.03.2024 (а.с.44).

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання останнім відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021 між Фізичною особою-підприємцем Залевським Олександром Петровичем (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" (замовник, відповідач) укладено Договір №ЗОП-9 про надання послуг (а.с. 13).

Позивач вказав, що на виконання умов вказаного договору надав відповідачу послуги на загальну суму 473600,00 грн, однак відповідач лише частково провів розрахунки, внаслідок чого станом на час звернення до суду заборгованість останнього склала 213950,00 грн.

13.12.2023 позивач направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за надані послуги (а.с. 25-29), однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 71826,57 грн інфляційних та 13871,68 грн 3% річних.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №ЗОП-9 про надання послуг від 01.06.2021.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що згідно з п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати за плату послуги спецтранспорту та вантажними автомобілями (надалі іменуються "послуги") на всіх об`єктах замовника, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

За п. 2.1. Договору, виконавець сам регулює вартість послуги за попередньою домовленістю та все відображає в виставлених рахунках замовнику. доставка техніки на об`єкт враховується окремо і дорівнює вартості 1 години роботи вантажного та спецтранспорту відповідно.

У п. 2.3. Договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 робочих (банківських) днів з моменту отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) або рахунку.

Надання послуг підтверджується актами надання послуг, ТТН про роботу вантажного транспорту та рапортами про роботу спецтранспорту (п. 2.4. Договору)

Матеріали справи містять акти надання послуг, з яких вбачається, що в період з 24.06.2021 по 18.11.2021 позивач надав відповідачу послуги вантажного та спецтранспорту, в межах визначених Договором, на загальну суму 473600,00 грн (а.с. 14-22).

Оскільки вказані акти підписані відповідачем без зауважень, вказане свідчить про надання позивачем зазначених в цих актах послуг належним чином, вчасно та у повному обсязі, а також про те, що зазначені послуги підлягають оплаті відповідно до умов Договору.

Суд встановив, що відповідач частково оплатив надані послуги у розмірі 259650,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 24), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 213950,00 грн (473600,00 грн - 259650,00 грн).

Крім того, матеріали справи містять, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, акт звірки взаєморозрахунків (за період з 01.01.2021 по 15.03.2023), яким погоджено, що станом на 15.03.2023 заборгованість відповідача складає 213950,00 грн (а.с. 23).

Надаючи правову оцінку вказаному акту, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки м о ж е в в а ж а т и с я доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків в сукупності з такими первинними документами як підписані сторонами акти надання послуг, підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15.03.2023 заборгованість відповідача складає 213950,00 грн

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.

Оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач доказів погашення основного боргу у розмірі 213950,00 грн не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 71826,57 грн інфляційних та 13871,68 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача (а.с. а.с. 30-32):

- 3% річних у розмірі 13871,68 грн, нараховані за період з 01.01.2022 по 28.02.2024, на суму боргу у розмірі 213950,00 грн;

- інфляційні у розмірі 71826,57 грн, нараховані за період з січня 2022 року по січень 2024 рік, на суму боргу у розмірі 213950,00 грн.

Перевіривши зазначені розрахунки, суд встановив, що здійснені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних є вірними та підлягають задоволенню.

Розрахунки судом перевірено за допомогою інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню на суму 299648,25 грн, з яких: 213950,00 грн основного боргу, 71826,57 грн інфляційних та 13871,68 грн 3% річних.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" (10024, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Героїв Крут, буд 64 кв. 104, ід. код 38191007) на користь Фізичної особи-підприємця Залевського Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , ід номер НОМЕР_1 ) :

- 213950,00 грн основного боргу;

- 71826,57 грн інфляційних;

- 13871,68 грн 3% річних;

- 4494,72 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.04.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; 2 - позивачу (рек.); - відповідачу - через електронний кабінет.