Рішення

від 09.04.2024 по справі 910/12643/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 910/12643/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Гребеннікова Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Трофімов А.В. - адвокат, ордер серії АМ 1059984 від 09.08.2023;

від відповідача: Бражник Д.С. - адвокат, ордер серії АЕ №1065168 від 16.11.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Солюшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром"

про стягнення 2 669 724,59 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 075 022,99 грн. основного боргу, 487 545,13 грн. штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки, 29 334,57 грн. 3% річних, 77 821,90 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не повернув оплату за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 постановлено матеріали позовної заяви ТОВ "Атріум Солюшн" до ТОВ "Продмаркетпром" про стягнення 2 669 724,59 грн. у справі № 910/12643/23 передано на розгляд до Господарського суду Житомирської області.

В послідуючому ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

16.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що сторонами не погоджувався строк поставки товару, тому граничний строк поставки товару можна визначити лише застосовуючи положення ч. 2 ст. 530 ГПК України. Тому відповідач вважає, що дату подачі відзиву обов`язок поставити товар не є припиненим. Також відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені, оскільки прострочення виконання зобов`язання не було.

Ухвалою суду від 27.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на початку 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атріум Солюшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" велись перемовини щодо можливості укладання між сторонами договору на поставку товару, а саме, металопрокату.

Відповідачем на електрону адресу позивача надсилався проект рахунку на оплату по замовленню № 497 від 04.02.2022 на суму 6 500 131,16 грн. (а.с. 10).

09.02.2022 позивач перерахував відповідачу оплату згідно рахунку № 497 в сумі 4 550 092,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1534 від 09.02.2022 (а.с. 12 зворот).

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар на загальну суму 2 475 069,01 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № 1233 від 11.02.2022, № 1294 від 14.02.2022, № 1449 від 16.02.2022, № 1547 від 21.02.2022, копії яких місяться в матеріалах справи (а.с. 10 зворот - 12).

В послідуючому позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення грошових коштів за вих. № 21/05-22 від 21.05.2022, в якій просив ТОВ "Продмаркетпром" здійснити повернення 4 550 092,00 грн. шляхом їх перерахування за платіжними реквізитами ТОВ "Атріум Солюшн" до 07.06.2022, як таких, що були перераховані без достатніх правових підстав (а.с. 13).

Відповідач направляв позивачу повідомлення про готовність товару до відвантаження за вих. № 15/06 від 15.06.2022, № 18/10 від 18.10.2023, № 07/11 від 07.11.2023, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 49-51 зворот).

Оскільки відповідач суму сплачених коштів за непоставлений товар не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Разом з тим, позивач зазначив, що договір поставки був укладений в спрощений спосіб, датою такого договору треба вважати дату перерахування позивачем грошових коштів у сумі 4 550 092,00 грн. на рахунок відповідача відповідно до платіжного доручення № 1534 від 09.02.2022, а дату закінчення 09.02.2023, оскільки він вважається укладеним на рік відповідно до приписів ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України. Отже, і нарахування санкцій позивач вираховував з 10.02.2023, тобто фактичної дати закінчення вказаного договору поставки.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що сторонами укладено договір поставки в усній формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та не спростовано відповідачем, поставка товару в обсязі та на суму, передбачену рахунком на оплату та відповідно до здійсненої позивачем попередньої оплати, здійснена не була.

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно положень ч. 2 ст. 530 ГПК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 21/05-22 від 21.05.2022 щодо повернення всієї суми попередньої оплати в сумі 4 550 092,00 грн., мотивуючи свою вимогу тим, що такі кошти були перераховані ТОВ "Атріум Солюшн" на користь ТОВ "Продмаркетпром" без достатніх правових підстав.

Проаналізувавши подану суду вимогу, суд вважає за необхідне відзначити, згадану вище вимогу не вважає належним доказом в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки в останній позивач повернення суми попередньої оплати обґрунтував приписами ст. 1212 ЦК України. Хоча вимоги позову обґрунтовані ст. 693 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що за відсутності претензії щодо повернення попередньої оплати на суму непоставленого товару у позивача відповідно відсутнє право на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

За таких обставин даний позов є таким, що передчасно пред`явлений до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар не підлягають задоволенню.

Оскільки граничний строк повернення 2 075 022,99 грн. попередньої оплати не настав, відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних.

Щодо вимоги про стягнення 487 545,13 грн. штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки, суд відзначає наступне.

В даному випадку позивач, заявляючи згадану вище вимогу, не зазначає правову природу штрафної санкції.

Проаналізувавши положення ст. 549 ЦК України та ч. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" відзначає 487 545,13 грн. штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки є пенею.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

В даному випадку усний договір не містить умов про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, тому наведені вище обставини справи виключають можливість нарахування пені.

Тому в задоволенні вимоги про стягнення пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.04.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки :

1 - позивачу (рек.)

+ представнику позивача - адвокату Трофімову А.В. в Електронний кабінет

2 - відповідачу в Електронний кабінет

+ представнику відповідача - адвокату Бражнику Д.С. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1